Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №215/3588/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10413/26 Справа № 215/3588/26 Суддя у 1-й інстанції - Дудіков А. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 215/3588/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Громко Наталя Володимирівна, та Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Дудіковим А.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 серпня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я.

Позовна заява мотивована тим, що з 18 липня 1994 року по 09 грудня 2024 року позивач працювала машиністом конвеєра збагачувальної (рудозбагачувальної) фабрики ПрАТ «ПівнГЗК» у важких та шкідливих умовах праці, з правом на пільгове пенсійне забезпечення, протягом 30 років 04 місяців.

09 грудня 2024 року позивач звільнена з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України.

21 січня 2026 року висновком ВП «Науково-практичний медичний центр професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. Шупика» позивачці встановлено два професійні захворювання: Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 ліворуч з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на фоні остеохондрозу, деформуючого спондилоартрозу поперекового відділу хребта, протрузії міжхребцевих дисків L-2-S1, зі стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів R II. 2. Хронічний необструктивний пиловий бронхіт. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня.

Відповідно до Акта розслідування причин виникнення професійного захворювання від 23 лютого 2026 року, професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли через те що, працюючи машиністом конвеєра рудозбагачувальної фабрики №1 ПрАТ «ПівнГЗК» вона виконувала роботи з керування, обслуговування конвеєрів при транспортуванні концентрату. Внаслідок порушення в роботі систем пилоподавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування протягом тривалої дії, підпадала під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Внаслідок недосконалості робочого місця, під час обслуговування технологі обладнання змушена була на протязі зміни нахилятися.

Згідно із витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/26/586/В від 14 квітня 2026 року, ОСОБА_1 з 02 квітня 2026 року встановлено третю групу інвалідності безстроково та 60% втрати професійної працездатності по професійному захворюванню, з яких: 35% - радикулопатія, 10% - артроз колінних суглобів, 15%-хронічний необструктивний пиловий бронхіт.

Зазначені обставини спричиняють позивачці глибокі моральні страждання та постійні душевні переживання. Через погіршення стану здоров`я вона не може забезпечувати себе на попередньому рівні, її здоров`я неможливо відновити, крім того наразі вона постійно потребує фізичної й моральної підтримки близьких. Після виникнення професійних захворювань позивач постійно зазнає фізичних і душевних страждань, а істотне обмеження її трудової діяльності, необхідність постійного лікування та зниження життєвої активності призвели до суттєвих змін у звичному укладі життя та неможливості відновлення попереднього стану здоров`я. Позивач не має можливості повернутися до повноцінного способу життя, відчуває постійний фізичний біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що проявляються у почуттях тривоги, розпачу, дратівливості, страху та порушенні сну на фоні постійних больових відчуттів. Усе це негативно впливає на її фізичний і психоемоційний стан.

Позивач вважає, що з вини підприємства відповідача, яке не створило безпечних умов праці, вона втратила своє здоров`я, їй завдана моральна шкода, а тому, просила стягнути з відповідача моральну шкоду, яку вона оцінює в 600 000 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та всіх інших обов`язкових податкових платежів.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» судовий збір у розмірі 5 000 грн на користь держави.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача проситьзмінити рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його резолютивної частини після слів про стягнення 500 000 грн моральної шкоди словами: «без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів», оскільки відповідно до підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається відшкодування моральної шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю. Оскільки у даній справі моральна шкода відшкодовується саме у зв`язку із ушкодженням здоров`я позивача внаслідок професійного захворювання, на такі правовідносини поширюється передбачений законом виняток щодо не оподаткування.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу представника позивача без задоволення.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних позивача про стягнення моральної шкоди.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено того, що стан її здоров`я не може бути відновлено, а також факту порушення нормальних життєвих зв`язків. Згідно наданих позивачкою документів вона перебувала на лікуванні протягом нетривалого часу. Докази тривалого лікування позивача в матеріалах справи відсутні. Судом першої інстанції було залишено поза увагою, що хоч позивачка й отримала хронічні професійні захворювання, нею не було додано достатніх доказів, що доводили б факт понесення ним моральних страждань у зв`язку з її роботою у шкідливих умовах праці у відповідача. В наданих документах також відсутня інформація про будь-які подальші протипоказання або обмеження позивача у її житті, про необхідність додаткового постійного лікування тощо.

Апелянт вважає, що позивачкою не було доведено, що їй взагалі було завдано моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, а з наданих лікарських документів неможливо зробити висновок про те, що вона пройшла тривале лікування, має істотні обмеження, пов`язані зі здоров`ям тощо; істотний вплив на завдання Позивачці професійного захворювання мало її халатне ставлення до свого здоров`я; позивачка не інформувала відповідача про погіршення стану її здоров`я, про перші прояви ранніх ознак професійного захворювання тощо. Якби такі повідомлення мали місце, відповідач мав би змогу відреагувати на таку ситуацію та своєчасно вивести Позивачку з-під дії шкідливих умов праці.

Зазначає, що з аналізу змісту Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/26/586/В вбачається, що супутніми діагнозами, встановленими позивачці, є J41.0 – Простий хронічний бронхіт; M17.4 – Інший вторинний гонартроз, двобічний; M19.81 – Інший уточнений артроз, ділянка плеча. Крім того, в цьому ж діагнозі міститься вказівка на ускладнення основного діагнозу внаслідок U83.5 – Хронічної дихальної недостатності та J43.8 – Іншої емфіземи. Ці захворювання не були встановлені позивачці за результатами огляду ЛЕК, не є професійними захворюваннями, та не могли бути викликані роботою на підприємстві відповідача.

Крім того, апелянт, з посиланням на судову практику Верховного Суду та Дніпровського апеляційного суду, зазначає, що позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди, сума не відповідає розумності та справедливості.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Громко Н.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги позивача та просила її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга представника відповідача - залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом установлено та убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 18 липня 1994 року по 09 грудня 2024 року працювала машиністом конвеєра збагачувальної (рудозбагачувальної) фабрики ПрАТ «ПівнГЗК» (а.с.17-26, 27-32).

Згідно п. 12 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) складеного 23 лютого 2026 року (далі-Акта), ОСОБА_1 має повних 55 років, професія (посада) машиніст конвеєра (8111) (згідно з ДК-003:2010), стаж роботи: 35 років 02 місяці - загальний, 30 років 04 місяці - за професією, 30 років 04 місяці - у цеху в умовах впливу шкідливих факторів.

У п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) складеного 23 лютого 2026 року вказано, що згідно інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі у нього професійного захворювання (отруєння) від 17 жовтня 2025 року №ПС/3.1/19970-25, підготовленої Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, та відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 08 квітня 2014 року № 248, умови правці машиніста конвеєра рудозбагачувальної фабрики № 1 ПрАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_1 відносяться: по вмісту пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зоні до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; по важкості праці – до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі». Загальна оцінка - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі». (а.с. 29).

Згідно п. 14 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) складеного 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: 1. МКХ-10: М54.1. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 ліворуч з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на фоні остеохондрозу, деформуючого спондилоартрозу поперекового відділу хребта, протрузії міжхребцевих дисків L2-S1, зі стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді деформуючого артрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів R II ст. (ПФ другого ступеня); 2. МКХ-10 J41.0 Хронічний необструктивний пиловий бронхіт. Емфізема легень. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня.

Вказані діагнози також підтверджуються медичним висновком лікарсько-експертної комісії ВП «НПМЦ професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. Шупика» від 21 січня 2026 року, виписками із медичних карток (а.с.33-34,35-37, 38-41,42-43,45-46,61-64).

Відповідно до п.п. 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) складеного 23 лютого 2026 року, ОСОБА_1 працюючи машиністом конвеєра виробничої дільниці усереднення та транспортування концентрату рудозбагачувальної фабрики №1, виконувала роботи з керування, обслуговування конвеєрів при транспортуванні концентрату. Через порушення в роботі систем пилоподавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування протягом тривалої дії, підпадала під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Внаслідок недосконалості робочого місця, під час обслуговування технологічного обладнання змушена була на протязі зміни нахилятися. Причиною виникнення хронічного захворювання (отруєння) є: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% повітрі робочої перевищувала ГДК 2,4 рази відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони України становила 4,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Важкість праці: нахили тулуба (вимушені, більше 30°) в кількості 325 за зміну при нормі 51-100 разів згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08 квітня 2014 року № 248.

У медичному висновку лікарсько-експертної комісії ВП «НПМЦ професійного здоров`я НУОЗ України імені П.Л. Шупика» від 21 червня 2026 року вказано, що згідно інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 , машиніста конвеєра виробничої дільниці усереднення та транспортування концентрату рудозбагачувальної фабрики №1 ПрАТ «ПівнГЗК», підготовленої Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці від 17 жовтня 2025 року №ПС/3.1/19970-25 стаж роботи у шкідливих умовах 22 роки 03 місяці, а саме: - 06 вересня 2002 року – 09 грудня 2024 року - машиніст конвеєра виробничої дільниці усереднення та транспортування концентрату рудозбагачувальної фабрики № 1 ПрАТ «ПівнГЗК». Підпадала під дію наступних шкідливих факторів: пил фіброгенної дії: 4,8 мг/мЗ, при нормативному значенні 2,0мг/мЗ, 3 клас, 2 ступінь «Шкідливі»; шум 83 дБА, при нормативному значенні 80 дБА, 3 клас, 1 ступінь «Шкідливі»; важкість праці: нахили корпусу 325, при ГДР 51-100, 3 клас, 2 ступінь «Шкідливі»(а.с. 62).

Згідно з витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 125/26/586/В, дата прийняття рішення 14 квітня 2026 року номер рішення 125/26/586/Р, ОСОБА_1 з 02 квітня 2026 року встановлено третю групу інвалідності безстроково та 60 % втрати професійної працездатності по професійному захворюванню, з яких: 35% - радикулопатія, 10% - артроз колінних суглобів, 15% - хронічний необструктивний пиловий бронхіт. Протипоказана тривала хода, переохолодження, робота в шкідливих умовах праці (а.с.17-20).

ОСОБА_1 неодноразово проходила обстеження та знаходилася на стаціонарному лікуванні у зв`язку з професійними захворюваннями, що підтверджується виписками із медичних карток № 241104152, 2602/803, 405/24, 62/23.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п.п. 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) складеного 23 лютого 2026 року, ОСОБА_1 працюючи машиністом конвеєра виробничої дільниці усереднення та транспортування концентрату рудозбагачувальної фабрики №1, виконувала роботи з керування, обслуговування конвеєрів при транспортуванні концентрату. Через порушення в роботі систем пилоподавлення, аспірації та режимів експлуатації гірничозбагачувального устаткування протягом тривалої дії, підпадала під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Внаслідок недосконалості робочого місця, під час обслуговування технологічного обладнання змушена була на протязі зміни нахилятися. Причиною виникнення хронічного захворювання (отруєння) є: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% повітрі робочої перевищувала ГДК 2,4 рази відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони України становила 4,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Важкість праці: нахили тулуба (вимушені, більше 30°) в кількості 325 за зміну при нормі 51-100 разів згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08 квітня 2014 року № 248.

Загальний стаж роботи позивача на підприємстві відповідача 35 років 02 місяці, з них: 30 років 04 місяців за професією, та 30 років 04 місяців у цеху в умовах впливу шкідливих факторів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли, зокрема, з вини ПрАТ «ПівнГЗК», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду і вона має право на її відшкодування.

Так, у зв`язку з захворюванням змінився образ і якість життя позивачки, через погіршення стану здоров`я вона позбавлена можливості повноцінно реалізовувати свої звички та бажання, вести звичний спосіб життя. Вона втратила працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходилась на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, вона відчуває загальну слабкість та постійний біль, обмежена у спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує її нормальні життєві зв`язки.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачкою професійних захворювань, відсоток втрати нею професійної працездатності у розмірі 60 %та визнання людиною з інвалідністю третьої групи, стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманням ним професійних захворювань правильно визнав, що позивачці була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються її нормальні життєві зв`язки, вона позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60 %та визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи, що є наслідком праці позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача протягом 30 років 04 місяців, із загального стажу роботи позивача на підприємстві відповідача 35 років 02 місяці, що безумовно тягне за собою зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, враховуючи період праці позивача на підприємстві відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди (500 000 грн) відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 23 лютого 2025 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував добровільність праці позивачки на підприємстві відповідача, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки це знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманням професійних захворювань встановлений в судовому засіданні. Так, позивач пропрацювала у шкідливих умовах праці 30 років 04 місяці, отримала два хронічних професійних захворювання, вимушена проходити курси лікування, потребує реабілітації, переносить як фізичні так і моральні страждання та переживання, вимушена докладати додаткові зусилля для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «ПівнГЗК» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивачки професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Аргументи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі – Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги представника позивача в цій частині, оскільки чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, тому сума морального відшкодування має бути визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає доповненню із зазначенням в рішенні що сума морального відшкодування стягнута без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Громко Наталя Володимирівна, - задовольнити.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2026 року змінити, доповнивши посиланням на те, що сума морального відшкодування стягнута без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: