Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №185/13160/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2574/26 Справа № 185/13160/25 Суддя у 1-й інстанції - Бабій С. О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 — адвоката Сергєєва А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн.

У постанові суду зазначено, що 21.10.2025 о 17:10 в с. Вербки по вул. Харківська, буд. 7, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ІЖ 27151, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі КНП ПЛІЛ ПМР водій відмовився, зафіксовано на нагрудний відеореєстратор боді камеру 796716, 796210. Водія відсторонено від керування транспортним засобом. Своїми діями водій порушив п. 2.5 ПДР України. Зазначені дії органом внутрішніх справ кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови, як незаконної та необґрунтованої, ухваленої з порушенням норм процесуального права, а також через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, розглянувши справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях апелянта складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

Вважає, що розгляд справи звівся до того, що суддя просто виніс постанову за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, нехтуючи процесуальними правами останнього, передбаченими Конституцією України, КУпАП та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просить постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.122025 скасувати, а справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо нього закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Враховуючи наведене, а також думку захисника Сергєєва А.М., апеляційний суд, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, вважає можливим провести апеляційний перегляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

У своїх поясненнях захисник зазначив, що відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису з місця події, не вбачається факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ні на місці зупинки, ні в закладі охорони здоров`я. Навпаки, ОСОБА_1 погодився на огляд на місці зупинки та о 17:14:27 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки вказав: «Да пожалуйста, без проблем» Таким чином, факт відмови водія від проходження огляду в установленому законом порядку не зафіксована. Однак як вбачається із змісту відео, мало місце спілкування працівників поліції з водієм поза межами будь-якої процесуальної фіксації, ОСОБА_1 поліцейський запросив поспілкуватись до службового автомобіля. За твердженням сторони захисту, під час цього спілкування здійснювався психологічний вплив, який створював у особи стан невизначеності та тиску щодо подальших дій. В умовах, коли відмові була сформована у ситуації психологічного тиску. Така відмова не може вважатися добровільною та усвідомленою у правовому розумінні.

Також захисник зауважив, що відеозйомка велась не безперервно, зокрема згідно відео (файл « ОСОБА_1 , ч.1 ст. 130 КУпАП ЕПР1 № 489981»), відсутній часовий проміжок складання матеріалів, а саме між 17:17 та 17:24 через вимикання камери поліцейських.

Рапорт працівника поліції від 21.10.2025 слід визнати недопустимим доказом. При цьому адвокат посилається на постанову Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а, де КАС ВС дійшов висновку, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Крім того у своїй постанові суд наголосив, що інспектор є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин.

Пояснення ОСОБА_1 , наявні в матеріал справи, складені поліцейським без диктовки особисто ОСОБА_1 , тобто не мають жодної самостійності. При цьому ці пояснення складені без роз`яснення права не свідчити проти себе.

Отже вважає, що докази, які містяться в матеріалах справи, в своїй сукупності не підтверджують скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, які були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №489981 від 21.10.2025, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, 21 жовтня 2025 року о 17:10 в с. Вербки по вул. Харківська, буд. 7, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ІЖ 27151, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі КНП ПЛІЛ ПМР водій відмовився, що було зафіксовано на нагрудний відеореєстратор № 796716, 796210. Водія відсторонено від керування транспортним засобом. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Технічний засіб відеозапису: № 796716, 796210.

У протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено «випив 2 л пива».

Вказано, що тимчасово посвідчення водія не вилучалось, показано через систему «Дія».

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомлено про час, дату та місце розгляду справи судом, про що у відповідній графі наявний власноручний підпис водія останнього.

Протокол підписаний працівником поліції, що його складав та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с.2).

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, 21.10.2025 о 17:20 у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння — запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей. Огляд водія за допомогою газоаналізатора Алкотест 6820 не проводився у зв`язку з відмовою водія, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори № 796210, 796716. Акт підписаний працівником поліції, який його складав та водієм ОСОБА_1 (а.с.3).

З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння убачається, що 21.10.2025 о 17:27 водій ОСОБА_1 направлявся працівниками поліції до закладу охорони здоров`я — КНП ПЛІЛ ПМР для проходження медичного огляду у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей). Огляд водія не проводився у зв`язку з його відмовою (а.с.4)

За письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 , наданими 21.10.2026 працівникам поліції, 21.10.2025 о 17:10 він керував автомобілем ІЖ 27151, д.н.з. НОМЕР_1 , в с. Вербки по вул. Харківська, буд. 7, де за порушення ПДР України, а саме непристебнутий паском безпеки, був зупинений працівниками поліції. В ході перевірки документів водію у встановленому законом порядку було запропоновано пройти медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі КНП ПЛІЛ ПМР, на що він відмовився. Водій пояснив, що вживав спиртні напої, а саме пиво 20.10.2026 близько 22:00 та свою вину визнає (а.с.5).

Відповідно до рапорту працівника поліції від 21.10.2026, о 17:10 годин 21 жовтня 2025 року в с. Вербки, по вул. Харківській, 7, за порушення ПДР України було зупинено транспортний засіб ІЖ 27151, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В ході перевірки документів у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей. На пропозицію пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні бодікамери. Зі слів водія він вживав алкогольні напої, а саме пиво. Щодо водія ОСОБА_1 було складено матеріал, складено постанову за ч.5 ст. 121 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.11).

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5987258, на водія ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП (а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис, долучений до матеріалів справи працівниками поліції на одному DVD-R диску (а.с.12), на якому наявні два відеофайли: « ОСОБА_1 , ч.1 ст. 130 КУпАП ЕПР №1489981 зупинка» та « ОСОБА_1 , ч.1 ст. 130 КУпАП ЕПР1 № 489981».

На відеофайлі « ОСОБА_1 , ч.1 ст. 130 КУпАП ЕПР №1489981 зупинка» наявний відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції від 21.10.2025 тривалістю 17:09:31-17:12:31, де зафіксовано, як службовий автомобіль поліцейських слідує за автомобілем ІЖ 27151, д.н.з. НОМЕР_1 . Цей автомобіль зупиняється на узбіччі дороги, з водійського місця виходить водій, як потім буде встановлено - ОСОБА_1 , а з пасажирського - жінка. Працівник поліції підійшов до водія ОСОБА_1 та вони почали спілкування.

На відеофайлі « ОСОБА_1 , ч.1 ст. 130 КУпАП ЕПР1 № 489981» наявний відеозапис з нагрудної камери працівника поліції № 796210 від 21.10.2025 тривалістю 17:10:32-17:17:22, з якого видно, що водій ОСОБА_1 надав працівнику поліції свої документи. Працівник поліції перевірив особу водія по базі даних та запитав, чому він не користується паском безпеки.

Жінка — пасажирка автомобіля ІЖ 27151, д.н.з. НОМЕР_1 повідомила, що вони щойно від`їхали від магазину.

Працівник поліції о 17:14:11 до водія ОСОБА_1 : «У Вас очі блищать. Ви тверезий?»

ОСОБА_1 : «Я з суток».

Жінка: «Ви нас пробачте на перший раз».

Працівник поліції до водія ОСОБА_1 : «Дихніть».

Працівник поліції до ОСОБА_1 : «Присядьте будь-ласка в наш автомобіль».

На відеозапису з нагрудної камери № 796716 від 21.10.2025 тривалістю 17:24:07-17:39:08 зафіксовано, що ОСОБА_1 сів на пасажирське місце службового автомобіля працівників поліції.

Через деякий час працівник поліції: «Ви посиділи в машині, і вже чутно запах алкоголю».

ОСОБА_1 о 17:27:18: «Пиво на розлив було до 11 години вечора. Я вживав, я не спорю».

Далі на відеозапису зафіксовано, що працівник поліції оформив письмові пояснення водія ОСОБА_1 , оголосив їх, а ОСОБА_1 підписав їх. Потім поліцейські оформили інші адміністративні матеріали та ознайомили з ними водія ОСОБА_1 .

На відеозапису з нагрудної камери № 796716 від 21.01.2025 тривалістю 17:39:26-17:44:16 зафіксовано, як водій ОСОБА_1 ознайомлюється та підписує складені щодо нього процесуальні документи.

На відеозапису з нагрудної камери № 796716 від 21.10.2025 тривалістю 17:44:40-17:59:31 видно, що працівники поліції роздрукували протокол про адміністративне правопорушення, ознайомили з ним водія ОСОБА_1 , а також роз`яснили останньому його процесуальними права.

На переконання апеляційного суду досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію”, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відеозапис відповідає зазначеним вимогам та положенням ст. 251 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено номери нагрудних камер працівників поліції, ці ж номери камер зазначені і на відеозаписі, долученому до матеріалів провадження.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Відеозапис відповідає вимогам та положенням ст. 251 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено номери нагрудних камер працівників поліції, ці ж номери камер зазначені і на відеозаписі, долученому до матеріалів провадження. Ним зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з явними ознаками сп`яніння та відмовився від проходження запропонованого працівниками поліції огляду на стан сп`яніння.

Посилання захисника на те, що відеозапис долучений до матеріалів справи не є безперервний - на ньому відсутній часовий проміжок з 17:17 до 17:24, під час якого поліцейські складали адміністративні матеріали, на переконання апеляційного суду, хоча і є слушними, проте такий недолік не можна вважати істотним, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються всією сукупністю доказів, досліджених судом під час розгляду даної справи, а відсутність на відеозапису проміжку часу тривалістю сім хвилин, під час якого поліцейськими були складені процесуальні документи не свідчить про відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння при обставинах встановлених постановою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року, чим було порушено вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У свою чергу стороною захисту не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості водія ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення.

Згідно санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно вимог ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно п.6, 7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Відповідно до п.3,6,8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляд водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);

- лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Як убачається з долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівник поліції виявив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, вказавши, що у ОСОБА_1 блищать очі, та попросив зробити видих повітря з легенів. ОСОБА_1 дихнув та повідомив, що дійсно напередодні увечері вживав алкогольні напої — пиво. На відеозаписі з нагрудних камер працівників поліції через технічні недоліки чітко не чутно відмови ОСОБА_1 від проходження запропонованого медичного огляду на місці зупинки та у медичному закладі, водночас відеозаписом однозначно зафіксовано, що поліцейський оформив письмові пояснення водія, де зазначено про те, що водію ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було запропоновано пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, на що останній відмовився, повідомивши, що напередодні увечері, до 23.00 години, вживав пиво. Після цього інспектор поліції оголосив письмові пояснення ОСОБА_1 , який підписав їх без жодних зауважень чи заперечень.

Крім того водій ОСОБА_1 без будь-яких зауважень підписав і протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, де зафіксовано відомості про відмову особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від проходження запропонованого медичного огляду (а.с.2,3,4).

Таким чином сукупність досліджених судом доказів беззаперечно підтверджує факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я.

Порушень порядку проходження огляду водія на перебування у стані сп`яніння, встановленого Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівниками поліції допущено не було.

Ствердження захисника про те, що поліцейські здійснювали на ОСОБА_1 психологічний вплив, запросивши останнього сісти до службового автомобіля, що начебто стало наслідком відмови водія від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, сформованої у ситуації психологічного тиску, на переконання апеляційного суду, є надуманим.

Як убачається з відеозапису з боді-камер поліцейських, працівник поліції запросив водія ОСОБА_1 присісти до службового автомобіля для складання адміністративних матеріалів. Крім того, через декілька хвилин перебування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у поліцейському автомобілі, інспектор звернув увагу ОСОБА_1 на запах алкоголю, який відчувається від нього у замкненому просторі. На що водій ОСОБА_1 о 17:27:18 зазначив, що не заперечує цей факт, оскільки напередодні увечері вживав пиво на розлив. Жодних ознак здійснення на водія психологічного тиску з боку працівників поліції з долученого до матеріалів справи відеозапису не убачається.

Між тим апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ні ОСОБА_1 , ні його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що захисник у своїх поясненнях вказує на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння та одночасно зазначає на те, що відмова ОСОБА_1 від медичного огляду була сформована останнім у ситуації психологічного впливу, що є взаємовиключним.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Доводи адвоката про те, що рапорт працівника поліції є неналежним доказом, є необґрунтованим, оскільки рапорт є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника про законність своїх дій, наведені у рапорті дані повністю узгоджуються з іншими матеріалами провадження щодо послідовності дій працівників поліції при оформлені ними протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас не заслуговують на увагу і посилання апелянта на правову позицію КАС Верховного Суду, викладену у справі № 524/5741/16-а, оскільки ці висновки стосуються правовідносин, що регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, а отже є відмінними від правовідносин, які існують у нашій справі та які регулюються нормами КУпАП, зокрема, статтею 251 цього Кодексу.

Апеляційні твердження ОСОБА_1 про те, що у порушення його процесуальних прав суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, - є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, судове засідання у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було призначено судом на 11:00 годину 18.11.2025, про що останнього було завчасно повідомлено (а.с.14).

У зв`язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, судове засідання було відкладено на 15:00 годину 04.12.2025, та повідомлено про це ОСОБА_1 (а.с.15).

У судове засідання, призначене на 04.12.2025 ОСОБА_1 не з`явився, клопотань про відкладення слухання справи чи даних про поважність причин неявку до суду не направив. Враховуючи наявність у справі клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі (а.с.9), а також враховуючи вимоги щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, перебіг строків, передбачених вимогами ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доцільність провести судовий розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого через вимоги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді. Однак ОСОБА_1 до апеляційного суду не з`явився, а отже відмовився від реалізації свого процесуального права буди почути судом щодо власної версії подій та надати суду відповідні докази.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО