Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №243/1870/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/608/26 Справа № 243/1870/26 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

(додаткова)

30 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана заява представником ОСОБА_1 – адвокатом Мацак Олексієм Юрійовичем про ухвалення додаткового рішення, головуючий у суді першої інстанції Хаустова Т.А.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2026року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогою про стягнення в порядку спадкування за законом недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 жовтня 2023року по 30 червня 2024року включно в розмірі 84 183,10грн, та в розмірі 274 895,09грн, яку встановлено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 грудня 2025року, яке видано приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А.А. (зареєстровано в реєстрі за № 2069) та яка була 28 листопада 2025року ТВБВ № 10004/0459 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» повернута на рахунок пенсійного фонду.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що він в порядку спадкування за законом є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території.

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2024року у справі № 203/4209/24 було задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України. Встановлено факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження село Красний Кут Антрацитівського району Луганської області Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі Красний Кут Антрацитівського району Луганської області Україна.

Цим же рішенням суду було встановлено, що ОСОБА_1 є онуком померлої, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25 квітня 1950року (актовий запис № 38), копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 06 березня 1973року (актовий запис № 186) та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20 грудня 1973року (актовий запис № 1411).

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А.А. видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 грудня 2025року (спадкова справа № 21/2024, зареєстровано в реєстрі за № 2069). Спадщина складається із недоотриманої пенсії в сумі 84 183,10грн за період з 01 жовтня 2023року по 30 червня 2024року, яка належала ОСОБА_2 та грошових коштів в сумі 274895,09грн, що знаходились на рахунку у філії АТ «Ощадбанк», які належали ОСОБА_2 .

Позивач вказував, що недоотримана пенсія в сумі 84 183,10грн обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та належала померлій ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 0500-0220- 8/116686 від 05 грудня 2024року, яка видана відповідачем. Зазначена довідка була направлена відповідачем на адресу нотаріуса.

Також 09 грудня 2024 року листом за № 46/12-05/150296/2024/БТ АТ «Ощадбанк» повідомило приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєву А.А., що на рахунку № НОМЕР_4 у ТВБВ № 10004/0459 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» знаходяться грошові кошти в сумі 274 895,09грн, які належать померлій ОСОБА_2 .

В подальшому, 28 листопада 2025 ТВБВ № 10004/0459 філії – Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» платіжною інструкцією № 2098271029306 були списані та повернуті Пенсійному фонду України грошові кошти в сумі 274 895,09грн, які належали померлій ОСОБА_2 .

Списання коштів було здійснено згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2025року № 745 «Деякі особливості застосування статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

26 грудня 2025року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (номер звернення № НОМЕР_5 ).

Листом від 08 січня 2026року за вих. № П/С № 914120183272 відповідач повідомив позивача про відмову у здійсненні виплат недоотриманої пенсії в сумі 84 183,10грн за період з 01 жовтня 2023року по 30 червня 2024року.

Відповідачем також проігноровано та залишено без відповіді звернення позивача щодо виплати грошових коштів в сумі 274 895,09грн, які належали померлій ОСОБА_2 та які 28 листопада 2025 філія Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» повернула пенсійному фонду відповідно до постанови № 745.

06 лютого 2026року позивачем через веб-портал Пенсійного фонду України подано заяву про виплату недоотриманої пенсії. До заяви були долучені сканкопії документів (свідоцтво про право на спадщину за законом та витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі; свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ; паспорт та РНОКПП позивача; довідка з банківськими реквізитами позивача).

У особистому кабінеті позивача на веб-порталі Пенсійного фонду України з`явилася інформація про реєстрацію звернення за номером ВЕБ-05001-Ф-С-26-085728, проте відповідь відповідачем не вказану заяву не надана.

Позивач вважав дії відповідача незаконними та такими, що порушують його право власності, оскільки справа стосується невиплати недоотриманої пенсії, яка входять до складу спадщини та є майном позивача, відповідно виплата не може бути обмежена будь-якими строками. Наполягав на тому, що відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2026року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 жовтня 2023року по 30 червня 2024року включно в розмірі 84 183,10грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку встановлено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 грудня 2025року, яке видано приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А.А. (зареєстровано в реєстрі за № 2069) та яка була 28 листопада 2025року ТВБВ № 10004/0459 філії – Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» повернута на рахунок пенсійного фонду в розмірі 274 895,09грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026року залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 березня 2026року залишено без змін.

Заяви та клопотання подані учасниками справи

18 вересня 2026року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Мацак О.Ю. про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтовувалась тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 12 250,00грн.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту заяви дійшов висновку про те, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 3 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір –обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012року, договір про надання правової допомоги –домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво –вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги –види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі –ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір –обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018року у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18).

Встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Мацак О.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надав: ордер на надання правничої допомоги серії АН № 1600151 від 25 лютого 2026року; договір про надання правової (правничої) допомоги від 30 січня 2026року; додаткову угоду від 03 червня 2026року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 30 січня 2026року; рахунок-фактуру № ЮП 08-06/26 від 08 червня 2026року; акт здачі-прийняття робіт № ЮП 17-09/26 від 17 вересня 2026року; квитанцію про оплату послуг адвоката від 08 червня 2026року /а.с.89-92, 162-165, 193-195/.

Відповідно до пунктів 4.2 та 4.4 договору про надання правової (правничої) допомоги від 30 січня 2026року вартість (ціна) правової допомоги визначається (складається) з погодинної оплати та становить 3 500,00грн за одну годину праці. По факту надання послуг (виконання робіт) виконавець складає акт з зазначенням загального обсягу витраченого часу на надання послуг (виконання робіт). Сторони можуть скласти протокол погодження вартості послуг адвоката, у якому погоджують розмір гонорару виконавця (адвоката) та погоджений фіксований гонорар за визначену справу.

У додатковій угоді від 03 червня 2026року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 30 січня 2026року адвокат Мацак О.Ю. навів види правничої допомоги, які були надані, а саме: ознайомлення з апеляційною скаргою – 0,5 год.; складання відзиву на апеляційну скаргу – 3 год. Також з урахуванням пунктів 4.2 та 4.4 договору про надання правової (правничої) допомоги сторони погодили фіксований гонорар в розмірі 12 250,00грн.

Згідно рахунку-фактуру № ЮП 08-06/26 від 08 червня 2026 року вартість послуг адвоката становить 12 250,00грн.

Згідно акту здачі-прийняття робіт № ЮП 17-09/26 від 17 вересня 2026року загальна вартість робіт (надано правової допомоги) за цим актом складає 12 250,00грн. Також підписанням цього акту сторони договору підтвердили, що роботи виконані (правова допомога надана) у повному обсязі та в строк. Клієнт підтверджує належне виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором та додатковою угодою від 03 червня 2026року. Сторони не мають претензій чи зауважень одна до одної.

Отже, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна позиція відображена в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023року у справі № 686/31892/19.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

29 вересня 2026року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій відповідач просив відмовити у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Тому, виходячи з положень частини третьої статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 250,00грн є явно завищеними.

Зокрема суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом розгляду справи в суді апеляційної інстанції було стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом. Окрім цього, апеляційний суд зауважує, що правова позиція сторін, зокрема позивача, інтереси якого, як в суді першої так і апеляційної інстанції, представляв адвокат Мацак О.Ю., була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи, адвокат був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають, оскільки приймав учать у справі в суді першої інстанції, тому ознайомлення із апеляційною скаргою та складання відзиву на неї становлять собою дії, які не потребують об`єктивної та нагальної необхідності для адвоката вивчати додаткові джерела права та інші обставини, тому, підготовка та ведення даної справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Мацак О.Ю. про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, а також заперечення відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00грн, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 270, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Мацак Олексія Юрійовича про ухвалення додаткового рішення.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00грн.

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2026року.

Судді: