Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №607/6800/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2026 Справа №607/6800/26 Провадження №2/607/4272/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ментух І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (далі – ТОВ «Іннова-Нова») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.07.2025 ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір про надання грошових коштів у кредит № 8694980725 (далі – Договір).

За умовами Договору відповідачу надано кредит у сумі 7000 грн на строк 360 днів.

Інші умови Договору:

- мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби;

- процентна ставка у розмірі 1% від суми кредиту за 1 день користування кредитом (застосовується протягом 180 календарних днів з дати укладення Договору);

- процентна ставка у розмірі 0,87% від суми кредиту за 1 день користування кредитом (застосовується з 181 календарного дня з дати укладення Договору і до закінчення строку дії Договору);

- комісія, пов`язана з наданням кредиту, у розмірі 15% від суми кредиту.

ТОВ «Іннова Фінанс» виконало свої зобов`язання за Договором у повному обсязі.

Відповідач покладені Договором зобов`язання належним чином не виконує, унаслідок чого станом на 26.03.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 31867,50 грн, а саме: тіло кредиту – 7000 грн; проценти за користування кредитом – 10867,50 грн; пеня – 14000 грн.

05.09.2025 ТОВ «Іннова Фінанс» змінило своє найменування на ТОВ «Іннова-Нова».

Позивач просить достроково стягнути з відповідача на свою користь указану заборгованість.

23.06.2026 представник позивача адвокат Андрущенко М.В. подав відповідь на відзив, в якій додатково зазначив, що позиція сторони відповідача про відсутність доказів переказу грошових коштів за кредитним договором є суперечливою, оскільки особа не могла б здійснювати платежі на виконання кредитного договору, якби кредитні кошти не були нею отримані. Також вказав, що твердження відповідача про неправильність розрахунку заборгованості ґрунтуються на неправильному розумінні механізму виконання кредитних зобов`язань та порядку зарахування платежів. Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, усі платежі, здійснені відповідачем, були враховані при визначенні розміру заборгованості. Зокрема, загальна сума сплачених відповідачем коштів у розмірі 7350 грн була зарахована відповідно до умов договору, а саме: 6300 грн у рахунок сплати процентів та 1050 грн у рахунок інших платежів, передбачених договором.

Доводи відповідача щодо передчасності звернення до суду та відсутності доказів направлення вимоги про дострокове повернення кредиту також є безпідставними, оскільки відповідач не врахував, що на момент звернення позивача до суду строк виконання зобов`язання вже настав, а тому позивач звернувся до суду не з вимогою про дострокове повернення кредиту, а з вимогою про стягнення заборгованості, яка вже виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних обов`язків. Відтак відсутні правові підстави вважати, що позов є передчасним. Крім цього, зазначив, що наведені відповідачем заперечення щодо пені жодним чином не спростовують обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині стягнення основного боргу та процентів за користування кредитом.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

19.06.2026 представник відповідача адвокат Попович О.І. подав відзив, в якому позов не визнав та просив у позові відмовити повністю. Відзив обґрунтовано відсутністю доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором. Зокрема, матеріали справи не містять належних доказів укладення та підписання відповідачем кредитного договору, а також банківських документів, які б підтверджували факт надання відповідачу кредитних коштів.

Водночас наданий позивачем розрахунок заборгованості, на думку сторони відповідача, не є первинним банківським документом та сам по собі не може підтверджувати факт надання кредитних коштів і виникнення відповідних зобов`язань.

Крім цього, представник відповідача звернув увагу на суперечності, які містяться у наданому позивачем розрахунку заборгованості. Зазначив, що навіть за умови визнання факту укладення кредитного договору відповідачем на користь позивача фактично сплачено грошові кошти у розмірі 7350 грн, що перевищує заявлений розмір позики 7000 грн. Відтак вимога позивача про повторне стягнення коштів у сумі 7000 грн як заборгованості за тілом кредиту є необґрунтованою, оскільки така вимога за наявності підтвердженого факту сплати відповідачем 7350 грн фактично призводить до подвійного стягнення коштів та безпідставного збагачення фінансової установи.

Також представник відповідача зазначив, що позивач всупереч п. 6.4 кредитного договору заявив вимогу про стягнення суми основного боргу без надання доказів належного направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту. Зокрема, матеріали справи не містять електронних підтверджень направлення та доставки відповідної вимоги відповідачу. Адвокат зазначив, що ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення позики від позивача не отримував.

За таких обставин звернення позивача до суду із відповідною вимогою, на думку сторони відповідача, є передчасним.

Також вимога про стягнення пені у розмірі 14000 грн є необґрунтованою, оскільки пеня нарахована позивачем всупереч положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

29.06.2026 представник відповідача адвокат Попович О.І. подав заперечення на відповідь на відзив, в яких додатково зазначив, що позивач намагається здійснити безпідставне подвійне стягнення коштiв.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

30.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі, надано сторонам строк для подання заяв по суті справи. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні

03.09.2026 у судове засідання представник позивача ТОВ «Іннова-Нова» адвокат Андрущенко М.В. не з`явився. У позовній заяві просив позов задовольнити та розгляд справи здійснювати без його участі.

03.09.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Попович О.І., належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, повторно не з`явилися без повідомлення про причини неявки. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача та його представника до суду не надходили.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

05.07.2025 ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 уклали договір надання грошових коштів у кредит № 8694980725, невід`ємними частинами якого є Правила надання коштів у кредит та Паспорт споживчого кредиту, що надані позивальнику до укладення цього Договору.

Договір підписано кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора 4195.

Підписанням Договору відповідач підтвердив, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на веб-сайті, а також інші документи та інформація, які позичальник запросив у кредитодавця до моменту укладення договору (п. 10.9 Договору).

На умовах, встановлених Договором, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3-2.8, 3.2 Договору кредит надано на таких умовах:

- сума кредиту: 7000 грн;

- тип кредиту: кредит;

- строк кредиту: 360 днів;

- тип процентної ставки: фіксована;

- мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби;

- дата надання кредиту: 05.07.2025 або наступний за ним календарний день.

Стандартна процентна ставка в день застосується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору, та становить:

- у розмірі 1% від суми кредиту за 1 день користування кредитом (застосовується протягом 180 календарних днів з дати укладення договору);

- у розмірі 0,87% від суми кредиту за 1 день користування кредитом (застосовується з 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку дії договору) (п. 2.6.1 Договору).

Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту (п. 2.7 Договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 (п. 3.1 Договору).

Товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав, в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених п. 6.4 договору (п. 5.1.11 Договору).

У разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або комісії за надання кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання кредиту) та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених даним Договором), строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається в особистий кабінет позичальника та/або у вигляді електронного листа на електронну адресу позичальника, зазначену в Договорі (або окремо надану позичальником товариству) та/або шляхом СМС-повідомлення на номер телефону позичальника зазначений в Договорі або в його особистому кабінеті та/або відправки повідомлення в месенджер та/або шляхом направлення повідомлення в спосіб передбачений цим пунктом Договору на додаткові контактні дані позичальника, вказані в цьому Договорі (або окремо повідомлені позичальником або зазначені ним в особистому кабінеті).

Моментом отримання позичальником повідомлення є момент отримання товариством електронного підтвердження про таке направлення. В даному випадку позичальник повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту, комісії за надання кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання кредиту) та процентів (в тому числі і всіх платежів передбачених даним Договором) протягом 30 календарних днів, з дня отримання від товариства повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов цього Договору, така вимога товариства втрачає чинність. При цьому, в даному випадку вважається, що позичальник усунув порушення умов Договору, якщо на 31-й день, з дня отримання від товариства вищезазначеної вимоги (повідомлення), у позичальника буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за Договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення позичальнику повідомлення (вимоги) та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги (повідомлення). В іншому разі, вимога залишається дійсною, а позичальник зобов`язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги (повідомлення), повернути в повному обсязі кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені Договором (п. 6.4 Договору).

Пунктами 6.6.1, 6.6.2, 6.6.3 Договору визначено, що у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. У другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом. У третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

16.05.2023 ТОВ «Іннова Фінанс» та ТОВ «ФК «Контрактовий дім» уклали договір про надання послуг з приймання та переказу платежів № 160523/1.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на виконання умов договору № 160523/1 перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме:

- номер транзакції: 1634932317;

- сума переказу: 7000 грн;

- дата прийняття: 05.07.2025;

- номер замовлення: b3b138f8-6d26- 4aec-a219- 92a89ac2f4bc;

- номер картки: НОМЕР_2 ;

- ПІБ отримувача: ОСОБА_1 .

Згідно з рішенням № 05-09/2025 єдиного учасника Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», код ЄДРПОУ 44127243, змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», код ЄДРПОУ 44127243.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 8694980725 від 05.07.2025 станом на 17.03.2026 наявна заборгованість у загальному розмірі 31867,50 грн, а саме: тіло кредиту – 7000 грн; проценти за користування кредитом – 10867,50 грн; пеня – 14000 грн.

Відповідно до виписки АТ «Універсал Банк» за період з 05.07.2025 до 06.07.2025 на платіжну картку № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_1 , зараховано платіж у сумі 7000 грн.

2. Норми права, які застосував суд

Частини 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Так, в обґрунтування позовних вимог ТОВ «Іннова Нова» посилається на те, що 05.07.2025 між ТОВ «Іннова Нова» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 8694980725. Натомість відповідач заперечує факт укладення такого договору.

Відтак першочергово суд має встановити чи спростувати факт укладення спірного кредитного договору.

Зазначені вище положення Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» визначають порядок укладення та підписання електронного правочину, який у разі його підписання електронним цифровим підписом вважається таким, що укладений у письмовому вигляді.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

При цьому електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Такі дані складаються з комбінації цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Суд встановив, що Договір № 8694980725 підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 4195, який було відправлено на абонентський номер мобільного телефону ОСОБА_1 та введено останнім в електронній системі на веб-сайті ТОВ «Іннова Нова», про що свідчить п. 2.1, 10.6.10.7. Договору № 8694980725.

Суд зауважує, що укладення Договору № 8694980725 можливе лише шляхом вчинення указаних активних дій, а саме: проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, здійснення входу на веб-сайт та використання одноразового ідентифікатора. Докази того, що такі дії ОСОБА_1 не вчиняв, суду не надано.

При цьому ТОВ «Іннова Нова» та ОСОБА_1 досягнули згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного підпису.

Такі обставини дають підстави дійти висновку, що Договір № 8694980725 від 05.07.2025 відповідає положенням ст. 203, 205, 207 ЦК України.

З огляду на викладене на підставі укладеного між ТОВ «Іннова Нова» та ОСОБА_1 електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Позивач довів суду, що виконав умови Договору та надав відповідачу кредит у сумі 7000 грн.

Відповідач покладені Договором зобов`язання належним чином не виконував та не здійснював сплату платежів відповідно до погоджених договором строків та розмірів. Докази зворотного суду не надано.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не надав докази надання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 дійшов висновку, що доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Універсал Банк» надало виписку про рух грошових коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_3 . З виписки встановлено, що 05.07.2025 на цей рахунок, власником якого є ОСОБА_1 , перераховано грошові кошти у сумі 7000 грн. Деталі фінансової операції: «Від Tov Innova Finans».

При цьому номер платіжної картки відповідає умовам надання кредитних коштів, визначених у п. 3.1 Договору.

Також факт укладення спірного договору та отримання відповідачем від позивача кредитних коштів підтверджується подальшими активними діями ОСОБА_1 , вчиненими з метою виконання умов Договору та погашення наявної заборгованості.

Щодо дострокового повернення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає таке

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII), який також встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У чинній до 10.06.2017 редакції частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII було закріплено, що якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

10.06.2017 набрав чинності Закон України № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон № 1023-XII застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII (ст. 11 Закону № 1023-XII у редакції, чинній з 10.06.2017).

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону № 1734-VIII у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений у постанові від 27.03.2019 у справі № 521/21255/13, вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, ч. 10 ст. 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10.06.2017), в якій був установлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

У справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Так, умовами Договору визначено, що строк дії Договору становить 360 днів. Дата надання кредиту: 05.07.2025 або наступний за ним календарний день.

Отже, за загальним правилом строк дії договору спливає 30.06.2026, тоді як даний позов подано до суду 26.03.2026.

З Паспорта споживчого кредиту вбачається, що мета отримання кредиту: на споживчі (особисті) потреби.

При цьому п. 6.1, 6.3 Договору та Додатком № 1 до Договору визначено, що повернення кредиту має відбуватися шляхом здійснення періодичних платежів, датою останнього з яких є 30.06.2026. Також графіком платежів визначено, що тіло кредиту у сумі 7000 грн повинно бути сплачене відповідачем під час здійснення останнього платежу, тобто 30.06.2026.

Таким чином, за відсутності передбачених законом та Договором підстав для дострокового повернення кредиту строк виконання позичальником зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту на час звернення з цим позовом не настав.

При цьому позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження направлення відповідачу та отримання останнім вимоги про погашення простроченої заборгованості, яка відповідно до положень закону та умов Договору є передумовою реалізації кредитодавцем права вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Указане свідчить про порушення позивачем передбаченого законодавством обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Саме по собі посилання позивача на наявність простроченої заборгованості не підтверджує дотримання встановленої законом процедури дострокового стягнення кредитної заборгованості. Кредитодавець повинен довести не лише факт виникнення прострочення, а й виконання передбачених законом та договором дій, з якими закон пов`язує виникнення у позичальника обов`язку достроково повернути кредит.

Оскільки доказів направлення та отримання відповідачем відповідної вимоги позивач не надав, суд дійшов висновку, що передбачені законом умови для дострокового стягнення всієї суми кредиту, у тому числі заборгованості за тілом кредиту, на момент розгляду справи не настали.

Відтак позовні вимоги в частині дострокового стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 7000 грн є передчасними.

Водночас ненадання доказів дотримання передумов дострокового стягнення всієї суми кредиту саме по собі не звільняє позичальника від виконання зобов`язань за договором у частині платежів, строк виконання яких уже настав.

Щодо стягнення пені суд зазначає таке

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан, який в подальшому неодноразово був продовжений та діє станом на даний час.

Як вбачається з наданого суду розрахунку заборгованості, пеню у сумі 14000 грн нараховано у період після 05.08.2025.

Відтак з урахуванням п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України така пеня підлягає списанню кредитодавцем.

У постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 суд зауважив, що тлумачення п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється в періоді існування особливих правових наслідків та у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов`язання. Таким періодом є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Договорами, на які поширюються специфічні правові наслідки, є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит.

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022, такі платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає таке

Умовами Договору визначено сплату комісії за надання кредиту, що розраховується за ставкою 15% від суми кредиту та становить 1050 грн.

Аналіз умов Договору свідчить про те, що така комісія є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови Договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 першої ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання якого не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що положення Договору про сплату позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1050 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 у справі 727/5461/23, від 09.10.2024 у справі 582/202/22.

Відтак з урахуванням зазначених вище норм законодавства платіж у сумі 1050 грн, який вже було сплачено відповідачем та який зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості за комісією, підлягав списанню кредитодавцем.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що кошти, сплачені відповідачем у рахунок комісії (1050 грн) слід зарахувати на погашення заявленої позивачем заборгованості.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховано за період з 05.07.2025 до 17.03.2026 за відсотковою ставкою, визначеною умовами Договору, та розмір нарахованих процентів становить 17167,50 грн, що відповідає умовам Договору.

Також відповідач 06.08.2025 здійснив платіж у сумі 2240 грн, 04.09.2025 здійснив платіж у сумі 1960 грн та 04.10.2025 здійснив платіж у сумі 2100 грн, а всього 6300 грн, які зараховано позивачем на погашення заборгованості за процентами.

Отже, із загальної суми нарахованих процентів 17167,50 грн відповідачем сплачено 6300 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості за процентами становить 10867,50грн.

Відповідно до умов Договору здійснені відповідачем платежі підлягають зарахуванню насамперед у рахунок сплати прострочених процентів за користування кредитом, оскільки строк повернення тіла кредиту на момент здійснення таких платежів ще не настав. При цьому графіком платежів за Договором визначено дату повернення тіла кредиту 30.06.2026. Отже, на момент здійснення відповідачем платежів 06.08.2025, 04.09.2025 та 04.10.2025 строк повернення суми основного боргу ще не настав, у зв`язку з чим зазначені платежі обґрунтовано зараховано позивачем у рахунок сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, сплата відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 7350 грн не свідчить про погашення суми основного боргу в розмірі 7000 грн та не може розцінюватися як подвійне стягнення коштів або безпідставне збагачення позивача. Відтак суд відхиляє доводи відповідача про те, що ним фактично сплачено 7350 грн, що перевищує суму отриманого кредиту в розмірі 7 000 грн.

Відтак наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у сумі 9817,50 грн (10867,50 грн (залишок заборгованості за процентами за користування кредитом) – 1050 грн (здійснений платіж, що зараховано на погашення комісії) = 9817,50 грн) доведено позивачем належними та достатніми доказами.

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

З урахуванням викладеного суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Нова» заборгованості за процентами за користування кредитом за договором надання грошових коштів у кредит № 8694980725 від 05.07.2025 у сумі 9817,50 грн.

Вимоги про дострокове стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 7000 грн, пені у сумі 14000 грн та процентів у сумі ще 1050 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2622,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18 від 19.03.2026.

Позов задоволено частково у сумі 9817,50 грн, що становить 30,81% від заявленої суми.

Судовий збір у сумі 820,29 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір у сумі 1842,11 грн (69,19% від заявленої суми) слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 8694980725 від 05.07.2025 у сумі 9817 (дев`ять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 50 копійок.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судові витрати у виді судового збору у сумі 820 (вісімсот двадцять) гривень 29 копійок.

Судовий збір у сумі 1842 (одна тисяча вісімсот сорок дві) гривні 11 копійок покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», місцезнаходження: вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44127243.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складено 08.09.2026.