Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №379/1357/26 — Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1357/26

Провадження № 2/379/997/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29 вересня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

з участю секретаря судового засідання Карпової Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача за допомогою підсистеми ЄСКІС «Електронний суд» звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд:

стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 5712567 від 29.07.2025 у розмірі 33 800,00 грн;

стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Обґрунтування позиції позивача

Представник позивача в обґрунтування позовної заяви зазначає, що 29.07.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 5712567 на суму 10 000,00 грн., строк кредитування 360 днів.

25.03.2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 25032026-ЕЙС/Лінеура, відповідно до умов якого, та відповідно до рестру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «Лінеура Україна» відступила, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» прийняла права вимоги за договорами у тому числі за кредитним договором № 5712567.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» наділене правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 5712567.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив умови договору, в результаті чого допустив заборгованість за кредитним договором № 5712567 від 29.07.2025 року, яка відповідно до виписки з особового рахунку на період 29.01.2026 - 01.06.2026 року становить 38800,00 грн.

Позивач звертає увагу на те, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах даного позову в розмірі 5000,00 грн. не заявляються.

У відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву.

Процесуальній дії у справі

21.07.2026 на підставі ч. 6 ст. 187 ЦПК України від відділу реєстрації місця проживання управління «ЦНАП» виконкому Таращанської міської ради, судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 24.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно. У позовній заяві просить проводити розгляд справи у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.

Частиною першою ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідачка в судові засідання тричі не з`явилася, будучи належно повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, причини своєї неявки в судове засідання суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подав, водночас, позивач не заперечує щодо заочного вирішення справи, - є всі передбачені законом підстави для проведення заочного розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 29.09.2026, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Зі змісту положень статті 281 ЦПК України вбачається, що заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з ненаданням відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявним матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступного.

Судом установлено, що 29.07.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5712567, у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 87743. Відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» 29.07.2025 надало ОСОБА_1 кредит у сумі 10 000,00 грн строком на 360 днів, шляхом перерахування коштів на його банківську картку № НОМЕР_1 (яку він вказав у заявці при укладені кредитного договору) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору, що також підтверджується Додатком №1 до Кредитного договору №5712567 від 29.07.2025 (таблиця обчислення загальної вартості кредиту), Додатком №1 до Кредитного договору №5712567 від 29.07.2025 (Інформаційне повідомлення), копією паспорта споживчого кредиту, копією Публічної пропозиції ТОВ «Лінеура Україна» на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів.

Встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Також, 29.07.2025 ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту продукту до договору №5712567 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, яким підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Як вбачається з інформації №20260325-1090 від 25.03.2026 наданої ТОВ «ПЕЙТЕК» 29.07.2025 було успішно перераховані кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 від ТОВ «Лінеура Україна» на суму 10 000,00 грн, призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №5712567 від 29.07.2025.

Відповідно до інформації №КНО-07.8.5/13516-БТ від 03.08.2026 наданої АТ «ПУМБ», на ім`я ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ» відкрито поточний рахунок та випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , та 29.07.2025 на банківську картку відповідача були зараховані грошові кошти в сумі 10 000,00 грн.(а.с.63)

Судом установлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Також із матеріалів справи встановлено, що 25.03.2026 між ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (Фактор) уклали Договір факторингу №25032026-ЕЙС/Лінеура, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №5712567 від 29.07.2025, що також підтверджується Додатками 1,2,3,4,5 до Договору факторингу №25032026-ЕЙС/Лінеура від 25.03.2026, а також копією витягу з Реєстру боржників від 25.03.2025, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5712567 від 29.07.2025 складає 38 800,00 грн, яка складається з: 10 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 22 800,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 1000,00 грн – заборгованості по комісії за видачу кредиту та 5000,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Проте позивачем вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявлялися, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення заборгованості за кредитним договором становить 33 800,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, додаткової угоди до договору, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Суд також враховує, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачкою не оспорювався та не визнавався недійсним, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України не надано суду жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позивача щодо нарахованих сум.

Тому, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Згідно з частинами 1, 4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача долучив договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 додаткову угоду № 25771559987 до договору від 20.01.2026, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат з надання правничої допомоги (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У п. 7.11 додаткової постанови від 20 травня 2026 року Велика Палата Верховного Cуду висновувала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Норми, передбачені ч.ч.5-7, 9ст. 129 ГПК України є аналогічними нормам, передбаченим ч.ч.3-5,9 ст. 141 ЦПК України, тому суд вважає застосовним вищенаведений висновок у цій цивільній справі.

З урахуванням вищевикладеного, а також предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, обсягу наданої правової допомоги, розрахунку цієї правової допомоги, зважаючи на характер даної категорії справи, загальний обсяг наданих правничих послуг за відповідний період, компенсації підлягають кошти в сумі 3000 грн., що відповідатиме об`єктивному та співмірному обсягу наданої правової допомоги стороні позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 16, 203, 207, 526, 530, 599, 610, 625-629, 638, 1048, 1054, 1066, 1077, 1078, 1081 ЦК України, статтями 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 141, 223, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 5712567 від 29.07.2025 у розмірі 33 800,00 грн (тридцять три тисячі вісімсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати понесені у зв`язку із сплатою судового збору у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення,якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310 а, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 02.10.2026.

Головуючий:В. І. Зінкін