Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №704/1078/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

704/1078/26

02.10.2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі:

головуюча - суддя: Воронкова І.Г.

секретар судового засідання: Джуська Л.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.03.2025 року між ТОВ "Фінансова Компанія "Авіра Груп" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 132785. Відповідач погодився з умовами кредитування та отримав кредитні кошти в сумі 4000 грн., але свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, через що утворилася заборгованість за користування кредитом в сумі 7620,80 грн. 19.12.2025 року первісний кредитор та позивач уклали договір про відступлення права вимоги № 19122025/2, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

04.08.2026 ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.08.2026 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, вякому визнав позовні вимоги частково, а саме не заперечив наявність кредитного боргу в сумі 4000 грн., але не погоджується з рештою нарахувань, просить: відмовити у стягненні комісії в сумі 1000 грн. за надання і обслуговування кредиту; здійснити перерахунок боргу за нарахованими відсотками та зменшити витрати на правничу допомогу позивача; здійснювати розгляд справи без участі відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої із сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, з урахуванням поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.03.2025 року "Фінансова Компанія "Авіра Груп" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 132785, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Кредит надається в розмірі 4000 грн., строком на 90 днів, до 09.06.2025. За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 262,8 % річних від суми кредиту 0,72 на добу, згідно погодженого сторонами графіку проценти за користування кредитом за весь час (90 днів) становлять 2592 грн. (а.с. 15-17).

Так, згідно Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 132785 від 12.03.2025, встановлений графік розрахунків та загальна вартість кредиту (а.с. 17 зв.).

19.12.2025 року первісний кредитор та позивач уклали договір про відступлення права вимоги № 19122025/2, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с. 14-19).

Зазначені обставини сторони підтвердили та не заперечують.

Згідно Виписки з особового рахунку ОСОБА_1 та витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 сума вихідного залишку станом на 20.02.2026 року становить: прострочене тіло кредиту – 4000 грн., прострочені відсотки - 2620 грн., прострочена комісія – 1000 грн., а всього до стягнення 7620,80 грн. (а.с. 10-11).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що кредитний договір № 132785 від 12.03.2025 року між ТОВ ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 , був укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. По даному договору сторонами була досягнута згода з істотних його умов, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсоткової ставки, повернення кредиту тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦПК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором від 12.03.2025 року підтверджується відповідним договором факторингу № 19122025/2, Реєстром боржників до Договору Факторингу.

Разом з тим, суд дослідив наведений позивачем в позовній заяві розрахунок кредитної заборгованості, перевірив його, оцінив в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, та прийшов до наступного висновку.

Наявність заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000 грн. за кредитним договором № 132785, суд не піддає сумніву, так як він не суперечить умовам укладеного між сторонами договору та підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідач також не заперечує наявність даної заборгованості.

Так, як матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем отриманих у кредит за вказаним договором грошових коштів у строки, передбачені договором, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення загального залишку заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 2620,80 грн., суд зазначає, що позивачем не вірно проведено розрахунок відсотків по кредитній заборгованості, а саме, враховуючи, що клієнт сплачує Товариству 262,8 % річних від суми кредиту, а саме - 0,72 % на добу, впродовж 90 днів, нарахування по відсотках має становити 2592 грн., що також узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору та погодженим між ними графіком розрахунків.

Що стосується комісії за надання та обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1000 грн., яку заявляє позивач, слід зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становить 6592 грн., а саме 4000 - заборгованість по тілу кредиту, 2592 грн. – відсотки по кредиту.

Що стосується стягнення по нарахованій сумі правової допомоги в сумі 15500 грн., суд, дослідивши Договір № 09/04/2026 року про надання правової допомоги від 09.04.2026 року, повідомляє, що заявлені вимоги є не співмірними відносно наявної суми заборгованості, та обсягу проведених дій щодо захисту клієнта, та зменшує суму правової допомоги, заявленої позивачем до 3000 грн.

Суд дослідив наведений позивачем в позовній заяві розрахунок кредитної заборгованості, перевірив його, оцінив в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, та прийшов до наступного висновку.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд на підставі повного і всебічного з`ясування обставин цієї справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, дійшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: наявність заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000 грн. та відсотки в сумі 2592 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України оскільки позовні вимоги задовольняються частково (86,50%), тому сплачений позивачем судовий збір у сумі 2662,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позову - в сумі 2302,98 грн., а судові витрати за надання правничої допомоги підлягають стягненню в сумі 3000 грн.

Керуючись ст. 141, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 4, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (адреса 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703 заборгованість за кредитним договором № 132785 від 12.03.2025 року в сумі 6592 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2302,98 грн. та витрати за надання правничої допомоги в сумі 3000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г. Воронкова