Рішення від 26 вересня 2021 р. у справі №953/9880/21 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/9880/21

н/п 2-а/953/318/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі Вареник К.В.,

за участю:

представника позивача адвоката Трубчанінова С.О.,

розглянувши в приміщенні Київського районного суду м. Харкова у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

у с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.05.2021 інспектором взводу № 2 роти № 6 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП рядовим поліції Кузнєцовим Р.І. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП, за те що вона керувала автомобілем, який не ввозила на митну територію України.

З вказаною постановою представник позивача не згодний, оскільки в порушення вимог КУпАП працівник патрульної поліції не склав протокол про адміністративне правопорушення, а відразу виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та наклав на позивача штраф. Правопорушення за ч. 8 ст. 121 КУпАП не є таким видом адміністративного правопорушення, за яким дозволено складання постанови без оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.

Не складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення не дало позивачу можливості навіть ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ніде, окрім протоколу, позивач свою позицію зафіксувати не зміг би. Ніякого пояснення відповідачем у відповідача не відбиралося.

Також представник позивача посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015від 26.05.2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП зазначив, що винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 121 КУпАП безпосередньо на місці вчинення правопорушення (на дорозі), а не за місцезнаходженням відповідного органу, без складання відповідного протоколу та без надання часу на реалізацію відповідних прав, є порушенням права особи, яка притягається до відповідальності та є безумовною підставою для скасування постанови, як такої, що винесена з порушенням встановленого порядку.

Також представник позивача зазначив, що інспектор поліції при складенні оскаржуваної постанови були використанні дані, право на отримання яких не надано органам патрульної поліції, порядок обміну та використання такої інформації законодавчо не врегульований.

Позивач з такими даними не був ознайомлений, до оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, документи, що підтверджують факт адміністративного правопорушення не додані, а отже оскаржувана постанова винесена без наявності належних та допустимих доказів по справі.

При виявленні адміністративного правопорушення та складенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення Інспектор патрульної поліції вказав використання інформації з митних баз даних.

Однак інформація з митних баз даних, яка, зокрема, містить інформацію стосовно ввезення транспортних засобів, Митного режиму ввезення транспортних засобів, осіб, відповідальних за дотримання митного режиму ввезення транспортних засобів, календарних дат такого ввезення, є інформацією з обмеженим доступом.

Співробітники Національної поліції не мають доступу до митих баз даних відповідно до чинного законодавства України. Окрім того, відсутній встановлений законодавством порядок використання митної бази співробітниками поліції та відсутній порядок захисту вказаної інформації під час такого використання співробітникам поліції.

Таким чином, представник позивача зазначив, що враховуючи той факт, що порядок обміну та використання інформації між органами патрульної поліції та Митними органами не врегульований законодавчо, взагалі залишається незрозумілим звідки та яким чином відповідач отримав інформацію про те, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУпАП, матеріали постанови про адміністративне правопорушення не містять належних доказів вчинення такого правопорушення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

20.09.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого представник відповідача зазначив, що відповідач не погоджується з позовним вимогами позивача, вважає їх безпідставним та необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, 14.05.2021 р. об 11 год. 30 хв. в місті Харкові по вулиці Ковпака, 24, водій - ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT номерний знак НОМЕР_1 , всупереч встановлених Митним кодексом України обмежень, а саме: передано керування особі, яка не ввозила ТЗ па митну територію України.

Згідно відомостей, внесених до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - ІПНП), транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT номерний знак НОМЕР_1 , станом на 14.05.2021, було ввезено на територію України 12.08.2020 року громадянином ОСОБА_2 .

Вказане свідчить про порушення ОСОБА_1 ст. 380 Митного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про дорожній рух», та скоєння адміністративного правопорушення передбаченого частиною 8 статті 121 КУпАП.

Вищезазначене порушення було виявлено інспектором взводу № 2 роти № 6 батальйону № З УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Кузнєцовим Романом Ігоровичем, яким попередньо було здійснено перевірку транспортного засобу за допомогою бази даних інформаційно - пошукової системи Національної поліції «Армор» (далі по тексту - ІПНП).

Внаслідок цього було винесено постанову серії НК № 496324, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» визначені основні вимоги щодо ввезення на територію України транспортних засобів.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектованими чи переданими у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Частиною 3 визначено, що тимчасове ввезення громадянами- нерезидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД, та причепів до них, що класифікуються за товарною позицією 8716 згідно з УКТ ЗЕД, у кількості більше однієї

з

одиниці на кожну товарну позицію дозволяється за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.

Строки, передбачені абзацами першим, другим, третім та п`ятим цієї частини, можуть бути продовжені митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Частина 8 зазначає, що транспортні засоби особистого користування, тимчасово ввезені на митну територію України громадянами більш як на ЗО діб, підлягають державній реєстрації.

Порядок державної реєстрації транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Диспозицією частини 8 статті 121 КУпАП встановлена відповідальність водія у разі керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме:

1) порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту;

2) транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні;

3) транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України

або не поміщувала в митний режим транзиту.

Санкція частини 8 статті 121 КУпАП передбачає накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено обов`язок водія не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування

або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не помішувала в митний режим транзиту.

Абзацами першим - другим статті 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно- мастильних матеріалів, а також справи про правопорушення передбачені ч. 8 ст. 121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Стосовно аргументів позивача з приводу того, що працівники патрульної поліції використовують інформацію з митних баз даних, представник відповідача зазначив наступне.

Статтею 318 Митного кодексу України визначено, що для забезпечення здійснення митного контролю митними органами використовується єдина автоматизована інформаційна система митних органів України (далі - ЄАІС).

Відповідно до Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему Держмитслужби України, затвердженого наказом ДМС України від 04.11.10 № 1341, ЄАІС створюється з метою забезпечення реалізації державної політики у митній справі. Основними завданнями ЄАІС Держмитслужби є:

- збирання, оброблення, створення, накопичення, аналіз, передавання та зберігання інформації у сфері митної справи шляхом об`єднання відповідних інформаційних ресурсів митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, а також інформаційних ресурсів центральних органів виконавчої влади, інформаційних ресурсів інших недержавних установ (організацій, підприємств) — суб`єктів зовнішньо економічної діяльності, митних та правоохоронних органів інших країн;

- контроль за переміщенням вантажів, що перебувають під митним контролем, як через митний кордон України, так і в її межах;

- забезпечення інформаційної взаємодії з центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та недержавними

установами — суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, митними

та правоохоронними органами інших країн.

Разом з цим, ст. 25 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом.

Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності:

1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України;

2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади;

3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу;

4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.

Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень.

Стаття 27 цього ж Закону надає поліцейському безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади з обов`язковим дотриманням норм Закону України "Про захист персональних даних".

Щодо аргументів представника позивача з приводу того, що до оскаржуваної постанови серії НК № 496324 від 14.05.2021 не додано протокол, який би фіксував факт заперечень останньої проти допущеного правопорушення та адміністративного стягнення, представник відповідача зазначив, що вказане спростовується змістом ст. 255 КУпАП, яка містить вичерпний перелік осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Серед цього переліку відсутня частина 8 статті 121 КУпАП, що об`єктивно вказує на помилковість тверджень позивача щодо обов`язковості складання працівниками патрульної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 8 статті 121 КУпАП.

Дане питання підтверджене правовою позицією Вищого адміністративного суду України (справа К/800/36352/16), яка полягає в тому, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, розгляд якого відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції органів Національної поліції, то поліцейським правомірно на місці вчинення правопорушення винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Таким чином, Інспектором взводу № 2 роти № 6 батальйону № З УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Кузнєцовим Р.І. дотримано вимог статті 283 КУпАП, у фабулі викладено опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначено нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, а також зафіксовано прийняте у справі рішення.

Під час розгляду справи позивача було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268, 289 КУпАП, що додатково вказує на правомірність оскаржуваної постанови та про відсутність жодних правових підстав для її скасування, а тому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явилась, довірила представляти свої інтереси адвокату Трубчанінову С.О.

Представник позивача – адвокат Трубчанінов С.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. У відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та дослідити в судовому засіданні доданні відеозаписи з нагрудної камери поліцейського на якому зафіксовано правопорушення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріалами справи, а також переглянувши відеозапис з нагрудної камери поліцейського, доходить до наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» (далі - ПДР України), встановлюють Правила дорожнього руху, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог підпункту пункту 9.8 ПДР України, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене, на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Згідно до п. 19.1 «а» ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені (на всіх механічних транспортних засобах) фари ближнього (дальнього) світла.

Згідно пункту 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом статті 31 Кодексу України про адміністративні правопорушення, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Частиною 8 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Санкція статті передбачає відповідальність у вигляді накладення штрафу на водіїв в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок митного оформлення товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються Митним кодексом (МК)України.

Відповідно до ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що громадянам дозволяється поміщувати у митний режим транзиту транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом, та переміщуються громадянами-нерезидентами.

Частиною 1 статті 90 Митного кодексу України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі ч. 8 ст. 121 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Судом встановлено, що постановою серії НК № 496324 від 14.05.2021 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 8500 гривень.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач 14.05.2021 р. об 11 год. ЗО хв. в місті Харкові по вулиці Ковпака, 24, водій - ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT номерний знак НОМЕР_1 , всупереч встановлених Митним кодексом України обмежень, а саме: передано керування особі, яка не ввозила транспортний засіб на митну територію України. Чим порушила вимоги ст. 380 митного кодексу України ст. 31 закону України про дорожній рух, за що передбачена адміністративна відповідальність передбачена ч. 8 ст. 121 КУпАП.

Загальний порядок перевірки особистих документів, огляду авто, речей та багажу під час воєнного стану визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану».

Вищезгаданим документом закріплене право на проведення перевірки документів, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян для посадових осіб органів Національної поліції, СБУ, Нацгвардїї, Держприкордонслужби, Збройних Сил України тощо.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача /ч. 2 ст. 77 КАС/.

У постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17 зазначено, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Розгляд справи відбувся у відповідності до статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, наданими відеозаписами підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП, що було підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Позивачем не надано жодного доказу, щодо не вчинення ним адміністративного правопорушення. Позивач не заперечувала, що керував транспортним засобом марки VOLKSWAGEN PASSAT номерний знак НОМЕР_1 . Суду не надано доказів на підтвердження обставин, які були викладені позивачем в позові та зазначені в судовому засіданні.

На відеозаписах, які додані в якості доказів, зафіксовано факт керування позивачем транспортним засобом марки VOLKSWAGEN PASSAT номерний знак НОМЕР_1 .

Відеозапис повний, чіткий та не містить слідів обробки чи монтування, доданий до постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому такий доказ є належним та допустимим.

З відеозапису вбачається, що інспектор ознайомив позивачку з її процесуальними правами та обов`язками.

Порядок митного оформлення товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються Митним кодексом (МК)України.

Вищевказаними нормами права встановлено заборону використовувати тимчасово ввезений транспортний засіб іншими особами, окрім громадян, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб, а невиконання такого обов`язку є порушенням митних правил та тягне за собою адміністративну відповідальність.

З матеріалів справи та з позовної заяви вбачається, що позивач не ввозила автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT номерний знак НОМЕР_1 на територію України, тому не мала права керувати вказаним транспортним засобом.

В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Частина 8 статті 121 КУпАП передбачає, що керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту.

Отже, відповідно до вищевказаних положень, поліцейський діяв правомірно в межах діючого законодавства, а тому підстав для скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не вбачається.

Відповідно до пункту 1 Розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином поліцейським не були порушенні норми ч. 1 ст. 276 КУпАП при складані постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення.

В силу п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та іншими доказами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені норми передбачають покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, дійсно мало місце, оскільки даний факт об`єктивно підтверджується дослідженими судом доказами, отже дії позивача є неправомірними та в них вбачається склад правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 121 КУпАП і відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 90, 241, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 121 КУПАП від 14.05.2021 року серія НК № 496324 та закриття провадження у адміністративній справі.

Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя - С.Л. Шаренко