Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №386/2426/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 386/2426/25

провадження № 22-ц/4809/1377/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2026 року (суддя Терновенко А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У грудні 2025 року ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №71818568 в розмірі 19780,00 грн., з яких: 11000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 3300,00 грн. заборгованості за процентами; 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 5280,00 грн. заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування. Також позивач просив стягнути з відповідачки суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір №71818568 (Договір кредиту) про надання коштів у кредит, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 6500,00 грн. строком на 30 днів ( з 22.06.2025 по 21.07.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,5 % які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 975,00 грн.). У разі порушення Позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор '06350, що був надісланий на вказану Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1).

02.07.2025 між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15274071 до Договору позики №71818568, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 4500 грн. в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме 11000 грн. та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,5% на 1%. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису '18555, що був надісланий на вказану Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1). 16.07.2025 між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15366190 до Договору позики №71818568, за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 25 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 днів на 55 днів (до 15.08.2025 року) із денною процентною ставкою (фіксованою) 1%. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису '50833, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1). Підписанням договору кредиту позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту №71818568 від 22.06.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 11000 грн. Враховуючи викладені вище умови Договору кредиту №71818568 від 22.06.2025 р. та здійснені Відповідачкою платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають 2750 грн., заборгованість за договором кредиту складає 19780,00 грн., з яких: 11000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 3300 грн. - заборгованість за процентами; 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 5280 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Вказав, що 16.09.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу № 16/09/25, за умовами якого, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71818568 від 22.06.2025 р.

Рішенням Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2026 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за Договором кредиту №71818568 в розмірі 19780,00 грн., з яких: 11 000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 3300,00 грн. заборгованості за процентами; 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 5280,00 грн. заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування. Також стягнуто з на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» 2422,40 грн. судового збору та 4500 грн. витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» відмовити повністю.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на її думку рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вважає, що позивачем у розрахунок заборгованості всупереч вимогам чинного законодавства та роз`ясненням Національного банку України (НБУ) включено протиправні нарахування відсотків за «понадстрокове користування» у розмірі 5 280,00 грн., що за своєю правовою природою є прихованою штрафною санкцією (пенею) за прострочення виконання зобов`язання.

Також вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення кредитного договору у встановленому законом порядку, а також не обґрунтовано співмірність витрат на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн. Більше того, інтереси Позивача представляє особа ( ОСОБА_2 ), відомості про яку відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України, що ставить під сумнів наявність у неї повноважень на здійснення професійної правничої допомоги та підписання документів від імені ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачкою не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 22.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71818568 (а.с.111-118), за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 6500,00 грн. строком на 30 днів із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,5% які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 975,00 грн.). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора '06350 (а.с.129).

02.07.2025 року між позикодавцем та відповідачкою за ініціативою останньої укладено додаткову угоду №15274071 до договору позики №71818568 (а.с.125-126), за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 4500 грн. в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме 11000 грн. та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,5% на 1%., додаткову угоду підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора '18555.

16.07.2025 року між позикодавцем та відповідачкою за ініціативою останнього укладено додаткову угоду №15366190 до договору позики №71818568 (а.с.121-122), за умовами якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 25 днів в результаті чого загальний строк кредитування змінився з 30 днів на 55 днів (до 15.08.2025) із денною процентною ставкою (фіксованою) 1%. Додаткову угоду підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора '50833.

Підписанням договору кредиту відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Кредитодавець на виконання умов Договору кредиту №71818568 від 22.06.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 11000 грн., що підтверджується:

Електронною платіжною інструкцією №c574ad30-7f0f-4c2a-ad83-ce21febcfbf3 від 22.06.2025 року про перерахування коштів в розмірі 6 500,00 на банківський картковий рахунок, що зазначив Відповідач № НОМЕР_1 ;

Електронною платіжною інструкцією №73c4925e-39fb-430d-990f-5de7f10bfa46 від 02.07.2025 року про перерахування коштів в розмірі 4 500,00 на банківський картковий рахунок, що зазначив Відповідач № НОМЕР_1 (а.с.131-132).

Згідно розрахунку заборгованості (а.с.109-110), станом на 19.11.2025 р. заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту складає 19780,00 грн., з яких: - 11000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 3300 грн. - заборгованість за процентами; 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 5280 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

16.09.2025 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали Договір факторингу № 16/09/25 (а.с.138-141), за умовами якого, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71818568 від 22.06.2025 р.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у сукупності надані позивачем докази по справі підтверджують, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає у повній мірі, враховуючи наступне.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо укладення Кредитного договору між відповідачкою та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Також апеляційний суд вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачкою кредитних коштів у загальній сумі 11000,00 грн. за Кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачем взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором не виконані, кредитні кошти у загальній сумі 11000,00 грн. у межах встановленого строку Позичальнику не повернуто.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо вимог позову про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 3300,00 грн. заборгованості за процентами; 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 5280,00 грн. заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування, апеляційний суд виходить із того, що відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, Кредитодавцем відсотки за користування кредитом нараховувались у межах строку кредитування на фактичну заборгованість за кредитом, та за понадстрокове користування, що передбачено та відповідає умовам Кредитного договору ( п.2.2 договору).

Закінчення визначеного договором строку позики, процентної ставки, передбаченої пунктом 2.2 договору не може вважатися її збільшенням у розумінні п.6 розділу VІ Закону України «Про споживче кредитування», оскільки цей період і застосована до нього процентна ставка були окремо обумовлені у договорі та не є наслідком невиконання позичальником своїх зобов`язань, а являє собою реалізацію домовленості сторін про продовження понадстрокового користування відповідачем наданою позикою на визначеній, а не зміненій умові.

Оскільки відповідачем не було спростовано правильність здійсненого розрахунку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що заборгованість за відсотками за користування кредитом підлягає стягненню з відповідачки у пред`явленій до стягнення сумі в розмірі 19780,00 грн.

При цьому, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачкою по справі не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання нею зобов`язань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору позики, укладеного між ним та позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а також договору факторингу від 16.09.2025 року укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» № 16/09/25, за умовами якого, останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71818568 від 22.06.2025 р.

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Щодо апеляційних доводів про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення кредитного договору, то такі доводи є необґрунтованими з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що договір був укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний одноразовим ідентифікатором, надісланим на телефонний номер, зазначений під час оформлення кредиту.

Крім того, кредитні кошти були перераховані на банківський рахунок відповідачки, що підтверджується банківськими документами. При цьому відповідачкою не надано належних та допустимих доказів того, що зазначений рахунок їй не належав або що кредитні кошти були отримані іншою особою.

Також суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність повноважень представника позивача у зв`язку з тим, що в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні дані щодо адвоката Ткаченко Ю.О.

Як убачається з матеріалів справи правнича (правова) допомога ТОВ««ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП»» у даній справі у надавалась адвокатом Ткаченко Ю.О на підставі договору про надання правничої допомоги від 22 серпня 2025 року.(а.с. 152-156 на звороті), за умовами якого адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Метою представництва є захист прав та законних інтересів Клієнта, проведення необхідних процесуальних дій для досягнення найбільш сприятливого результату у справі на користь Клієнта.

З відкритого доступу реєстру адвокатів України на сайті https://erau.unba.org.ua, за посиланням: https://erau.unba.org.ua/profile/59266, - розміщено детальну інформацію щодо адвоката Ткаченко Юлії Олегівни. Дані щодо зупинення або припинення право на заняття адвокатською діяльністю - відсутні.

За таких обставин апеляційні доводи позивачки щодо сумніву у наявності у представника позивача повноважень на здійснення представництва є надуманими.

Надаючи оцінку рівня адвокатських витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн. не є завищеною, тобто являється цілком співмірною з ринковими цінами та проведеною адвокатом роботою, а, отже, є обґрунтованою.

При цьому, апеляційним судом зважено на те, що відповідачка заяви про зменшення таких витрат до суду не подавала.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Разом з тим, з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633 грн 60 коп, сплата якого була їй відстрочена до ухвалення судового рішення апеляційним судом, на підставі ухвали Кропивницького апеляційного суду від 22.07.2026.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2026 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633 грн 60 коп. в дохід держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст. 389 ЦПК України.

Судді:

О.А.Письменний Л.М. Дьомич О.Л. Карпенко