Вирок від 03 жовтня 2026 р. у справі №766/9890/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/9890/25

н/п 1-кп/766/2203/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2026 м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження (in absentia) кримінальне провадження №62024080200000192 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Балочки Пологівського району Запорізької області, українця, громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_6 обвинувачення, яке пред`явлено особі та визнане судом недоведеним

ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу за контрактом на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) у військовому званні молодший сержант, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.2, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та приймати участь в бойових діях, 24.02.2022 року, самовільно залишив місце служби, а саме відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , та, як наслідок, ухилився від проходження військової служби.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.4 ст.408 КК України – дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

II. Застосовані правові процедури у кримінальному провадженні. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)

Вказане кримінальне провадження здійснювалось за відсутності ОСОБА_5 (in absentia), у зв`язку з його ухиленням від органу досудового розслідування та суду.

Обвинувачений у судові засідання не з`явився, у зв`язку з чим, на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 04.11.2025 року щодо ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне судове провадження.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 04.06.2025 року, здійснювалось у спеціальному порядку.

Під час досудового розслідування повістки про виклик ОСОБА_5 та повідомлення про підозру публікувалися в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Під час судового провадження повідомлення, виклики, а також процесуальні документи публікувалися в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області.

Вказані факти, які підтверджені наявними в матеріалах кримінального провадження документами, дають підстави для висновку, що обвинувачений мав усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, у тому числі, на захист та доступ до правосуддя.

Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника самостійно; в) захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно за рахунок держави.

Неявка обвинуваченого до суду свідчить, що він відмовився від свого права приймати участь у судовому розгляді.

Суд констатує, що як стороною обвинувачення в ході здійснення спеціального досудового розслідування, так і судом під час здійснення спеціального судового провадження (in absentia), були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Так, участь захисника у даному кримінальному провадженні, залученого для здійснення захисту за призначенням, була забезпечена із самого початку кримінального переслідування обвинуваченого та здійснювалася до ухвалення вироку у справі. Захисник брав участь у кожній слідчій (розшуковій) дії, яка передбачала його обов`язкову участь, отримував усі процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченому, брав участь у кожному судовому засіданні. Зауважень, клопотань чи заперечень з цього приводу від захисника протягом здійснення кримінального провадження не надходило.

Таким чином, судом установлено, що в даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення вжито всіх передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваного на захист, з урахуванням встановлених законом особливостей спеціального досудового розслідування. При здійсненні судового провадження судом також здійснені всі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ його до правосуддя, з урахуванням установлених законом особливостей такого провадження.

ІІІ. Позиції сторін

Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. Просив призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Захисник вважав недоведеними об`єктивну та суб`єктивну сторони кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 . Надані прокурором докази спростовують обвинувачення в частині, що ОСОБА_5 самовільно залишив місце служби, оскільки 24.02.2022 року він перебував на вихідному дню. Крім того, ці докази також поза розумним сумнівом не підтверджують умисел обвинуваченого на ухилення від проходження військової служби. Просив суд ухвалити виправдувальний вирок.

IV. Докази, досліджені судом, надані на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення

Стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні дезертирства надано наступні докази:

-показання свідка ОСОБА_7 відповідно до яких, вони з обвинуваченим разом проходили військову службу у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». 24.02.2022 він – свідок перебував на вихідному дню в м.Херсоні. Від керівника підрозділу отримав вказівку прибути до розташування підрозділу у місті. Військовослужбовці їхньої частини почали прибувати до м.Херсон близько 07:00 години, але ОСОБА_5 серед них він не бачив. Оповіщення військовослужбовців їх підрозділу здійснювалося у месенджері «WhatsApp». Йому відомо, що 24.02.2022 року обвинувачений також перебував на вихідному дню, знаходився в с.Гаврилівка. В його присутності ОСОБА_8 , який є начальником ОСОБА_5 , телефонував обвинуваченому та повідомив, що йому необхідно прибути до м.Херсон. Під кінець дня 24.02.2022 їх підрозділ отримав розпорядження на переміщення до м.Подільськ. 25.02.2022 під час шикування підрозділу ОСОБА_5 він також не бачив. Чи мав ОСОБА_5 власний транспорт та можливість виїхати на територію підконтрольну Україні йому невідомо;

-показання свідка ОСОБА_9 , з яких вбачається, що 24.02.2022 він перебував на службі в населеному пункті Преображенка. Після початку бойових дій вони отримали команду відступити в с.Мирне. Під час цього особовий склад підрозділу був оповіщений про переміщення через месенджери та телефонними дзвінками. В подальшому вони отримали команду прибути в м.Херсон. Протягом декількох місяців після повномасштабного вторгнення рф частина військовослужбовців їх підрозділу самостійно виїхала з окупації. Проте, ОСОБА_5 серед них не було. Причина чому він не виїхав йому невідома. Деякий час ОСОБА_5 підтримував телефонний зв`язок зі своїм командиром ОСОБА_8 . Деталі їх спілкування йому невідомі.

-показання свідка ОСОБА_10 , згідно до яких, з обвинуваченим вони проходили службу в одному підрозділі. 24.02.2022 ОСОБА_5 на території розташування підрозділу був відсутній. Підрозділ отримав команду на переміщення до м.Херсон. особовий склад був оповіщений у месенджері «WhatsApp». Хто не підтвердив отримання повідомлення в месенджері, обдзвонювався безпосередніми начальниками. Чи було оповіщено ОСОБА_5 йому невідомо;

-показання свідка ОСОБА_11 , згідно яких станом на 24.02.2022 він перебував на службі в населеному пункті Преображенка. Алгоритм дій на випадок ускладення обстановки доводився до особового скраду, а саме після оповіщення військовослужбовці повинні в найкоротший час прибути до підрозділу або вказаного місця збору. Після початку повномасштабного вторгнення збройних сил рф на територію України вони отримали команду «збір», після чого здійснили переміщення в с.Мирне, в подальшому висунилися в м.Херсон. ОСОБА_5 особисто не знає, про його відсутність в місці збору дізнався від начальника відділу. Чи було безпосереднього оповіщено ОСОБА_5 йому невідомо. Через два дні його перевели в інший підрозділ та він не володіє інформацією щодо військовослужбовців підрозділу ОСОБА_5 , зокрема і обвинуваченого;

-показання свідка ОСОБА_12 , згідно яких разом з обвинуваченим проходили службу на пункті пропуску «Преображенка». ОСОБА_5 востаннє бачив в 20- х числах 2022 року. Станом на 24.02.2022 обвинувачений перебував на вихідному дні. Оповіщення всіх військовослужбовців підрозділу здійснювалось у месенджері «WhatsApp». Чи отримав обвинувачений сповіщення про необхідність з`явитися до місця збору йому не відомо. Після переміщення підрозділу до м.Херсон обвинувачений до підрозділу не прибув. Причини невиїзду ОСОБА_5 не знає;

-показання свідка ОСОБА_8 , відповідно до яких, він був начальником ОСОБА_5 24.02.2022 він перебував на службі в пункті пропуску «Каланчак». 24.02.2022 обвинувачений перебував у резерві, був на вихідному дню, який проводив за місцем проживання: с.Гаврилівка Скадовського району Херсонської області. Після початку обстрілу пункту пропуску особовий склад зробив маневр та перемістився до с.Мирне. По прибуттю в с.Мирне він здійснив оповіщення особового складу шляхом здійснення телефонних дзвінків та у месенджері «WhatsApp», зокрема, і ОСОБА_5 , давши вказівку прибувати до прикордонного загону у м.Херсон. Проте, ОСОБА_5 до підрозділу не прибув. Причина чому обвинувачений не виконав розпорядження про вихід з окупованої території йому невідомі. До кінця літа 2022 року обвинувачений перебував з ним на зв`язку. Він доводив до ОСОБА_5 , що йому необхідно виїхати на територію підконтрольну Україні. Обвинувачений в розмові з ним повідомив, що хоче повернутися до військової частини та навіть намагався виїхати з тимчасово окупованої території, але на блокпосту був ідентифікований як військовослужбовець України, після чого російські військові застосували до нього фізичне насильство та повернули його в місце проживання;

-витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за №606-ОС від 25.11.2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 було прийнято на військову службу, призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б);

-витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за №227-ОС від 10.08.2022 року про призупинення військової служби ОСОБА_5 ;

-матеріали службового розслідування за фактом неналежного виконання ОСОБА_5 службових обов`язків, відповідно до яких, 24.02.2022 інспектор інспектора прикордонної служби 3 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 сержант ОСОБА_5 не прибув у складі підрозділу на місце тимчасового розташування прикордонного загону в населений пункт Подільськ. 24.02.2022 ОСОБА_5 перебував на вихідному дню. До серпня 2022 року ОСОБА_5 підтримував телефонний зв`язок зі старшим лейтенантом ОСОБА_13 , повідомив останнього, що залишився на тимчасово окупованій території у зв`язку з перекриттям виїзду з населеного пункту Гаврилівка, відсутністю транспортного засобу, а також безпечних шляхів виїзду на підконтрольну Україні територію. Йому було наголошено на необхідності виходу на територію підконтрольній Україні. Станом на вересень 2022 року обвинувачений до підрозділу не повернувся;

-довідку військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) №1689 від 12.09.2022 відповідно до якої, молодший сержант ОСОБА_5 з 08.07.2021 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ;

-рапорт начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Бурмаки А від 13.08.2022, яким він повідомляє начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_14 , що 24.02.2022 молодший сержант ОСОБА_5 не прибув у складі підрозділу до тимчасового місця базування в м.Подільськ. Станом на 12.08.2022 ОСОБА_5 до підрозділу не прибув. Перебуває на тимчасово окупованій території с.Гаврилівка. Зв`язок підтримує через мобільний термінал. Не може залишити тимчасово окуповану територію у зв`язку з відсутністю транспорту, перекриттям виїзду із населеного пункту Гаврилівка, а також відсутністю безпечних шляхів виїзду;

V. Підстави для виправдання обвинуваченого

За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Згідно з вимогами цієї статті доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведено.

Статтею 62 Конституції України визначено, що під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до приписів ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Обов`язок доказування покладений на прокурора (ст. 92 КПК України). Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.

Зі змісту ч.4 ст.408 КК України вбачається, що кримінально-караним є дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез`явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану.

Об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.408 КК України, є встановлений законодавством України порядок проходження військової служби.

Суб`єктом злочину є військовослужбовець, тобто той, хто проходить військову службу.

Об`єктивна сторона даного кримінального правопорушення полягає, зокрема, у самовільному залишенні військової частини або місця служби.

Суб`єктивна сторона дезертирства характеризується прямим умислом. Крім того, обов`язковою ознакою цього складу кримінального правопорушення є мета: при дезертирстві військовослужбовець має намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди.

Для ухвалення обвинувального вироку необхідним є встановлення сукупності всіх зазначених елементів складу кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду встановлено, що у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, станом на 24.02.2022 року, військовий підрозділ в якому обвинувачений проходив військову службу, залишив місце дислокації в АДРЕСА_2 . Водночас ОСОБА_5 на той час перебував поза місцем розташування підрозділу на законних підставах, в іншому населеному пункті, оскільки був вихідним, що підтверджується показаннями свідків, а також матеріалами службового розслідування.

Вказані докази спростовують пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення, що він 24.02.2022 року самовільно залишив місце служби, відділ прикордонної служби в с.Преображенка Скадовського району Херсонської області.

Доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_5 був належним чином оповіщений про збір підрозділу, прибув туди, а після цього залишив місце служби, суду не надано, а отже, стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_5 об`єктивної сторони дезертирства, що ставиться йому у провину – самовільне залишення місця служби.

Крім того, для кваліфікації дій за ст. 408 КК України необхідно встановити прямий умисел обвинуваченого на ухилення від військової служби назавжди або на невизначений строк.

Досліджені в судовому засіданні докази не дають достатніх підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_5 умислу на ухилення від проходження військової служби.

Як установлено судом, обвинувачений після переміщення підрозділу залишився на тимчасово окупованій території.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Скадовський район Херсонської області є окупованою територією з 24.02.2022 року.

Проте, протягом тривалого періоду ОСОБА_5 підтримував зв`язок із безпосереднім начальником, повідомляв йому про своє місце знаходження на тимчасово окупованій території та неможливість виїзду на підконтрольну Україні територію.

Більше того, з показань безпосереднього начальника обвинуваченого, який підтримував із ним зв`язок, убачається, що ОСОБА_5 висловлював бажання продовжити військову службу та повернутися до військової частини, повідомляв про спробу виїхати на підконтрольну Україні територію, а також про причини, з яких здійснити такий виїзд йому не вдалося, зокрема у зв`язку з його ідентифікацією як військовослужбовця Збройних Сил України та застосуванням до нього фізичного насильства з боку військовослужбовців російської федерації.

Таким чином, наведені обставини об`єктивно свідчать про поведінку ОСОБА_5 , яка не узгоджується з його наміром ухилитися від проходження військової служби, а навпаки, може свідчити про його бажання продовжити службу та повернутися на підконтрольну Україні територію.

За таких обставин у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо наявності в діях ОСОБА_5 прямого умислу на ухилення від проходження військової служби.

Стороною обвинувачення належних, достатніх доказів, які б спростовували зазначені обставини та поза розумним сумнівом підтверджували наявність у ОСОБА_5 умислу на ухилення від військової служби суду не надано.

Відтак сам по собі факт перебування ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території та його нез`явлення до місця проходження військової служби не є достатніми для висновку про наявність у нього умислу на ухилення від проходження військової служби, оскільки такі обставини могли бути зумовлені об`єктивними причинами, пов`язаними з перебуванням на тимчасово окупованій території та фактичною неможливістю залишити її.

При цьому, та обставина, що окремим військовослужбовцям вдалося виїхати з тимчасово окупованої території на підконтрольну Україні територію, сама по собі не спростовує доводів сторони захисту про неможливість такого виїзду саме для обвинуваченого та не свідчить про наявність у нього реальної можливості залишити тимчасово окуповану територію. Можливість виїзду інших осіб не може автоматично ототожнюватися з можливістю виїзду конкретної особи за інших фактичних обставин. Даних, які б вказували, що ОСОБА_5 мав реальну можливість виїхати з тимчасово окупованої території та прибути до місця служби матеріали справи не містять.

За наведених обставин сторона обвинувачення мала довести не лише факт нез`явлення ОСОБА_5 до місця проходження військової служби, а й те, що таке нез`явлення було наслідком його умисного рішення ухилитися від проходження військової служби. Однак таких доказів суду не надано.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Оскільки в судовому засіданні не доведено поза розумним сумнівом об`єктивна та суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, ОСОБА_5 підлягає виправданню за пред`явленим обвинуваченням на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

VI. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 18.01.2024 щодо ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до затримання обвинуваченого.

Зі змісту статті 203 КПК України вбачається, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу або ухвалення виправдувального вироку.

Керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, та виправдати його на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Припинити дію ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 18.01.2024 року, якою обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

СуддяОСОБА_1