Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №636/9984/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/9984/25

Провадження 2/636/1398/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26.08.2026 м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Грошової Н.М.

за участю секретаря судового засідання – Марченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

20.11.2025 до Чугуївського міського суду Харківської області надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Лихачов Роман Борисович, до Чугуївської міської ради Харківської області про визначення ОСОБА_1 додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю три місяці.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 за заповітом, що підтверджується заповітом, зареєстрованим в реєстрі за №1654, засвідченим приватним нотаріусом Сіухіним І.І. та витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 53901746 від 01.11.2018. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну ділянку, яка розташована на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, кадастровий номер земельної ділянки 6325483500:01:000:0025. Право власності спадкодавця на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №938513. Спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк прийняття спадщини сплив 04 жовтня 2022 року.

24.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Сіухіна Ігоря Івановича з заявою про прийняття спадщини за законом та відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Однак, у зв`язку з пропущенням строку подачі заяви про прийняття спадщини, приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Сіухін Ігор Іванович повідомив, що не має права видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що строк прийняття спадщини позивач пропустив з поважних причин, пов`язаних із відновленням після ДТП. У період, коли необхідно було подати заяву про прийняття спадщини, позивач відновлювався після ДТП. У зв`язку з цим позивач був повністю зосереджений на відновленні свого фізичного та морального стану, що не дало змоги вчасно вирішити юридичні питання, зокрема й ті, що стосуються спадщини після смерті ОСОБА_2 . Також вказує, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, територія Роганської територіальної селищної громади з 24.02.2022 по 26.03.2022 перебувала у зоні активних бойових дій.

Крім того, згідно з тим самим Переліком, після зазначеної дати, тобто з 26.03.2022 і надалі, територія Роганської громади визначена як така, де можливе ведення бойових дій. Така складна безпекова ситуація об`єктивно унеможливила для позивача своєчасне звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, оскільки постійна загроза життю та відсутність стабільного доступу до державних установ є поважною причиною для пропуску встановлених строків.

У зв`язку зі складними обставинами, позивач подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законодавством України строк не мав можливості. Через активні бойові дії на території місця проживання позивача, він не зміг подати заяву про прийняття спадщини і в ці додаткові чотири місяці. Позивач не звернувся до суду раніше з огляду на обставини, пов`язані з відновленням свого морального та фізичного стану. Також, позивач залишився без автомобіля, втративши той рівень мобільності та доступності до сервісів, який мав до цього. Щоденні турботи та обов`язки не залишали достатньо часу для вирішення юридичних питань. Позивач зосередився на своєму відновленні, що на той момент було пріоритетом. Лише після стабілізації ситуації з`явилась можливість звернутись до нотаріуса та суду.

Ухвалою суду від 12.12.2025 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засіданні.

Ухвалою суду від 24.02.2026 задоволено клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем. Замінено первісного відповідача Чугуївську міську раду Харківської області у цивільній справі № 636/9984/25 за позовом ОСОБА_1 до Чугуївської міської ради Харківської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, належним відповідачем Чугуївською міською військовою адміністрацією Чугуївського району Харківської області.

Ухвалою суду від 17.03.2026 клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Лихачової Маргарити Борисівни про витребування доказів - задоволено. Витребувано у Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області належним чином завірену копію спадкової справи, що була заведена після померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

29.04.2026 витребувана інформація надійшла до суду.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 25.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лихачова М.Б. в судове засідання не з`явилася, звернулась до суду із заявою, в якій просила розгляд справи проводити без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просить задовольнити позов.

Представник відповідача Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, просив ухвалити рішення за наявними в матеріалах справи документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ № 938513 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка розташована на території Кам`яноярузької сільської ради Чугуївського району Харківської області, кадастровий номер 632548351003176.

За життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав заповіт (бланк ННР 444534), посвідчений 01 листопада 2018 року приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу зареєстрований ОСОБА_3 в реєстрі за № 1654, згідно з яким, на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому земельну ділянку кадастровий номер 6325483500:01:000:0331, площею 2,9333 га, заповів ОСОБА_1 .

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 53901746 від 01.11.2018 вбачається, що вказаний заповіт зареєстровано 01.11.2018 у спадковому реєстрі.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.04.2022, виданого Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років, про що 12.04.2022 складено актовий запис № 187.

Приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Сіухін І.І. у відповіді за № 213/01-16 від 24.10.2025 на звернення ОСОБА_1 щодо подачі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , з посиланням на норми ст.ст. 1270, 1272 ЦК України зазначила про неможливість видачі свідоцтва, оскільки заява подана з пропуском встановленого строку для прийняття спадщини та роз`яснено про право звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На виконання ухвали суду про витребування доказів Чугуївською державною нотаріальною конторою Харківської області надано Інформаційну довідку зі спадкового реєстру від 28.04.2026 № 85032233, з якої вбачається, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась та свідоцтва про права на спадщину не видавались. Також повідомлено, що в термін передбачений ст. 1270 ЦК України (шість місяців), з заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини в Чугуївську державну нотаріальну контору Харківської області спадкоємці не звертались.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Нормами частини 1 статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом частини 1 та 3 статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У випадку, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30. 05. 2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України зазначено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2020 № 487/2375/18, від 17.02.2020 № 357/732/19, від 27.02.2020 у справі № 419/3788/17, від 21.05.2020 у справі № 404/251/17, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Наведений перелік не є вичерпним та дозволяє застосування до спірних правовідносин аксіоми цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Норми Європейського законодавства щодо прав людини встановлюють, що згідно зі стандартом, розробленим у практиці Європейського суду з прав людини на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Трегубенко проти України»).

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позбавлення позивача права на спадщину буде занадто надмірним тягарем, що не є пропорційним меті законодавчого обмеження строку подання заяви про прийняття спадщини, відтак, буде порушено «баланс» між інтересами держави та фізичної особи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №761/42165/17-ц від 28 жовтня 2019 року.

У постанові ВСУ від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, у постанові КЦС ВС від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) було зроблено висновок, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Разом з тим, у постанові ВП ВС від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) вказаний висновок було деталізовано наступним чином:

«З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

З урахуванням наведених мотивів цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:

- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;

- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;

- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування)».

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилався на те, що після смерті ОСОБА_2 до нотаріусу із заявою про відкриття спадщини не звертався, оскільки відновлювався після ДТП.

Крім того, вказав, що причинами пропуску строку є збройна агресія РФ проти України та дія воєнного стану на території України.

Так, обставини, на які посилається позивач, як на підстави пропуску встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 , заслуговують на увагу та на думку суду, з урахування позиції, яка викладена у постанові ВП ВС від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23, є поважними. Доказів, які спростовують твердження позивача щодо поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини суду не надано.

Позивачем надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження тих обставин, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців, які вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини, не має; строк на подання заяви про прийняття спадщини був ним пропущений з поважних причин.

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 258-259, 263- 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , 3 (три) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Лихачов Роман Борисович, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Представник позивача: адвокат Лихачова Маргарита Борисівна, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: бульвар Центральний, буд. 20/14, м. Чугуїв, Харківська область;

Відповідач: Чугуївська міська військова адміністрація Чугуївського району Харківської області, код ЄДРПОУ: 21227883, юридична адреса: вул. Старонікольська, буд. 35а, м. Чугуїв, Харківська область, 63503.

Повний текст рішення складено 07.09.2026.

Головуючий: суддя Н.М. Грошова