Рішення від 28 жовтня 2020 р. у справі №953/10070/20 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10070/20

н/п 2-а/953/377/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року Київський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Шаренко С.Л.,

при секретарі - Мельник В.В.,

розглянувши в приміщенні Київського районного суду міста Харкова у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта Коломойцева Юрія Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта Коломойцева Юрія Юрійовича, в якому просив скасувати постанову серії ЕАМ № 2649491 від 07.06.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 07.06.2020 на автомобілі Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , яким він право керувати з усної згоди власника автомобілю, виїжджаючи зі двору дому, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 155 на пров. Болгарський він зупинив авто біля тротуару в спеціальному місці з розширенням проїзної частини створеної для зупинки авто або роз`їзду автомобілів. Через декілька хвилин до нього підійшов інспектор УПП в Харківській області 1 батальйону 3 роти старший лейтенант Коломойцев Ю.Ю. та повідомив йому, що позивач порушив вимоги знаку 3.34 «зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4 ПДР України. Позивач надав інспектору усні пояснення про те, що він не знав та не міг знати про існування та дію будь-якого знаку, оскільки ні в місці виїзду , ні на місці паркування , ні безпосередньо вздовж вулиці або в кінці вулиці не має знаку 3.34 «зупинку заборонено» , а отже він не скоїв будь-якого правопорушення. Позивач зазначив, що будь-яких доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення інспектором не надано, що підтверджується п. 9 оскаржуваної постанови, в якому зазначено, що до постанови додаються пояснення водія на окремому аркуші.

Крім того, позивач пропонував інспектору знайти свідків, на що останній не погодився та почав складати постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕАМ № 2649491 про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, а саме про те, що 07.06.2020 о 15:06.30 вул. Полтавський Шлях, 151/2 водій керуючи транспортним засобом порушив вимоги знаку 3.34 «зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4.в. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на позивача штраф у розмірі 255 гр.

З вказаною постановою позивач незгодний, вважає її незаконною та такою, що винесена з грубим порушенням його прав та чинного законодавства України, а тому вона підлягає скасуванню з наступних підстав.

У процесі розгляду справи позивач участі не приймав, про місце її розгляду його не повідомили, позивача не ознайомлено з його з правами, передбаченими ст. 286 КУпАП, а також з будь-якими доказами порушення позивачем вимог п. 3.34 «зупинку заборонено». Також, інспектор не дав позивачу скористатись правом на правову допомогу.

Крім того, позивач зазначив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які послався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак, в мотивувальній частини постанови інспектора, п. 9 «до постанови додаються» відсутні посилання на докази, якими обґрунтовується рішення про винесене інспектором патрульної поліції, а є лише посилання на пояснення позивача, які були наданні інспектору вже після винесення інспектором постанови, що підтверджується тим, що в поясненнях позивач посилається на номер постанови, а також зазначене вказує на порушення інспектором процедури розгляду справи. В постанові також не зазначено технічних засобів, якими здійснено фото і відеозапис вчинення правопорушення.

29.10.2020 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якій представник відповідача зазначив, що з позовними вимогами позивача відповідач не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Під час несення служби 07.06.2020 екіпажем патрульно поліції було виявлено порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , який будучи за кермом транспортного засобу TOYOTA RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку автомобіля в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Загальні положення ПДР України, зокрема п. 1.3 та 1.9 наголошують: учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також були взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 255 гривень.

Таким чином, встановивши в діях позивача склад адміністративного правопорушення, інспектором Коломойцевим Ю.Ю. винесено постанову серії ЕАМ № 2649491 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному; режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11. 2015 за № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до п. 2 Розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11. 2015 за № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою та третьої статті 122 КУпАП, поліцейський виноситься постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, вирішує питання чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Інспектор Коломойцев Ю.Ю. пояснив, що ним було дотримано вимоги ст. 278, 279, 280 КУпАП. Позивачу на місці зупинки транспортного засобу було роз`яснено зміст ст. 268 КУпАП, ст. 55, 63 Конституції України. Жодних пояснень, клопотань (у тому числі клопотання про відкладення розгляду справи, залучення адвоката) від позивача не надходило. На нагрудний відео реєстратор він зафіксував розгляд справи, а також саме правопорушення. Проте, в УПП в Харківській області ДПП відеозаписи, зроблені впродовж зміни 07.06.2020 відсутні. Згідно акту № 5-20 від 21.07.2020 відеоматеріали, відзняті у період з 09.05.2020 по 20.06.2020 визнанні такими, що втратили актуальність та знищені.

У судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Надав суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву просив суд розглянути справи без участі представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, та перевіривши їх наданими доказами, прийшов до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 07.06.2020 інспектором 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Харківській області Департаментом патрульної поліції старшим лейтенантом Коломойцем Ю.Ю. винесено постанову серії ЕАМ № 2649491 від 07.06.2020 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. (а.с. 13).

Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з тим, що він 07.06.2020 о 15:06.30 по вул. Полтавський Шлях, 151/2 водій керуючи транспортним засобом порушив вимоги знаку 3.34 «зупинку заборонено» та здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4.в. ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.122 КУпАП.

Не погодившись з такими діями суб`єкта владних повноважень та постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення. Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у інспектора управління патрульної служби підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи за ч.1 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частина третя ст. 258 передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення відповідно до вимог 283 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для складання постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2649491 від 07.06.2020 року інспектором 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Харківській області Департаментом патрульної поліції старшим лейтенантом Коломойцем Ю.Ю. є те, що позивач 07.06.2020 о 15:06.30 по вул. Полтавський Шлях, 151/2 водій керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку автомобіля з порушенням вимог ПДР України.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, оскаржувана постанова не містить посилань на будь-які докази, передбачені ст. 251 КУпАП, на підставі яких відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем правопорушення у сфері дорожнього руху. Представник відповідача в судове засідання такий запис також не надав, посилаючись на те, що він вже знищений.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача за вказане вище правопорушення.

Отже, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання постанови про адміністративне правопорушення суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та задоволення позову. З огляду на те, що у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає необхідним також закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладені обставини суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача по справі.

Керуючись ст.ст.77, 243-246, 250, 286, КАС України, ст. ст. 251, 288 КУпАП, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта Коломойцева Юрія Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАМ № 2649491 від 07.06.2020 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя - С.Л. Шаренко