Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №932/7705/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/7705/26

Провадження № 2-а/932/124/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року місто Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого – судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Балик О.О.,

представника позивача Богославського В.А.,

представника відповідача Малєжик Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Богославський Віктор Анатолійович, до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Богославський Віктор Анатолійович, звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, в обґрунтування якого зазначив наступне.

08.06.2026 року головним спеціалістом відділу протидії нелегальній міграції Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС у Дніпропетровській області ухвалене рішення № 1201130100021446 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина іноземця або особи без громадянства, яким зобов`язано громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 покинути територію України у термін до 17.06.2026 року. В той же день головним спеціалістом відповідача був складений протокол та винесена постанова ПН МДН 008068 про накладання адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу розміром 3400,00 грн за ч. 2 ст. 203 КУпАП.

Вважає, що вищезазначене рішення є протиправними, незаконними внаслідок чого підлягає скасуванню.

Як вбачається з рішення про примусове повернення в країну походження, позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку, під слідством та судом в Україні не перебуває. Отже, позивачем не заподіяно реальної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, які охороняються законом. За перевищення терміну перебування на території України, передбачена відповідальність за ст. 203 КУпАП, до якої позивача притягнули.

Вважає, що відповідачем у оскаржуваному рішенні не було вказано підстав для заборони в`їзду в Україну позивачу, за встановлених обставин порушень допущених позивачем законодавства про правовий статус іноземців взагалі відсутні будь-які обґрунтування необхідності застосування встановленої заборони саме на зазначений 3-річний строк.

Оскаржуване рішення ухвалене 08.06.2026 року, строк до якого зобов`язано покинути позивача встановлений 17.06.2026 року, зазначене свідчить, що відповідач обмежив права позивача на оскарження свого рішення так, як 10-денний строк на оскарження закінчується 18.06.2026 року тобто після строку встановленого відповідачем, хоча законом передбачений значно більший час на повернення до 30 днів. Водночас, оскаржуване рішення не містить належним чином зазначених підстав та мотивувань щодо обмеження прав позивача скористатися часом на оскарження рішення.

Також вважає, що відповідачем не було забезпечено право позивача під час притягнення його до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваного рішення на перекладача. У спірному рішенні наведена «надрукована» представником відповідача фраза, що позивач не потребує перекладача. Проте указана обставина не підтверджує про відмову від перекладача так, як позивач не розумів на достатньому рівні мову, самостійно дану фразу не писав, що свідчить про не обізнаність позивача зі змістом оскаржуваного рішення та порушення з боку суб`єкта владних повноважень.

Просить суд визнати протиправними та скасувати рішення № 1201130100021446 від 08.06.2026 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 28.08.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання.

Представник відповідача надала суду відзив, в якому зазначила, що громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ громадянина Республіки Молдова НОМЕР_1 , виданий 04.11.2025 терміном дії до 04.11.2035, востаннє прибув на територію України 06.01.2026 через КПП «Могилів-Подільський», що підтверджується інформацією з Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан».

В`їзд в Україну та подальше перебування на території України здійснювалися громадянином Республіки Молдова ОСОБА_4 без оформлення візи, на підставі, передбаченій частиною 16 статті 4 Закону №3773-VI.

Згідно до положень частини 16 статті 4 Закону № 3773-VI, статті 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про безвізові поїздки громадян, підписаної 18.05.2001, яка набрала чинності 28 січня 2002 року та була чинною на час в`їзду позивача в Україну, та підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 мав право тимчасово перебувати на території України не більш як 90 днів протягом 180 днів.

Після закінчення дозволеного строку тимчасового перебування на території України, а саме після 06.04.2026, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ухилився від виїзду з України, чим порушив правила перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, та перейшов на нелегальне положення в Україні.

Звертають увагу суду, що відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншим особам.

Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни приймається за порушення міграційного законодавства, в даному випадку порушення термінів перебування на території України, знаходження на території України на нелегальному становищі. Втративши підстави для подальшого перебування на території України, позивач ухилився від виїзду з України.

Факт виявлення порушення з боку позивача правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, зафіксовано Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в протоколі про адміністративне правопорушення від 08.06.2026 серії ПР МДН номер 008080. За порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: перевищив встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів, ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, чим порушив вимоги ч. 1, 3 ст. 3, ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 08.06.2026 стосовно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 за ознаками частини 2 статті 203 КУпАП складено протокол серії ПР МДН номер 008080.

За наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність згідно до частини 2 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 08.06.2026 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відносно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 винесено постанову про накладання адміністративного стягнення серії ПН МДН номер 008068 у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Копію вказаної постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.06.2026 серії ПН МДН номер 008068 отримано громадянином Республіки Молдова ОСОБА_4 , що підтверджується власноручним підписом позивача, вчиненим ним у відповідній графі цієї постанови. Постанову про накладення адміністративного стягнення від 08.06.2026 серії ПН МДН номер 008068 позивач не оскаржував. Наразі адміністративний штраф не сплачено, постанова не виконана.

Враховуючи викладені вище обставини, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (у громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 відсутні підстави для перебування на території Україні , виключний перелік яких визначено статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), та в зв`язку з порушенням позивачем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, керуючись положеннями статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 08.06.2026 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відносно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 1201130100021446, яким позивача зобов`язано покинути територію України у термін до 17.06.2026.

Того ж дня, а саме 08.06.2026 громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 ознайомлено з прийнятим відносно нього рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 08.06.2026, порядком оскарження цього рішення, та наслідками його невиконання, що підтверджується власноручним підписом позивача вчиненим ним у цьому рішенні. Один із примірників рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 1201130100021446 від 08.06.2026 видано громадянину Республіки Молдова ОСОБА_5 .

Громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 за обліками Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області, не значиться.

Згідно обліків відділу з питань тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства та обробки заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання, з заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну, до ГУ ДМС у Дніпропетровській області та його територіальних підрозділів вищезазначена особа не звертався та заява-анкета про оформлення посвідки на тимчасове проживання (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну не формувалась; рішення про відмову в прийнятті документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання (у тому числі замість втраченої або викраденої, її обміну), оформлення (про відмову в оформленні), видачу (про відмову у видачі), обмін, скасування, вилучення, визнання недійсною, знищення посвідки на тимчасове проживання не приймалось.

З заявою про продовження строку перебування на території України не звертався або рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця на території України не приймалось.

Відповідно до обліків відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання з заявою про надання дозволу на імміграцію відповідач не звертався, дозвіл на імміграцію йому не надавався; рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію, скасування, відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію не приймалися; з заявою про документування посвідкою на постійне проживання відповідач не звертався; рішення про оформлення (про відмову в оформленні), видачу (про відмову в видачі), обмін, скасування, відкликання, вилучення, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання відносно відповідача не приймалися; посвідкою на постійне проживання відповідач не документувався, що підтверджується службовою запискою Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 04.09.2026.

Відповідно до службової записки відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 04.09.2026, згідно проведених перевірок громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався. Будь-які рішення в межах компетенції відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області стосовно вищезазначеного громадянина, не приймалися. Довідкою про звернення за захистом в Україні не документувався. Інформація щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, відсутня.

Відповідно до листа відділу з питань громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 07.09.2026, за обліками відділу з питань громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області серед осіб, які звернулись з питання набуття громадянства України, стосовно яких прийнято рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, осіб, які набули, припинили громадянство України, осіб, стосовно яких у межах повноважень здійснюються провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень ОСОБА_2 не значиться.

Відповідно до службової записки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Дніпропетровській від 04.09.2026, за наявними у відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області місце проживання ОСОБА_1 не значиться.

Вважає, що рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 1201130100021446 від 08.06.2026, прийняте відносно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим рішенням компетентного суб`єкта владних повноважень, таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадянину Республіки Молдова ОСОБА_5 було роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також її права та обов`язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в тому числі (але не виключно) право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, право та можливість отримання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», право виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Факт ознайомлення громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 з правами та обов`язками, передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується власноручними підписами позивача, вчиненими ним у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення від 08.06.2026 серії ПР МДН номер 008080.

Під час оголошення громадянину Республіки Молдова ОСОБА_5 прийнятого відносно нього рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства № 1201130100021446 від 08.06.2026, відповідачем не заявлялася вимога про необхідність залучення перекладача. При цьому, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 повідомив уповноважених посадових осіб ГУ ДМС у Дніпропетровській області, що він не потребує послуг перекладача, про що зроблено відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення від 08.06.2026 серії ПР МДН номер 008080, скріплений власноручним підписом позивача, вчиненим ним у відповідній графі цього протоколу.

08.06.2026 громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 ознайомлений з прийнятим відносно нього рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни № 1201130100021446 від 08.06.2026, порядком його оскарження, та наслідками невиконання, що підтверджується власноручним підписом позивача, вчиненим ним у цьому рішенні. Один із примірників рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 08.06.2026 видано позивачу.

Позивач не заявляв вимоги на залучення перекладача, не відмовлявся від підписання протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МДН номер 008080 та постанови про накладання адміністративного стягнення серії ПН МДН номер 008068.

Крім того, в письмових поясненнях, наданих 08.06.2026 громадянином Республіки Молдова ОСОБА_4 на ім`я начальника ГУ ДМС у Дніпропетровській області щодо обставин порушення зазначеним іноземцем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, позивач зазначив наступне: «В услугах адвоката и переводчика не нуждаюсь». Зазначені письмові пояснення скріплені власноручним підписом позивача.

Разом з цим, зауважують на тому, що відсутність перекладача та законного представника не свідчить про протиправність рішення. Верховний Суд неодноразово наголошував, що залучення перекладача до участі в розгляді адміністративної справи є правом особи, а не його обов`язком.

Тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи їх викладеними в позові обставинами, просив задовольнити позов.

Позивач до судового засідання не з`явився, про час та місце про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні, надавши пояснення відповідно до поданого відзиву.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Республіки Молдова, паспортний документ громадянина Республіки Молдова НОМЕР_1 , виданий 04.11.2025 терміном дії до 04.11.2035.

Згідно інформації з Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_2 востаннє прибув на територію України 06.01.2026 через КПП «Могилів-Подільський». В`їзд в Україну та подальше перебування на території України здійснювалися громадянином Республіки Молдова ОСОБА_4 відбувалось без оформлення візи, на підставі, передбаченій частиною 16 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно до положень частини 16 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статті 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про безвізові поїздки громадян, підписаної 18.05.2001, яка набрала чинності 28 січня 2002 року та була чинною на час в`їзду позивача в Україну, та підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 мав право тимчасово перебувати на території України не більш як 90 днів протягом 180 днів, тобто після в`їзду в Україну до 06.04.2026.

08.06.2026 за порушення міграційного законодавства службовою особою ГУ ДМС в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН номер 008080 за ч.2 ст.203 КУпАП, а саме: перевищив встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів, ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, чим порушив вимоги ч. 1, 3 ст. 3, ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення службовою особою ГУ ДМС в Дніпропетровській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДН номер 008068 від 08.06.2026 за ч.2 ст.203 КУпАП, відповідно до якої на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

08.06.2026 заступником начальника ГУ ДМС в Дніпропетровській області було прийнято рішення № 1201130100021446 про примусове повернення відповідача до країни походження або третьої країни через те, що він після закінчення відповідного терміну перебування не залишив територію України та ухилився від виїзду, чим порушив вимоги ч. 1, 3 ст. 3, ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Вказаним рішенням позивача зобов`язано покинути територію України у термін до 17.06.2026.

Згідно службових записок та відповідних інформаційних довідок підрозділів ГУ ДМС в Дніпропетровській області, громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 за обліками Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області, не значиться. З заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну, до ГУ ДМС у Дніпропетровській області та його територіальних підрозділів не звертався та заява-анкета про оформлення посвідки на тимчасове проживання (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну не формувалась; рішення про відмову в прийнятті документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання (у тому числі замість втраченої або викраденої, її обміну), оформлення (про відмову в оформленні), видачу (про відмову у видачі), обмін, скасування, вилучення, визнання недійсною, знищення посвідки на тимчасове проживання не приймалось. З заявою про продовження строку перебування на території України не звертався або рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця на території України не приймалось. З заявою про надання дозволу на імміграцію не звертався, дозвіл на імміграцію позивачу не надавався; рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію, скасування, відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію не приймалися; з заявою про документування посвідкою на постійне проживання не звертався; рішення про оформлення (про відмову в оформленні), видачу (про відмову в видачі), обмін, скасування, відкликання, вилучення, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання відносно нього не приймалися; посвідкою на постійне проживання позивач не документувався. У встановленому законодавством порядку із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався. Довідкою про звернення за захистом в Україні не документувався. Інформація щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, відсутня.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 26 Конституції України гарантовано, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.7 ст.5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначений виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Відповідно до ч.16 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до п.п.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Підстави для продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначені п.4 вищевказаного Порядку.

Відповідно до п.5 вищевказаного Порядку, заява про продовження строку перебування на території України за формою згідно з додатком 1 (далі - заява) подається особисто повнолітнім дієздатним іноземцем або особою без громадянства чи законним представником повнолітньої недієздатної особи та приймаючою стороною територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем перебування іноземця або особи без громадянства не пізніше ніж за три робочих дні до закінчення встановленого строку перебування на території України. У разі подання іноземцем або особою без громадянства заяви із порушенням строків, встановлених абзацом першим цього пункту, але до закінчення встановленого строку перебування на території України, до заяви додаються документи, що підтверджують наявність підстав, що унеможливлюють їх виїзд з території України. У разі порушення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування на території України заява приймається після притягнення іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави..

Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворенні на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Пунктом 5 розділу І Інструкції передбачено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.

Відповідно до п. 2 Розділу II Інструкції рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 3).

У разі відмови іноземця від особистого підпису в рішенні про примусове повернення посадова особа робить про це запис у рішенні про примусове повернення в присутності двох свідків.

Згідно з п. 3 розділу II Інструкції у рішенні про примусове повернення зазначається строк, упродовж якого іноземець зобов`язаний виїхати з України, який не має перевищувати 30 днів з дня прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення може супроводжуватися забороною подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони подальшого в`їзду обчислюється з дня винесення такого рішення. Якщо рішення про примусове повернення супроводжується забороною в`їзду в Україну, у паспортному документі іноземця проставляється відмітка про заборону в`їзду.

З системного аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства є самостійною правовою підставою для примусового повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну.

Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства приймається, зокрема, органом державної міграційної служби.

Як встановлено під час судового розгляду та не заперечувалось сторонами, позивач порушив термін перебування в України та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП за порушення міграційного законодавства, а саме: порушення правил перебування іноземців на території України - ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. Наразі перебуває на території України нелегально.

Отже, позивачем порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що відповідно до положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є підставою для прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства.

Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що він до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку, під слідством та судом в Україні не перебуває, ним не заподіяно реальної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, які охороняються законом, та він вже була притягнутий до адміністративної відповідальності за перевищення терміну перебування на території України за ст. 203 КУпАП, не є тими обставинами, що унеможливлюють прийняття рішення органом державної міграційної служби про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

Також суд не приймає посилання позивача у позові на те, що відповідачем було порушено його право на забезпечення перекладачем під час притягнення його до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваного рішення.

Так, про важливість забезпечення права особи на перекладача неодноразово наголошувалось в рішеннях Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Лудіке, Белкасем і Коч проти ФРН" від 28 листопада 1978 року, у справі "Камазінскі проти Австрії" від 19 грудня 1989 року, у справі "Артіко проти Італії" від 30 травня 1980 року).

Верховний Суд також неодноразово наголошував, що дотримання права іноземця на перекладача при прийнятті суб`єктом владних повноважень рішень відносно нього є достатньою і необхідною правовою підставою вважати, що він обізнаний з його змістом і сутністю, а отже, знає або повинен знати про втручання в його права.

В той же час Верховний Суд неодноразово наголошував, що залучення перекладача до участі в розгляді адміністративної справи є правом особи, а не його обов`язком. У разі реальної потреби залучати перекладача орган міграційної служби в такому випадку зобов`язаний його забезпечити.

В даному випадку у спірних правовідносинах позивач сам відмовився від забезпечення свого права (у разі необхідності) на залучення перекладача, адже зазначив, що його не потребує. Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення від 08.06.2026 позивач власноручним підписом у відповідній графі цього протоколу підтвердив, що він не потребує перекладача. Також в своїх письмових поясненнях, наданих 08.06.2026, тобто в день винесення відповідачем рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, позивач власноручно зазначив, що перекладача не потребує.

Таким чином суд вважає, що відповідачем рішення № 1201130100021446 від 08.06.2026 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 було ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 241, 246, 255, 288, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє Богославський Віктор Анатолійович, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, адреса: м.Дніпро, вул. В.Липинського, буд.7, ЄДРПОУ 37806243, про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Рибкін