Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №526/3638/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/3638/25 Номер провадження 33/814/437/26Головуючий у 1-й інстанції Черков В. Г. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І.,

представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Максименко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.122, ч.1 ст.130 КУпАП, та із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 листопада 2025 року о 12 годині 54 хвилини по вул. Полтавській, 43 у м. Гадяч керував транспортним засобом «Nissan Navara», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, різкої зміни забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення координації рухів, та в порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на стан названого сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора та медичного огляду.

Окрім того, 16 листопада 2025 року о 12 годині 54 хвилини ОСОБА_1 по вул. Полтавській, 43 у м. Гадяч, керуючи зазначеним вище транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого водій автомобіля «Мерседес», н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 , був вимушений різко змінити швидкість, тобто ОСОБА_1 створив аварійну обстановку, чим порушив п.16.6 ПДР України.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 січня 2026 року та закрити провадження у справі щодо нього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю подій і складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.122, ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що: він не мав ознак алкогольного сп`яніння, є військовослужбовцем і на момент зупинки транспортного засобу повертався безпосередньо з військової служби та перебував у стані значної втоми й нервового напруження, що об`єктивно могло вплинути на його зовнішній вигляд, фізіологічний стан та загальне самопочуття; його відмова від проходження огляду на стан сп`яніння була зумовлена його психоемоційним станом і розгубленістю, а не усвідомленим умислом ухилитися від огляду; місцевий суд не з`ясував, чи було в повному обсязі роз`яснено йому правові наслідки такої відмови; створення ним аварійної обстановки не підтверджується належними й допустимими доказами по справі; 16 листопада 2025 року жодної ДТП за його участю не було, від його дій не настало шкоди чи інших реальних негативних наслідків, потерпілі відсутні.

14 квітня 2026 року адвокат Максименко Ю.П. подала до апеляційного суду клопотання про призначення стягнення з урахуванням індивідуалізації, в якому, в разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, просила застосувати щодо ОСОБА_1 за аналогією закону – ст.69 КК України, й не призначати йому стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, мотивуючи тим, що: він проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді старшого стрільця й до його обов`язків входить, у тому числі постійне керування транспортними засобами; відповідно до службової характеристики ОСОБА_3 відповідає займаній посаді та зарекомендував себе як зразковий працівник; позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на 1 рік матиме негативні наслідки для нього та інших військовослужбовців, оскільки він буде позбавлений можливості виконувати свої службові обов`язки.

Також 14 квітня 2026 року адвокатом Максименко Ю.П. подано додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких вона просить скасувати постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 січня 2026 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.122, ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, мотивуючи тим, що: потерпілим у справі за ч.5 ст.122 КУпАП є чоловік помічниці судді Гадяцького районного суду Полтавської області Киричка С.А., а помічник судді Гадяцького районного суду Полтавської області Черкова В.Г., хоча не вказаний за матеріалами справи свідком подій, але бачив обставини зупинки транспортного засобу та наявний на відеозаписі обставин по справі, але суддя Киричок С.А. не скористався правом самовідводу від розгляду заяв про відвід судді Черкова В.Г. і виніс упереджені постанови, якими не задовольнив обґрунтовані заяви ОСОБА_1 про відвід судді Черкову В.Г.; судді Черков В.Г. і Киричок С.А. були зацікавлені в результатах розгляду даних справ та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки їх помічники були свідками подій 16 листопада 2025 року; поліцією було незаконно зупинено автомобіль, під керуванням ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп`яніння та поліцейським не роз`яснено ОСОБА_1 правові наслідки відмови від проходження огляду; долучене до матеріалів справи направлення на огляд не відповідає встановленій законодавством формі; ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому поліцейські не мали права пропонувати йому проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та складати протокол про адміністративне правопорушення, так як це повноваження органу ВСП; долучені поліцією відеозаписи є неналежними, недостовірними й недопустимими доказами, оскільки вони мають невідоме походження, є неповними, поліцією було порушено процедуру здійснення відеофіксації та наявні ознаки коригування цих відеозаписів; письмові пояснення ОСОБА_2 не підтверджують створення ОСОБА_1 аварійної ситуації та відібрані в неналежний спосіб; протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не відповідає вимогам ст.256 КУпАП.

Водночас 14 квітня 2026 року адвокатом Максименко Ю.П. долучено письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких він наводить доводи, аналогічні тим, що викладені вище, та, окрім того, посилається на те, що: він, керуючи автомобілем, не виїжджав на зустрічну смугу руху та не здійснював різкого маневру в бік, який міг би спричинити аварійну ситуацію; поліцейські діяли щодо нього упереджено, ОСОБА_2 та працівники поліції погрожували йому; він мав погане самопочуття та був знервований діями поліцейських; поліцейські фактично схилили його до відмови від огляду на стан сп`яніння своїм тиском; він є інвалідом ІІ групи.

Суд апеляційної інстанції заслухав думку адвоката на підтримку наведеної вище позиції сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи ОСОБА_1 і його представника та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №514699 16 листопада 2025 року о 12 годині 54 хвилини ОСОБА_1 по вул. Полтавській, 43 у м. Гадяч Миргородського р-ну Полтавської обл. керував транспортним засобом – автомобілем «Nissan Navara», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, різкої зміни забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення координації рухів, та в порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на стан названого сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager 6810» та в медичному закладі (а.с.1).

Наведені вище обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких убачається те, що 16 листопада 2025 року приблизно в період часу з 12:30 до 13:00 ОСОБА_1 по вул. Полтавській, 43 у м. Гадяч Миргородського р-ну Полтавської обл. керував автомобілем «Nissan Navara», н.з. НОМЕР_1 , і був зупинений поліцією. Перебуваючи за кермом даного автомобіля, ОСОБА_1 мав явні візуальні ознаки алкогольного сп`яніння. Після зупинки поліцейським установлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та повідомлено йому про виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, різкої зміни забарвлення шкірного покриву обличчя. Однак ОСОБА_1 на неодноразові вимоги поліції відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі, при цьому, незважаючи на роз`яснення поліції про те, що за вчинення вказаних вище дій ОСОБА_1 (відмови як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння) передбачено складання щодо нього протоколу за вчинення адміністративного правопорушення ч.1 ст.130 КУпАП. Зафіксовані ж відеозаписами обставини свідчать про те, що позиція ОСОБА_1 полягала в усвідомленій, цілеспрямованій та здійсненій із прямим умислом відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому, ОСОБА_1 після відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння до закінчення оформлення матеріалів провадження намагався залишити місце зупинки шляхом керування автомобілем, здійснював образливі висловлювання на адресу працівників поліції із застосуванням ненормативної лексики (а.с.7).

Отже, викладені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів не встановлено.

Доводи представника, які зводяться до порушення поліцейським порядку висування ОСОБА_1 вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, із посиланням на те, що щодо ОСОБА_1 як військовослужбовця вказані дії мали повноваження здійснювати лише працівники ВСП, є неспроможними.

За ст.172-20 КУпАП відповідальність настає за:

розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (ч.1);

участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів (ч.2);

дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду (ч.3).

Водночас ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За ч.ч.1-4 ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Аналогічні за змістом положення містяться в Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №32 від 12 січня 2024 року.

У той же час, ст.266 КУпАП визначено спеціальний порядок огляду на стан алкогольного сп`яніння спеціального суб`єкта - водія транспортного засобу.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

До того ж, у відповідності до положень ст.235-1 КУпАП військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п`ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126, статтею 132-1 цього Кодексу. Стаття 130 КУпАП до переліку вказаних статей і частин статей не належить.

За змістом ч.1 ст.15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Разом з цим, адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, не належить до військових адміністративних правопорушень, і воно вчинене ОСОБА_1 як учасником дорожнього руху (водієм) на дорогах загального користування під час керування транспортним засобом.

Тому висування ОСОБА_1 вимог поліцією щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як водієві транспортного засобу обгрунтовано проводилось у спеціально передбаченому порядку, який міститься у вимогах ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, а також керуючись Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, якою не передбачено ні виклик, ні повідомлення Військової служби правопорядку. Відповідно й протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 правомірно складено уповноваженою особою органу Національної поліції (інспектором СРПП ВнП №1 Миргородського РВП ГУНП у Полтавській області Смірновим А.І.), як це регламентовано п.1 ч.1 ст.255 КУпАП.

Учинені ОСОБА_1 протиправні дії чітко охоплюються диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП та підлягають кваліфікації саме за цією нормою закону як правопорушення на транспорті проти безпеки руху, вчинене водієм шляхом порушення правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

При цьому, оскільки ОСОБА_1 на вимоги поліції категорично відразу відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (навіть не розпочиналася процедура огляду ОСОБА_1 чи його доставки до медичного закладу для проходження огляду - у зв`язку з його відмовою від даного огляду), то доводи адвоката, пов`язані з письмовим направленням на огляд, у даному випадку не впливають на законність та обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння.

Як убачається з матеріалів провадження, поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння з ознаками такого стану. Відповідно до відеозаписів ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом даного автомобіля, мав явні візуальні ознаки алкогольного сп`яніння. Після зупинки поліцейським установлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та повідомлено йому про виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, різкої зміни забарвлення шкірного покриву обличчя. Наявність у ОСОБА_1 , зокрема, цих же ознак алкогольного сп`яніння зафіксовано й у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1).

Наявність же ознак алкогольного сп`яніння не є тотожним наявності стану алкогольного сп`яніння, який можливо встановити лише за результатами відповідного огляду на стан названого сп`яніння, та згадані ознаки не вказують на перебування особи, яка керувала транспортним засобом, у цьому стані, але є однією з передумов, які на вимогу поліцейського зобов`язують особу, яка керувала транспортним засобом, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого законодавством порядку. Однак у порушення вимог законодавства ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився.

У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження особою, яка керувала транспортним засобом (водієм), огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов`язком особи, яка керувала транспортним засобом (водія).

Отже, з урахуванням викладених вище обставин і вимог законодавства, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість чи безпідставність висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння чи наявності тих істотних порушень вимог законодавства, які би нівелювали обов`язок виконання цих вимог, ставили би під сумнів наявність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Усупереч доводам апелянта та його представника, з наведених вище доказів по справі, в тому числі безперервної відеофіксації вбачається, що позиція ОСОБА_1 щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння була добровільною і результатом виключно його волевиявлення, без будь-яких проявів провокації з боку поліції. Поліцейські чи потерпілий не здійснювали щодо ОСОБА_1 тиску, погроз або інших незаконних дій, які би ставили під сумнів волевиявлення ОСОБА_1 або впливали на дійсність та усвідомленість його тверджень при висловленні своєї категоричної позиції про відмову від огляду на вимоги поліції, чи таких, які би порушували або обмежували його права при оформленні матеріалів провадження щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП, ставили би під сумнів законність та обґрунтованість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Необґрунтованими є і твердження адвоката, які зводяться до неповноти відеозапису, так як наявні в матеріалах справи відеозаписи, записані на технічному носієві інформації, містять повні відомості про обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та оформлення щодо нього матеріалів провадження за ч.1 ст.130 КУпАП поліцією, які записані в декількох файлах та відтворення змісту яких свідчить про те, що процес відеофіксації був повним і безперервним. Наявні відеозаписи в своїй сукупності містять повне й вичерпне фіксування всіх обставин справи щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

Долучений технічний носій інформації з відеозаписами був виготовлений поліцією у зв`язку з необхідністю запису інформації, що має значення у провадженні про адміністративне правопорушення та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається в електронному вигляді, у вигляді файлів. Зі змісту відеофіксації вбачається, що її поліцією було здійснено з використанням службових пристроїв - нагрудних відеокамер, службового відеореєстратора, встановленого в службовому автомобілі поліції, в ході реалізації своїх службових повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію». Відеофайли містять ідентифікуючі ознаки, виготовлені, записані та долучені до справи разом із надісланням протоколу про адміністративне правопорушення поліцією як суб`єктом, на якого покладено обов`язок збирання доказів, а тому їх походження не викликає сумніву. Будь-яких ознак монтажу, редагування змісту, змін чи інших втручань, що тягнули би спотворення змісту даних відеозаписів, під час їх перебігу не встановлено.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 відповідає приписам ст.256 КУпАП, що спростовує доводи представника про протилежне.

Водночас доводи сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо підстав та обставин зупинки автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 , за своїм змістом не стосуються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв`язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП

На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість й усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених у ст.255 КУпАП.

Однак суд першої інстанції, приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 у частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП, не з`ясував і не перевірив усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП.

У ч.ч.1-4 ст.122 КУпАП визначено відповідальність за:

перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками (ч.1);

порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди (ч.2);

ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху (ч.3);

перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину (ч.4).

Диспозицією ч.5 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №776048 ОСОБА_1 ставилося у вину те, що він 16 листопада 2025 року о 12 годині 54 хвилини по вул. Драгоманова біля буд. №4 у м. Гадяч, керуючи транспортним засобом «Nissan Navara», н.з. НОМЕР_1 , виїхав на зустрічну смугу для руху, в результаті чого водій автомобіля «Мерседес», н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 , був вимушений різко змінити швидкість, чим ОСОБА_1 спричинив створення аварійної обстановки, чим порушив вимоги п.16.6 ПДР України (а.с.28).

Відповідно до п.16.6 ПДР України (який міститься у розділі 16 - проїзд перехресть, а саме в блоці - регульовані перехрестя), повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв.

Зазначений вище пункт ПДР України визначає порядок дій водія, пріоритетність і черговість його проїзду саме на регульованому перехресті, вказуючи як водій має здійснювати поворот ліворуч чи розворот при зеленому сигналі основного світлофора.

Отже, порушення п.16.6 ПДР України можливе лише у випадку виконання водієм на регульованому перехресті повороту ліворуч або розвороту при зеленому сигналі основного світлофора.

Однак із відеозаписів, наявних на технічному носієві інформації, не вбачається наявність регульованого перехрестя зі світлофором у місці руху ОСОБА_1 , із яким у протоколі пов`язується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП. Також матеріали відеофіксації однозначно не свідчать про те, що ОСОБА_1 виконував чи намагався виконати маневр повороту ліворуч чи розвороту.

У протоколі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.122 КУпАП жодним чином не встановлено те, що вчинені ОСОБА_1 дії мали місце на регульованому світлофорі та під час здійснення ним повороту ліворуч чи розвороту при зеленому сигналі основного світлофора, полягали у вчиненні ОСОБА_1 дій, спрямованих на ненадання дороги трамваю попутного напрямку або транспортним засобам, що рухалися в зустрічному напрямку прямо або повертали праворуч. Не повідомляв про такі обставини й потерпілий ОСОБА_2 у своїх поясненнях (а.с.29).

Отже, викладені вище обставини не дають підстав для застосування положень п.16.6 ПДР України як таких, що були порушені ОСОБА_1 .

Водночас у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №776048, у тому числі при словесному викладі фабули правопорушення, не визначено та не вказано й вчинення ОСОБА_1 жодного з чітко передбачених у ч.ч.1-4 ст.122 КУпАП порушень. Разом з тим, невід`ємною складовою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, є насамперед вчинення особою одного чи декількох порушень, передбачених ч.ч.1-4 ст.122 КУпАП, а тому таке (такі) порушення має (мають) бути чітко визначене (визначені) в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному за ч.5 ст.122 КУпАП.

Наведене ж вище унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що розгляд судом справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, і суд не наділений повноваженнями самостійно віднаходити й визначати порушення, які не ставились у вину особі відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП у межах наведених у протоколі обставин.

Ураховуючи викладене вище, оскаржувану постанову в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП належить скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.122 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП з огляду на відсутність події та складу цього адміністративного правопорушення.

За вказаних вище обставин, також із постанови місцевого суду слід виключити посилання на застосування ч.2 ст.36 КУпАП шляхом зміни оскаржуваного судового рішення.

У зв`язку з цим, інші доводи сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з приводу безпідставності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП, не аналізуються.

Щодо складу суду

Згідно зі ст.126 Конституції України вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється, держава забезпечує особисту безпеку судді та членів його сім`ї.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Окрім того, законодавством України закріплена система гарантій незалежності суддів під час здійснення правосуддя.

У матеріалах провадження наявні копії вмотивованих судових рішень – постанов Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 грудня 2025 року, прийнятих суддею Киричком С.А., про відмову в задоволенні заяв ОСОБА_1 про відвід судді Гадяцького районного суду Полтавської області Черкова В.Г. у справах про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ч.5 ст.122 КУпАП (до прийняття рішення про об`єднання цих справ у одне провадження, яке є предметом апеляційного розгляду) (а.с.22-23, 43-44). У цих судових рішень установлено відсутність підстав для відводу судді Черкова В.Г., оскільки доводи, викладені в заявах про відвід, а саме те, що потерпілим у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП є чоловік помічниці Гадяцького районного суду Полтавської області, чи те, що випадковим свідком подій став помічник судді Гадяцького районного суду Полтавської області Черкова В.Г., який не заявлений матеріалами справ про адміністративні правопорушення як свідок, не свідчать про наявність обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в безсторонності та неупередженості судді Черкова В.Г., та які би виключали участь судді при розгляді даних справ.

Із такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції та вважає, що стороною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не наведено підтверджених, визначених законодавством, обставин, які би унеможливлювали участь судді Черкова В.Г. у справах про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ч.5 ст.122 КУпАП (які в подальшому місцевим судом були об`єднані в одне провадження).

Окрім того, наведені вище обставини, які викладено в заявах про відвід, не свідчать і про наявність підтверджених, визначених законодавством, обставин, які би вказували на існування безумовних підстав для самовідводу судді Киричка С.А. під час розгляду проваджень за заявами ОСОБА_1 про відвід судді Черкову В.Г.

Водночас слід зазначити, що суддя, який розглядає заяву про відвід іншого судді, не здійснює при цьому повноважень судді щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення по суті, а лише встановлює наявність чи відсутність підстав, що виключають участь судді у справі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене вище, доводи апелянта, які зводяться до незаконності складу суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення по суті та провадження за заявами про відвід судді, є неспроможними.

Щодо адміністративного стягнення

У клопотанні про призначення стягнення з урахуванням індивідуалізації адвокат наводить доводи, за змістом яких просить, у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, просить застосувати щодо нього за аналогією закону – ст.69 КК України, й не призначати йому стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, мотивуючи тим, що: він проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді старшого стрільця й до його обов`язків входить, у тому числі постійне керування транспортними засобами; відповідно до службової характеристики ОСОБА_1 відповідає займаній посаді та зарекомендував себе як зразковий працівник; позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на 1 рік матиме негативні наслідки для нього та інших військовослужбовців, оскільки він буде позбавлений можливості виконувати свої службові обов`язки.

Аналізуючи зазначені вище доводи, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, що обумовлено змістом і характером протиправних дій, які становлять загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, а також безпосередньо для порушника особисто, та власності третіх осіб.

Кожна особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та керувати ними, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено накладення стягнення на водіїв (осіб, які керували транспортними засобами) у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Таким чином, за вчинення цього адміністративного правопорушення особою, яка керувала транспортним засобом, позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік є обов`язковим стягненням.

При цьому, положеннями КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або ненакладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Наведений вище підхід відповідає п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.

А згідно з вимогами ч.4 ст.3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність (у тому числі приписів ст.69 КК України) за аналогією заборонено, що свідчить про безпідставність доводів апелянта з приводу застосування положень ст.69 КК України щодо ОСОБА_1 у даній справі про адміністративне правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, застосування щодо ОСОБА_1 стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, про що порушується питання стороною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є неможливим.

Таким чином, із урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, щодо ОСОБА_1 підлягає застосуванню за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції враховує наведені адвокатом у клопотанні обставини, однак ці дані не свідчать про можливість накладення на ОСОБА_1 стягнення лише у вигляді штрафу, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною і передбачає позбавлення права керування транспортими засобами на строк 1 рік як обов`язкове стягнення.

Щодо судового збору

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, яку йому встановлено з 20 березня 2026 року до 25 березня 2028 року (дата повторного оцінювання), що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №251/26/2393/В.

За таких обставин, ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати стягнутого з нього місцевим судом судового збору, а тому оскаржувану постанову в цій частині належить змінити та виключити з неї рішення про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 січня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.122 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП.

Постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 змінити й виключити з постанови місцевого суду:

посилання на застосування ч.2 ст.36 КУпАП;

рішення про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Вважати ОСОБА_1 визнаним винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, із накладенням на нього адміністративного стягнення за цим законом у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун