Рішення від 23 січня 2022 р. у справі №953/16865/21 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/16865/21

н/п 2-а/953/7/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2022 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Шаренко С.Л.,

при секретарі Вареник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 1 батальйону 6 роти управлінні патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції інспектора старшого лейтенанта поліції Ярового Вадима Сергійовича про скасування постанови,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського УПП в Харківській області ДПП інспектора старшого лейтенанта поліції – Ярового В.С., в якій просить суд скасувати постанову серії ЕАО № 4667382 від 21.08.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в розмірі 340 грн., закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в розмірі 340 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 21.08.2021 поліцейським 1 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції інспектором старшим лейтенантом поліції Яровим Вадимом Сергійовичем винесена Постанова серії ЕАО № 4667382 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Зазначена постанова винесена у зв`язку з тим, що 21.08.2021 о 10 год. 59 хв. керуючи транспортним засобом дорога М 03 448 км. Водій керував тз зі швидкістю 87 км/год в населеному пункті с. Травневе, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 37 км/год.

Швидкість вимірювалася приладом TruCam ТС001133 чим порушив п. 12.4. ПДР.

З вказаною постановою позивач не згоден, оскільки 21.08.2021 близько 11 години, він рухався по автошляху М 03 у напрямку до міста Києва. Рухаючись він побачив, що кілька машин попереду почали різко перестроюватися в праву смугу дороги, а тому зайняв ліву смугу руху. З правої сторони дороги стояли два автомобіля патрульної поліції і кілька машин.

Туди ж, прямували авто, що їхали попереду, які також були зупиненні співробітниками поліції. Два співробітника поліції вибігли на проїзджу частину дороги і один з них жезлом подав сигнал про зупинку, а інший тримав в руках, якийсь прилад.

До транспортного засобу під керуваннямпозивача підійшов співробітник поліції, який не представився і повідомив, що причиною зупинки було перевищення швидкості руху, що зафіксоване приладом TruCam.

Коли до нього підійшов поліцейський, який представився, як старший лейтенант поліції Яровий Вадим Сергійович, позивач вийшов з автомобіля почав спілкуватися з інспектором. Позивач висловив інспектору свою незгоду, щодо застосування приладу TryCam в ручному режимі і інспектор повідомив позивача, що він може оскаржити його постанову, у разі незгоди з нею.

Позивач в своєму позові зазначив про явну упередженість посадових осіб патрульної поліції та невідповідність дійсним обставинам справи той факт, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови, нібито ПДР позивачем були порушені о 10 год. 59 хв., а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була вже складена o 11 год. 04 хв., тобто через 5 хвилини після нібито вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Також позивач зазначив, що оскаржувана постанова не містить відомостей стосовно того, що в зоні фіксації вимірювачем TruCam ТС001133 о 10 год. 59 хв. 21,08.2021 швидкості руху транспортного засобу марки SUZUKI NEW SX4 д.н.с. НОМЕР_1 були розміщені та діяли обмеження передбачені дорожніми знаками: 5.45 "Населений пункт"; 5.46 "Кінець населеного пункта"; 5.70 «Фото, відео фіксування порушень».

Доказів розміщення вказаних дорожніх знаків та зони їх дії не надано під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовими особами патрульної поліції.

Відповідно до п. 1.10 загальних положень Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 , населений пункт - забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5,47, 5.48.

Згідно з ПДР дорожній знак 5.45 позначає - «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. Отже, згідно ПДР, знак 5.45 позначає не лише найменування населеного пункту, а й його початок. При цьому, місце встановлення такого знаку співпадає з фактичними межами забудови населеного пункту. Відтак, зона дії знаку 5.45. поширюється на ділянку автодороги від місця його установлення до знаку 5.46.

Докази наявності знаку 5.45 необхідні для визначення законності накладення адміністративного стягнення ще й тому, що ПДР України також передбачений дорожній знак 5.47 - «Початок населеного пункту». Однак він містить і означає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил що визначають порядок руху в населених пунктах.

Також позивач вказав, що вимірювання швидкості руху автомобіля повинно здійснюватися саме стаціонарно розміщеним приладом і в автоматичному режимі . При фіксуванні швидкості руху автомобіля прилад TruCam, перебував в руках в одного із поліцейських, у зв`язку з чим могла бути наявна вібрація приладу, що могло дати більшу похибку, ніж це визначено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість автомобіля.

В судове засідання позивач не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, причину не явки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомленні своєчасно та належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Суд, дослідивши наявні докази приходить до наступного.

Згідно постанови ЕАО № 4667382 від 21.08.2021 року, 21.08.2021 о 10:59 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Suzuks New SX 4, д.н.з НОМЕР_1 дорога М 03 448 км, в населеному пункті с. Травневе, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 37 кв/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam, ТС 001133, чим порушив п. 12.4 ПДР України, а саме: порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість, не більше 50 км/год). Внаслідок чого на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Згідно з ч.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Тобто наявність події адміністративного правопорушення є обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею ст. 251 КпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, всупереч даним вимогам, відповідач в судове засідання не з`явився та не довів правомірність винесеної ним постанови відносно позивача за ч.1 ст. 122 КУпАП та наявність події адміністративного правопорушення, та не надав жодного доказу.

Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відеофіксації порушення позивачем правил дорожнього руху тощо.

В оскаржуваній постанові, в графі «до постанови додаються» відсутні будь які відомості, що свідчать про фіксацію правопорушення.

Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Однак, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Згідно п.3.ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а справа- закриттю.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 241,242 КАС України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 1 батальйону 6 роти управлінні патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції інспектора старшого лейтенанта поліції Ярового Вадима Сергійовича про скасування постанови, задовольнити.

Скасувати постанову серія ЕАО № 4667382 від 21.08.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

На підставі п.3 ч. 3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя С.Л. Шаренко