Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №304/1551/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1551/26 Провадження № 2/304/1080/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.

при секретарі: Кибза М.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Павліченко Т.С.,

представника відповідача - адвоката Коваленка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Перечин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

06.08.2026 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому позивачка просить: розірвати шлюб, укладений між нею, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований 08 вересня 2022 року Перечинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис № 150. Після розірвання шлюбу просить неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з матір`ю. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що 08 вересня 2022 року між нею, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) складено актовий запис №150, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 08.09.2022 року.

Позивачка зазначає, що від шлюбу сторони мають спільну дитину: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на її утриманні, зареєстрована та проживає дитина із нею в АДРЕСА_1 .

Також позивачка вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося, відповідач у листопаді 2023 року залишив її з донькою та більше не з`являвся. З того часу вони стали чужими людьми, припинили вести спільне господарство та підтримувати шлюбні стосунки. Між ними відсутні спільні інтереси, у них різні погляди на життя та відсутнє взаєморозуміння. Вони остаточно втратили почуття любові та поваги один до одного. Будь-які спроби примиритися з листопада 2023року не дали результатів через різні погляди на сімейні обов”язки. Та їй відомо, що в 2025 році відповідач отримав посвідчення ОСОБА_5 та проживає за кордоном. Позивачка вважає, що їх з відповідачем шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, у зв`язку з чим позивачка наполягає на його розірванні, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом, в якому позивачка просить розірвати шлюб, укладений між нею, розірвати шлюб, укладений між нею, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований Перечинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та залишити проживати неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю. Судові витрати просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 серпня 2026 прийнято до розгляду позов ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі №304/1551/26 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 10.09.2026 року закрито провадження у справі №304/1551/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, в частині позовних вимог про залишення малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на проживанні із матір`ю ОСОБА_1 ,- у зв`язку із відмовою позивача від позову в цій частині.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі позов про розірвання шлюбу за підставами та обґрунтуваннями, наведеними у ньому та вважає, що шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, примирення неможливе, наполягає на задоволенні позовних вимог про розірвання шлюбу та стягненні на її користь з відповідача понесених судових витрат. Після розірвання шлюбу просить залишити їй прізвище « ОСОБА_7 ».

Представник позивача адвокат Павліченко Т.С. в судовому засіданні підтримала позов у повному обсязі та просить заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві та стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати у виді судового збору та витрати на правничу правову допомогу, понесені позивачкою при пред`явлені позову до суду. Також в судовому засіданні представником позивача зазначено, що докази, що підтверджують розмір витрат на правничу правову допомогу будуть подані стороною позивача протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Коваленко О.М. висловив позицію свого довірителя ОСОБА_2 та зазначає, що відповідач позовні вимоги про розірвання шлюбу за наведеними у позові підставами визнає у повному обсязі та не заперечує проти його задоволення. Просить вирішити питання за вимогами позивачки ОСОБА_1 про стягнення судового збору, в порядку ст.142 ЦПК України, щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу заперечує, посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження понесення позивачкою вказаних витрат.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника, позицію сторони відповідача в особі представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Коваленка О.М., повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи 304/1551/26, з`ясувавши всі обставини у даній справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що сторони по справі: ОСОБА_8 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований 08 вересня 2022 року Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), за актовим записом № 150, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 08.09.2022 року, оригінал якого є в матеріалах справи (а.с.9). Як вбачається з вказаного свідоцтва про шлюб, після державної реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище « ОСОБА_9 » позивачкою змінено на прізвище « ОСОБА_7 ».

Від спільного подружнього життя сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.10).

Подружні стосунки між сторонами припинені по причині розбіжностей характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові та довіри один до одного, та припинення шлюбних відносин, у зв`язку з чим позивачка звертається до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду: зокрема, положеннями ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України (далі СК України).

Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ст.111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, сторони вважають неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов`язати їх прийняти заходи до примирення.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, виходячи з принципів об`єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу обґрунтовані та підлягають задоволенню та суд приходить до висновку, що дана сім`я розпалася остаточно та будь-яких підстав до її збереження судом не встановлено, клопотань про надання строку для примирення від відповідача не надійшло.

Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням її до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Примушування до шлюбу не допускається, відповідно до приписів статті 24 СК України. А тому, подальше спільне подружнє життя і збереження шлюбу між сторонами суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.

Вислухавши в судовому засіданні доводи позивача, представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вивчивши обґрунтування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про розірвання шлюбу, визнання позову відповідачем ОСОБА_2 у повному обсязі, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, викладені у позовній заяві свідчать про те, що шлюб між сторонами фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим, шлюбні стосунки сторони не підтримують, та формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу позивачки та порушує її особисті інтереси, що мають істотне значення, тому суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам їх малолітньої дитини.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у разі задоволення судом позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що підтверджені матеріалами справи № 304/1551/26 судові витрати в даній справі складаються із судового збору, сплаченого позивачкою ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду, в сумі 1331,20 грн., що підтверджується платіжним документом (квитанція ID: 5072-8674-5441-8599), копія якої є в матеріалах справи /а.с.20/.

Разом з тим, відповідно до положень ч.1 ст.142 ЦПК України, враховуючи визнання відповідачем ОСОБА_2 позовних вимог про розірвання шлюбу у повному обсязі, суд вважає за необхідне повернути позивачці ОСОБА_1 з державного бюджету - 50 % судового збору, сплаченого нею при пред`явленні позову до суду, а саме: в сумі 665,60 гривень. Також, у відповідності до приписів ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 - судові витрати у виді судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Щодо заявлених позивачкою ОСОБА_1 вимог про стягнення з відповідача на її користь судових витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із вимогами ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Необхідно зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження судових витрат, понесених позивачкою ОСОБА_1 при зверненні до суду, а саме оплати судового збору та витрат на правову допомогу, до матеріалів справи додано вищезазначений платіжний документ (квитанція ID: 5072-8674-5441-8599) про сплату судового збору в сумі 1331,20 грн. (а.с.20); ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АО № 1248253 від 04.08.2026 року (а.с.21); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Павліченко Т.С. (а.с.22). При цьому, безпосередньо у змісті позову наведено розрахунок витрат на правничу допомогу в загальній сумі 4000 грн., з посиланням на Договір про надання правничої допомоги № 26-01 від 01.08.2026 року.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи № 304/1551/26 належних документів (доказів), що підтверджують понесення таких витрат, а тому у задоволенні стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат на правничу допомогу необхідно відмовити через недоведеність.

Разом з тим, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначено про те, що докази, на підтвердження понесених витрат будут надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та крім того, в судовому засіданні під час розгляду даної справи представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Павліченко Т.С також було заявлено про те, що стороною позивача протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, у відповідності до положень ч.8 ст.141 ЦПК України суду будуть подані докази, що підтверджують розмір таких витрат.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.12,13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.24, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та який зареєстрований 08 вересня 2022 року Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №150.

Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу - залишити без змін « ОСОБА_7 ».

Повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 ) сплачений нею згідно квитанції від 07.08.2026 року, - судовий збір в розмірі 50 відсотків, а саме в сумі – 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП – НОМЕР_4 ) зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі - 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО