Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №752/14277/23 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14277/23

Провадження № 2/752/306/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 серпня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Нікітенко А.М.,

у місті Києві в приміщенні суду розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

13.07.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя до ОСОБА_2 ..

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачкою, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, зазначено, що 02.02.2008 року між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2020 року.

19.05.2017 року на момент їх перебування у шлюбі між АКБ «Банк Аркада» та ОСОБА_2 було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 80702, за умовами якого останній надав свою згоду на участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-будівництво» та з метою отримання у власність об`єкта інвестування (квартири у житловому будинку АДРЕСА_1 , № об`єкта інвестування 323, площа 81,67 кв.м, кількість кімнат 3).

Для закріплення об`єкта інвестування ОСОБА_2 зобов`язався протягом 2-х банківських днів з моменту підписання цього договору передати АКБ «Банк Аркада» в управління кошти для фінансування будівництва в сумі 1 031 289,80 грн., що становить не менше 100 відсотків вартості об`єкта інвестування (п. 15 договору).

Запланована дата введення забудовником об`єкта будівництва (житловий будинок АДРЕСА_1 ) в експлуатацію - травень 2018 року (п. 5 договору).

Пунктом 10.2. договору передбачено, що оформлення операції уступки (відступлення) прав вимоги за цим договором на користь третіх осіб після сплати довірителем управителю винагороди за оформлення операції уступки (відступлення) права вимоги на користь третіх осіб у встановленому цим договором розмірі управитель відповідно до заяви довірителя оформлює тристоронній договір про уступку права вимоги за формою, визначеною управителем, який підписується довірителем, наступним довірителем та управителем.

Письмова згода на укладання її чоловіком зазначеного договору нею не надавалася.

На виконання своїх обов`язків за договором № 80702 про участь у Фонді фінансування будівництва від 19.05.2017 року ОСОБА_2 сплатив 1 011 695,29 грн., що підтверджується, зокрема, змістом свідоцтва про участь у Фонді фінансування будівництва від 23.07.2018 року.

Зазначені кошти на той час були їх спільною власністю, як подружжя.

30.08.2018 року між АТ АКБ «Банк Аркада», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був підписаний договір про уступку права вимоги № 80702/1, за яким майнові права на об`єкт будівництва (квартиру) були відступлені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 без надання компенсації.

Письмова згода на укладання її чоловіком зазначеного договору нею не надавалась.

26.06.2019 року між АТ АКБ «Банк Аркада», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про уступку права вимоги № 80702/2, за яким майнові права на об`єкт будівництва (квартиру) були відступлені на користь ОСОБА_3 .

26.06.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір про проведення розрахунків за відступлення права вимоги за договором від 19.05.2017 року № 80702 в сумі 1 200 000, 00 грн.

26.06.2019 року ОСОБА_3 перерахувала на користь ОСОБА_4 1 200 000, 00 грн. за відступлення права вимоги за договором № 80702 від 19.05.2017 року.

Звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, позивачка зазначає, що майнові права на квартиру вона у шлюбі з відповідачем придбавали для своєї, на той час, сім`ї, оскільки мають двох неповнолітніх дітей та за спільні кошти. Однак, відповідач без її згоди відчужив майнові права на квартиру своїй матері, а та згодом іншій особі. Зазначені дії вчинені відповідачем, на думку позивачки, з метою уникнення поділу спільного майна подружжя.

Також позивака зазначила, що враховуючи період користування грошовими коштами ОСОБА_2 від реалізації спільного майна, збільшилася вартість майнових прав на зазначену квартиру.

Відповідно до довідки від 09.04.2025 року складеної ФОП ОСОБА_6 , з урахуванням того, що квартира має стан будівельного ремонту, станом на 09.04.2025 року вартість майнових прав на трикімнатну квартиру, загальна (проектна) площа квартири АДРЕСА_2 складає 1 613 700, 00 грн.

Просила:

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, придбане в період шлюбу, а саме: майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер об`єкта будівництва: складова частина об`єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_3 ; номер об`єкта інвестування 323; поверх 23; кількість кімнат 3; загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту 81, 67 кв.м), придбані у ПАТ АКБ «АРКАДА» за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 80702 від 19.05.2017 року, визначивши їх загальну вартість у сумі 1 613 700, 00 грн.;

визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у спільній сумісній власності, що складає вартості майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер об`єкта будівництва: складова частина об`єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_3 ; номер об`єкта інвестування 323; поверх 23; кількість кімнат 3; загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту 81, 67 кв.м) і становить 806 850, 00 грн.;

визнати за ОСОБА_2 право власності на частку у спільній сумісній власності, що складає вартості майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер об`єкта будівництва: складова частина об`єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_3 ; номер об`єкта інвестування 323; поверх 23; кількість кімнат 3; загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту 81, 67 кв.м) і становить 806 850, 00 грн.;

припинити за ОСОБА_1 право власності на частку у спільному майні подружжя, визнавши за ОСОБА_2 право власності на частину майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер об`єкта будівництва: складова частина об`єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_3 ; номер об`єкта інвестування 323; поверх 23; кількість кімнат 3; загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту 81, 67 кв.м), що становить 806 850, 00 грн.;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна грошову компенсацію вартості частини майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер об`єкта будівництва: складова частина об`єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_3 ; номер об`єкта інвестування 323; поверх 23; кількість кімнат 3; загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту 81, 67 кв.м), що становить 806 850, 00 грн.;

стягнути з відповідача судові витрати.

13.07.2023 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

20.01.2025 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Жабен Л.І. подано до суду письмові пояснення на позов ОСОБА_1 , відповідно до змісту яких, відповідач не визнає заявлені позовні вимоги з наступних підстав. Так, представником відповідача зазначено, що кошти, які внесено до Фонду фінансування будівництва є його ОСОБА_2 особистою власністю, оскільки отримані від продажу будинку та земельної ділянки, які він набув за договором дарування, а також з частки коштів від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Крім того, позивачкою пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовом, який слід рахувати з 30.08.2018 року, тобто дати укладення договору № 80702/1 про уступку права вимоги, за яким він передав майнові права на квартиру ОСОБА_4 , а не з дати розірвання їх з ОСОБА_1 шлюбу. Просила відмовити у задоволенні заявлених ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позовних вимог про поділ спільного до майна у повному обсязі.

21.07.2025 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвали про витребування доказів, прийняття до провадження заяви про збільшення позовних вимог від 11.04.2025 року, залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «ФК «Гарант Капітал».

28.10.2025 року третьою особою ОСОБА_3 подано до суду письмові пояснення, відповідно до змісту яких, остання зазначає, що є добросовісним набувачем майнових прав на квартиру, яка розташована у АДРЕСА_1 за договором № 80702/2 про уступку права вимоги, що укладений 26.06.2019 року між АТ АКБ «Аркада» (правонаступник ТОВ «ФК «Гарант Капітал»), ОСОБА_4 та нею, ОСОБА_3 . Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

02.03.2026 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

06.03.2026 року третьою особою ОСОБА_4 подано до суду письмові пояснення, відповідно до змісту яких остання просила суд залишити заявлені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя без задоволення.

У судовому засіданні сторони відсутні.

Представник позивачки подала клопотання про завершення розгляду справи за їх з позивачкою відсутності, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача просила суд завершувати розгляд справи за їх з відповідачем відсутності, повідомила суд, що відповідач позову не визнає, просила відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з будь-якими клопотаннями не зверталися.

Як видно зі змісту пояснень третьої особи ОСОБА_4 на позов ОСОБА_1 , третя особа також просила суд розглядати справу за її відсутності.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Сулімов О.П. 27.04.2026 року звертався до суду з клопотанням про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 без участі третьої особи ОСОБА_3 .

Врахувавши думку учасників розгляду справи, дослідивши подані ними заяви по суті справи, матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02.02.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2020 року.(а.с.17,11-12 тому №1)

19.05.2017 року між АКБ «Банк Аркада» та ОСОБА_2 було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 80702, за умовами якого останній надав свою згоду на участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-будівництво» та з метою отримання у власність об`єкта інвестування (квартири у житловому будинку АДРЕСА_1 , № об`єкта інвестування 323, площа 81,67 кв.м, кількість кімнат 3). (а.с.22-27 тому №1).

Для закріплення об`єкта інвестування ОСОБА_2 зобов`язався протягом 2-х банківських днів з моменту підписання цього договору передати АКБ «Банк Аркада» в управління кошти для фінансування будівництва в сумі 1 031 289,80 грн., що становить не менше 100 відсотків вартості об`єкта інвестування (п. 15 договору).

Запланована дата введення забудовником об`єкта будівництва (житловий будинок АДРЕСА_1 ) в експлуатацію - травень 2018 року (п. 5 договору).

Пунктом 10.2. договору передбачено, що оформлення операції уступки (відступлення) прав вимоги за цим договором на користь третіх осіб після сплати довірителем управителю винагороди за оформлення операції уступки (відступлення) права вимоги довірителя за цим договором на користь третіх осіб у встановленому цим договором розмірі управитель відповідно до заяви довірителя, оформлює тристоронній договір про уступку права вимоги, за формою, визначеною управителем, який підписується довірителем, наступним довірителем та управителем.

На виконання своїх обов`язків за договором № 80702 про участь у Фонді фінансування будівництва від 19.05.2017 року ОСОБА_2 сплатив 1 011 695,29 грн., що підтверджується, зокрема, змістом свідоцтва про участь у Фонді фінансування будівництва від 23.07.2018 року, а також не заперечувалося сторонами у справі.

Позивачка, звертаючись до суду з позовом, послалася на те, що письмова згода на укладання її чоловіком 19.05.2017 року договору №80702 про участь у фонді фінансування будівництва нею не надавалася, а сплачені кошти, на той час, були їх спільною власністю подружжя.

30.08.2018 року між АТ АКБ «Банк Аркада», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був підписаний договір про уступку права вимоги № 80702/1, за яким майнові права на об`єкт будівництва (квартиру) були відступлені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 без надання компенсації.

Письмова згода на укладання 30.08.2018 року ОСОБА_2 договору про уступку права вимоги № 80702/1 ОСОБА_1 не надавалась.

26.06.2019 року між АТ АКБ «Банк Аркада», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про уступку права вимоги № 80702/2, за яким майнові права на об`єкт будівництва (квартиру) були відступлені на користь ОСОБА_3 .

26.06.2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір про проведення розрахунків за відступлення права вимоги за договором від 19.05.2017 року № 80702 в сумі 1 200 000, 00 грн.

26.06.2019 року ОСОБА_3 перерахувала на користь ОСОБА_4 1 200 000, 00 грн. за відступлення права вимоги за договором № 80702 від 19.05.2017 року.

Звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що майнові права на зазначену квартиру вона у шлюбі з відповідачем придбавали для своєї, на той час, сім`ї, оскільки мають двох неповнолітніх дітей. Кошти, що внесені її колишнім чоловіком на виконання умов договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 80702 є їх спільним коштами, як подружжя. Однак, відповідач без її згоди відчужив майнові права на квартиру своїй матері, а та згодом іншій особі. Зазначені дії вчинені відповідачем, на думку позивачки, з метою уникнення поділу спільного майна подружжя. А тому, вона змушена звернутися до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя за захистом свого порушеного права.

Згідно з частиною 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 923/466/17).

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17).

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14, від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталася також до суду з позовом про визнання недійсними правочинів, а саме договорів про уступку права вимоги № 80702/1 від 30.08.2018 року та № 80702/2 від 26.06.2019 року з тих підстав, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, однак було відчужено без її згоди. В задоволенні позовних вимог відмовлено у зв`язку з обранням позивачкою неефективного способу захисту її прав. Верховним судом в ході перегляду справи встановлено: «При таких обставинах, оскільки обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду про те, що суд першої інстанції помилково (передчасно) здійснив оцінку джерела походження коштів, за рахунок яких було профінансовано будівництво об`єкта нерухомості, та визнав їх особистими коштами ОСОБА_2 , оскільки така оцінка має значення лише за умови пред`явлення вимог, належним чином спрямованих на захист права на частку в спільному майні подружжя, а не в межах обраного у цій справі способу захисту, який визнано неефективним.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Правилами статті 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до правил статті 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними ( частини 1, 2 статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина 2 статті 364 ЦК України)).

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або в позасудовому порядку.

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17, від 11.10.2023 року у справі № 756/8056/19).

Відповідач у справі заперечував проти позову, зазначивши, що кошти, які він вніс до Фонду фінансування будівництва належали йому на праві особистої власності, оскільки отримані від продажу його нерухомості, а тому майнові права на квартиру належали саме йому на праві особистої приватної власності.

Однак, сама по собі наявність договору купівлі-продажу особистої нерухомості, який передував або вчинявся одночасно з придбанням нового майна, не є беззаперечним доказом того, що саме ці кошти були спрямовані на купівлю. Сторона зобов`язана довести безпосередній зв`язок між отриманими особистими коштами та їх використанням на придбання конкретного об`єкта, а не на потреби сім`ї чи інші цілі (постанова Верховного Суду від 19.02.2025 року у справі № 209/3761/20).

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів, що саме кошти, які він отримав від відчуження свого особистого майна, він вніс до Фонду фінансування будівництва з метою придбання майнових прав на квартиру, а тому, ОСОБА_2 не спростовано презумпцію спільності майна подружжя.

Відповідно майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер об`єкта будівництва: складова частина об`єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_3 ; номер об`єкта інвестування 323; поверх 23; кількість кімнат 3; загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту 81, 67 кв.м), придбані у ПАТ АКБ «АРКАДА» за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 80702 від 19.05.2017 року за спільні кошти сторін у справі, як подружжя та, на час їх придбання, були спільною сумісною власністю подружжя.

ОСОБА_1 просила суд захистити її право шляхом визнання спільною сумісною власністю подружжя майнових прав на квартиру, визнати за нею та відповідачем право власності по майнових прав на цю ж квартиру, припинити її ж право власності на майнових прав на квартиру і визнати його за відповідачем та стягнути з відповідача грошову компенсацію за її .

Відчуження одним із подружжя спільного сумісного майна без нотаріально посвідченої згоди другого з подружжя є підставою для визнання правочину недійсним, проте витребування такого майна від добросовісного набувача, який придбав його за відплатним договором, у порядку статей 387, 388 ЦК України є неможливим з огляду на принцип мирного володіння майном. Належним способом захисту порушеного права співвласника є стягнення з іншого з подружжя грошової компенсації вартості частки у спільному майні (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 725/1824/20).

Відтак, позовні вимоги про визнання за позивачкою та відповідачем права власності по майнових прав на квартиру, а потім припинення права власності позивачки на майнових прав на квартиру і визнати його за відповідачем є неефективними способами захисту порушеного права позивачки, оскільки станом на час розгляду справи майнові права на квартиру належать добросовісному набувачу ОСОБА_3 .

Єфективним способом захисту порушеного відповідачем права позивачки на поділ спільного сумісного майна подружжя буде визнання майнових прав на квартиру спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації за вартості майнових прав станом на час ухвалення рішення суду, враховуючи зміну вартості майнових прав на квартиру з розрахунку 1 613 700, 00 грн.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню судом, оскільки позивачка у справі звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договорів про уступку права вимоги в серпні 2019 року. ОСОБА_1 зазначала, що її чоловік передав майнові права на квартиру, яка була профінансована у Фонді фінансування будівництва за їх спільні кошти, як подружжя без її згоди. Судом було відмовлено у задоволенні позову через неефективність обраного способу захисту, а тому у 2023 році позивачка знову звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, обравши інший спосіб захисту свого порушеного права. Фактично позивачка заявила про свої порушені права в серпні 2019 року та звернулася до суду за захистом. Відповідач зазначав, що строк позовної давності слід рахувати з 30.08.2018 року. Позивачка звернулася до суду з першим позовом через рік від зазначеної відповідачем дати, тобто в межах строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ «ФК «Гарант Капітал» про поділ спільного майна подружжя, підлягають задоволенню судом частково.

За правилами ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» про поділ спільного майна подружжя, задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) майно, придбане в період шлюбу, а саме: майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер об`єкта будівництва: складова частина об`єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_3 ; номер об`єкта інвестування 323; поверх 23; кількість кімнат 3; загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту 81, 67 кв.м), придбані у ПАТ АКБ «АРКАДА» за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 80702 від 19.05.2017 року, визначивши їх загальну вартість у сумі 1 613 700 (один мільйон шістсот тринадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку поділу майна грошову компенсацію вартості частини майнових прав на квартиру за адресою: право власності на частку у спільній сумісній власності, що складає вартості майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер об`єкта будівництва: складова частина об`єкта будівництва житловий будинок АДРЕСА_3 ; номер об`єкта інвестування 323; поверх 23; кількість кімнат 3; загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту 81, 67 кв.м), що становить 806 850 (вісімсот шість тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 142 (дев`ять тисяч сто сорок дві) гривні 10 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Плахотнюк К.Г.