Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №705/3934/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3934/26

3/705/1508/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 м.Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко Олена Іванівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліцейської діяльності № 2 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , зі слів працює вчителем фізкультури у школі,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 02.06.2026 серії ЕПР 1 № 682172 02.06.2026 о 17 год. 50 хв. у с. Собківка, вул. Миру було зупинено автомобіль Фольцваген Гольф д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який керував даним транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, протяжлива мова. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Цімоха Р.Р. 29.09.2026 подав письмове клопотання про закриття провадження у справі, в якому вказав, що ознайомившись з матеріалами справи, ОСОБА_1 своєї вини категорично не визнає. В матеріалах справи відсутні жодні докази, які б вказували на те, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 чи будь-яким іншим способом самі безпосередньо виявили факт керування останнім автомобілем. Як вказує ОСОБА_1 , транспортним засобом керував його товариш, однак, чому матеріали були складені на нього як на власника автомобіля, йому невідомо. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б вказували на доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що дало б поліцейським підстави для висунення йому вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначив, що акт огляду на стан сп`яніння не містить ані підпису ОСОБА_1 , ані підписів свідків, що ставить під сумнів дотримання встановленої процедури його складання та належність такого доказу. Крім того, у матеріалах справи відсутній відеозапис, на якому було б зафіксовано належне оформлення працівниками поліції матеріалів справи, зокрема, ознайомлення особи з протоколом, складання відповідних документів, роз`яснення її прав та порядку подальших процесуальних дій відповідно до вимог чинного законодавства. Просив суд провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу і події адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні захисник Ціхома Р.Р. підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Вислухавши пояснення адвоката Цімохи Р.Р., дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція).

Згідно з п. 2 розділу 1 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння за п. 4 розділу І Інструкції є: - наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); - звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; - сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; - почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Як передбачено п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Оскільки поліцейським було встановлено, що у ОСОБА_1 є ознаки наркотичного сп`яніння, останньому було запропоновано пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

У судовому засіданні був переглянутий відеозапис з місця вчинення правопорушення, що міститься на DVD-диску, який був долучений до матеріалів адміністративної справи, з якого вбачається, що на польовій дорозі стоїть автомобіль, до якого підійшли працівники поліції. За кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 . Під час перевірки документів та спілкування поліцейський із зовнішнього вигляду водія зрозумів, що той має ознаки наркотичного сп`яніння, а саме зазначив, що «у тебе зрачків немає». ОСОБА_1 повідомляє, що він нічого не вживав, та спочатку погоджується їхати на освідування до медичного закладу. Проте, після того, як ОСОБА_1 комусь зателефонував, сказав, що йому сказали нікуди не їхати. Повідомив, що він поспішає, у нього немає часу, він їде до дружини додому, та на неодноразові пропозиції працівників поліції проїхати до медичного закладу, щоб здати аналіз на виявлення стану наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 відмовився.

Такі дії ОСОБА_1 цілком обґрунтовано розцінені як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Суд зазначає, що виявлення ознак сп`яніння покладається на працівника поліції та відбувається за його суб`єктивною оцінкою під час спілкування з водієм, що у свою чергу, є достатньою підставою для пропонування водієві пройти відповідний огляд.

Зазначений відеозапис є достовірним доказом відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, водій ОСОБА_1 у порушення вимог п. 2.5 ПДР, які зобов`язують водіїв на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, відмовився пройти такий огляд в установленому законом порядку.

Досліджені судом матеріали справи та відеозапис є інформативними і не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 . Поліцейськими йому було роз`яснено підстави для проходження огляду на стан сп`яніння і наслідки відмови від його проходження.

За наведених підстав, суд не вбачає будь-яких порушень у діях працівників поліції.

ОСОБА_1 будь-яких скарг, зауважень щодо оформлення протоколу не пред`являв, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу до компетентних органів не звертався, і матеріали справи таких не містять. Крім того, жодних відомостей, на спростування доказів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не надано.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні зазначеного діяння підтверджується сукупністю досліджених доказів, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення від 02.06.2026 серії ЕПР 1 № 682172, в якому викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 02.06.2026; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 02.06.2026; відеозаписом події, що мала місце 02.06.2026, який міститься на DVD-диску, доданому до матеріалів справи.

Твердження захисника з приводу того, що факт керування автомобілем ОСОБА_1 не доведений належними доказами, є необґрунтованим.

Дійсно, на відео не зафіксовано безпосередній рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Відеозапис починається з моменту, коли автомобілі поліцейських та ОСОБА_1 вже зупинені. Проте, як убачається з відео, ОСОБА_1 перебуває на місці водія, у транспортному засобі перебуває ще двоє осіб, хлопець та дівчина, які вийшли із пасажирських сидінь. На запитання поліцейського, куди він їде, відповів, що його попросили підвезти людей. Також під час складання протоколу ОСОБА_1 не висловлював жодних заперечень щодо керування ним транспортним засобом. Тож факт керування ОСОБА_1 автомобілем Фольцваген Гольф д.н.з. НОМЕР_2 доводиться сукупністю зібраних доказів.

Згідно з п. 10 Порядку № 1456 «Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану» уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби.

На підставі викладеного, дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію», оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.

Також відеозапис підтверджує, що працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 , що в нього є ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, кінцівок рук, зіниці очей, які не реагують на світло. У зв`язку з чим, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відповідно до чинного законодавства, оскільки працівники поліції не мають медичної освіти для встановлення чіткого висновку про перебування особи в стані наркотичного чи іншого сп`яніння.

Посилання захисника на незалучення поліцією двох свідків є не обґрунтованими, оскільки за змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. 6 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, в разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп`яніння, залучення двох свідків здійснюється лише при відсутності факту застосування технічних засобів відеозапису.

У даному ж випадку поліцією забезпечено безперервне відеофіксування обставин учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і процедуру оформлення матеріалів провадження щодо нього, а тому підстави для обов`язкового залучення поліцією двох свідків були відсутні.

Невизнавальні пояснення особи, яка притягається до відповідальності, суд оцінює як такі, що дані з метою уникнення можливої відповідальності в разі доведення вини у вчиненому, адже санкція статті передбачає безальтернативно суворе покарання. Крім того суд бере до уваги при розгляді даної справи, практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Обрану категоричну невизнавальну позицію ОСОБА_1 суд оцінює, як обраний спосіб самозахисту, який є виключно голослівним, оскільки жодним доказом не спростовано встановлених обставин, та свідчить про намагання у такий спосіб уникнути відповідальності. Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспектор, який оформлював протокол, має упереджене ставлення щодо ОСОБА_1 при складанні протоколу за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, або що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи помилки при встановленні обставин справи, або що він зацікавлений у результатах розгляду справи. Отже, підстав для закриття провадження у справі не встановлено.

Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.5 ПДР та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, настали в момент його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Таким чином, на підставі досліджених у справі доказів суд доходить висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та його вину у вчиненому повністю доведено.

Керуючись ст. ст. 33, 284, 287 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до вимог ст. ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І.Єщенко