Рішення від 21 грудня 2020 р. у справі №953/18565/19 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/18565/19

н/п 2/953/630/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року Київський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі Мельник В.В.,

за участю :

позивача ОСОБА_1 ,

представники відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Харківській області, Державної Казначейської Служби України про відшкодування моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

20.09.2019 позивач ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом Головного управління Національної поліції в Харківській області в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 90 000 грн., а також визнати бездіяльність відповідача протиправною, що полягає у не спростуванні недостовірної інформації та не виконанні рішення від 05 червня 2019 року Фрунзенського районного судум. Харкова уцій частині.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05 червня 2019 року у справі № 642/3065/18 задоволено позовні вимоги адвоката – Ульяницька Лілія Юріївна частково. Зокрема, визнано недостовірним та таким, що не відповідає дійсності, порушуючи права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію Позивача інформацію у Листі від 13.05.2017 року № 10347 до Кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури Харківській області, а саме: «Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 08.08.2014 по 27.10.2014 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Пульсар - 92», код за ЄДРПОУ 37658518, зареєстрованого за адресою: м . Харків, вул. Лозівська,5, за попередньою змовою з головним бухгалтером зазначеного підприємства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зловживаючи довірою засновників зазначеного підприємства, шляхом підробки документів, заволоділи майном ТОВ «Пульсар - 92», а саме: нежитловим приміщенням 1-го поверху №26а-:-26с в літ. «В-1», в м. Харкові, а також грошовими коштами зазначеного підприємства, внаслідок чого засновникам ТОВ «Пульсар - 92» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була спричинена майнова шкода. Крім цього, 15.04.2015 в період часу з 19.20 до 21.37 години, позивач за попередньою змовою з групою невстановлених осіб, знаходячись в нежитлових приміщеннях 1-го поверху № 26а-:26с в літ. «В-1», загальною площею 852,3 кв.м. по АДРЕСА_1 , таємно викрали горизонтально - фрезерні та вертикально - фрезерні верстаки по металу, у кількості 4 шт., які належать ТОВ «Пульсар - 92», код за ЄДРПОУ 37658518, чим спричинили зазначеному підприємству майнову шкоду.»

Вказаним рішенням зобов`язано уповноважену особу СУ ГУНП в Харківській області спростувати зазначену недостовірну інформацію, шляхом направлення відповідного листа до Кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури Харківській області.

Позивач зазначила, що рішення набрало законної сили 15 липня 2019 року, тобто минуло два місяці та 5 днів, але ГУНП в Харківській області не виконав вимоги рішення та не направив до Кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатів листа з спростуванням недостовірної інформації що викладена у Листі від 13 травня 2017 року № 10347, тому позивач вважає бездіяльність, що полягає у невиконанні рішення суду, протиправною та просить суд відшкодувати їй моральну шкоду за невиконання рішення суду в розмірі 90 000 грн.

19.11.2019 від представника відповідача ГУНП в Харківській області О. Крюкова до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

09.01.2025 від представника відповідача ДКС України – Пузікова В.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 641/4|272/19, за правову позицію Великої Палати Верховного Суду (висловлену у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44) та № 641/8857/17), дійшов такого висновку у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування шкоди (компенсації), немає необхідності визначати відповідачем Казначейство або її територіальний орган.

Велика Палата Суду неодноразово наголошувала на тому, що в цивільному судочинстві держава бере участь у справі, як сторона через відповідний орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду в листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження « 12-161гс18) пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14- 447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі N 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі N 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі N 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 у справі N 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30.01.2019 у справі N 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі N° 757/39920/15-ц (пункт 31), 27.03.2019 у справі №520/17304/15-ц (пункт 63)). Позовна заява не містить відомостей, щодо будь яких дій з боку працівників Казначейства, які б могли причинити шкоду Позивачу, чи порушити його права.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39))».

Тому, Казначейство звертає увагу суду, що Казначейство є неналежним відповідачем у справі, оскільки підставою позову є стверджуванні порушення прав позивача з боку органів досудового розслідування.

Крім того, представник відповідача у своєму відзиві зазначив, що по даній категорії справ позивачу необхідно довести всі складові елементи цивільного правопорушення, а саме: наявність моральної шкоди, протиправної поведінки, а також причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173,1174 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, моральна шкоди повинна бути доведена позивачем на загальних підставах. При цьому, доведенню підлягають не лише факт порушення, але і факт завдання такими діями чи бездіяльності моральної шкоди. Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду у постанові від 04.05.2018 по справі № 753/13839/16-ц.

Представник відповідача зазначив, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, в межах криміналів провадження шляхом подання відповідних скарг до суду, не є підставою відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача та безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Інших належних та допустимих доказів, якими підтверджується моральні страждання та інші негативні наслідки з обставин зазначених у позові, їх розрахунку не надано.

15.01.2025 від позивача ОСОБА_6 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач зазначив, що з доводами та аргументами, викладеними відзиві на позовну заяву не згодний, виходячи з наступного.

Факт, що позивач правильно визначив учасників даного процесу – підтверджуються постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, якою мала бути вирішена виключна правова проблема щодо визначення належного відповідача у справах ро відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою чи службовою особою . У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади , їх посадовою чи службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Залучення або не залучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є Держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

17.01.2025 від представника відповідача Харківської обласної прокуратури – Крупської К.М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача зазначила, що судовими рішеннями дії та рішення працівників Харківської обласної прокуратури незаконними не визнавались, а позивачем реалізовувалось його право на оскарження процесуальних рішень передбачене ст. 303 КПК України, що не може бути підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди. Крім того, позивачем не надано доказів, які підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) працівників органів Харківської обласної прокуратури та шкодою, яка була заподіяна. За вказаних обставин, позивачем не доведено наявність всіх складових елементів цивільного правопорушення.

22.01.2025 від представника відповідача ГУНП в Харківській області – Мостової К.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що у кримінальному провадженні обставини вчинення відносно позивача злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, про який він повідомив у своїй заяві, не підтвердились в ході досудового розслідування, жодній особі не повідомлено про підозру, з моменту скоєння кримінального правопорушення, минув строк давності, тому кримінальне провадження, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.12.2023, закрито. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13.03.2024 у справі № 93/8874/23 ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13.12.2023 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 953/8874/23 касаційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а ухвали Київського районного суду м. Харкова від 13.12.2023 та Харківського апеляційного суду від 13.03.2024 – залишено без змін. Таким чином, позивачем не доведено, що саме внаслідок незаконних дій ГУНП в Харківській області було заподіяно позивачу моральну шкоду внаслідок винесення органом досудового розслідування процесуальних рішень, вчинення дій чи бездіяльності, а скасування судом процесуальних рішень слідчого саме по собі не свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди як підстави для її відшкодування, та не надано доказів заподіяних моральних страждань, та не надано розрахунку з чого складається моральна шкода. За вказаних обставин, позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Позивачем 23.01.2025 надано до суду відповідь на відзив відповідача Харківської обласної прокуратури, в якій він просить задовольнити позов посилаючись на те, що неналежне та формальне розслідування кримінальної справи призвело до неодноразового закриття, чим спричинено моральну шкоду. Судові рішення, на які він посилається – доведено, що дії дізнавачів Національної поліції незаконні.

Також, 04.02.2025 позивачем надано відповідь на відзив відповідача ГУ НП в Харківській області, в якій він просить задовольнити позов посилаючись на те, що 05.06.2017 позивач звернувся із заявою до Київського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про крадіжку паркану, слідчим не були внесені відомості до ЄРДР за даною заявою, чим порушені права заявника, та з самого початку органи поліції не мали бажання розслідувати дане правопорушення, тому внаслідок тривалого провадження з 2017 року по 2023 рік була закрита справа. Неналежне та формальне розслідування справи призвело до неодноразового закриття, чим було спричинено моральну шкоду.

Позивач та представника позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Харківської обласної прокури в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вказаного позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ГУ НП в Харківській області в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином та своєчасно, спрямував заяву про розгляд справи за відсутності представника, та позицію викладену у відзиві підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ДКС України в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, в надісланому до суду відзиві просить розглянути справи за відсутності представника.

Судом встановлено, що 05.06.2017 позивач ОСОБА_6 звернувся до Київського ВП ГУНП в Харківській області із заявою щодо вжиття заходів до невідомих осіб, які в період часу з 04.06.2017 по 05.06.2017 здійснили крадіжку паркану за адресою: АДРЕСА_2 , чим спричинили матеріальну шкоду більше 10 000 грн. (а.с. 8).

Оскільки, в порушення вимог ст. 214 КПК України, слідчим не були внесені відомості до ЄРДР за його заявою від 05.06.2017, позивач звернувся зі скаргою до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, на бездіяльність слдічого, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2017 скаргу ОСОБА_6 задоволено. Зобов`язано начальника слідчого відділу Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області, в порядку ст. 214 КПК України, внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 від 05.06.2017. (а.с. 10-11).

22.07.2017, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2017, внесено відомості до ЄРДР за фактом скоєння невстановленою особою у період часу з 04.06.2017 по 05.06.2017 таємно, шляхом вільного доступу крадіжки паркану, чим спричинили заявнику матеріальну шкоду в розмірі 10 000 грн. (кримінальне провадження № 1201722040002574 від 22.07.2017 за ч. 1 ст. 105 КК України. Розпочато досудове розслідування. (а.с. 12).

02.04.2021 постановою дізнавача СД ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Сізова А.О. кримінальне провадження № 1201722040002574 від 22.07.2017 закрито, у зв`язку з відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. (а.с. 13).

Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.07.2021 (справа № 640/17413/17) скаргу ОСОБА_6 задоволено, постанову дізнавача про закриття кримінального провадження від 02.04.2021 скасовано, матеріали кримінального провадження направленні керівнику Київської окружної прокуратури м. Харкова для вирішення питання про відновлення досудового розслідування. (а.с. 14-15).

Постановою дізнавача СД ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області від 12.12.2022, кримінальне провадження № 1201722040002574 від 22.07.2017 знову закрито , у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. (а.с. 16).

Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову про закриття кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.06.2023 (справа № 953/4588/23) скаргу ОСОБА_6 задоволено, постанову дізнавача СД ХРУП №1 ГУНП в Харківській області від 12.12.2022 скасовано, матеріали кримінального провадження направленні для продовження досудового розслідування. (а.с. 17-18).

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 дійшов висновку про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.

Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Сам по собі факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов`язано відповідача вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до відповідальності (див. постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 686/27967/19 (провадження № 61-14451св20), від 31 травня 2024 року у справі № 463/9819/21 (провадження № 61-13921св23)).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У вказаній справі позивач посилається на бездіяльність посадових осіб органів державної влади, а також бездіяльність самих органів державної влади, вважаючи, що тривале проведення досудового розслідування, підлягає відшкодуванню державою за рахунок Державного бюджету України.

При цьому, сторона позивача обґрунтовує вимоги щодо відшкодування моральної шкоди бездіяльністю відповідачів, вважаючи процесуальні рішення слідчого, прокурора незаконними з огляду на їх скасування слідчим суддею.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора.

За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.

Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19), від 19 грудня 2022 року у справі № 466/5021/18 (провадження № 61-21157св19), від 27 березня 2023 року у справі № 757/221/21-ц (провадження № 61-10631св22).

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскарження позивачем процесуальних рішень слідчого та прокурора є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства, що не є підставою для відшкодування моральної шкоди у розумінні статті 23 ЦК України, оскільки не є порушенням прав особи. Судового рішення, яким би встановлювалась протиправність дій або бездіяльність слідчого або прокурора до суду не надано.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимим доказами факту завдання йому моральної шкоди, наявності такої шкоди та можливого причинно- наслідкового зв`язку між шкодою та тривалістю досудового розслідування, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Харківській області, Державної Казначейської Служби України про відшкодування моральної шкоди про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на її користь 90 000,00 гр. на відшкодування моральної шкоди, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя: С.Л. Шаренко