Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №214/8426/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8844/26 Справа № 214/8426/25 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.,

учасники справи:

заявник (боржник) – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи – ОСОБА_2 (стягувач), Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бражник Денис Сергійович, на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2026 року, постановлену суддею Сіденком С.І. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 11 червня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

19 лютого 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бражник Д.С., звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),в якій просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 5044806 від 30.05.2007 року на підставі постанови серії АЕ №986346, АА №767342 від 23.03.2007 року

- стягнути з Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса) понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної скарги.

Вимоги заявника обгрунтовані тим, що скаржник, ОСОБА_1 , є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Частину вказаної квартири скаржник успадкував після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а частина належала йому на праві спільної сумісної власності, згідно свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 від 12.04.2002 року.

Під час оформлення спадщини після смерті брата скаржника ОСОБА_3 заявнику стало відомо про наявність арешту, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_1 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка від 02.06.2025 № 429503853 та архівні витяги), щодо Скаржника наявний наступний запис про обтяження: Реєстраційний номер обтяження: 5044806. Дата реєстрації: 30.05.2007. Підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АЕ №986346, АА №767342 від 23.03.2007 року. Видавець: Державний виконавець Саксаганського ВДВС м. Кривий Ріг Лавриненко Н.М. Об`єкт обтяження: усе нерухоме майно.

Зазначений арешт був накладений в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 12-449, виданого у листопаді 1998 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 .

На запит представника скаржника до Саксаганського відділу ДВС було надано відповідь від 19.06.2025 № 28.11-34/179426, в якій зазначено, що виконавчі провадження, які перебували на виконанні до 2021 року, знищені за закінченням терміну зберігання. У зв`язку з цим, відділ ДВС повідомив про неможливість надання детальної інформації або вчинення дій щодо зняття арешту без рішення суду.

09 грудня 2025 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу постановив ухвалу у справі № 214/8426/25, якою закрив провадження за позовом скаржника про зняття арешту з цього майна, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні,

Станом на сьогоднішній день виконавче провадження, в межах якого накладено арешт, знищено (підтверджено листом ДВС від 19.06.2025), виконавчий документ (лист від 1998 року) на виконанні не перебуває, дані про наявність у скаржника заборгованості за виконавчим документом в автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні, стягувач ОСОБА_2 протягом майже 20 років не вчиняла дій щодо поновлення виконавчого провадження, що свідчить про відсутність претензій.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2026 скаргу скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бражник Денис Сергійович, на дії державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач ОСОБА_2 , залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адокат Бражник Д.С., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі фактично визнав обгрунтованими доводи скаржника в частині об`єктивних обставин щодо спливу понад 20 років, законного знищення матеріалів виконавчого провадження та неможливості отримання інформації. Правильно констатував, що виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт, на сьогоднішній день не існує. Фактично єдиною підставою для відмови у задоволенні скарги стала лише відсутність наданих докахів сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Така позиція суду, на думку апелянта, є хибною, оскільки неможливість добровільного виконання обов`язку зі сплати виконавчого збору пов`язана з бездіяльністю та відсутністю інформації у ДВС. Суд проягнорував той факт, що скаржник об`єктивно позбавлений можливості здійснити таку сплату з вини самої держави в особі органу ДВС, який у відповідь на запити не надав ані суми виконавчого збору та витрат, що підлягають сплаті, ані актуальних банківських реквізітів для здійснення платежу, посилаючись на знищення матеріалів виконавчого провадження та неможливість відновлення інформації. Орган ДВС не надав жодного доказу того, що в межах знищеного виконавчого провадження у скаржника існувала заборгованість зі сплати аліментів, що рішення виконувалося саме примусово і що кошти стягувалися завдяки примусовим заходам, відсутні будь-які докази винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору. Суд першої інстанції безпідставно переклав тягар доказування на скаржника, в той час як ДВС взагалі не довів, що у скаржника виник обов`язок такий збір сплачувати.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, заявлених вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції, встановивши, що виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт на майно заявника, не існує, матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням темніу зберігання, матеріали справи не містять належних доказів, які б доводили сплату божником ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження, дійшов висновку, що підстави для збереження чинності арешту майна боржника не відпали та продовжують існувати.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитится з такими висновками суду першої інстанції та виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦПК судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Частину вказаної квартири скаржник успадкував, а частина належала йому на праві спільної сумісної власності, згідно свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 від 12.04.2002 року.

Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 посилався на те, що в Саксаганському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 12-449, виданого у листопаді 1998 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 30.05.2007 зареєстровано арешт всього нерухомого майна за № 5044806 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ 986346, АА 767342 від 23.03.2007, Саксаганський ВДВС м. Кривий Ріг, постанова від 23.03.2007р., вих.№ В-8-36, держвиконавець ОСОБА_4 , проте у відділі станом на сьогоднішній день всі матеріали виконавчих проваджень, які перебували на виконанні і були завершені до 2022 року включно знищено у зв`язку зі сплином терміну зберігання в архіві відділу.

За змістом норм ЦПК України одним із засобів юридичного захисту прав сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають під час примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Так? відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під час виконання судових рішень, захисту прав особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про зняття з арешту з майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

З врахуванням викладеного слід дійти висновку, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

У справі, яка переглядається, встановлено, що pаявник ОСОБА_1 на даний час не є стороною виконавчого провадження, а відтак не є суб`єктом права на подання скарги в порядку статті 447 ЦПК України, не наділений правомочністю звертатися зі скаргою на дії та рішення державного виконавця.

Законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права заявника. Це право може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про зняття арешту із майна.

З урахуванням наведеного, відсутні підстави для розгляду скарги ОСОБА_1 , який на даний час не є стороною виконавчого провадження, на бездіяльність державного виконавця, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту його права.

При цьому колегія суддів апеляційного суду зауважує, що неможливо погодитится з висновками суду, які містяться в ухвалі Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 грудня 2025 року у справі №214/8426/25, якою провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна закрито, оскільки правовідносини щодо наявності або відсутності заборгованості по аліментам, або несплати інших платежів, за відсутності інформації про виконавче провадження виникли між стягувачем у виконавчому провадженні, ДВС та боржником, що може бути встановлено лише в позовному провадженні.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин в разі помилкового прийняття скарги на дії державного виконавця до розгляду провадження у справі на підставі пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України слід було закрити.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, розглянув скаргу ОСОБА_1 по суті, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження в справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бражник Денис Сергійович, задовольнити частково.

Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 11 червня 2026 року скасувати.

Провадження в справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бражник Денис Сергійович, на дії Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач ОСОБА_2 , закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: