Постанова від 28 вересня 2025 р. у справі №754/5427/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 754/5427/25

Апеляційне провадження

№ 33/824/3529/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Корнійчук Марини Вячеславівни на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року (суддя Салайчук Т.І.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Заруддя Іванківського району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП.

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП ОСОБА_1 визначено остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605грн 60 коп.

Постановою судді визнано доведеним, що 23 березня 2025 року о 00 год. 12 хв. у місті Києві по вул. Висоцького, 8-А ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, суддею визнано доведеним, що 23 березня 2025 року о 00 год. 55 хв. у місті Києві по вул. Висоцького, 8-А ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , після вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди за його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду на стан сп`яніння вживав алкоголь, чим порушив п. 2.10є Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено на місці ДТП із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820 ARHK-0495, тест № 5168, результат огляду позитивний - 1,77 ‰.

При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що транспортним засобом не керував, пішки повертався додому із свідком ОСОБА_2 , після приїзду працівників поліції останні одразу почали складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Бабіч В.А. просив провадження у справі закрити, посилаючись на те, що на схемі місця ДТП не відображено місце зіткнення, відсутність підтверджень того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а також на те, що пояснення інших учасників судового розгляду написані зі слів працівників поліції.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що разом із ОСОБА_1 поверталася з магазину. По дорозі додому невідомі люди почали безпідставно звинувачувати їх у тому, що вони вчинили ДТП. Автомобілем Skoda, який належить їй на праві власності, ОСОБА_1 того вечора не керував, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що перебуваючи вдома, почула характерний звук зіткнення автомобілів. Одразу підійшла до вікна та побачила, як автомобіль Skoda від`їжджає. Після зупинки автомобіля побачила за кермом ОСОБА_1 . Після оформлення ДТП ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, заперечував свою причетність до пошкодження автомобіля. Також зазначила про відшкодування страховою компанією спричинених пошкоджень.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що в нічний час почув звук автомобіля, підійшов до вікна та побачив автомобіль Skoda, який, на його думку, під час паркування вдарив автомобіль BMW, що належить його дружині. Після цього вийшов на вулицю, де побачив ОСОБА_1 за кермом автомобіля Skoda, а під час розмови з ним відчув запах алкоголю.

Проаналізувавши зазначені докази, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих правопорушень, пославшись, зокрема, на протоколи про адміністративні правопорушення від 23 березня 2025 року серії ЕПР1 № 279122 та серії ЕПР1 № 279143, акти огляду на стан алкогольного сп`яніння, результат огляду із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820 - 1,77 ‰, схему місця ДТП, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, а також пояснення потерпілої та свідків.

Не погоджуючись із постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Корнійчук М.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Корнійчук М.В. зазначає, що постанова судді є необґрунтованою, оскільки висновки судді прийняті передчасно та з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Адвокат Корнійчук М.В. посилається на те, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу, оскільки особа не може вживати спиртні напої випадково, а відповідальність за частиною 4 статті 130 КУпАП може наставати лише за умови доведеності вини особи, тобто психічного ставлення особи до вчинених нею дій та їх наслідків.

Адвокат Корнійчук М.В. звертає увагу на те, що доказів усвідомлення самим

ОСОБА_1 вчинення ним ДТП та свідомого вживання ним після цього алкоголю матеріали справи не містять.

Адвокат Корнійчук М.В. зазначає, що, згідно з поясненнями самого ОСОБА_1 , транспортний засіб, який належить свідку ОСОБА_2 , протягом усього дня був припаркований біля будинку. У вечірній час, під час спільної прогулянки, у тому числі до магазину, ним та ОСОБА_2 було вжито алкогольні напої. З огляду на наближення комендантської години, наміру сідати за кермо ані у ОСОБА_1 , ані у ОСОБА_2 не було. Повертаючись додому, вони підійшли до припаркованого автомобіля, де до них підійшли невідомі особи, які звинуватили ОСОБА_1 у скоєнні ДТП. Після цього прибули працівники поліції, які без проведення належного з`ясування обставин, одразу розпочали складання адміністративних протоколів щодо ОСОБА_1 .

Адвокат Корнійчук М.В. вказує, що ОСОБА_1 , відповідаючи на запитання поліцейських, логічно пояснив, що автомобіль був припаркований до вживання алкогольних напоїв, що, на думку захисника, цілком відповідає обставинам справи, оскільки він був цілий день припаркований біля будинку.

Адвокат Корнійчук М.В. звертає увагу на те, що факт перебування ОСОБА_1 на місці події, співпраця з працівниками поліції, відсутність спроб уникнути відповідальності чи відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння є обставинами, які спростовують наявність умислу, а матеріалах справи відсутні будь-які прямі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент ДТП, а саме відсутні відеозаписи з камер, які б зафіксували сам факт вчинення ДТП чи відображали зовнішній вигляд особи-водія; фото пошкоджень транспортних засобів із зафіксованим місцем удару в матеріалах справи також відсутні.

Адвокат Корнійчук М.В. вважає, що відомості, зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 279143 та ЕПР1 № 279122 від 23 березня 2025 року, є лише суб`єктивними висновками поліцейського та не підтверджені іншими належними доказами, а суд безпідставно визнав достовірними показання потерпілої ОСОБА_3 , яка, згідно з поясненнями, бачила події з вікна третього поверху в темну пору доби, на відстані приблизно 50 метрів, що, на думку захисника, позбавляє її свідчення об`єктивності та ставить під сумнів можливість достовірно ідентифікувати особу за кермом.

Адвокат Корнійчук М.В. вказує, що в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_3 , перебуваючи вдома, почула характерний для зіткнення автомобілів звук, одразу підійшла до вікна третього поверху та побачила, що приблизно за 50 метрів автомобіль Skoda від`їжджає після зіткнення від автомобіля BMW, тобто, виходячи з даних показань потерпілої, самого зіткнення автомобілів вона не бачила. Водночас у своїх поясненнях на місці події від 23 березня 2025 року ОСОБА_3 зазначила, що, перебуваючи вдома, почула звук автомобіля після початку комендантської години і виглянула у вікно, щоб перевірити, чи її автомобілю нічого не загрожує, та в цей момент автомобіль, що паркувався заднім ходом біля її автомобіля, здійснив наїзд у задній бампер, що підтвердив характерний звук.

Адвокат Корнійчук М.В. вважає, що ці дві версії пояснень, наданих потерпілою, суперечать одна одній: в одній йдеться про побачене після почутого звуку без прямого спостереження зіткнення, в іншій - про нібито спостереження самого моменту зіткнення, при цьому обставини бачення - освітлення, дистанція, швидкість ситуації - не розкриті.

Адвокат Корнійчук М.В. зазначає, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були надані послідовні, логічні та взаємопов`язані пояснення, які узгоджуються з об`єктивними даними справи, зокрема щодо того, що автомобіль Skoda Fabia цілий день був припаркований біля будинку та що ними були вжиті алкогольні напої у вечірній час, під час спільної прогулянки, а не після скоєння ДТП, а також що наміру сідати за кермо ані у ОСОБА_1 , ані у ОСОБА_2 не було.

Адвокат Корнійчук М.В. вважає, що судом першої інстанції також не було враховано пояснення свідка ОСОБА_2 , яка чітко підтвердила, що ОСОБА_1 не керував автомобілем у день події, перебував поряд із нею і вони разом спільно вживали алкоголь ще до повернення з магазину.

Адвокат Корнійчук М.В. звертає увагу на те, що жоден учасник події не стверджував, що бачив, як ОСОБА_1 вживав алкоголь вже після ДТП, а в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні, прямі та об`єктивні докази того, що алкогольні напої були вжиті ним саме після зіткнення, як того вимагає диспозиція частини 4 статті 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , будучи повідомленими про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання жодного разу не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про дату та час судового засідання, не надання документів у підтвердження поважності причин неявки, апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу у їх відсутність.

Суд, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Корнійчук М.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи за протоколами про адміністративні правопорушення, переглянувши відеозаписи досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 7 статті 294 КУпАП суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено

адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами, як визначено статтею 251 КУпАП.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає з`ясуванню, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279122 від 23 березня 2025 року, ОСОБА_1 23 березня 2025 року о 00 год. 12 хв. у місті Києві по вул. Висоцького, 8-А, керуючи автомобілем Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , у результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено схему місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовано розташування транспортних засобів та наявні пошкодження транспортних засобів.

У письмових поясненнях ОСОБА_3 , наданих нею на місці події, зазначено, що 23 березня 2025 року о 00 год. 12 хв., перебуваючи вдома, вона почула звук автомобіля після початку комендантської години і виглянула у вікно, щоб перевірити, чи її автомобілю нічого не загрожує. У цей момент автомобіль, який паркувався заднім ходом біля її автомобіля, здійснив наїзд у задній бампер, що підтвердив характерний звук. Після цього вона зателефонувала у службу «102» і вибігла до машини. Зазначила, що за кермом автомобіля марки Fabia (Skoda) був чоловік, який заперечував факт ДТП та наявність пошкоджень. З ним перебувала дівчина, вони поводили себе неадекватно, висловлювались нецензурно.

У письмових поясненнях ОСОБА_4 , наданих ним на місці події, зазначено, що 23 березня 2025 року о 00 год. 12 хв., перебуваючи у себе вдома, він почув тріск бампера, після чого подивився у вікно та побачив як біля автомобіля, державний номерний знак НОМЕР_2 , паркується автомобіль Skoda, державний номерний знак НОМЕР_1 , вдарив автомобіль його дружини BMW, після чого він вибіг на дорогу і побачив чоловіка за кермом в стані алкогольного сп`яніння, який заперечував факт удару. Після чого викликали поліцію.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що власниця автомобіля BMW повідомляє працівникам поліції, що

перебувала вдома, почула, як на вулиці паркується автомобіль, та почула звук удару.

ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції заперечував, що керував транспортним засобом та що він вчинив дорожньо-транспортну пригоду.

З відеозапису також вбачається, що при огляді автомобіля Skoda, державний номерний знак НОМЕР_1 , працівник поліції зафіксував наявність на ньому пошкоджень та слідів фарби синього кольору.

Згідно з положеннями статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Отже, диспозиція статті 124 КУпАП є бланкетною, оскільки містить посилання на Правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти Правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 Правил дорожнього руху передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до пункту 10.9 Правил дорожнього руху під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Проаналізувавши наведені докази у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279122 від 23 березня 2025 року, та наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності прямих відеозаписів моменту зіткнення, а також щодо суперечностей у поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не спростовують висновків суду першої інстанції у цій частині.

Пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають оцінці не окремо від інших матеріалів справи, а у сукупності зі схемою дорожньо-транспортної пригоди, характером пошкоджень транспортних засобів та відеозаписом, на якому зафіксовано повідомлені учасниками обставини події, та пошкодження автомобілів.

При цьому наявність певних відмінностей у викладенні потерпілою та свідком

окремих деталей події, не спростовує сукупності доказів щодо самого факту дорожньо-транспортної пригоди, механізму пошкодження транспортних засобів та причетності до неї автомобіля Skoda Fabia.

Посилання захисника Корнійчук М.В. на відсутність на схемі ДТП окремого позначення місця удару, також не свідчить про недоведеність події адміністративного правопорушення, оскільки схема місця ДТП є одним із доказів у справі та оцінюється апеляційним судом у сукупності з іншими наявними доказами.

Факт здійснення страхової виплати не є доказом невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та апеляційним судом не покладається в основу висновку щодо доведеності його вини за статтею 124 КУпАП.

При цьому апеляційний суд враховує, що як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 ствердно заявляли, що за кермом автомобіля Skoda, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував ОСОБА_1 , який паркував автомобіль та здійснив зіткнення з автомобілем BMW, державний номерний знак НОМЕР_2 , на автомобілях зафіксовані пошкодження, які характерні для такого виду зіткнення, що не було спростовано стороною захисту.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування постанови судді в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не встановлено.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279143 від 23 березня 2025 року ОСОБА_1 23 березня 2025 року о 00 год. 55 хв. у місті Києві по вул. Висоцького, 8-А, керуючи автомобілем Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , після дорожньо-транспортної пригоди за його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду на стан сп`яніння вживав алкоголь, чим порушив пункт 2.10 «є» Правил дорожнього руху, огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці, за допомогою приладу Drager ARHK- 0495 результат - 1,77 ‰,за що передбачена відповідальність за частиною 4 статті 130 КУпАП.

Відповідно до підпункту «є» пункту 2.10 Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Частиною 4 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Отже, для встановлення у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 КУпАП, підлягає доведенню не лише факт вживання особою алкоголю або перебування її у стані алкогольного сп`яніння, а саме факт вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди за її участю та до проведення відповідного огляду.

До матеріалів справи долучено акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 ARHK-0495, тест № 5168, відповідно до якого результат огляду становив 1,77 ‰.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти

огляд на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з виявленими у нього ознаками такого стану та повідомлено про наслідки відмови від проходження огляду.

ОСОБА_1 заперечував, що був за кермом транспортного засобу, проте проти проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не заперечував (зафіксований час на відеозаписі 01 год. 04 хв.).

У подальшому працівник поліції повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній погодився (зафіксований час на відеозаписі 01 год. 15 хв.).

Перед проведенням огляду ОСОБА_1 перевірив герметичність пакування мундштука. Під час спілкування зазначив про вживання алкоголю, водночас продовжував заперечувати, що керував транспортним засобом.

Працівником поліції проведено контрольний забір повітря та огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці. Результат огляду позитивний - 1,77 ‰ (зафіксований час на відеозаписі 01 год. 17 хв.).

Після проведення огляду ОСОБА_1 продовжував заперечувати свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди.

Результат огляду на стан алкогольного сп`яніння 1,77 ‰ підтверджує наявність алкоголю в організмі ОСОБА_1 на час проведення огляду, проте сам по собі не визначає час вживання ним алкогольних напоїв та не підтверджує їх вживання саме після дорожньо-транспортної пригоди.

Потерпіла ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4 не повідомляли про те, що були очевидцями безпосереднього вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди.

Свідок ОСОБА_2 , навпаки, під час розгляду справи пояснювала, що ОСОБА_1 вживав алкоголь до того, як вони повернулися до автомобіля.

При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279143 зазначено конкретний час вчинення правопорушення - 00 год. 55 хв., тоді як надані працівниками поліції відеозаписи розпочинаються о 00 год. 56 хв. 23 сек. та о 00 год. 56 хв. 24 сек. Саме на цю невідповідність посилається сторона захисту в апеляційній скарзі.

Матеріали справи не містять належних, об`єктивних даних, які б дозволяли встановити, на підставі яких саме відомостей працівником поліції визначено 00 год. 55хв., як час вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 КУпАП.

Також матеріали справи не містять доказів, на підставі яких працівник поліції міг зробити висновок, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої після вчинення ДТП.

За таких обставин позитивний результат огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановлений у ОСОБА_1 , не є достатнім доказом на підтвердження саме тієї обставини, що алкоголь був ужитий ним після дорожньо-транспортної пригоди за його участю та до проведення огляду.

Суд першої інстанції, встановивши факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та визнавши доведеним факт вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, не навів достатнього обґрунтування, на підставі яких доказів встановлено юридично значущий для кваліфікації за частиною 4 статті 130 КУпАП момент вживання алкоголю - саме після дорожньо-транспортної пригоди.

Водночас сам факт наявності алкоголю в організмі особи на час проведення огляду та факт його вживання після дорожньо-транспортної пригоди є різними за своїм доказовим значенням обставинами.

Для притягнення особи до відповідальності за частиною 4 статті 130 КУпАП необхідним є доведення саме тієї послідовності подій, яка передбачена диспозицією цієї норми: дорожньо-транспортна пригода за участю особи, яка керувала транспортним засобом, подальше вживання нею алкоголю, проведення відповідного огляду.

Наявні у справі докази у їх сукупності не дають можливості поза розумним сумнівом встановити саме таку послідовність подій.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у

цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Апеляційний суд неодноразово викликав у судове засідання працівника поліції ОСОБА_6 , який склав протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279143 від 23 березня 2025 року, для з`ясування обставин, які стали підставою для складання цього протоколу саме за частиною 4 статті 130 КУпАП. Однак, працівник поліції до апеляційного суду не з`явився, проігнорувавши виклики суду.

Суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 КУпАП, не ґрунтується на достатній сукупності доказів, оскільки належними та достатніми доказами не встановлено обов`язкової ознаки об`єктивної сторони цього правопорушення - факту вживання алкоголю саме після дорожньо-транспортної пригоди за його участю та до проведення відповідного огляду.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про недоведеність факту вживання ОСОБА_1 алкоголю саме після дорожньо-транспортної пригоди заслуговують на

увагу.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 КУпАП, не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки надані суду матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279143 від 23 березня 2025 року стосовно ОСОБА_1 не підтверджують вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказаною нормою підлягає закриттю.

Відповідно до частини 2 статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Оскільки постанова судді в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 130 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині, підлягає скасуванню і рішення суду першої інстанції щодо визначення ОСОБА_1 остаточного адміністративного стягнення на підставі частини 2 статті 36 КУпАП.

При цьому постанова судді в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850грн залишається без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 247, статтею 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Корнійчук Марини Вячеславівни задовольнити частково.

Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати та закрити в цій частині провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2025 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850грн залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт