Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №173/2162/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2617/26 Справа № 173/2162/26 Суддя у 1-й інстанції - Челюбєєв Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за участю захисника Гейко К.С., апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. і інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2026 року року щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_2

за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Оскарженою постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 200 (двухсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн., стягнуто з останнього судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. на користь держави.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122-4, 124 Кодексу України, щодо ОСОБА_2 закрите у зв`язку з відсутністю в його діях складів адміністративних правопорушень.

Згідно із встановленими судом обставинами, 11.06.2026 о 18:20:00 на дорозі О040307 ОСОБА_1 під час руху на автомобілі ГАЗ 31105, ДНЗ НОМЕР_1 , не витримав безпечний інтервал, внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів. Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої він був, ОСОБА_1 місце дорожньо-транспортної пригоди залишив, чим порушив вимоги пунктів 13.3 та 2.10. а. Правил дорожнього руху України.

Своїми діями у цій частині ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, за ознаками порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, а також адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, за ознаками залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.

Щодо водія ОСОБА_2 суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що наявні у справі докази не містять достатніх, належних та допустимих даних, які б підтверджували вчинення останнім адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Мороз М.Ю. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 просить оскаржену постанову суду скасувати в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та провадження у справі у цій частині – закрити за відсутністю в діях останнього складу адміністративних правопорушень.

В обгрунтування апеляційних вимог вказує, що обидва учасники виклали взаємовиключні версії події ДТП, а саме водій ОСОБА_2 вказував, що на смугу зустрічного руху виїхав автомобіль ГАЗ31105, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , а той час як останній наполягав на тому, що на смугу зустрічного руху виїхав автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

На переконання захисника, наявні у матеріалах справи докази не дають можливості усунути цю суперечність, встановити дійсні обставини зіткнення автомобілів та надати перевагу одній із наведених версій. Показання свідка ОСОБА_4 вважає сумнівними, оскільки остання перебувала в автомобілі ОСОБА_2 та є зацікавленою особою. Крім того, у справі відсутній висновок судової автотехнічної експертизи щодо механізму події та винуватості водіїв.

Зазначає, що схема місця ДТП є недопустимим доказом, оскільки складена без участі ОСОБА_1 та ним не підписана, що тягне недопустимість похідних від неї доказів, а протокол про адміністративне правопорушення складений не на місці ДТП, а через добу після події.

Вважає, що висновки суду грунтуються на припущеннях, а не об`єктивно встановлених фактах, а постанова суду ухвалена без дотримання стандарту доведеності «поза розумними сумнівом» та з порушенням принципу презумпції невинуватості.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Морозов В.Ю., яким подана апеляційна скарга, до суду апеляційної інстанції повторно не з`явилися, про день та час апеляційного розгляду були повідомлені належним чином (а.с. 104, 105). Стороною захисту повторно подана заява про відкладення апеляційного розгляду з тих самих підстав, а саме у зв`язку із зайнятістю захисника Морозова В.Ю. в інших судових засіданнях.

Таку причину суд апеляційної інстанції не оцінює як поважну, оскільки неявка сторони захисту з тих самих підстав є повторною, при цьому захисник має належну можливість планувати свій час, в тому числі шляхом участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції, а його неявка не унеможливлює будь-яким чином явку до апеляційного суду самого ОСОБА_1 .

Зважаючи на викладене, а також приймаючи до уваги, що за правилами ч. 6 ст. 294 КУпАП їх участь в апеляційному розгляді не є обов`язковою, та позицію захисника Гейко К.С., яка на продовженні апеляційного розгляду наполягала, вважаю за необхідне розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних осіб.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши захисника Гейко К.С., яка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на її безпідставність, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.

Зважаючи на зміст та обсяг апеляційних вимог, а також межі апеляційного оскарження, встановлені ч. 7 ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не переглядає постанову суду в частині, що стосується ОСОБА_2 , а також не дає оцінки рішенню суду щодо об`єднання в одному провадженні чотирьох справ про адміністративні правопорушення, що стосуються двох різних осіб.

Аналізуючи з урахуванням доводів апеляційної скарги висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає його законним і обґрунтованим, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та повністю узгоджується із наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому враховується, що сторона захисту не оспорює фактичні обставини справи у тій частині, що у день, час та у місці, зазначених у постанові суду, під час керування водієм ОСОБА_1 автомобілем ГАЗ31105, д.н.з. НОМЕР_1 , відбувся контакт між вказаним автомобілем та автомобілем Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку, від якого на автомобілі під керуванням ОСОБА_1 склалося ліве дзеркало заднього виду. Після зіткнення останній не зупинив автомобіль та продовжив рух, оскільки не усвідомив, що трапилося щось серйозне.

Оцінку зазначених обставин судом першої інстанції як залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, та кваліфікацію зазначених дій водія ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП суд апеляційної інстанції вважає правильною та з нею погоджується. Апеляційна скарга не містить посилання на обставини, які спростовують наявність та достатність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у цій частині.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги в частині, що стосується притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.

Так, з пояснень ОСОБА_1 та позиції його захисту в суді першої інстанції, а також зі змісту апеляційної скарги та письмової відповіді апелянта на заперечення захисника Гейко К.С. вбачається, що апелянтом не заперечується реальність події ДТП як такої, а апеляційні доводи зводяться до оспорювання її механізму та доведеності винуватості саме водія ОСОБА_1 у її настанні.

Суд апеляційної інстанції у цій частині зважає на те, що механізм пригоди полягає у контакті лівих бічних частин автомобілів ГАЗ31105, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , які рухалися одночасно по тій самій дорозі у зустрічних відносно один одного напрямках. Ці обставини підтверджуються обома водіями, відмінність у висунутих ними версіях полягає у тому, що кожний із них вказує, що зіткнення автомобілів відбулося у межах його смуги руху, на яку виїхав автомобіль під керуванням іншого водія.

Апеляційній суд акцентує увагу на тому, що після зіткнення автомобілів саме водій ОСОБА_1 місце події залишив, продовживши рух, та у подальшому тривалий час не зупиняв свій автомобіль незважаючи на те, що інший учасник події слідував за ним та подавав світлові та звукові сигнали.

Натомість водій ОСОБА_2 зупинив свій автомобіль на місці пригоди, а коли побачив, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не зупинився, - то прослідував за ним, намагаючись зупинити його шляхом подання світових та звукових сигналів. Після зупинки автомобіля від керуванням ОСОБА_1 біля магазину у наступному населеному пункті, ОСОБА_2 підійшов до останнього, повідомив про ДТП та викликав поліцію. Його пояснення про механізм ДТП та наступні обставини, зокрема про те, що зіткнення автомобілів відбулося внаслідок виїзду автомобіля ГАЗ31105, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , на зустрічну смугу руху при об`їзді пошкоджень дорожнього покриття на його смузі руху, узгоджуються із письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 та підтверджуються ними.

Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд приходить до висновку про правильність встановлення судом фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього уповноваженою особою органів поліції, та доведеність вини правопорушника поза розумним сумнівом.

Доводи апеляційної скарги судом оцінюються критично, оскільки вони спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинені адміністративне правопорушення та в цілому зводяться до оспорювання оцінки, наданої судом дослідженим доказам та їх сукупності, яку суд апеляційної інстанції вважає правильною, а також до оспорювання окремих доказів з формальних міркувань.

Посилання апелянта на порушення встановленого порядку складання схеми місця ДТП суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції вказаний документ не був прийнятий до уваги та не був покладений в основу оскарженої постанови з тих самих міркувань, що зазначені захисником. Також не вбачається, що будь-які ніші докази у справі, на які посилається суд першої інстанції в оскарженій постанові, є похідними від вищевказаної схеми ДТП, тобто грунтуються на її змісті.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення наступного дня після події ДТП, до збігу 24 годин з моменту вчинення правопорушення, не суперечить вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, а також жодним чином не вплинуло на його зміст та/або можливість реалізації права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Щодо відсутності у справі висновку судової автотехнічної експертизи суд апеляційної інстанції зазначає, що у справі про адміністративне правопорушення посадова особа, що складає відповідний протокол, на свій розсуд визначає обсяг доказової бази, яка буде представлена суду. Натомість сторона захисту, посилаючись на відсутність такого висновку, у той же час не залучила експерта самостійно і не порушила відповідне питання ані перед судом першої інстанції, ані перед апеляційним судом, що вказує на формальність апеляційних доводів у цій частині.

Щодо пояснень свідка ОСОБА_4 апелянтом не наведено переконливого мотивування їх сумнівності, окрім посилання на перебування останньої в автомобілі ОСОБА_2 . Фактично його доводи у цій частині зводяться до заперечування доказів винуватості ОСОБА_1 з особистих упереджених міркувань оціночного характеру.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

З огляду на викладене вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. – залишити без задоволення.

Постанову Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2026 року року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ст. ст. 122-4, 124 КУпАП – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

Апеляційного суду А.А. Мазниця