Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №308/9961/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9961/26

1-кп/308/836/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12026071030000511, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.05.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , угорця, громадянина України, уродженця смт. Буштино, Закарпатської області, одруженого, має на утриманні малолітню дитину-інваліда ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою спеціальною освітою, тимчасово непрацюючий, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

УСТАНОВИВ:

12 травня 2026 року не пізніше 12 год. 15 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (згідно з результатами проведеного дослідження у крові виявлено спирт етиловий в концентрації 3,20 %), всупереч п. 2.9 a.) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, які вступили в дію з 01 січня 2002 року, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, сів за кермо ввіреного йому автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Passat» чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_7 . Цього ж дня, близько 12 год. 15 хв. ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Passat» чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись в місті Ужгород по вулиці Павла Чубинського зі сторони вулиці Василя Комендаря у напрямку вулиці Грушевського, біля буд № 2А, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи зі злочинною недбалістю всупереч вимогам п. п. 2.10. «а» та 12.3. Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним за умов видимості у напрямку руху, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно був спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та на своїй смузі руху допустив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка у той час, переходила проїзну частину справа на ліво по ходу руху даного автомобіля. У результаті наїзду ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Після скоєння наїзду, ОСОБА_4 на вказаному автомобілі покинув місце дорожньо-транспортної пригоди у невідомому напрямку до моменту встановлення працівниками поліції та подальшого затримання.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У ході підготовчого провадження, а саме 22 вересня 2026 року потерпіла ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_4 уклали угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим, яку подали суду на затвердження.

Згідно з умовами укладеної угоди, обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, повністю відшкодував потерпілій заподіяну їй шкоду.

Відповідно до вказаної угоди потерпілій ОСОБА_8 відшкодовано шкоду, у розмірі, визначеному потерпілою. Окрім того, ОСОБА_4 погодився на те, що у випадку погіршення стану здоров`я потерпілої у майбутньому, що буде пов`язано саме з ДТП та необхідністю додаткових витрат на її лікування, вона залишає за собою право пред`явлення вимоги до нього щодо відшкодування таких витрат.

Враховуючи, що обвинувачений беззастережно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, враховуючи наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання, обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, і з урахуванням особи обвинуваченого та, виходячи із положень ст. ст. 50, 65 КК України, беручи до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання, сторони домовились про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.

Роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки умисного невиконання угоди. В угоді зазначені права і обов`язки потерпілої та обвинуваченого щодо укладення угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся. При цьому вказав, що відмовляється від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини 5 статті 474 КПК України, усвідомлює наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, а саме, обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований у результаті затвердження угоди про примирення між ним та потерпілою. Просив затвердити угоду про примирення.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні просила затвердити угоду про примирення. Зазначила, що угода укладена з дотриманням встановлених вимог та правил, відповідає матеріалам справи, інтересам сторін та суспільства. Вказала, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, що вказує на те, що він не є особою, небезпечною для суспільства. Злочин вчинено обвинуваченим вперше, є нетяжким злочином з необережною формою вини. ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні двох дітей, одна з яких є особою з інвалідністю з дитинства, сплатив добровільний внесок для посилення обороноздатності України на потреби ЗСУ, що свідчить про підтримання державницького інтересу, а також проявив щире каяття, яке полягає у повному усвідомленні наслідків свого діяння, настання яких не бажав, зробив для себе відповідні висновки, відшкодував заподіяну потерпілій шкоду та примирився з нею. Обставини, які б перешкоджали укладенню угоди, відсутні.

Потерпіла ОСОБА_8 та її представник - адвокат ОСОБА_9 просили розглянути справу та затвердити угоду про примирення у їх відсутності через неможливість з`явитися в судове засідання, про що подали відповідні письмові заяви. Крім того, у своїй заяві потерпіла зазначила, що угода укладена нею добровільно, зміст угоди, характер обвинувачення, правові наслідки її укладення та затвердження судом, а також наслідки невиконання її умов їй зрозумілі. Завдана їй кримінальним правопорушенням шкода відшкодована, у зв`язку з чим претензій до обвинуваченого не має, не заперечує проти призначення ОСОБА_4 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, в тому числі із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, просить затвердити угоду, укладену між нею та обвинуваченим на умовах, погоджених сторонами.

Прокурор у судовому засіданні подав письмове заперечення проти затвердження угоди, які підтримав. Зазначив, що угода не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а узгоджене сторонами покарання не має належного обґрунтування. Просив відмовити в затвердженні вказаної угоди про примирення.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, дослідивши подану угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим, а також позицію потерпілої та її представника, суд дійшов висновку, що укладена угода про примирення між потерпілою та обвинуваченим підлягає затвердженню з таких підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно з ч. 1 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно із ст. 471 КПК України, в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов`язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов`язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 474 КПК України, у разі, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій та переходить до розгляду угоди.

Як вбачається з наданих матеріалів, дії обвинуваченого ОСОБА_4 обґрунтовано кваліфіковані як злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, який згідно з положеннями статті 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів. Обвинувачений свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, визнав, у вчиненому щиро розкаявся.

Судом встановлено та будь-ким з учасників кримінального провадження не заперечується факт вчинення ОСОБА_4 нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України за обставин, вказаних в обвинувальному акті.

Відповідно до обвинувального акта та угоди про примирення обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, щодо ОСОБА_4 відсутні.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання, обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого та, виходячи із положень ст. ст. 50, 65 КК України, беручи до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання, сторони узгодили призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.

Судом встановлено, що укладення угоди про примирення від 22.09.2026 між потерпілою ОСОБА_8 за участі представника потерпілої ОСОБА_10 , та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 , є добровільним, зміст угоди відповідає вимогам КПК України.

Судом роз`яснено в судовому засіданні та з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом досліджено подану заяву потерпілої ОСОБА_8 та встановлено, що остання розуміє наслідки затвердження угоди про примирення, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 6, 7 ст. 474 КПК України та вважає, що угода про примирення відповідає вимогам передбаченим ст. ст. 471, 473, 474 КПК України.

Щодо поданих прокурором заперечень з приводу неможливості затвердження угоди про примирення між потерпілою та обвинуваченим, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає два види угод: про примирення та про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга - між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа.

Суд, при ухваленні вироку на підставі угоди та призначенні покарання, зобов`язаний перевірити угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність. Сторони угоди, визначаючи покарання, зобов`язані дотримуватись положень розділу ХІ «Призначення покарання» Загальної частини КК України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, мотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст. ст. 403, 405, 407, 408, 409 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, в тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму ВССУ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», сторони мають право узгоджувати покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК України мають право, використовуючи положення ст. 69 КК України, узгоджувати: основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України; або інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин; або не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України.

Судом відповідно до ст. 66 КК України прийнято до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , який надавши критичну оцінку своїй протиправній поведінці через повне визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, сприяв розкриттю злочину.

Окрім цього, обставиною, яка пом`якшує покарання, є добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, позаяк, згідно з долученими до угоди нотаріально посвідченими заявами від 14.05.2026 та 20.06.2026, ОСОБА_4 відшкодував ОСОБА_8 , матеріальну шкоду в розмірі, визначеному потерпілою, який він добровільно визнав, у сумі 43 000,00 грн на лікування, а також 5 000 (п`ять тисяч) дол. США моральної шкоди.

Також, потерпіла ОСОБА_8 у поданій 23.09.2026 до суду заяві про затвердження угоди про примирення вказала, що завдану їй кримінальним правопорушенням шкоду відшкодовано, у зв`язку з чим претензій до обвинуваченого вона не має.

Разом з тим, слід також зазначити, що ОСОБА_4 згідно з нотаріально посвідченою заявою від 20.06.2026 погодився на те, що у випадку погіршення стану здоров`я потерпілої у майбутньому, що буде пов`язано саме з дорожньо-транспортною пригодою та необхідністю додаткових витрат на її лікування, вона залишає за собою право пред`явлення вимоги до нього щодо відшкодування таких витрат.

У сукупності з викладеними у угоді обставинами щодо ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення та його поведінки після вчинення злочину наведене свідчить про те, що ОСОБА_4 критично оцінив свою протиправну поведінку та усвідомив наслідки вчиненого ним злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 провину свою визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, мав належну процесуальну поведінку як на досудовому розслідуванні так і в суді, висловлює жаль з приводу вчиненого, згідний нести кримінальну відповідальність за вчинене, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, зробив належні висновки для себе, а також беручи до уваги особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні двох дітей, зокрема, одну дитину з інвалідністю з дитинства, яка потребує як матеріального утримання так і піклування з боку батька, враховуючи особливості стану дитини, а також здійснення обвинуваченим добровільного внеску для посилення обороноздатності України, що вказує на підтримання державницького інтересу, суд вважає перехід сторонами угоди при визначенні виду та міри покарання до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті 1 статті 286-1 Кримінального кодексу України, та узгодження основного покарання у виді штрафу таким, що відповідає вимогам розділу Х Кримінального кодексу України, зокрема, ст. ст. 50, 65, 69 КК України.

Також, санкцією частини 1 статті 286-1 КК України передбачене обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Призначення обвинуваченому обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним у подальшому кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Зважаючи на вказані вище обставини справи та відомості про особу обвинуваченого, з дотриманням положень частин 1, 2 статті 53 КК України, суд вважає за можливе призначити узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням прав керування транспортним засобом строком на 3 роки.

Приймаючи рішення про затвердження угоди про примирення від 22.09.2025, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 31.03.2016 року (справа № 5-27кс16), а також ухвалі Верховного Суду від 19.06.2025 у справі № 357/13234/24 та постанові від 10.04.2025 у справі № 756/2340/23.

У постанові ККС ВС від 30 квітня 2026 року у справі № 284/1083/24 (провадження № 51-315 км 26) зазначено, що угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, оскільки сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують правовий інститут примирення саме до конкретного випадку, чим фактично задовольняється як власні (приватні) інтереси, так і за результатом укладення угоди суспільний (публічний) інтерес.

При цьому публічний інтерес в такому випадку задовольняється шляхом притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, призначення їй узгодженого, але ж покарання, та настання відповідних наслідків кримінально правового характеру (до прикладу настання судимості, призначення більш суворого покарання у разі вчинення нового кримінального правопорушення, або ж призначення покарання із застосуванням положень статей 70, 71 КК, тощо), які є відмінними від тих, які настають у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

Тому доводи прокурора про неможливість укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 286-1 КК з покликанням на положення ст. 46 КК є непереконливими та такими, що суперечать точному змісту вимог ч. 3 ст. 469 КПК України.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку , що укладення угоди про примирення, коли потерпіла та обвинувачений досягли згоди, є правомірним та не суперечить інтересам суспільства. Угода забезпечує баланс інтересів сторін угоди та дотримується принципів публічності й диспозитивності.

У зв`язку з вказаним, суд вважає, що зміст угоди про примирення від 22.09.2025, укладеної між потерпілою ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 жодним чином не суперечить інтересам суспільства. У ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм ч. 3 ст. 469, п. 7 ст. 474 КПК України.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Судові витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 .

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 66 560,00 грн, яка внесена заставодавцем ОСОБА_11 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Закарпатській області на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2026 року, до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Після набрання вироком законної сили та припинення дії запобіжного заходу у вигляді застава, така підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_11 відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 394, 395, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Затвердити угоду про примирення, укладену 22.09.2026 між потерпілою ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та з врахуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч грн 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.

3. Стягнути з ОСОБА_4 на користь Закарпатського НДЕКЦ МВС процесуальні витрати у загальному розмірі 11 552,64 грн (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві грн 64 коп.), зокреама, пов`язані із проведенням:

- судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/107-26/5727-IT від 03.06.2026 у розмірі 2 888,16 грн,

- судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/107-26/5726-IT від 04.06.2026 у розмірі 2 888,16 грн,

- судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/107-26/5721-Д від 22.06.2026 у розмірі 1 925,44 грн,

- судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/107-26/7661-IT від 12.05.2026 у розмірі 3 850,88 гривень.

4. Запобіжний захід у вигляді застави, застосований відносно ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.

5. Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 66 560,00 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят грн 00 коп.), внесену заставодавцем ОСОБА_11 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Закарпатській області згідно із платіжним документом за № 88 від 14.05.2026 року з призначенням платежу: «Справа № 308/7072/26, Ужгородський міськрайонний суду Закарпатської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /особа, яка внесла заставу ОСОБА_11 », визначену ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2026 року, повернути заставодавцю ОСОБА_11 відповідно до ст. 182 КПК України.

6. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 травня 2026 року в справі № 308/7072/26 на автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat» чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , скасувати.

7. Речовий доказ у справі, а саме, автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat» чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , повернути власнику або уповноваженому представнику.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок може бути оскаржений:

- обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначене покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 КПК України,

- потерпілою та її представником виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; нероз`яснення наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК України;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1