Рішення від 25 жовтня 2020 р. у справі №953/14368/20 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14368/20

н/п 2-о/953/168/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Київський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі Мельник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду міста Харкова заяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про встановлення факту родинних відносин, –

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, а саме – що померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 101 рік померла її матір, ОСОБА_2 , про що складений відповідний актовий запис. Після її смерті залишилася неодержана пенсія, яку вона має намір отримати як спадкоємець першої черги. Разом з тим, у свідоцтві про народження заявниці мати зазначена під прізвищем « ОСОБА_3 », тоді як у свідоцтві про смерть – « ОСОБА_4 », що унеможливлює реалізацію нею спадкових прав. Заявниця також зазначила, що іншим шляхом підтвердити родинні відносини між нею та її матір`ю неможливо.

У судовому засіданні заявниця підтримала заяву, просила її задовольнити та встановити факт родинних відносин між нею та її матір`ю.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, причину не явки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника та покази свідків, дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичного значення, за умови, що законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.

За роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд вправі встановити факти лише за наявності таких умов: факт має юридичне значення; іншим шляхом, окрім судового, його встановлення неможливе; відсутній спір про право; надані належні та допустимі докази.

На підтвердження своїх вимог позивачка надала до суду:

Свідоцтво про народження НОМЕР_1 відповідно до якого значиться, що батьками « ОСОБА_5 » є: батько « ОСОБА_6 », матір « ОСОБА_7 (а.с. 4).

Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 , відповідно до якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 5).

Посвідка про народження № НОМЕР_3 , відповідно до якої вбачається, що батьками ОСОБА_8 є: батько – ОСОБА_9 , мати – ОСОБА_10 (а.с. 6).

Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 , відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 7).

Ордер № 313058 від 11.10.1976 року, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_1 , сім`я якої складається з двох чоловік, виданий ордер на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Довідка ЖК Приозерний, 63 № 62 від 19.05.2015 відповідно до якої вбачається, що довідка видана ОСОБА_12 , про те, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею зареєстровані: син – « ОСОБА_13 , 2004 р.н., дочка – « ОСОБА_14 , 2015 р.н., чоловік – ОСОБА_15 – 1975 р.н., баба – ОСОБА_16 , 1918 р.н., мати – ОСОБА_5 , 1948 р.н. (а.с. 9).

Разом з тим, жоден з поданих доказів не підтверджує документально ту обставину, що особа, записана у свідоцтві про народження заявниці як « ОСОБА_10 », та особа, яка померла під прізвищем « ОСОБА_4 », є однією і тією ж особою.

Подані заявницею документи не містять ані рішення органу РАЦС про зміну прізвища, ані актового запису про шлюб, ані довідок архівних установ, які підтверджували б зміну персональних даних, ані відомостей, які однозначно дозволяють ідентифікувати померлу матір заявниці.

Крім того, заявницею не надано доказів, що вона зверталась до органів РАЦС або архівних установ, та що у встановленому законом порядку отримання або відновлення документів є неможливим.

Таким чином, обставини справи свідчать, що інший порядок встановлення факту існує (через РАЦС, архів, сторону спадкування), належні та допустимі докази відсутні, фактично заявниця намагається вирішити питання спадкування в порядку окремого провадження, що є неприпустимим.

Також у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_17 , який повідомив, що йому відомо про родинні відносини між заявницею та померлою ОСОБА_2 , а також підтвердив факт їх спільного проживання.

Однак, відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 78 ЦПК України, обставини, які з законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Показання свідка, хоча й заслуховують на оцінку суду, не можуть замінити офіційні документи, які посвідчують походження дитини, зміну прізвища, укладення шлюбу та інші обставини сімейного стану.

З огляду на це суд доходить висновку, що показання свідка не є достатніми для встановлення факту родинних відносин, а тому вони не можуть бути покладені в основу судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.. 2, 12, 13, 19, 259, 263-265, 273, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , зацікавлені особи Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про встановлення факту родинних відносин.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя: С.Л. Шаренко