Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №352/2433/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2433/26

Провадження № 2-о/352/136/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю заінтересованої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до суду із заявою про продовження дії обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , в якій просить заборонити ОСОБА_2 , перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому для нього місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею, строком на 6 місяців.- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні розмови з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців.

На обґрунтування своєї заяви зазначає, що ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2026 року у справі №352/990/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, заява задоволена в повному обсязі та постановлено видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 строком на 6 місяців.

Як вказує заявник обмежувальні приписи встановлені ухвалою суду ОСОБА_2 постійно порушує, зокрема 26.04.2026 телефонував на номер потерпілої та її матері, прийшов за адресою місця проживання потерпілої її дитина та матері, потім приблизно в 22:16-22:20 год. переліз через паркан та постукав у вікно кухні на першому поверсі та одночасно почав дзвонити моїй мамі; друге 10.05.2026 - приблизно в 15:33 год. він дзвонив потерпілій на мобільний телефон з номеру: НОМЕР_1 4-и рази та мовчав у слухавку, також з цього ж номеру писав у месенджері “ВАТСАПП” та “Телеграм” під іменем “ ОСОБА_3 ” завуальовуючи переписку під те що ніби він хоче взяти в оренду чи купити приміщення, яке продає. З цього приводу нею знов було повідомлено через гарячу лінію “102” про порушення обмежувального припису ОСОБА_2 та написано заяву в поліцію. Втретє обмежувальний припис було порушено 22.05.2026 р., оскільки приблизно в 16:30 год. – 16:40 год. порушник прийшов за адресою місяця проживання та реєстрації ОСОБА_1 , дитини – ОСОБА_4 та матері, приїхав на автомобілі – білий джип з надписом «охорона» був одягнений в чорну форму, бронежилеті та мав при собі зброю – «автомат» підійшов до паркану, щоб зайти і побачивши встановлені на фасаді будинку камери відео нагляду різко розвернувся та пішов в зворотному напрямку до автомобіля, постояв, посміявся, викурив сигарету та поїхав.

Крім цього, ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2026 року у справі №352/990/26 за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа – ОСОБА_2 продовжено на 3 (три) місяці дію обмежувального припису відносно порушника ОСОБА_2 .

Однак ОСОБА_2 , дзвонив більше 9-ти разів та написав з номеру (098-722-52-20) на номер матері заявниці (097-991-17-70), надіслав більше 10 СМС.

Крім цього у провадженні Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області перебувають матеріали досудового розслідування №12026096010000148 від 17.04.2026 року внесеного до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, щодо ОСОБА_2 , кримінальне провадження №12026096010000205 від 15.05.2026 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 390-1 КК України, щодо ОСОБА_2 та матеріали досудового розслідування №12026091010001007 від 06.06.2026 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 127 ч. 1 КК України, щодо ОСОБА_2 .

Зазначила, що вона перебувала з порушником у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням суду. Від шлюбу у них є спільна дитина, спорів щодо місця проживання сина у батьків немає.

Крім того вказала, що ОСОБА_2 є діючим військовослужбовцем та призначений на посаду головного сержанта військової частини НОМЕР_2 має нагрудну зброю. З серпня 2025 він постійно переслідує заявника та погрожує фізичною розправою (пише погрозливі смс та постійно дзвонить, в розмові погрожує, як що не відповідати йому згодою на його пропозиції примиритись - фізичною розправою). Останній вчиняв домашнє насильство відносно заявниці, за що його було притягнуто судом до адміністративної відповідальності.

При цьому 28.10.2025 року за фактом побиття заявниці ОСОБА_2 зареєстровано звернення в поліцію через гарячу лінію «102» ЄО №53629 від 30.10.2025 р.

30.10.2025 ОСОБА_2 було розбите скляні вікно/двері в офісі який належить на підставі приватної власності матері заявниці. З цього часу та по сьогоднішній день ОСОБА_2 переслідує ОСОБА_1 та погрожує шляхом надсилання смс та двінків, перешкоджає у веденні її діяльності як адвоката.

Побиття заявниці порушником відбулося також 16.04.2026 року, з приводу чого було зареєстрована заява в журналі НОМЕР_3 від 06.04.2026 р. та внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення в кримінальному провадженні №12026096010000148.

16.04.2026 р. щодо ОСОБА_2 поліцією було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №640146 де було заборонено на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи за адресою: АДРЕСА_1 строком на три доби ІНФОРМАЦІЯ_1 до 17:30 год.

Оскільки кривдник систематично проявляє стосовно ОСОБА_1 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_5 (4 роки) безпідставну агресію, цькування, психологiчний тиск, виражається нецензурною лайкою, безпідставно звинувачує та формуєпочуття провини, принижує, погрожує фiзичною розправою, фізичним побиттям, застосуванням сили, оскільки між ними існують неприязні відносини, просила продовжити дію обмежувального припису відносно ОСОБА_2 на 6 місяців.

У судовому засіданні заявниця вимоги заяви підтримала.

У судове засідання ОСОБА_6 належним чином повідомлений не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, вирішуючи заяву про видачу обмежувального припису по суті, суд виходить із наступного.

Так, на підставі рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 року заяву ОСОБА_1 було задоволено та видано обмежувальний припис відносно кривдника ОСОБА_2 щодо заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою в домоволодінні АДРЕСА_1 , строком на 3 місяці;

- заборонено ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому для нього місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею, строком на 3 місяці;

- заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні розмови з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб строком на 3 місяці.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2026 року у справі №352/990/26 за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа – ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, ухвалено задовольнити заяву ОСОБА_1 , та продовжити дію обмежувального припису частково. Продовжено на 3 (три) місяці дію обмежувального припису, виданого на підставі рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2026 року у справі №352/990/26 стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким заборонено останньому- перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 в домоволодінні АДРЕСА_1 ;- особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому для нього місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею;- вести листування, телефонні розмови з постраждалою особою ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Крім цього судом встановлено, що згідно рішення суду від 10 лютого 2026 року у справі № 352/2479/25, розірвано шлюб поміж заявницею та заінтересованою особою.

Згідно постанови суду від 08 вересня 2025 року у справі № 352/2082/25 до відповідальності за частиною першою статті 173-2 кодексу України про адміністративні правопорушення, заінтересована особа визнана винною у вчиненні 29 серпня 2025 року домашнього насильства стосовно заявниці.

16.04.2026 ОСОБА_2 поліцією було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №640146 де було заборонено на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи за адресою : АДРЕСА_1 строком на три доби ІНФОРМАЦІЯ_1 до 17:30 год.

У повідомленні дізнавача Івано-Франківського РУП від 17 квітня 2026 року зазначено про початок досудового розслідування за ознаками частини першої статті 125 КК України за зверненням заявниці від 16 квітня 2026 року.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17 квітня 2026 року, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026096010000148 за ознаками частини першої статті 125 КК України, розпочатого на підставі звернення заявниці про спричинення 16 квітня 2026 року їй тілесних ушкоджень заінтересованою особою.

Згідно довідки лікаря КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 16 квітня 2026 року, заявниці спричинені пошкодження у вигляді забою та саден м`яких тканин, розтягнення зв`язок.

Згідно консультативного висновку лікаря КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 20 квітня 2026 року,заявниця отримала струс головного мозку та множинні забої м`яких тканин.

Згідно виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , основний діагноз – струс головного мозку, наслідки закритої черепно-мозкової травми від 16.04.2026 року.

Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьками якого є заявниця та заінтересована особа.

В матеріалах заяви містяться фото та відео тілесних ушкоджень, спричинених заявниці, відеозапис приміщення, на якому зафіксована кров на підлозі та особа, яка здійснює відеозйомку, повідомляє, що він на офісі, вибив двері та стікає кров`ю, фото приміщення офісу, аудіозапис розмови, скріншоти переписки у застосунку.

Ввідповідно до витягів з ЄРДР №12026091010001007 від 06.06.2026 року, №12026096010000205 від 15.05.2026 року внесено відомості за ч.1 ст. 127, ст. 390-1 КК Українищодо ОСОБА_2 .

Ухвалюючи рішення в даній справі суд бере до уваги те, що Закон № 2229-VIII визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів - осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до пунктів 3, 6, 8 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Частиною другою статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування)

з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом № 2229-VIII, є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Відтак, з викладеного вбачається, що кривдником ОСОБА_2 не виконується встановлений щодо нього обмежувальний припис.

Таким чином на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків), оскільки існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними, а також враховуючи принцип пропорційності, відповідність вимог заявниці щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про продовження дії обмежувального припису встановленого судом, підлягають задоволенню.

В той же час, згідно ст. 350-7 ЦПК України обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою ст. 350-6 ЦПК України.

На переконання суду, обмежувальний припис у вигляді тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , встановлених рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22.06.2026 року у справі № 352/1557/26 підлягає продовженню однак на строк два місяці.

Тому заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 350-1, 350-8 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Продовжити дію обмежувального припису, виданого за рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22.06.2026 року у справі № 352/1557/26 щодо ОСОБА_2 , 03 грудня 1994 року, строком на 2 (два) місяці, яким:

заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 , в домоволодінні АДРЕСА_1 строком на 2 (два) місяці;

заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому для нього місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватись з нею, строком 2 (два) місяці;

заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні розмови з постраждалою особою ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб строком на 2 (два) місяці.

Про продовження обмежувального припису повідомити відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області - для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.

Рішення суду про продовження обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

заявник ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;

заінтересована особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_6 .

Рішення складене в повному обсязі 02.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.