Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №554/1543/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1543/26 Номер провадження 33/814/722/26Головуючий у 1-й інстанції Сметаніна А. В. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Алексеєнко Ю.В.,

представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Оніпка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Оніпка Є.А., на постанову Шевченківського районного суду м. Полтава від 13 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, і за сукупністю адміністративних правопорушень накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні нею адміністративних правопорушень за таких обставин.

27 січня 2026 року о 12 годині 41 хвилині ОСОБА_1 по вул. М. Дмітрієва, 8-А в м. Полтава, керуючи автомобілем «RENAULT R11», н.з. НОМЕР_1 , у порушення вимог п.13.1 ПДР України не вибрала безпечного бокового інтервалу та вчинила наїзд на припаркований транспортний засіб «ВМW 3201», н.з. НОМЕР_2 . Унаслідок ДТП названі вище транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Окрім того, за вказаних вище місця, дати й часу ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «RENAULT R11», н.з. НОМЕР_1 , і, будучи причетною до ДТП, у порушення вимог п.2.10 «а» ПДР України залишила місце пригоди.

В апеляційній скарзі адвокат Оніпко Є.А. просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Полтава від 13 квітня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що: по справі відсутні належні й допустимі докази, які би підтверджували факт контактування автомобілів і ДТП за участю ОСОБА_1 ; суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні транспортно-трасологічної експертизи; поліцейські мають юридичну зацікавленість, а тому їх показання не можуть покладатися в основу судового рішення; долучений поліцією фотознімок є неналежним доказом, оскільки з нього неможливо ідентифікувати марку, номерний знак і місце розташування автомобіля; схема місця ДТП суперечить згаданому вище фотознімку; докази в матеріалах справи вказують на відсутність співпадінь за висотою та розмірами пошкоджень деталей автомобілів.

Суд апеляційної інстанції заслухав доводи адвоката про задоволення апеляційної скарги, думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в попередньому судовому засіданні на підтримку апеляційної скарги, заперечення потерпілої в попередньому судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги, вивчив матеріали справи, проаналізував докази й доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею ст.124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

За ст.122-4 КУпАП відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до п.13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Згідно з п.2.10 «а» ПДР України в разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених: ст.124 КУпАП - порушення нею як учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів; ст.122-4 КУпАП - залишення нею як водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вона причетна, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами по справі, та, як наслідок, є правильним.

Так, згідно з даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №577606, №577615 27 січня 2026 року о 12 годині 41 хвилині ОСОБА_1 по вул. М. Дмітрієва, 8-А в м. Полтава, керуючи автомобілем «RENAULT R11», н.з. НОМЕР_1 , у порушення вимог п.13.1 ПДР України не вибрала безпечного бокового інтервалу та вчинила наїзд на припаркований автомобіль «ВМW 3201», н.з. НОМЕР_2 . Унаслідок ДТП названі вище транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Окрім того, за вказаних вище місця, дати й часу ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «RENAULT R11», н.з. НОМЕР_1 , і, будучи причетною до ДТП, у порушення вимог п.2.10 «а» ПДР України залишила місце пригоди (а.с.1-2).

Наведені вище обставини підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка в суді апеляційної інстанції підтвердила те, що 27 січня 2026 року о 12 годині 41 хвилині по вул. М. Дмітрієва, 8-А в м. Полтава вона підійшла до припаркованого нею автомобіля «ВМW 3201», н.з. НОМЕР_2 , який знаходився передньою частиною до паркану й задньою частиною до проїзної частини, та розмовляла поруч із ним по телефону. У цей час водій автомобіля марки «RENAULT», н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , здійснила наїзд на припаркований автомобіль «ВМW 3201», н.з. НОМЕР_2 , що спричинило поштовх і коливання останнього транспортного засобу вперед, після чого втекла з місця ДТП, різко й значно пришвидшивши свій рух. Вона (потерпіла) швидко вибігла й здійснила фотофіксацію автомобіля, який вчинив ДТП, і викликала поліцію, яка здійснила огляд, та вона надала поліції зроблені фотознімки.

При цьому, перевіркою матеріалів справи не встановлено підстав обмовити та безпідставно звинувачувати ОСОБА_1 з боку потерпілої ОСОБА_2 , в тому числі під час перебування на місці ДТП, де знаходився її пошкоджений транспортний засіб. Не наведено таких обставин і в апеляційній скарзі. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердила те, що вона не знайома з потерпілою, вперше її побачила в залі судового засідання в апеляційному суді. ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції вказала про відсутність у неї підстав обмовляти ОСОБА_1 .

Показання ж потерпілої ОСОБА_2 об`єктивно узгоджуються зі змістом фотознімку, яким зафіксовано на проїзній частині, біля місця наїзду, автомобіль «RENAULT R11», н.з. НОМЕР_1 , справа від якого знаходились припарковані автомобілі. Цей фотознімок потерпіла надала поліції та поліція в подальшому долучила його до матеріалів справи на технічному носієві інформації (а.с.8), що підтверджує показання ОСОБА_2 в тому, що після ДТП вона здійснила фотофіксацію автомобіля, який вчинив наїзд на її транспортний засіб і втік з місця ДТП, після чого передала зроблену фотофіксацію поліції (а.с.5).

Повідомлені потерпілою обставини підтверджуються і даними схеми місця ДТП, відповідно до змісту якої 27 січня 2026 року о 12 годині 41 хвилині по вул. М. Дмітрієва, 8-А в м. Полтава мала місце ДТП за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Автомобіль «ВМW 3201», н.з. НОМЕР_2 , був припаркований та місце наїзду знаходиться в ділянці розташування його лівої задньої частини. У результаті ДТП було спричинено наступні механічні пошкодження: автомобілю «ВМW 3201», н.з. НОМЕР_2 – пошкодження лакофарбового покриття центральної та лівої частин заднього бампера; автомобілю «RENAULT R11», н.з. НОМЕР_1 – подряпини пластикової накладки переднього правого крила (а.с.5).

Наявність же в транспортних засобів – учасників ДТП, цих механічних пошкоджень і те, що вони були однорівневими, при цьому, новоутвореними, «свіжими» (за відсутності на них пилу й бруду, якими були вкриті транспортні засоби в інших місцях) підтверджується й фотоматеріалами, наявними на технічному носієві інформації, долученому поліцією (а.с.8).

У свою чергу, з відеозапису з нагрудної камери поліції, записаного на технічному носієві інформації, вбачається, що 27 січня 2026 року в післяобідній час прибула поліція за місцем проживання ОСОБА_1 , де знаходився автомобіль марки «RENAULT», який був учасником ДТП. У ході спілкування з ОСОБА_1 та присутнім чоловіком поліцією було встановлено, що на момент ДТП даним транспортним засобом керувала ОСОБА_1 . Присутній чоловік стверджував про те, що в дату, час і місці, за яких здійснено фотофіксацію потерпілою, він не керував даним транспортним засобом, а перебував у іншому населеному пункті. Спочатку ОСОБА_1 вказувала про те, що не видно особу, яка була за кермом, і те, що в цей час присутній чоловік був у іншому населеному пункті, не повідомляла про керування нею автомобілем. У подальшому після повідомлення поліцейського про те, що відповідно до відеокамер та фотознімку зазначений вище автомобіль у обговорювані дату, часу й місці перебував у м. Полтава, ОСОБА_1 підтвердила те, що вона дійсно в цей день (27 січня 2026 року) керувала згаданим вище транспортним засобом у м. Полтава. На відеозаписі поліцейський звертав увагу на наявність на керованому ОСОБА_1 автомобілі «свіжих» механічних пошкоджень спереду з правої частини, що відповідає змісту фотоматеріалів і схеми місця ДТП (а.с.8).

Тобто твердження ОСОБА_1 , висловлені поліції щодо одних і тих самих обставин (з приводу особи, яка керувала автомобілем «RENAULT R11», н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП у м. Полтава) містять як фактично оспорювання цих обставин, так і затим через певний проміжок часу їх підтвердження, при цьому, лише після повідомлення поліцейського про наявність відповідної доказової бази, тобто є неузгодженими, що додатково в цілому ставить під обґрунтований сумнів правдивість версії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Допитаний у суді першої інстанції поліцейський УПП у Полтавській області ДПП - ОСОБА_3 , підтвердив те, що був виклик про ДТП. На місці події потерпіла повідомила, що в неї є фото як інший транспортний засіб пошкодив її припаркований транспортний засіб «ВМW 3201», н.з. НОМЕР_2 , та залишив місце ДТП, вона встигла зробити фото та відразу викликала поліцію. Потерпіла продемонструвала їм (поліцейським) фотознімок, на якому було зафіксовано номерний знак автомобіля, який вчинив ДТП, та вони (поліцейські) здійснили оформлення відповідних матеріалів провадження і всю інформацію передали у відділ розшуку.

Водночас інспектор відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП УПП у Полтавській області ДПП - Вернигора Р.В., у судовому засіданні місцевого суду підтвердив факт надходження інформації щодо розшуку транспортного засобу, який пошкодив інший транспортний засіб і залишив місце ДТП, те, що за наданим потерпілою фотознімком, який містив марку й номерний знак розшукуваного транспортного засобу, здійснювався його пошук за допомогою відеокамер із системи «Безпечне місто». Вони (поліцейські) знайшли власника даного автомобіля, який повідомив, що продав його за дорученням, потім через страхову компанію отримали інформацію про ПІБ страхувальника, його адресу, прибули до нього й повідомили, що його транспортний засіб причетний до ДТП. Він зазначив, що в цей день (27 січня 2026 року) не перебував у м. Полтава, але по камерам із системи «Безпечне місто» вони бачили, що розшукуваний автомобіль був у м. Полтава. Тоді ОСОБА_1 , яка перебувала поруч із ним, почала зазначати, що поки її свекор спав, вона взяла автомобіль та поїхала ним у місто, проїжджала в районі, де відбулась ДТП, пам?ятає, що їй перегородив дорогу якийсь автомобіль, вийшов водій і сказав ніби-то вона зачепила інший транспортний засіб, який був припаркований, на що вона вийшла з автомобіля, оглянула свій транспортний засіб, ніяких пошкоджень не було, вирішила, що це шахраї, злякалась, тому поїхала. У подальшому щодо ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративні правопорушення. При цьому, вони оглядали автомобіль марки «RENAULT R11», виявили на ньому пошкодження молдингу, провели вимірювання пошкодження від рівня поверхні рулеткою, таке вимірювання проводив і свекор ОСОБА_1 металевою рулеткою. Незначна різниця у відстані пошкоджень від рівня поверхні на обох транспортних засобах могла бути викликана тим, що на місці ДТП транспортний засіб марки «BMW» стояв під кутом, а його переднє колесо стояло на підвищеній поверхні. Транспортний засіб марки «RENAULT» був брудний, на ньому було видно свіже пошкодження молдингу, також були інші пошкодження, але вони утворилися не внаслідок ДТП, оскільки були покриті пилом та брудом.

Таким чином, повідомлені поліцейськими обставини повністю підтверджуються сукупністю викладених вище доказів.

Що стосується посилань апелянта на те, що показання поліцейських не можуть покладатися в основу судового рішення, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Відповідно до положень процесуального законодавства працівники поліції не входять до переліку осіб, які не можуть бути допитані в судовому засіданні. Їх показання не можуть бути єдиним і визначальним доказом винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а їм має бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами по справі.

Разом з цим, на переконання апеляційного суду, оцінка, надана судом першої інстанції, показанням поліцейських узгоджується із підходом до оцінки таких показань, оскільки місцевий суд врахував показання поліцейських не як єдиний і визначальний доказ винуватості ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами по справі та перевірив їх відповідність іншій сукупності доказів, яка підтверджує показання поліцейських щодо обставин справи.

При цьому, аналізуючи доводи адвоката Оніпка Є.А. щодо зафіксованої при здійснення відповідних вимірювань різниці висоти розташування пошкоджень на автомобілях, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що ця різниця є незначною та може бути пов?язана з конструктивними особливостями транспортних засобів, вектором руху автомобіля, кутом зіткнення, різницею в масі та інерції автомобілів, а також із особливостями їх розташування під час вимірювання, а тому не спростовує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП.

Отже, показання потерпілої ОСОБА_2 є чіткими, логічними й послідовними, стабільними, підтверджуються, зокрема: даними схеми місця ДТП, фотоматеріалами, долученими поліцією, узгоджуються з матеріалами відеозапису.

Викладені вище докази підтверджують зміст один одного та є взаємоузгодженими, а тому об`єктивних підстав не довіряти їм не має та вони підлягають врахуванню в доказовій базі при ухваленні судового рішення по даній справі.

Окрім того, сама ОСОБА_1 хоча й не визнала винуватості у вчиненні адміністративних правопорушень, зазначених у протоколах, разом з тим, у суді апеляційної інстанції підтвердила те, що саме вона 27 січня 2026 року о 12 годині 41 хвилині керувала транспортним засобом у м. Полтава.

Однак її показання про її непричетність до ДТП, те, що вона по вул. М. Дмітрієва, 8-А в м. Полтава не здійснювала наїзд на припаркований автомобіль «ВМW 3201», н.з. НОМЕР_2 , є неспроможними та є способом її захисту, оскільки такі показання повністю спростовуються сукупністю наведених вище взаємоузгоджених та підтверджуючих зміст один одного доказів, додатково з урахуванням також непослідовності тверджень ОСОБА_1 , висловлених поліції.

Таким чином, наведені вище належні, допустимі й достовірні докази, які підтверджують зміст один одного та є взаємоузгодженими, у своїй сукупності на основі їх логічного аналізу та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводять те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «RENAULT R11», н.з. НОМЕР_1 , не дотрималася безпечного бокового інтервалу відповідно до обставин існуючої дорожньої ситуації та вчинила зіткнення з транспортним засобом «ВМW 3201», н.з. НОМЕР_2 , у результаті чого автомобілям було спричинено механічні пошкодження: автомобілю «ВМW 3201», н.з. НОМЕР_2 – пошкодження лакофарбового покриття центральної та лівої частин заднього бампера; автомобілю «RENAULT R11», н.з. НОМЕР_1 – подряпини пластикової накладки переднього правого крила, які повністю відповідають механізму вказаної ДТП. Порушення ОСОБА_1 вимог п.13.1 ПДР України перебуває в прямому причинному зв`язку із вчиненою нею ДТП і спричинило механічні пошкодження транспортним засобам, зокрема, автомобілю, законним володільцем якого є потерпіла. ОСОБА_1 мала можливість запобігти зіткненню шляхом виконання нею означених вимог ПДР України й перевіркою матеріалів провадження не встановлено наявності в неї об`єктивних перешкод для цього. У подальшому на порушення вимог п.2.10 «а» ПДР України ОСОБА_1 залишила місце вказаної вище ДТП, при цьому, не могла не усвідомлювати факт її настання, враховуючи розташування транспортних засобів у момент ДТП, і після зіткнення саме втекла з місця його вчинення, різко й значно збільшивши швидкість свого руху. Ці обставини дають суду підстави для висновку про умисний характер дій ОСОБА_1 під час залишення місця ДТП.

Об`єктивних обставин, які були би підставами для визнання зазначених вище доказів, на підставі яких зроблено висновок про винуватість ОСОБА_1 недопустимими, недостовірними чи неналежними, не встановлено.

Необґрунтованими є і доводи апелянта про безпідставність відмови суду першої інстанції в призначенні по справі транспортно-трасологічної експертизи.

Згідно з положеннями ч.1 ст.273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.

У даній справі про адміністративне правопорушення наявні, зокрема: схема місця ДТП (а.с.5); фотоматеріали й відеозапис щодо обставин подій, які записані на технічному носієві інформації, долученому поліцією (а.с.8). Також під час апеляційного розгляду було заслухано повідомлені потерпілою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, обставини.

Оцінка всіх зазначених вище доказів у справі, вирішення питання про їх допустимість, достовірність, належність, взаємоузгодженість і достатність, їх застосування підлягає здійсненню при ухваленні остаточного рішення по справі.

Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які би свідчили про необхідність і доцільність призначення по справі транспортно-трасологічної експертизи, в тому числі з огляду на наявний у цій справі про адміністративне правопорушення обсяг доказів щодо всіх обставин справи, на підставі яких підлягали встановленню відповідні обставини провадження. Стороною особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не доведено й не обґрунтовано потребу в застосуванні спеціальних знань для встановлення істини по справі, неможливості повного та всебічного з`ясування обставин провадження без залучення експерта. Не виявлено наявності таких обставин для призначення експертизи й апеляційним судом.

При цьому, аргументи представника не містять у собі належних і достатніх підтверджених підстав для призначення ініційованої експертизи.

Отже, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу, яке, при цьому, є найменш суворим, відповідає вимогам ст.ст.23, 33, 36 КУпАП, із урахуванням принципів співмірності, індивідуалізації за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті адміністративного стягнення, тобто є необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Ураховуючи викладене вище, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Оніпка Є.А., залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Полтава від 13 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун