Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №635/7110/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7110/26

Провадження № 3/635/2110/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року сел. Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В.,

за участю захисника – Кравчуна Д.В.,

секретар судового засідання Загайко Г.Я.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

УСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 706591 від 30 червня 2026 року, ОСОБА_1 30 червня 2026 року о 05 годині 23 хвилини в селищі Пісочин Харківського району Харківської області по Полтавському шосе, 208А, керував транспортним засобом Mazda CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водію було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі КНП ХОР ОКПЛ 3 у лікаря нарколога, на що водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП.

08 вересня 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Кравчун Д.В. надав до суду клопотання, в якому просив закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення або на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за обставин вчинення дії в стані крайньої необхідності, на обґрунтування клопотання захисник зазначив таке.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 30 червня 2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, від оглядів відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 проходить військову службу в Військової частини НОМЕР_3 2 корпусу Національної гвардії України “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”.

Згідно з витягом з бойового розпорядження від 30 червня 2026 року та довідки Військової частини НОМЕР_3 2 корпусу Національної гвардії України “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” ОСОБА_1 перебував на військовій службі, виконував обов`язки військовослужбовця, зокрема виконував бойове розпорядження командира.

ОСОБА_1 , після виконання військових обов`язків, самостійно звернувся до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна психіатрична лікарня № 3», щодо огляду на стан сп`яніння.

Згідно з випискою №708 від 30 червня 2026 року, ОСОБА_1 в стані сп`яніння не перебуває, ознак сп`яніння не виявлено. Ознак будь-якого сп`яніння в біологічному матеріалі ОСОБА_1 , не виявлено.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 в жодному стані сп`яніння не перебував. В даному випадку дії ОСОБА_1 були спрямовані виключно на усунення небезпеки, яка загрожує державному порядку, власності, захисту громадського населення та безпосереднього виконання військового обов`язку. Враховуючи виконання військового обов`язку, виконання бойового розпорядження військового командування, ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності.

Крім того, з матеріалів справ та відеозаписів вбачається що поліцейські безпідставно зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 , жодних підстав для зупинки не зазначили, а одразу стали пропонували пройти огляд на стан сп`яніння. Отже, зупинка транспортного засобу безпідставна та всі подальші дії поліції є безпідставними.

Також зазначив, що згідно з матеріалами справи, особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тобто виконує обов`язки військової служби. Вказані обставини дають підстави вважати, що огляд на стан сп`яніння військовослужбовця ОСОБА_1 проведений не уповноваженою посадовою особою та з порушенням вимог Порядку № 32 та вимог статті 266-1 КУпАП, а отже вважається недійсним. Разом з тим, матеріали справи не містять даних про повідомлення працівниками Національної поліції Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про те, що ними було виявлено військовослужбовця - ОСОБА_1 , у якого нібито було виявлено ознаки сп`яніння.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними документами, причини неявки суду не повідомив.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Кравчун Д.В. в судовому засіданні підтримав своє клопотання про закриття провадження, та пояснив про обставини, зазначені в клопотанні.

Вивчивши та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дійшов наступного висновку.

Адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція норми частини 1 статті 130 КУпАП є бланкетною, тобто спрямовує до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі й осіб, які керують транспортними засобами, та які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пункт 1.3. ПДР України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення пункту 2.5. ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Процедура проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння визначена статтею 266 КУпАП, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 (пункти 1-7 розділу Х), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (пункти 3-8) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніннях або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1413/735.

Відповідно до положень статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 3, 7, 13 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніннях або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Частиною 1 статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, згідно з довідкою т.в.о. начальника відділення кадрової роботи секції персоналу штабу від 10 липня 2026 року №4551, молодший сержант ОСОБА_1 дійсно перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_4 Оперативно-тактичного з`єднання 2 корпусу Національної гвардії України «ХАРТІЯ» з 13 січня 2025 року по теперішній час.

Згідно з витягом з розпорядження з логістичного забезпечення НОМЕР_5 бригади оперативного призначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №1772/ЛГ/ДСК від 29 червня 2026 року: «з метою перевезення майна служби зв`язку організувати та забезпечити: з 03.00 30.06.2026 по 07.00 30.06.2026 прогін техніки в межах відповідальності оперативно-тактичного з`єднання - 2 корпусу Національної гвардії України «ХАРТІЯ» (майно служби S-6) за маршрутом: ХАРКІВ - НОВИЙ КОРОТИЧ (аеродром «КОРОТИЧ») - БОРЩОВА, водій автомобіля молодший сержант ОСОБА_1 . Прибуття автомобіля до місця завантаження до 05.00 30.06.2026, прибуття автомобіля до місця розвантаження до 06.30 30.06.2026». Крім того у вказаному розпорядженні зазначено про заборону зупинки автомобільної техніки на магістральних шляхах, відкритих ділянках місцевості, у місцях скупчення цивільного населення.

З дослідженого відеозапису з бодикамери поліцейського вбачається, що поліцейськими було зупинено транспортний засіб Mazda CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який не був пристебнутий ременем безпеки. Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейським було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, на що ОСОБА_1 неодноразово зазначив, що він має виконати завдання, водночас поліцейськими такі пояснення не були враховані, що свідчить про недотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказані докази, у своїй сукупності, беззаперечно свідчать про те, що під час зупинки його поліцейськими, 30 червня 2026 року о 05 годині 23 хвилини молодший сержант ОСОБА_1 , як військовослужбовець, керував транспортним засобом, виконуючи бойове завдання командира.

Виконання бойового завдання ОСОБА_1 у зазначений період часу також встановлений постановою судді Холодногірського районного суду м.Харкова від 07 вересня 2026 року, якою закрито провадження по справ про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.

Положеннями статті 17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Відповідно до постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Норми Закону щодо крайньої необхідності покликані сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Відповідно до приписів статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Таким чином Конституція України встановлює, що жодні правовідносини не можуть вважатися ціннішими за життя людини.

Поза розумним сумнівом, питання виконання бойового завдання військовослужбовцем в умовах воєнного стану є пріоритетним.

Отже, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 хоча і містять всі ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, проте ОСОБА_1 мав виконувати бойове завдання та прибути до місця призначення до 0630 30 червня 2026 року, крім того розпорядження командира містило заборону зупинки автомобільної техніки на магістральних шляхах та відкритих ділянках місцевості, що вочевидь свідчить про вчинення дій ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 після виконання військових обов`язків, самостійно звернувся до КНП ХОР «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ № 3» (сертифікований заклад який включений до переліку підприємств охорони здоров`я, яким надано право проведення медичних оглядів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за направленням правоохоронних органів, керівників підприємств та установ, за власним бажанням громадян), щодо огляду на стан сп`яніння.

Згідно з випискою №708 від 30 червня 2026 року, ОСОБА_1 в стані сп`яніння не перебуває, ознак сп`яніння не виявлено. Ознак будь-якого сп`яніння в біологічному матеріалі ОСОБА_1 не виявлено.

Беручи до уваги фактичні обставини справи, а також те, що військовослужбовець ОСОБА_1 , під час вчинення дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення, знаходився в стані крайньої необхідності, тому на підставі статті 17 КУпАП виключається його адміністративна відповідальність.

За наявності наведених вище обставин особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю відповідно до пункту 4 частини 1 статті 247 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене в сукупності суд висновує про необхідність закриття провадження по справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 247 КУпАП за вчинення дій особою в стані крайньої необхідності, судовий збір, передбачений нормою статті 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись частиною 1 статті 130, статтями 247, 283 КУпАП України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 247 КУпАП - у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Т.В. Бобко