Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №331/7746/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/7746/26

Провадження № 3/331/2046/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Каретник Ю.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли із військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_2 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до протоколу А5219 №25 від 24.09.2026, 23 вересня 2026 року близько 17 год. 00 хв. молодший сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, обіймаючи посаду командира відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , діючи всупереч інтересам служби та порушення своїх статутних обов`язків, перебував у м. Запоріжжя на території автозаправної станції з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка вимова, де за результатом огляду встановлено факт алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком №В-3700 від 23.09.2026 року, показник 3,21 проміле, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

У судові засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку смс-повідомлень на номер телефону, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, письмове клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавав, але подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив про визнання вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, а також на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи, встановлене у ч.1 ст.268 КУпАП, не є абсолютним, а ч.2 ст.268 КУпАП не передбачає обов`язкової присутності під час розгляду справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.172-20 КУпАП, тому дотримуючись необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності, справа розглядається за відсутності ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суддя виходить з наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частина 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, у вигляді накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Відповідно до ч.4 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, період якого в подальшому був неодноразово продовжений та діє до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. 4 ч. 6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Під час розгляду справи суддею було встановлено, що на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, до суду було надано: протокол А5219/№25 про військове адміністративне правопорушення від 24.09.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 інкримінується перебування на території автозаправної станції в АДРЕСА_2 під час воєнного стану у стані алкогольного сп`яніння; службову характеристику ОСОБА_1 ; копію рапорта заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи ВЧ НОМЕР_1 ; висновок щодо медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №В-3700 від 23.09.2026, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, показник 3,21 проміле; довідкою щодо медичного огляду та лабораторних досліджень з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №В-3700 від 23.09.2026, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння; копію військового квитока ОСОБА_1 ; копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 102 від 23.10.2025.

Суддею враховано, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП включає такі самостійні діяння як, зокрема, поява військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів на території військової частини в нетверезому стані; виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані; відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

З системного аналізу ч. 3 ст. 172-20 КУпАП слідує, що об`єктивна сторона вказаного вище військового адміністративного правопорушення матиме місце за умови вчинення протиправних дій у вигляді розпивання, вживання алкогольних та заборонених речовин на території місця проходження служби, перебування на вказаній території в нетверезому стані, виконання покладених обов`язків військової служби спеціальним суб`єктом в нетверезому стані.

При цьому, як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення військового адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, яке полягає в його перебуванні в стані алкогольного сп`яніння на території автозаправної станції в м. Запоріжжі.

У той же час, до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , не додано жодних доказів на підтвердження того, що у день, час і у місці, які вказані у протоколі про військове адміністративне правопорушення, останній дійсно виконував обов`язки військової служби.

При цьому, суддя враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Натомість, до матеріалів справи не було долучено жодного доказу на підтвердження жодної із обставин, визначених ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Тобто, із матеріалів справи адміністративного правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_1 , неможливо поза розумним сумнівом встановити факт виконання ним обов`язків військової служби під час перебування на території автозаправної станції в м. Запоріжжі як обовязковий елемент складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Таким чином, суддя констатує, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Суддя враховує, що відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними у ст. 129 Конституції України, до яких відносяться, зокрема, забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, на підставі досліджених доказів суддею не було беззаперечно встановлено факту перебування ОСОБА_1 на території тимчасового розташування військової частини чи виконання обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння.

Тому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, протокол А5219 №25 про військове адміністративне правопорушення від 24.09.2026 не може бути визнаний належним доказом у даній справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали б у судді жодних сумнівів щодо їх належності та допустимості.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Крім того, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19, акцентовано увагу на тому, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому, суддя зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, за викладених вище обставин суддя приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки належних та допустимих доказів, які могли б у сукупності беззаперечно підтверджувати факт перебування його на території військової частини та/або виконання обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння, до суду надано не було.

При цьому, суддя також враховує, що у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суддя приходить до висновку про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

При цьому, у зв`язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення судовий збір з ОСОБА_1 стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ч.1, ч. 3 ст.172-20, ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.

Суддя Юлія КАРЕТНИК