Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №354/1585/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 354/1585/25

Провадження № 22-ц/4808/1724/26

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.,

суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 червня 2026 року, ухвалене судом у складі головуючої судді Остап`юк М.В. у м. Яремче, у справі за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

16 грудня 2025 року представник ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5278,11 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач, уклавши 25.09.2017 року з ТОВ «ОТП БАНК» кредитний договір №2016480690, отримав грошові кошти шляхом перерахування на картковий рахунок. Кредитодавець свої зобов`язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит. У свою чергу, відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору. Таким чином, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором №2016480690 від 25.09.2017 у розмірі 5278,11 грн, яка складається з: 3391,04 грн – заборгованість по кредиту, 1887,07 грн – заборгованість по відсотках.

18.08.2021 року між ТОВ «ОТП БАНК» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір факторингу №18/08/21 від 18 серпня 2021 відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №2016480690 перейшло до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС».

Просили стягнути вказану заборгованість з відповідача, судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 червня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись з таким рішенням, ТОВ «Цикл Фінанс» звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивував його тим, що позивачем не було надано розрахунку заборгованості.

Апелянт вказує, що під час відступлення права вимоги за договором факторингу №18/08/21 первісний кредитор АТ «ОТП Банк» не передав ТОВ «Цикл Фінанс» розрахунок заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач був об`єктивно позбавлений можливості надати такий документ разом із позовною заявою. Відповідно до відповіді на запит про надання інформації вих. No73-5-73-5- 2/846 від 12.08.2025 року зазначено: «Згідно з висновками юридичної експертизи АТ «ОТП БАНК» надання розрахунків та виписок про рух коштів по рахунках боржників, можуть надаватися ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», виключно на запити суду». З огляду на зазначене, у прохальній частині позовної заяви ТОВ «Цикл Фінанс» просило суд витребувати у АТ «ОТП Банк» розрахунок заборгованості та інші документи, необхідні для повного й всебічного з`ясування обставин справи. Однак в ухвалі про відкриття провадження суд не вирішив заявлене клопотання про витребування доказів та не зобов`язав АТ «ОТП Банк» надати відповідний розрахунок та виписку по особистому рахунку

Таким чином, клопотання позивача про витребування доказів було подано з дотриманням вимог статей 83 та 84 ЦПК України, із зазначенням конкретних доказів, обставин, які вони підтверджують, підстав, з яких випливає, що відповідні докази перебувають у володінні АТ «ОТП БАНК», а також доказів вжиття заходів для їх самостійного отримання та причин неможливості такого отримання. За таких обставин покладення на позивача негативних процесуальних наслідків у вигляді відмови у задоволенні позовних вимог є таким, що суперечить принципу змагальності сторін, закріпленому у статті 13 ЦПК України, та фактично позбавляє позивача можливості належним чином обґрунтувати свої позовні вимоги.

Судом першої інстанції було проігноровано клопотання позивача про витребування доказів з АТ «ОТП Банк» та не було встановлено недоліків позовної заяви.

Вважає, що суд першої інстанції, порушуючи норми процесуального права, дійшов до неправильного висновку, що потягло за собою ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення по даній справі.

Просить скасувати рішення оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 2016480690 від 25.09.2017р у розмірі 5278,11грн; витрати на професійну правничу допомогу за подачу позовної заяви у розмірі 3000,00 грн; сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн; суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн; суму витрат на правничу допомогу за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд встановив, що між ТОВ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір №2016480690 від 25.09.2017 про надання споживчого кредиту, за умовами якого Банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користуванням кредитом, інші платежі, визначені цим договором та Додатком № 1 «Графік платежів». Загальна сума кредиту 16032,98 грн, цільове використання на придбання товарів та послуг у продавця 1 та Банку, строк на який надається кредит 9 місяців до 25 червня 2018 року, процентна ставка 0,001% річних (Розділ 1 Надання кредиту)

Відповідно до Розділу 2 видача та обслуговування кредитної картки позичальника Банк та позичальник підтверджують факт укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток на підставі Правил кредитодавця користування кредитною карткою MasterCard Standart, що розміщені на інтернет сайті Банку www.otpbank.com.ua на умовах, викладених в цьому розділі. Банк відкриває держателю картковий рахунок в гривні та випускає кредитну карту типу MasterCard Standart, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання кредитної карти. Розмір кредитного ліміту складає 3000 грн. Строк дії кредитної лінії 3 роки. За користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом, банк нараховує проценти в розмірі встановленому тарифами банку та на дату укладення угоди розмір процентів становить 40% річних по операціях розрахунків карткою та товари, послуги та в мережі Інтернет та по операціям зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки. У разі виникнення несанкціованого овердрафту відсотки нараховуються від суми заборгованості 0,15% в день. За користування кредитом, наданим держателю протягом розрахункового циклу, держателю встановлюється пільговий період користування кредитом, тривалість визначається правилами, а розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних.

Згідно з Графіком платежів, кінцевий термін платежу - 25.08.2018 року (а.с. 13 на звороті).

Договір про надання споживчого кредиту №2016480690 від 25.09.2017 року, Графік платежів, Орієнтовний графік споживчого кредиту, Паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем його власноручним підписом.

В анкеті-заяві на отримання кредиту відповідач зазначив усі свої особисті дані, зокрема ПІБ, дату народження, РНОКПП, серію та номер паспорта, місце проживання та реєстрації, місце роботи, номер мобільного телефону.

Анкету-заяву на отримання кредиту та Згоду-дозвіл на обробку персональних даних ОСОБА_1 підписав власноручним підписом (а.с.13-17).

18.08.2021 року між ТОВ «ОТП БАНК» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу № 18/08/2021 від 18.08.2021, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №2016480690 перейшло до ТОВ «Цикл Фінанс» (а.с.22).

Згідно з Витягом реєстру боржників до договору факторингу, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на день відступлення вимоги складала 5278,11 грн, яка складається з: 3391,04 грн – заборгованість по кредиту, 1887,07 грн – заборгованість по відсотках (а.с.9).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором № 2016480690 від 25.09.2017 року, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості та будь-яка інша інформація щодо порядку нарахування суми боргу за тілом кредиту та відсотками. Крім того, суд першої інстанції врахував, що відповідач повністю заперечив наявність у нього заборгованості, зазначивши про її погашення ще у 2019 році, натомість позивач, знаючи про таку позицію відповідача, не надав жодних доказів на її спростування. У зв`язку з недоведеністю позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості.

Колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика, кредит, банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Встановлено, що 25.09.2017 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір №2016480690 про надання споживчого кредиту на придбання товару. Даний договір був підписаний власноручним підписом ОСОБА_1 ..

Відтак, факт укладення відповідачем договору №2016480690 від 25.09.2017 року підтверджено належними та допустимими доказами.

Крім того, у договорі зазначено, що крім надання споживчого кредиту на придбання товару, відкрита ще й кредитна лінія на 3000,00 грн.

При укладенні вказаного договору відповідача було повідомлено про загальні витрати, які будуть понесені у разі отримання кредиту, та щодо розміру відсотків, які відповідач зобов`язаний буде повернути. Зміст договору свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків.

Вищевикладене підтверджує наявність кредитних правовідносин між первісним кредитором та відповідачем.

При цьому суд першої інстанції вказав про те, що до позовної заяви не додано банківської виписки з особового рахунку відповідача та детального розрахунку, з яких можна було б встановити порядок нарахування відповідачу заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Проте, як вказує апелянт і вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві ставилося питання про витребування доказів у АТ «ОТБ Банк» через неможливість позивача самостійно надати ні розрахунку заборгованості, ні виписки по картковому рахунку. При цьому долучено відповідь з банку про те, що відповідні документи банк може надати виключно на вимогу суду. Судом першої інстанції вказане клопотання сторони позивача не було взято до уваги, не прийнято відповідного рішення з приводу витребування доказів.

Подаючи апеляційну скаргу, апелянт додав до матеріалів скарги звіт-рахунок за період з 25.09.2017 року по 18.08.2021 року та розрахунок заборгованості за договором № 2016480690_CARD від 25.09.2017 року (картковий рахунок НОМЕР_1 UAH) про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) по клієнту ОСОБА_1 ..

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянт під час подання апеляційної скарги не виконав вимоги статті 367 ЦПК України щодо порядку подання нових доказів до суду апеляційної інстанції, оскільки не обґрунтував необхідність долучення (прийняття) цих доказів судом апеляційної інстанції як нових. Якщо апелянт самостійно отримав ці документи вже після ухвалення рішення суду першої інстанції, він зобов`язаний був обґрунтувати, чому вони не могли бути надані раніше та надати докази того, коли саме вони були отримані.

Необхідно зауважити, що вказаний розрахунок виконаний після ухвалення оскарженого рішення. При цьому апелянт не посилається в апеляційній скарзі на даний розрахунок і не вказує на джерело даного нового доказу, як вимагають статті 78-79 ЦПК України, а тільки вказує, що суд першої інстанції не задовольнив заяву про витребування доказів. Разом з тим зі справи вбачається, що провадження у справі відкрито 30 грудня 2025 року, 28 квітня 2026 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою учасників справи, рішення ухвалено тільки 26 червня 2026 року, і протягом розгляду справи позивач не наполягав на реалізації своїх процесуальних прав стосовно заявленого клопотання.

Верховний суд у постанові від 24 липня 2024 року справа № 646/857/18 (провадження № 61-5330 св 24) вказав, що тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає Верховному Суду можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

Зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні.

Оскільки апелянтом не було дотримано вимог частини третьої статті 367 ЦПК України щодо порядку та підстав подання нових доказів до суду апеляційної інстанції, то колегія суддів не приймає нові докази.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з умовами спірного договору від 25.09.2017 року, правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з придбанням товарів, а також умовами договору передбачалося відкриття додаткової кредитної лінії на суму 3000,00 грн. Водночас, у самому кредитному договорі відсутні відомості про номер поточного чи карткового рахунку позичальника, на який мали зараховуватися кредитні кошти. Крім того, із наданого позивачем розрахунку та звіту-рахунку не вбачається, за що саме нарахована спірна заборгованість ( чи за надання кредиту на придбання товарів, чи в межах відкритої кредитної лінії), а також яким чином і на погашення якого кредиту здійснювалося зарахування коштів від позичальника.

Отже, сам по собі розрахунок заборгованості за відсутності первинних бухгалтерських документів (виписки по особовому/картковому рахунку із зазначенням реквізитів позичальника та руху кожної транзакції) носить загальний характер і не дозволяє достовірно перевірити правильність нарахування суми боргу, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367,374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М.Луганська