Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №631/1071/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1071/26

провадження № 3/631/433/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Тиндика А. О.

а також:

прокурора Малюкіна Р. В.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки селища Нова Водолага Харківської області,

громадянки України (паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , виданий 13.12.2017 року органом 6347),

із реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

заміжньої, яка має на утриманні малолітню дитину – сина –

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

обіймала посаду старшого державного інспектора Куп`янського відділу інформаційних технологій управління інформаційних технологій Головного управління Державної податкової служби у Харківській області,

зараз працює бухгалтером ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «М`ЯСОКОМБІНАТ РІАЛ»,

зареєстрована та проживає за адресом:

АДРЕСА_1 ;

за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

27 липня 2026 року старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Шаповалом Євгенієм Борисовичем, відповідно до повноважень, наданих абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 585, що надійшов до Нововодолазького районного суду Харківської області 03.08.2026 року (вхідний № 5226/26-вх), був зареєстрований під єдиним унікальним № 631/1071/26 (провадження № 3/631/433/26) й згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, переданий на розгляд головуючого судді Мащенко С. В.

Зі змісту зазначеного протоколу убачається, що оперуповноважений в особливо важливих справах 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітан поліції ОСОБА_3 склав протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 585 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка будучі звільненою з посади старшого державного інспектора Куп`янського відділу інформаційних технологій управління інформаційних технологій Головного управління ДПС у Харківській області, являючись відповідно до підпунктів «в», «е» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме: 25 березня 2025 року о 13 годині 18 хвилин, подала без поважних причин щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції. Вказані дії містять ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 1 – 8).

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 до судді з`явилася, свою вину у вчиненні правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнала повністю, зазначивши, що вчинила його ненавмисно. Дійсно подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2023 рік, після звільнення, невчасно, тобто 25 березня 2025 року, бо не була обізнана з приводу наслідків своєї бездіяльності та через догляд за дитиною у віці до шести років не проконтролювала це питання.

Прокурор Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області Малюкін Р. В. у судовому засіданні вважав, що протокол щодо вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, складено відповідно до діючого законодавства України, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного проступку, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому її слід притягнути до відповідальності за вчинене у виді мінімального штрафу.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, висновок прокурора з питань, які виникали в ході розгляду справи, дослідивши матеріали справи та наявні у ній письмові докази, а також безпосередньо перевіривши у нарадчій кімнаті відкрите електронне джерело – офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції - Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (https://рublіс.nazk.gov.ua), суддя дійшов такого.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VІІ (із змінами та доповненнями).

Абзацом 10 частини 1 статті 1 цього Закону розтлумачено, що правопорушенням, пов`язаним з корупцією – є діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Підпункти в) і е) пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» чітко визначає, що суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є державні службовці і посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Постановою Кабінету Міністрів України № 227 від 06.03.2019 року (зі змінами та доповненнями) затверджене Положення про Державну податкову службу України, відповідно до абзацу 1 пункту 1 якого Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) (а. с. 79 -86).

Окрім того, згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління ДПС у Харківській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 643 від 12.11.2020 року, Головне управління ДПС у Харківській області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (а. с. 92 – 99).

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про Куп`янський відділ інформаційних технологій управління інформаційних технологій Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, затвердженого 08.11.2022 року виконувачем обов`язків начальника Головного управління ДПС у Харківській області, Куп`янський відділ інформаційних технологій управління інформаційних технологій Головного управління Державної податкової служби у Харківській області є структурним підрозділом управління інформаційних технологій Головного управління ДПС у Харківській області (а. с. 36 – 49).

З розділів 1 і 3 Посадової інструкції державного службовця вбачається, що основними посадовими обов`язками старшого державного інспектора (категорія посади державної служби «В») є надання у межах компетенції консультацій платникам податків при вирішенні проблемних питань, що виникають під час подання податкової звітності засобами «Спеціалізованого клієнтського програмного забезпечення для формування та подання звітності «ЄДЗА» тощо (а. с. 27 – 28, 29 – 30).

Приписом частини 2 статті 1, статті 6 і частини 3 статті 21 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців. Встановлюються такі категорії посад державної служби: категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б". Особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.

Відповідно до Витягу із наказу № 78-о/ВП, виданого 03.02.2021 року начальником Головного управління ДПС у Харківській області Єфремовим Артемом, ОСОБА_1 призначено на посаду старшого державного інспектора Красноградського відділу електронних сервісів управління електронних сервісів Головного управління ДПС у Харківській області з 04 лютого 2021 року (а. с. 22).

Згідно з Витягом із наказу № 211-о/ВС, виданого 07.11.2022 року виконувачем обов`язків начальника Головного управління ДПС у Харківській області ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - старшого державного інспектора Красноградського відділу електронних сервісів управління електронних сервісів Головного управління ДПС у Харківській області переведено на рівнозначну посаду старшого державного інспектора Куп`янського відділу інформаційних технологій управління інформаційних технологій Головного управління ДПС у Харківській області з 07 листопада 2022 року (а. с. 23).

Наказом № 391-О, виданим 15.03.2023 року виконувачем обов`язків начальника Головного управління ДПС у Харківській області Гладченком Василем, припинено державну службу та звільнено з 15.03.2023 року ОСОБА_1 з посади старшого державного інспектора Куп`янського відділу інформаційних технологій управління інформаційних технологій Головного управління ДПС у Харківській області, за угодою сторін (а. с. 24).

Наведене підтверджується й відомостями, відображеними у трудовій книжці (серії НОМЕР_3 ), заповненої на ім`я ОСОБА_5 , зокрема, щодо прийняття нею присяги державного службовця 15 серпня 2014 року (а. с. 32 – 35).

Відтак, наведеним доведено, що ОСОБА_1 на момент її звільнення 15.03.2023 року мала статус держслужбовця категорії «В» та мала подавати відповідні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

16.11.2024 року за вхідним № 142466 до Національного агентства з питань запобігання корупції надійшло повідомлення виконувача обов`язків начальника ГУ ДПС у Харківській області Гражевського С. про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 2023 рік, після звільнення, яка працювала у них до 15.03.2024 року на посаді старшого державного інспектора Купьянського відділу інформаційних технологій управління інформаційних технологій (а. с. 15).

24.02.2026 року керівник Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_6 звернувся до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про виявлений факт порушення чинного законодавства ОСОБА_1 в частині несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а. с. 13 – 14).

24.03.2026 року отримані від НАЗК матеріали скеровані начальнику 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задля вирішення по суті (а. с. 12).

27.07.2026 року старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції ОСОБА_3 складено довідку, за якою ним зібрано повний пакет документів, що свідчить про виявлення та документування у процесуальний спосіб скоєння ОСОБА_1 проступку, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 10 – 11).

Відповідно до вимог частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини 1 статті 3 цього закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Подана декларація включається до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

Отже, форма декларації та Порядок її заповнення затверджуються відповідними наказами Національного агентства з питань запобігання корупції.

Так, пунктом 2 розділу 2 Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом № 448/21 від 23.07.2021 року (зі змінами та доповненнями) суб`єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів. Суб`єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022 - 2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право, зокрема, приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти (пункт 5 частини 1 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції»).

Роз`ясненням Національного агентства з питань запобігання корупції № 1 від 13.02.2020 року «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю» передбачено один із типів декларації суб`єкта декларування: декларація після звільнення – декларація, яка подається відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» та «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація.

Таким чином, приписами Закону України «Про запобігання корупції» чітко визначений строк подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність – до 01 квітня наступного року після припинення діяльності.

Отже, ОСОБА_1 , 15.03.2023 року припинивши діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави, зобов`язана була до 01 квітня 2024 року подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення (за минулий рік).

Проте в ході розгляду справи суддею встановлено та не оспорюється особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, що нею декларацію після звільнення подано лише 25.03.2025 року.

З письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих 27.07.2026 року, вбачається, що вона до 15.03.2023 року обіймала посаду Державний ревізор-інспектор у ДПІ ГУ ДПС у Харківській області. Річну декларацію 2023 року подала несвоєчасно з об`єктивних причин. Причиною затримання стало непорозуміння з її сторони, так як помилково вважала, що зобов`язання щодо подання річної декларації припиняються. Через вирішення побутових питань не одразу звернула увагу на необхідність подати ручну декларацію в установлені строки. Дізнавшись про вимогу, негайно підготувалась та подала декларацію 25.03.2025 року. Прохала врахувати, що затримка була не навмисною. Також додала, що декларацію щорічну за 2023 рік подала за адресою реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Підстав відтермінування подачі декларації за 2023 рік у строки, визначені частинами 7 - 14 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» відсутні (а. с. 139 - 140).

Обговорюючи поважність несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 , суддя доходить переконання, що висловлені нею підстави не є слушними, оскільки об`єктивних перешкод у виконанні обов`язку щодо подання декларації особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за скоєння проступку, пов`язаного з корупцію, не надала.

Крім того, ОСОБА_1 не було надано судді жодного доказу, який би давав підстави вважати, що вона вчиняла спроби подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (після звільнення) до 01 квітня 2024 року, так як будь-яких технічних проблем, пов`язаних із функціонуванням вебсайту Національного агентства з питань запобігання корупції, які б могли перешкодити своєчасному оприлюдненню його декларації не встановлено.

Проте з додатку Національного агентства з питань запобігання корупції вбачається, що мала місце наступна послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» ОСОБА_1 , за період з 01.01.2024 року по 26.03.2025 року, а саме: 25.03.2025 року о 12 годині 51 хвилину 44 секунди вхід до системи за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) й 25.03.2025 року о 13 годині 18 хвилин 18 секунд подання документа підтверджено кваліфікованим електронним підписом (ЕЦП), документ подано (а. с. 16).

Таким чином, суддя впевнений, що ОСОБА_1 була обізнаний у необхідності виконання вимог статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема, про необхідність подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не пізніше 01 квітня року, наступного за звітним роком (роком його звільнення) й доказів поважності причин пропуску строку, встановленого законом, ним не надано.

Отже, безпосередньо дослідивши у судовому засіданні наведені вище докази у їх сукупності, що відповідають вимогам закону щодо їх належності та допустимості, а також особисто здійснюючи перевірку інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://рublіс.nazk.gov.ua), суддею встановлено, що в системі Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування міститься декларація після звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обіймала посаду державної служби, дата публікації якої відповідає 25.03.2025 року о 13:18 (а. с. 121, 122 - 127).

Таким чином, суддя достовірно переконався, що саме 25.03.2025 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала декларацію після звільнення осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, хоча, керуючись вимогами частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», повинна була це зробити до 01.04.2024 року.

Для забезпечення однакового і правильного застосування судами загальної юрисдикції Закону України «Про запобігання корупції» та положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм закону в судовій практиці та запобігання помилкам при розгляді справ про окремі адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, діючи відповідно до пункту 7 розділу XII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, судова палата у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернула увагу суддів першої та апеляційної інстанції в своєму листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією, на те, що при розгляді справ цієї категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звертаючи особливу увагу на з`ясування таких питань:

?чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності;

?чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення;

?чи є особа винною у його вчиненні;

?чи належить вона до суб`єктів цього правопорушення;

?чи не містить правопорушення ознак злочину;

?чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

?чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.

Старший оперуповноважений в особливо важливих справах 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітан поліції ОСОБА_3 , уповноважений абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, вважає, що ОСОБА_1 вчинений адміністративний проступок, передбачений частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, підписаної Високими Договірними Сторонами й ратифікованої Україною 17.07.1997 року, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з приписами частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями), суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.

Так, рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справ «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Аналізуючи у цьому аспекті діюче законодавство щодо проступку, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суддя переконується, що положення діючого законодавства України з цього приводу повністю відповідають вимогам «якості закону» в розумінні Європейського суду з прав людини, а тому підлягає застосуванню.

Доходячи такого висновку суддя враховує приписи статей 68 та 57 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР), що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України . Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Отже, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України «Про запобігання корупції» та відповідні Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції були доведені до відома громадян України шляхом публікації в офіціальних джерелах масової інформації, а також на офіційному веб-порталі Верховної Ради України – веб-сайті «Законодавство України».

З`ясовуючи обставини, передбачені статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя враховує, що стаття 9 цього кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визначає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Одночасно із цим, статті 10 та 11 цього ж кодифікованого закону роз`яснюють, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків, а вчиненим з необережності - коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, вирішуючи питання чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить її діяння склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення, чи належить вона до суб`єктів цього правопорушення та чи є особа винною у його вчиненні, суддя доходить однозначних висновків про те, що:

а) діяння ОСОБА_1 містять склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

б) правопорушення, пов`язане з корупцією, у виді несвоєчасного подання без поважних причин відповідної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, дійсно мало місце;

в) ознак злочину вчинений ним проступок не має, а сама ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, суддя вважає доведеним факт несвоєчасного, тобто 25.03.2025 року, замість впродовж строку з 01.01.2024 по 31.03.2024 року включно, подання без поважних причин ОСОБА_1 як особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка звільнилась, декларації після звільнення.

Оцінюючи наведені правові норми та наявні в справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суддя доходить висновку про те, що ОСОБА_1 є винною у вчиненні інкримінованого їй проступку й не знаходить жодного доказу, який би свідчив про необережність її дій.

Перевіряючи, чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд керується приписами частини 3 цієї норми права, яка мовить про те, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного с корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Оскільки останнім правомірним днем подання ОСОБА_7 декларації після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність у 2023 році, є 31.03.2024 року, фактично її подано 25.05.2025 року, про факт несвоєчасного подання декларації Національному агентству з питань запобігання корупції стало відомо 16.11.2024 року (повідомлення Національному агентству про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за вхідним № 7209/5/20-40-14-11 від 05.04.2024 року), 24.02.2026 року відповідним листом повідомлено про цей факт начальника ДСР НП, а 27.07.2026 року отримано повний пакет усіх необхідних даних для складення адміністративного протоколу, пов`язаного з корупцією, то саме з цього часу й слід вважати, що це правопорушення виявлено належним чином, а отже на час розгляду справи суддею строк накладення адміністративного стягнення за вчинення ним правопорушення, пов`язаного с корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не сплинув.

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за вчинене.

В силу пункту 1 частини 1 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя визнає обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 щире розкаяння винної.

Обставиною, що обтяжує їй відповідальність, відповідно до змісту статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не встановлено.

Крім того, майнової шкоди проступком не заподіяно.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, суддя враховує характер його вчинення, ступень вини, майновий стан, особу правопорушника, а також відсутність обставини, що обтяжує їй покарання, та наявність такої, що пом`якшує, й вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в виді штрафу в межах, установлених частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 50 х 17 гривень = 850,00 гривень.

Визнаючи ОСОБА_1 винною у скоєнні правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладаючи на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, слід вирішити питання про стягнення з неї й судового збору.

Так, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456 – VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року, з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 3328,00 гривень.

Таким чином, у зв`язку із накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з неї слід стягнути й судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 гривень, із розрахунку: 0,2 х 3328 гривень = 665,60 гривень.

Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді судді належного та повноважного суду.

На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учиненою 04.11.1950 року та ратифікованою Україною 17.07.1997 року; рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справ «Щокін проти України»; статтями 19, 57, 68, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (Закон України № 254к/96-ВР) (із змінами та доповненнями); частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-ІV (із змінами та доповненнями); статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VІІ (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456 – VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями); статтею 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями); абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року та частиною 5 статті 7, статтями 9 – 11, 23, 27, 33 - 35, 38, 40-1, частиною 1 статті 172-6, статтями 245, 246, 249 - 252, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287 і статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями),

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного проступку, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850,00 гривень (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений нею не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладання штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В разі не сплати штрафу у строк, встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у порядку примусового виконання цієї постанови підлягає стягненню штраф у подвійному розмірі, тобто 1700,00 гривень (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, звертається до виконання протягом трьох місяців і підлягає виконанню з моменту її винесення, за виключенням випадків, прямо передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Постанову прийнято, оформлено шляхом комп`ютерного набору, підписано суддею в одному примірнику та оголошено публічно.

Суддя С. В. Мащенко