Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №711/7587/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7587/26

Номер провадження2/711/3959/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 23086,84 грн, витрати на професійну правничу допомогу та судові витрати (вхідний №31487/26, а.с.1-5).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 28.12.2022 між акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 987540056000 (далі – Кредитний договір), відповідно до умов якого АТ «Уксиббанк» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 20827,36 грн на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, до якого випущено платіжну картку.

Відповідач, укладаючи Кредитний договір, прийняв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, а також здійснювати оплату за користування кредитом, у тому числі сплачувати проценти, комісії та інші платежі, передбачені умовами Кредитного договору та правилами надання кредиту.

Крім того відповідач зобов`язався виконувати свої обов`язки у строки, порядку та на умовах, визначених Кредитним договором і правилами, з якими був належним чином ознайомлений та погодився під час укладення означеного правочину.

Як зазначає позивач у мотивувальній частині позову, на виконання умов Кредитного договору банк у повному обсязі виконав покладені на нього зобов`язання, а саме надав відповідачу кредитні кошти в сумі та на умовах, передбачених Кредитним договором. Кредитні кошти були надані відповідачу у встановлені Кредитним договором строки, чим банк належним чином виконав свої договірні зобов`язання, що підтверджується виписками з рахунку.

Проте в порушення положень Кредитного договору та вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач, користуючись коштами, наданими йому банком, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання – не вносив платежі, передбачені умовами Кредитного договору на повернення отриманих коштів, а також на сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором у розмірі 23 086,84 грн, з яких: 19525,36 грн – заборгованість за тілом кредиту, 0,00 грн – заборгованість за відсотками, та 3561,48 грн – заборгованість за комісією.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як позивач обгрунтовує це тим, що 22.02.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №263, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «Укрсиббанк», зокрема і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №987540056000 від 28.12.2022.

З огляду на викладене, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №987540056000 від 28.12.2022 в сумі 23 086,84 грн, з яких: 19525,36 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3561,48 грн – заборгованість за комісією, а також судові витрати (2662,40 грн судового збору та 8000 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 09 год 50 хв 31 серпня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.35-36).

Судове засідання, що було призначене о 12 год 00 хв 28 серпня 2026 року, не відбулося з підстав тимчасової непрацездатності головуючого судді про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.41). Розгляд справи відкладений до 12 год 00 хв 02 жовтня 2026 року.

02 вересня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 до суду поданий відзив на позовну заяву (вхідний №37833, а.с.54-60). У цій заяві по суті справи відповідач позовні вимоги визнає частково.

Зокрема, відповідач у мотивувальній частині відзиву зазначає про те, що він не заперечує тих юридичних фактів, що між ним та АТ «Укрсиббанк» існували кредитні правовідносини, а також, що в матеріалах справи наявні документи щодо відступлення права вимоги позивачу. Водночас відповідач заперечує проти стягнення всієї заявленої суми заборгованості, оскільки частина основного боргу, на дату звернення до суду, ще не була простроченою.

У цьому контексті відповідач звертає увагу суду на те, що пунктом 3.5 Кредитного договору сторони обумовили, що повернення кредиту позичальник має здійснити не пізніше 25.12.2026, а графік платежів містить платежі до 28.12.2026 включно. Оскільки позов підписаний представником позивача 17.07.2026, а до суду надійшов у липні 2026 року, тому, як стверджує відповідач, на момент звернення з позовом строк сплати частини платежів за графіком ще не настав. Також відповідач звертає увагу суду на недотримання позивачем положень ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» з призми того, що досудова вимога позивачем про дострокове повернення кредиту направлена відповідачу не за 30 календарних днів до дня звернення позивача до суду і містить вказівку на негайну сплату позичальником всієї суми боргу за Кредитним договором.

Підсумовуючи викладене, відповідач констатує, що позов у частині щонайменше 2589 грн тіла кредиту був заявлений до настання строку виконання відповідних платежів та без дотримання процедури дострокового повернення, передбаченої ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того відповідач у відзиві на позов також звертає увагу суду на те, що вимога про стягнення 3561,48 грн комісії підлягає відхиленню, оскільки позивач не довів, які саме конкретні додаткові чи супутні послуги були надані йому як позичальнику первинним кредитодавцем та на якій правовій підставі.

З огляду на викладене, відповідач просить суд визначити заборгованість виключно за тими платежами, строк виконання яких настав на дату звернення позивача до суду, з урахуванням фактично здійснених платежів та без спірної комісії. Крім того витрати на сплату позивачем судового збору відповідач просить суд розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а витрати позивача на професійну правничу допомогу – зменшити до співмірного розміру згідно окремого клопотання відповідача.

Відповіді на відзив, станом на день розгляду справи по суті, позивачем не подано.

Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Усенка М.І. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 14.09.2026 (а.с.79 зворот, 80 зворот). Водночас, представник позивача адвокат Усенко М.І. в п.3,4 прохальної частини позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, а також не заперечив проти ухвалення заочного рішення (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні, що відбулося 1 жовтня 2026 року, позовні вимоги визнав частково з підстав, що викладені в мотивувальній частині відзиві. Просив суд визначити заборгованість виключно за тими платежами, строк виконання яких настав на дату звернення позивача до суду, з урахуванням фактично здійснених платежів та без спірної комісії. Крім того витрати на сплату позивачем судового збору відповідач просив суд розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а витрати позивача на професійну правничу допомогу – зменшити до співмірного розміру згідно клопотання відповідача, що долучене до відзиву на позов.

1 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 8 год 00 хв 5 жовтня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, а також процесуальну позицію відповідача, що проголошена ним у вступному слові, та викладена у відзиві на позов, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 28 грудня 2022 року між АТ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №98754056000 (далі – Кредитний договір) (а.с.7-8).

Згідно п.2.1-2.2 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил.

Банк має право надавати, а позичальник отримувати послуги та/або сервіси банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з застосуванням електронних підписів сторін через інформаційно-телекомунікаційні системи банку в порядку, викладеному у правилах.

Пунктами 3.1-3.11 Кредитного договору передбачено, що сума кредиту за договором становить 20 827,36 гривень. Кредит надається позичальнику без застави.

Надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання договору.

Кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме: в сумі 20827,36 гривень на погашення суми заборгованості позичальника за кредитом, наданим позичальнику банком на підставі договору про надання споживчого кредиту №98555979000, шляхом перерахування в безготівковій формі на транзитний рахунок банку NUA753510050000029246000000105.

Повернення кредиту, плати за кредит, інших платежів здійснюється у відповідності з правилами на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк», код ЄДРПОУ: 09807750, або на умовах договірного списання, передбаченого цим договором та правилами.

Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до графіка платежів, що викладений у додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 25.12.2026.

Розмір ануїтетного платежу становить 434 грн з моменту укладення договору до 25.05.2023. 3 26.05.2023 розмір ануїтетного платежу становить 830 гривень. Розмір першого ануїтетного платежу може відрізнятись від розміру наступних платежів, розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятись від розміру попередніх.

Ануїтетний платіж повинен сплачуватись щомісячно до 25 числа (включно) кожного місяця.

Процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0.00001 % річних.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001 % річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі, нараховуються до моменту погашення такої заборгованості.

Нарахування процентів здійснюється в порядку, передбаченому правилами.

Позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що позичальник доручає банку здійснювати договірне списання коштів на користь банку в порядку, у строки та у сумах, що визначені у договорі зі своїх рахунків, а саме: з будь-яких рахунків позичальника, відкритих у банку, в тому числі тих, що будуть відкриті в майбутньому, для погашення простроченої заборгованості за цим договором.

Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено, що підписанням цього договору позичальник, серед іншого, засвідчує, що: він особисто ознайомлений з Правилами та Тарифами, які розміщені для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com/ua/personal/credits; він отримав від банку інформацію про умови кредитування згідно вимог законодавства України, зокрема, Закону «Про споживче кредитування», та інформацію, передбачену у ст.12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»; він надає банку згоду та право збирати, використовувати втрати, обробляти, поширювати і отримувати інформацію, у тому числі банківську таємницю та персональні дані позичальника, в обсязі, встановленому Правилами та відповідно до вимог законодавства, в тому числі, але не обмежуючись: 1) у відповідь на в запит, сформований та наданий позичальником банку за допомогою засобів дистанційного банківського обслуговування у спосіб та в обсязі, визначені позичальником в порядку, встановленому Правилами; 2) він ознайомлений і погоджується з умовами усіх додатків до договору; що ним отримано примірник цього договору; 3) він надає згоду банку, операторам мобільного зв`язку, ЄМА та учасникам ринку фінансових послуг, що уклали договір з ЄМА здійснювати обробку персональних даних відповідно до умов, визначених Правилами.

Пунктом 6.6 Кредитного договору обумовлено, що банк має право передати іншій особі (далі - новий кредитор) свої права кредитора за правочином відступлення права вимоги, звертатися до колекторських компаній з метою врегулювання питань простроченої заборгованості без згоди позичальника. Про відступлення права вимоги новому кредиторові банк зобов`язаний повідомити позичальника протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У судовому засіданні, що відбулося 01.10.2026, відповідач ОСОБА_1 беззастережно визнав той юридичний факт, що він 28.12.2022 уклав із АТ «Укрсиббанк» Кредитний договір, отримавши у кредит відповідний розмір грошових коштів. У суду не виникло обгрунтованих сумнівів щодо добровільності визнання відповідачем означених юридичних фактів.

Як вбачається з Додатку №1 до Кредитного договору №98754056000 від 28.12.2022 сторони погодили розмір комісії, а саме: щомісячна комісія за управління кредитом: 1,9% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу), починаючи з 26.05.2023; комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника: комісія розраховується, як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтетного платежу згідно графіку платежів, але не більше 10 грн; комісія за надання послуг по управлінню кредит при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу: 500 грн; комісія за розрахунково-касове обслуговування: згідно тарифів (а.с.9).

Як вбачається з графіку платежів, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, позичальник ОСОБА_1 мав повертати кредитні кошти та сплачувати проценти за користування ними і комісію 25-28 числа кожного місяця, починаючи з 25.01.2023 до 28.12.2026, а саме: з 25.01.2023 до 25.5.2023 – в сумі 434 грн, а з 26.06.2023 до 28.12.2026 - щоразу по 830 грн, крім останнього платежу, який складає 813,22 грн. Усього: чиста сума кредиту 37 843 гривні 32 копійки; сума кредиту за договором 20 827 гривень 36 копійок; проценти за користування кредитом 0 гривень 00 копійок; комісія за управління кредитом 17 015 гривень 96 копійок; реальна річна процентна ставка 35,87%; загальна вартість кредиту 37 843 гривні 32 копійки (а.с.9 зворот-10).

Крім того 28 грудня 2022 року відповідачем ОСОБА_1 погоджено умови кредитування, що містяться в паспорті споживчого кредиту – інформаційному листі (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому викладені умови кредитування АТ «Укрсиббанк», з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 (а.с.11-12).

Відповідно до виписки за кредитним договором, що підготовлена АТ "Укрсиббанк", 28.12.2022 грошові кошти в сумі 20 827,36 грн були перераховані на рахунок НОМЕР_2 (а.с.13-14), що свідчить про належне виконання позичальником умов Кредитного договору, а саме: перерахування відповідачеві кредитних коштів.

Згідно вищевказаної виписки за кредитним договором та наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором №98754056000 від 28.12.2022, станом на 08.06.2026 (а.с.15) відповідач не сплатив заборгованість за тілом кредиту в сумі 19 525,36 грн та заборгованість за комісією у сумі 3561,48 грн.

Суд, безпосередньо дослідивши договір факторингу №263 від 22 лютого 2024 року (далі – Договір факторингу) встановив, що означеного дня між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено означений правочин, відповідно до п.2.1-2.2 якого за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату і на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів та визначені в реєстрі боржників, що підписується між сторонами у паперовому вигляді (а.с.15 зворот-18).

Факт оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» АТ «Укрсиббанк» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу судом встановлено із, дослідженої у судовому засіданні, платіжної інструкції №75470 від 22.02.2024, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало АТ «Укрсиббанк» 4 950 997,82 грн плати за укладення договору факторингу №263 від 22.02.2024 (а.с.19 зворот).

Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу №263 від 22.02.2024 судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Кредитного договору в сумі 23 086,84 грн та складається із заборгованості зі сплати тіла кредиту в сумі 19 525,36 грн і заборгованості за комісією у сумі 3561,48 грн (а.с.18 зворот).

Також у судовому засіданні безпосередньо дослідив досудову вимогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» №23398764 від 08.06.2026, що адресована ОСОБА_1 , зі змісту якої встановив, що позивач повідомив відповідача про те, що між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу №263 від 22.02.2024, а відповідно належним кредитодавцем є саме ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а також те, що позивач вимагав негайно виконати позичальником умови Кредитного договору, сплативши заборгованість у сумі 23086,84 грн (а.с.20).

Факт направлення означеної досудової вимоги позичальнику суд встановив на підставі опису вкладення до цінного листа №0505660060965. Крім того з означеного засобу доказування суд також встановив, що досудова вимога позивачем була направлена відповідачу разом з позовною заявою, яка є предметом розгляду судом цивільної справи №711/7587/26 (а.с.25, 25 зворот-27).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору факторингу №263 від 22.02.2024.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від АТ «Укрсиббанк» грошових коштів у сумі 20827,36 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас, надаючи правову оцінку запереченням відповідача щодо стягнення всієї заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту), що викладені у відзиві на позовну заяву, а також проголошені під час вступного слова, суд зазначає про таке.

Аналіз умов Кредитного договору дає підстави для висновку, що положення означеного правочину не визначають порядок та можливість дострокового повернення кредитних коштів. Лише п.6.6 Кредитного договору передбачено, що банк має право передати іншій особі (далі - новий кредитор) свої права кредитора за правочином відступлення права вимоги, звертатися до колекторських компаній з метою врегулювання питань простроченої заборгованості без згоди позичальника. Про відступлення права вимоги новому кредиторові банк зобов`язаний повідомити позичальника протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення. Отже, АТ «Укрсиббанк» або кредитор за правочином про відступлення права вимоги мають право звернення до колекторських компаній щодо врегулювання питань простроченої заборгованості, а не заборгованості в повному розмірі.

У цьому контексті суд також звертає увагу учасників справи, що позивачем не долучено до позовної заяви правила споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com/ua/personal/credits і з якими під підпис погодився позичальник та які б містили право банку звертатися до суду про стягнення достроково усієї заборгованості за Кредитним договором.

Частиною 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ураховуючи, що Кредитний договір не передбачає права кредитодавця вимагати повернення в повному обсязі споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, суд дійшов висновку про відсутність в позивача як правонаступника первісного кредитодавця правових підстав для дострокового стягнення кредитних коштів в порядку, визначеного ст. 1050 ЦК України.

Отже, у конкретній правовій ситуації відсутні правові підстави для дострокового стягнення зі ОСОБА_1 споживчого кредиту за Кредитним договором, оскільки строк його виконання ще не настав.

Ураховуючи те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не довело наявності правових підстав для дострокового стягнення кредитних коштів за кредитним договором №987540056000 від 28.12.2022, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованість, яка виникла на час звернення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до суду з цим позовом.

Такий висновок суду узгоджується із застосуванням норм матеріального права, що викладений у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 539/402/24 та від 14 квітня 2026 року у справі № 585/1140/24, що застосовується судом з метою дотримання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Визначаючи розмір простроченої заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту), суд звертає увагу учасників справи на зміст графіку платежів, таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (а.с.9 зворот-10), зі змісту якої слід зробити висновок, що, станом на день звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором, тобто станом на 20 липня 2026 року, розмір простроченої заборгованості позичальника ОСОБА_1 зі сплати основної суми боргу становить 16 936,36 грн (20827,36 грн – 19 525,36 = 1302 грн (сума, що сплачена позичальником первісному кредитодавцю, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19525,36 грн; 20827,236 грн – 1302 грн – 2589 грн (розмір платежів за тілом кредиту, що підлягали сплаті позичальником у період з 27.07.2026 до 28.12.2026, тобто у період, що слідує за днем подачі позову) = 16 936,36 грн)).

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що прострочена заборгованість відповідача зі сплати тіла кредиту згідно умов Кредитного договору, станом на день звернення позивача до суду з позовом, складає 16 936,36 грн, що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Тому заперечення відповідача щодо помилковості пред`явлення позивачем до стягнення усієї суми заборгованості за тілом кредиту знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті, а тому підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення.

У той же час, суд дійшов висновку про помилковість посилання відповідача у відзиві на позовну заяву щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» з огляду на таке.

Частиною 4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день укладення Кредитного договору (28.12.2022), передбачено, що в разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тлумачення ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» свідчить, що вона є спеціальною нормою закону, що регулює порядок дострокового повернення споживчого кредиту, в якій визначено: умови, за яких виникає право на дострокове повернення; строк, протягом якого споживач може усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту (один або три календарні місяці з дня одержання повідомлення про таку вимогу); спеціальний правовий наслідок усунення порушення умов договору про надання споживчого кредиту у вигляді втрати чинності вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту.

Аналіз ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» дозволяє стверджувати, що вимога кредитодавця про дострокове повернення споживчого кредиту не може втілюватися в позовній заяві. Подання кредитодавцем позовної заяви до суду є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть бути кваліфіковані як вимога у розумінні частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». У випадку, якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не здійснивши пред`явлення вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то відсутній обов`язок споживача (позичальника) повернути достроково споживчий кредит і відповідно не може відбутися порушення прав кредитодавця.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2026 року у справі № 758/7615/23 (провадження № 61-11833св25), що застосовується судом з метою дотримання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Проте суд звертає увагу учасників справи, що під час розгляду цивільної справи №711/7587/26 суд встановив, що умови Кредитного договору не містять положень щодо права кредитодавця дострокового стягнення з позичальника кредитної заборгованості. Водночас, підставою для застосування положень ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» є та умова, якщо в договорі про споживчий кредит передбачено право кредитодавця дострокового стягнення з позичальника кредитної заборгованості.

Ураховуючи те, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як правонаступник АТ «Укрсиббанк» у спірних кредитних правовідносинах не має правових підстав для дострокового стягнення кредитних коштів за Кредитним договором відповідач помилково вдався до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо дотримання кредитором процедури дострокового стягнення кредитних коштів, отриманих відповідачем за кредитним договором від 28 грудня 2022 року.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 539/402/24.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення простроченої заборгованості за тілом кредиту як первісному кредитодавцю АТ «Укрсиббанк», так і його правонаступнику ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 19 525,36 грн у рахунок погашення тіла кредиту підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 16 936,36 грн, тобто за період з 28.12.2022 до 20.07.2026 з урахуванням сплачених відповідачем грошових коштів, що первісним кредитодавцем зараховані у рахунок погашення означеної складової Кредитного договору (1302 грн).

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 3561,48 грн, то суд зазначає про таке.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 28.12.2022 (день укладення Кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 28.12.2022 (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за управління кредитом.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 28.12.2022 (день укладення Кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 28.12.2022 (день укладення Кредитного договору), умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за управління кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що додатком №1 до Кредитного договору передбачена необхідність щомісячної сплати позичальником комісії за управління кредитом в розмірі 1,9% від суми кредиту, починаючи з 26.05.2023. При цьому в Кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з управлінням кредитом, за що встановлена щомісячна оплата.

Ураховуючи, що позивач як правонаступник первісного кредитодавця АТ «Укрсиббанк» не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору, тому положення Кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом в розмірі 1,9% від суми кредиту, починаючи з 26.05.2023, є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 в справі № 216/7637/21 (провадження № 61-5692св23).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Відтак, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування комісії за управління кредитом, а відповідно і про відмову в стягненні такої складової заборгованості. Тому заперечення відповідача щодо помилковості пред`явлення позивачем до стягнення розміру заборгованості зі сплати комісії за управлінням кредиту знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті, а тому підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.03.2024 щодо адвокатського об`єднання «Апологет» (а.с.21 зворот-22); 2) договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.22 зворот); 3) ордеру серії ВС №1381377 від 02.07.2025 (а.с.23); 4) довідки від 29.04.2026 про укладення договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с.25 зворот).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. в справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Водночас, ч. 1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивачем були пред`явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 23086,84 грн, які судом задоволені частково в розмірі 16 936,36 грн, що складає 73,36% від ціни позову (16936,36 грн / 23086,84 грн), тому, застосувавши до спірних відносин принцип пропорційності визначення судових витрат, із відповідача на користь позивача підлягали стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 868,8 грн (8000 грн х 0,7336).

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач ОСОБА_1 у клопотанні про відмову у стягненні або зменшення витрат на професійну правничу допомогу від 02.09.2026 (а.с.61-63), що долучене до відзиву на позовну заяву, заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу адвоката, просив суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшити означені витрати до 1000 грн, обгрунтувавши процесуальну позицію тим, що справа є малозначною та типовою справою про стягнення кредитної заборгованості; крім того матеріали містять список АТ «Укрпошта» про одночасне направлення 69 відправлень з описами вкладень різним адресатам, що свідчить про масовий та стандартизований характер претензійно-правової роботи позивача; також 8000 грн становить 35% від ціни позову та є надмірною для покладення її у повному обсязі на відповідача.

У зв`язку з цим, беручи до уваги обгрунтовані заперечення відповідача щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката, суд окрім їх пропорційності зважає також на складність справи, яка по суті є малозначним спором, та співмірність, а тому визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 2000 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат (підготовка АО «Апологет» лише позовної заяви), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №42743 від 10.07.2026 (а.с.6).

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 32081,95 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково в розмірі 16 936,36 грн, що складає 73,36% від ціни позову (16936,36 грн / 23086,84 грн, тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 953,14 грн, тобто 73,36% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,7336).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 16 936,36 грн, що є заборгованістю за простроченим тілом кредиту. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 953,14 грн судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам, та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 527, 530, 599, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст.1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 141, 244, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №98754056000 від 28 грудня 2022 року в розмірі 16 936 (шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 36 (тридцять шість) копійок, що є простроченою заборгованістю за основною сумою боргу (тілом кредиту).

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1953 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 14 (чотирнадцять) копійок судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього 3953 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 14 (чотирнадцять) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне заочне рішення складене 5 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко