Рішення від 13 грудня 2020 р. у справі №953/14435/20 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14435/20

н/п 2-а/953/454/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Шаренко С.Л.,

при секретарі - Мельник В.В.,

розглянувши в приміщенні Київського районного суду міста Харкова у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Таш`ян Р.І., звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції в якій просить суд скасувати постанову серії ЕАМ № 3055113 від 29.08.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 425 грн., а провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАН № 3055113 від 29.08.2020 його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно вказаної постанови водій ОСОБА_1 29.08.2020 о 21:57 керуючи транспортним засобом Toyota Rav4 НОМЕР_1 по проспекту Героїв Сталінграду, 6/5 у м. Харкові не передав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 Правил дорожнього руху.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, полягає в тому, що особа, яка керує транспортним засобом, не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії. Однак, позивач пред`являв поліцейському для перевірки своє посвідчення водія, що виключає відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП .

В судове засідання позивач не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, надав до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причину не явки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Суд, дослідивши наявні докази приходить до наступного.

Згідно постанови ЕАН № 3055113 від 29.08.2020 року, 29.08.2020 о 22 год. 27 хв., ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Toyota Rav4 НОМЕР_1 по проспекту Героїв Сталінграду, 6/5 у м. Харкові не передав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 Правил дорожнього руху. (а.с. 27).

Згідно з ч. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Тобто наявність події адміністративного правопорушення є обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею ст. 251 КпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, всупереч даним вимогам, відповідач в судове засідання не з`явився та не довів правомірність винесеної ним постанови відносно позивача за ч.1 ст. 122 КУпАП та наявність події адміністративного правопорушення, та не надав жодного доказу.

Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відеофіксації порушення позивачем правил дорожнього руху тощо.

В оскаржуваній постанові, в графі «до постанови додаються» відсутні будь які відомості, що свідчать про фіксацію правопорушення.

Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Однак, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Згідно п.3.ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а справа- закриттю.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 241, 242 КАС України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАМ № 3055113 від 29.08.2020 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя - С.Л. Шаренко