Рішення від 15 грудня 2020 р. у справі №953/14757/20 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 16122020

н/п 2/953/2908/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі Мельник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості по заробітній платі, –

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась у суд з позовом до відповідача, ДП «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату в розмірі грн. за період з 01 квітня 2018 року по 01 січня 2020 року.

В обґрунтування позову зазначає, що наказом від 02.08.1979 її прийнято на посаду техніка-архітектора відділу промислового будівництва ДП Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ». 11.02.2003, відповідно до наказу №15-к від 11.02.2003, її призначено на посаду інженера I категорії відділу промислового будівництва. 08.01.2020 позивач звільнена з посади, за власним бажанням. Однак, позивач зазначає, що починаючи з 04.04.2018 по 08.01.2020 , відповідач нараховував, але не сплачував їй заробітну плату, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість в розмірі 73 200 грн.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву з проханням розглядати справу без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Частиною 1ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію трудової книжки, відповідно до якої вбачається, що 02.08.1979 ОСОБА_1 прийнято на посаду техніка-архітектора відділу промислового будівництва ДП Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ».

11.02.2003, відповідно до наказу №15-к від 11.02.2003, ОСОБА_1 призначено на посаду інженера I категорії відділу промислового будівництва. 08.01.2020 позивач звільнена з посади, за власним бажанням (а.с. 3-6).

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Облік використання робочого часу має бути підтверджений відповідними первинними бухгалтерськими документами, форми й порядок яких встановлені відповідними нормативними документами, зокрема, наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», передбачено типову форму № П-5 «Табель обліку використання робочого часу».

Табелів обліку використаного робочого часу за 01.10.2018 по 01.01.2020 роки матеріали справи не містять, що унеможливлює визначення кількості відпрацьованих днів за вказаний період.

Позивачем надано також копію довідку з місця роботи, про те, що заборгованість з заробітної плати за період з 01.10.2018 по 01.01.2020, складає 73 200 грн., яка не приймається судом як доказ, оскільки позивачем не надано до суду її оригіналу.

Отже за відсутності зазначених доказів, суд позбавлений можливості перевірити розрахунок наданий позивачем та навести в рішенні суду розрахунки сум, що підлягають стягненню.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті на їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд приходить до висновку, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, які б відповідали фактичним обставинам справи.

В матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ДП «Південдіпрошахт» слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст..2, 12, 13, 19, 49, 81, 141, 263 - 266, 268, 273, 274, 275, 354 ЦПК України, суд-

вирішив :

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2018 по 08.01.2020 у розмірі 73 200,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя: С.Л. Шаренко