Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №210/5201/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10523/26 Справа № 210/5201/25 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 210/5201/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 30 липня 2026 року, яке ухвалено суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, третя особа: Третя криворізька державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 . Після її смерті залишилась спадщина. В установлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини позивачка не звернулася через наявність важких хвороб та хворобливий стан здоров`я, карантинні обмеження та запровадження воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та початком повномасштабного вторгнення.

Після звернення до Третьої криворізької державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), постановою Третьої криворізької державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)від 26квітня 2025 року позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з поданням заяви з пропуском шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Позивач, вважаючи, що пропустила строк з поважної причини, просила суд першої інстанції визначити їй додатковий строк - два місяці з дня набрання рішення суду законної сили, для прийняття спадщини.

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 30 липня 2026 року позов задоволено, встановлено ОСОБА_1 додатковий строк у 2 (два) місяці для прийняття спадщини на майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня вступу даного рішення в законну силу.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачки в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що позивач невірно визначив відповідача у справі, оскільки позов має бути пред`явлений до Територіальної громади, в особі Криворізької міської ради, від імені якої представництво в судах може здійснюватися Виконавчим комітетом Криворізької міської ради або Металургійної районної у місті ради.

Крім того апелянт зазначає, що позивач ОСОБА_1 була обізнана про смерть спадкодавиці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте, у визначений законом шестимісячний строк не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Поважну причину пропуску вказаного строку позивач вказувала карантин через COVID-19 та введення воєнного стану, проте ці аргументи суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги. Пізніше позивачка стала зазначати про тривалу хворобу, що стала перешкодою для своєчасної подачі заяви для прийняття спадщини. Разом з тим, з наданих медичних документів вбачається, що протокол дослідження спіральної комп`ютерної томографії від 03 вересня 2014 року, який було здійснено багатопрофільним медико-діагностичним центром, із якого вбачається, що лікар дійшов до наступного висновку, під час обстеження позивача: «Гіподенсне вогнище в полюсі лівої лобової частки. Більше даних на користь осередку енцефаліту. Кіста мозкового тіла». Рекомендовано обстеження у інфекціоніста та нагляд у невропатолога. Додатково зазначено, що висновок КТ не клінічним діагнозом і потребує подальших консультацій з лікарем. Відповідно до консультативного висновку спеціаліста КП «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради від 28 листопада 2021 року, позивачка ОСОБА_1 , має наступний діагноз: «локалізована (фокальна) (парціальна) симптоматична епілепсія та епілептичний синдром із простими парціальними судомними (фокальними) нападами з фармакорезистентною епілепсією». Висновок позивачка отримала вже під час розгляду справи в суді. Таким чином, в період між 2014 роком та 2025 роком позивачка за медичною допомогою щодо зазначеного вище захворювання не зверталась, письмових доказів цього суду не надала. Щодо виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4534, яку було видано КП «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради, то з неї вбачається, що позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 07 липня 2024 року по 23 серпня 2024 року.

Також апелянт зазначає, що виписка із історії хвороби №п-3050 стаціонарного хворого, яку було видано КП «Криворізька міська лікарня №2» ДОР, дійсно підтверджує факт наявності у позивача гнійно-некротичноїрани лівої нижньої кінцівки з дефектом м`яких тканин, багатогенної контрактури лівого колінного суглоба 3 ст., порушення функцій ходьби. Проте ця виписка стосується періоду перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 05 липня 2013 року по 15 серня 2013 року. Інших медичних документів на підтвердження тривалої хвороби, перебування на стаціонарному або амбулаторному лікуванні в період подач заяви для прийняття спадщини, позивачкою надано не було.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання позивача, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Польчик Л.В., які, кожна окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - мати позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Металургійним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 21березня 2024 року серії НОМЕР_1 .

На момент смерті спадкодавця останній на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона набула на підставі свідоцтва про право на спадщину серії ВРД №358058 від 02 грудня 2010 року, яке було видано приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Лігутою Л.В.

Відповідно до частини 1 ст.1269, частини 1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2025 року позивачка звернулася до Третьої криворізької державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Третьої криворізької державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26 квітня 2025 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з пропуском позивачем встановленого законом 6-місячного строку.

Як зазначає позивач, що в установлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини вона не звернулася, оскільки мала перелік важких захворювань, постійно хворіла, а також наявність масових карантинних обмежень спричинених COVID-19 та запровадження воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та початком повномасштабного вторгнення, унеможливлювали її вчасно звернутись до відповідної нотаріальної контори.

Так, відповідно до консультативного висновку спеціаліста КП «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради від 25 листопада 2025 року, позивачка ОСОБА_1 , має наступний діагноз: «локалізована (фокальна) (парціальна) симптоматична епілепсія та епілептичний синдром із простими парціальними судомними (фокальними) нападами з фармакорезистентною епілепсією». Вказаний вище консультативний висновок підтверджує факт наявності такої хвороби у позивача більш, ніж 10 років та із висновку вбачається наявність систематичних епілептичних нападів у позивача (3-5 разів на день).

Крім цього, позивачем було надано протокол дослідження спіральної комп`ютерної томографії від 03 вересня 2014 року, який було здійснено багатопрофільним медико-діагностичним центром, із якого вбачається, що лікар дійшов до наступного висновку, під час обстеження позивача: «Гіподенсне вогнище в полюсі лівої лобової частки. Більше даних на користь осередку енцефаліту. Кіста мозкового тіла».

Разом із вказаним вище, випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4534, яку було видано КП «Криворізька міська лікарня №1» Криворізької міської ради, підтверджується наявність у позивачка такого діагнозу як: «флегмона лівої гомілки». Також, із вказаної вище виписки вбачається наявність у позивачки такого діагнозу, як наслідки перенесеної травми ЧМТ, симптоматична епілепсія, зі вторинним генералізованим нападом, правобічна пірамідна недостатність.

Також, до матеріалів справи позивачем було долучено виписку із історії хвороби № п-3050 стаціонарного хворого, яку було видано КП «Криворізька міська лікарня №2» ДОР, яка підтверджує факт наявності у позивача гнійно-некротичноїрани лівої нижньої кінцівки з дефектом м`яких тканин, багатогенної контрактури лівого колінного суглоба 3 ст., порушення функцій ходьби.

Крім зазначеного, позивачем до матеріалів справи було долучено і виписний епікриз із медичної картки № У-6874, який було видано КП «Криворізькою міською лікарнею №2» ДОР, із якого у позивача вбачається такий діагноз як некротичний фасцит, міонекроз м`язів лівого стегна.

Задовольняючи позовні вимоги про надання додаткового строку в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач довела наявність перешкод, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї, і які вплинули на своєчасність подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом та відповідно до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.

Відповідно до положень частини першої статті 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною другою статті 48 ЦПК України визначено, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Саме позивач визначає у позові відповідачів, до яких пред`явлено вимоги.

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача, замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок про те, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, у випадку відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Згідно статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася за адресою: АДРЕСА_1 ,

Правовий статус органів місцевого самоврядування врегульовано законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким визначено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об`єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об`єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом.

Територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, адміністративним центром якої визначено селище, - селищною територіальною громадою, адміністративним центром якої визначено село, - сільською територіальною громадою.

Назва територіальної громади, як правило, є похідною від назви населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром, або географічної чи історичної назви відповідної території і, як правило, визначається у формі прикметника, відповідної категорії територіальної громади (сільська, селищна, міська територіальна громада) та назви відповідних району, області, Автономної Республіки Крим у родовому відмінку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів № 709-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних до громад Дніпропетровської області», та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області» створено Криворізьку міську територіальну громаду, з територією та населеними пунктами Криворіізької міської ради Дніпропетровської області.

Отже, за відсутності інших спадкоємців, належним відповідачем буде Територіальна громада, в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а саме: Територіальна громада, в особі Криворізокої міської ради.

Так, відповідно до рішення Криворізької міської ради від 31 березня 2016 року № 381 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів», районним у місті радам були делеговані повноваження щодо участі у судових засіданнях, в яких стороною є Криворізька міська рада та її виконком, з окремих питань.

У розділі П «Повноваження виконавчих органів районних у місті рад» підрозділі «Щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян» пункті 12 підпункті 12.5 зазначено, шо виконавчі комітети районних у місті рад беруть участь у судових засіданнях районних судів про продовження строку прийняття спадкового майна, м. Кривого Рогу, у яких стороною є Криворізька міська рада та її виконком.

Отже, Криворізька міська рада делегувала свої повноваження Металургійній районній у місті раді виключно щодо участі у судових засіданнях від імені та в інтересах Криворізької міської ради.

Таким чином, позивач невірно визначив відповідача у справі, оскільки позов має бути пред`явлений до Територіальної громади, в особі Криворізької міської ради, від імені якої представництво в судах може здійснюватися Виконавчим комітетом Криворізької міської ради або Металургійної районної у місті ради.

За наведених обставин, суд першої інстанції з`ясувавши усі обставини справи, зробивши висновки про доведеність та обґрунтованість позову ОСОБА_1 , розглянув справу та задовольнив позов до неналежного відповідача Металургійної районної у місті ради, не звернувши уваги, що у даному випадку належним відповідачем є Територіальна громада, в особі Криворізької міської ради.

Прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогами до належного відповідача.

Враховуючи, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є передчасними, а тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги на користь апелянта.

Керуючись статтями 367,374,376,382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради задовольнити частково.

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 30 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, третя особа: Третя криворізька державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про надання додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради судові витрати у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: