Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №638/22529/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/22529/26

Провадження № 3/638/4367/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі судді Невеніцина Є.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника Дородних С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ківшарівка Куп`янського району Харківської області, із вищою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, працює начальником управління в АТ «Житлобуд-1», є особою з інвалідністю 2 групи, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 763224 від 05.09.2026, 04.09.2026 о 22 год. 22 хв. ОСОБА_1 керував легким персональним ТЗ електросамокат Proove у м. Харкові по пр-ту Людвіга Свободи, 48, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння пройшов у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ 3, що підтверджується висновком 1901 від 04.09.2026, чим порушив п. 2.9.а ПДР.

Вказані дії ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив наступне. В цей день увечері його дружині стало зле через зубний біль, ОСОБА_1 взяв самокат своєї молодшої 12-річної доньки ОСОБА_2 та поїхав на ньому в аптеку за знеболюючим засобом. Його зупинили працівники поліції, запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, поїхали в лікарню, де лікар надав висновок. Зазначив, що алкоголь не вживав ані в цей день, ані напередодні, чому в лікарні встановили, що він перебував у стані сп`яніння, ОСОБА_1 не розуміє, адже це не відповідає дійсності. Також зазначив, що працівники поліції не повідомили ознаки алкогольного сп`яніння, яких він насправді взагалі не мав.

Захисник підтримав пояснення ОСОБА_1 , додатково зазначив, що в протоколі вказано лише марку самоката, а саме «Proove», без зазначення моделі. Разом з тим, лише на сайті інтернет-магазину «Rozetka» наявні у продажу 75 різних самокатів вказаної марки із різною потужністю та максимальною швидкістю, у тому числі дитячі самокати.

Захисником подано письмове заперечення на протокол, у якому він просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обгрунтування своєї позиції вказав, що обвинувачення у скоєнні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є безпідставним, обставини справи, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсності, зміст протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статті 256 Кодексу України про адміністративне правопорушення, вина ОСОБА_1 не підтверджена належними та допустимими доказами, поліцейським не дотримано вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.

Звертає увагу, що об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виражається у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Згідно п. 1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил дорожнього руху України механічним транспортним засобом є транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

При цьому, на думку захисника, з матеріалів справи неможливо встановити факт керування ОСОБА_1 саме транспортним засобом, тобто встановити виконання останнім функцій водія під час руху такого транспортного засобу, тому відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Самокат, яким керував Молчан, не належить до механічних транспортних засобів у значенні, яке надано цьому терміну Правилами дорожнього руху України. У протоколі про адміністративне правопорушення не вказано марку (модель) електросамокату, що, в свою чергу, робить неможливим встановлення судом технічних характеристик електросамокату цієї моделі, у тому числі, які містяться у відкритих джерелах мережі Інтернет, з метою встановлення судом, що зазначений електросамокат обладнаний електродвигуном потужністю 500 Вт.

Таким чином, недоліки, допущені працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 унеможливлюють встановлення судом факту, чи є електросамокат «PROOVE» транспортним засобом з електродвигуном потужністю понад 3 кВт, тобто чи підпадає даний електросамокат під визначення механічного транспортного засобу, наведеного у пункті 1.10 Правил дорожнього руху України.

Разом з тим, зі слів самого ОСОБА_1 він керував дитячим самокатом, який належить його дитині. При цьому даний самокат може розвивати швидкість лише до десяти кілометрів на годину.

За таких обставин положення розділу 2 Правил дорожнього руху України "Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів", у тому числі пункт 2.9 (а) цих Правил, не можуть бути застосовані до особи, яка керувала зазначеним електросамокатом.

Крім того, захисник зазначив, що передумовою проходження огляду на стан сп`яніння є виявлення поліцейським ознак такого сп`яніння, передбачених відповідною інструкцією. Натомість з матеріалів справи вбачається, що на місці події наявність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 ніхто не встановлював. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Таким чином, ознаки, які були зазначені працівником поліції в протоколі про адміністративне правопорушення, як то запах алкоголю з порожнини рота, були зазначені поліцейським автоматично та перевіркою встановлені не були. Таким чином, ознаки алкогольного сп`яніння працівником поліції були формально внесені до протоколу з метою штучного створення видимості дотримання підстав для проведення його огляду на стан сп`яніння.

Відсутність у ОСОБА_1 передбачених ознак сп`яніння свідчить про відсутність підстав для проведення огляду на стан сп`яніння. Тобто поліцейським порушено Інструкцію "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції".

Також, захисник у запереченнях зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Натомість, інші допустимі докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, у матеріалах

справи відсутні.

Захисник та ОСОБА_1 підтримали вищевказані доводи та просили закрити провадження у праві на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

На запитання суду ОСОБА_1 повідомив, що електросамокат він купив доньці, щоб та каталася на ньому у дворі, моделі цього самоката він не знає, проте такий їде повільно, швидше 10 км/год не розганяється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи.

Судом проаналізовані доводи сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, в результаті встановлено наступне.

Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху, транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.

До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

При цьому, норма статті 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, та не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, вказаним законом електроскутери, електросамокати та інша подібна техніка офіційно визнана транспортними засобами та поділяється на

легкі персональні електричні транспортні засоби - колісні транспортні засоби, які оснащені та приводяться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, які мають максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

низькошвидкісні легкі електричні транспортні засоби - це колісні транспортні засоби, які оснащені та приводяться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, які мають максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Матеріали справи не містять даних про модель електросамоката «Proove», яким керував ОСОБА_1 .

З пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні слідує, що цей електросамокат він купив своїй доньці ОСОБА_2 , самокат більше 10 км/год не розганяється.

З дослідженого судом відеозапису вбачається, що швидкість електросамокату під час руху на ньому ОСОБА_1 є низькою.

З актового запису про народження, наданого стороною захисту, вбачається, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, версія захисту про те, що ОСОБА_1 керував електросамокатом, призначеним для дитини, та його максимальна швидкість не перевищує 10 км/год підтверджується вищенаведеними непрямими доказами у справі та не спростовується матеріалами справи, оскільки в таких не вказано даних про модель самоката.

На підставі викладеного та за результатом системного аналізу положень Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 керував саме транспортним засобом, зокрема легким персональним електричним або низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 не встановлено об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування ним транспортним засобом.

Стосовно доводів захисту щодо порушення порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п. 1 Розділу 2 вказаної інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Судом досліджений відеозапис, долучений у якості доказу. В результаті встановлено, що працівники поліції перед висловлення пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, не оголошували ОСОБА_1 ознаки його знаходження у стані сп`яніння. При спілкуванні між собою один з працівників поліції зазначив, що не чує від ОСОБА_4 запаху алкоголю.

Разом з тим, згідно вищевказаних вимог Інструкції, передумовою для вимоги працівників поліції до особи пройти огляд на стан сп`яніння повинно бути встановлення ознак такого сп`яніння та доведення інформації з приводу цього до відома водія. І лише після цього працівник поліції має право та повинен запропонувати особі пройти огляд на стан сп`яніння. Інший підхід неминуче призвів би до свавілля та необмежених повноважень у працівників поліції щодо проведення огляду осіб на стан сп`яніння.

Більше того, з наявного в матеріалах справи відеозапису з бодікамери працівника патрульної поліції вбачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, його поведінка цілком відповідала обстановці, порушень мови, координації рухів не вбачається. Працівники поліції, в свою чергу, не оголосили ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, один з працівників поліції зазначив, що не чує від нього запаху алкогол.

Таким чином, відсутність на відео явних ознак сп`яніння, разом з іншими вищевказаними порушеннями, ставлять під сумнів законність вимоги поліцейського про проведення такого огляду за даних конкретних обставин і, відповідно, наявність складу інкримінованого правопорушення.

Згідно із вимогами ч. 5, 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

На підставі викладеного, суд констатує, що огляд ОСОБА_1 було проведено із порушенням встановленого порядку, внаслідок чого визнає такий огляд недійсним.

Щодо відомостей, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд вказує наступне.

У постанові від 26.04.2018 по справі № 338/1/17 Верховним Судом зроблено висновок, згідно із яким саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших доказів у справі, не може бути беззаперечним доказом вини, адже у протоколі викладаються фактичні обставини вчинення правопорушення, які повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували винуватість особи.

За приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Сторона захисту не заявила будь-яких клопотань, у тому числі щодо витребування судом певних доказів.

При цьому, суд не може самостійно перебирати на себе функцію обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України - презумпції невинуватості.

Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи дане рішення, суд керується п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд дійшов висновку, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130КУпАП підлягає закриттю, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 130, 247, 251-252, 279, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя Є.В. Невеніцин