Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №351/681/26 — Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/681/26

Номер провадження №2/351/978/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючої судді: Мартинюка В.І.,

з участю секретаря судового засідання: Григоращук В.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

13 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 16 вересня 2025 року Снятинським районним судом Івано-Франківської області у справі №351/1158/25 було ухвалено заочне рішення, яким з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 4.000 грн (чотири тисячі) на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. На даний час його матеріальний стан істотно змінився, що є підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України. Вказав, що він є особою з інвалідністю III групи та отримує лише пенсію по інвалідності у розмірі 2 595 грн на місяць. Інших доходів позивач не має. Після сплати комунальних послуг та придбання необхідних ліків у нього відсутня реальна можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Встановлений судом розмір аліментів у сумі 8 000 грн щомісячно значно перевищує фактичний дохід та ставить позивача у вкрай скрутне матеріальне становище. Тому звернувся до суду із позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів, встановлений заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2025 року у справі №351/1158/25 та стягувати з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 800 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ними повноліття.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача вказала, що позивачем на підтвердження зміни стану здоров`я не долучено жодного медичного висновку, виписки, рекомендацій чи обстежень, призначень лікарів, які б підтвердили те, що стан здоров`я платника аліментів є таким, що не дозволяє працювати чи потребує значних грошових коштів на лікування. Разом з тим, відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, зокрема п. 17.2.1 - рішення щодо встановлення ступеню втрати професійної працездатності не застосовується. А отже, позивач є працездатним та не позбавлений можливості працювати. Позивач працює на курорті «Буковель» та отримує заробітну плату близько 1 000,00 євро, про що сам повідомляв відповідача. У квітні місяці придбав автомобіль марки « Опель Вектра» вартістю 2000,00 доларів США, однак право власності на авто не зареєстрував за собою, про що також повідомляв відповідача. Окрім того, позивач є власникоим житлового будинку з господарськими будівлями і спорудам, загальною площею 150,7 кв. м., що розташований у АДРЕСА_1 . Отже, посилання позивача на те, що його матеріальний стан істотно змінився та погіршився, не відповідають дійсності. Крім того позивач має непогашену заборгованість зі сплати аліментів за рішенням суду у розмірі 73 568,88 грн. Представник відповідача вважає, що сам факт встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності не звільняє його від обов`язку утримувати своїх дітей, тому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечила щодо позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28 серпня 2026 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Куфлюк Н.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Будь-яких інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.09.2025 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , стягнено аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та - дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4000 грн. на кожну дитину щомісячно але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з моменту подання позову, а саме 29.07.2025 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 5-6).

Згідно з довідкою, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України від № 106 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області і отримує державну соціальну допомогу, інвалідність ІІІ групи з 12.11.2025 по 31.08.2026 у сумі з 12.11.2025 – 2 361,00 грн, з 01.01.2026 – в сумі 2 595,00 грн (а.с. 7).

Із копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів № 254/25/9029/ВТ вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідність ІІІ групи. Дата повторного оцінювання 01.08.2026 (а.с. 8-10).

Згідно з копією витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів № 254/25/9029/ВТ вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідність ІІІ групи. Дата повторного оцінювання 01.09.2031 (а.с. 48-50).

У відповідності до розрахунку зі сплати аліментів згідно виконавчого листа № 351/1158/25 від 16.09.2025 ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.09.2026 у сумі 73 568,88 грн (а.с. 35).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38).

Із довідки лікаря ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знаходяться під наглядом офтальмолога та потребують періодичного лікування та заміни окулярів (а.с. 39).

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , є відносини, які пов`язані із виконанням обов`язку щодо утримання дитини, а саме щодо зменшення розміру аліментів.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2025 року з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 4 000 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Після ухвалення зазначеного рішення матеріальний та соціальний стан позивача зазнав змін, які мають істотне значення для вирішення питання щодо розміру аліментів.

Так, відповідно до наданої позивачем довідки Головного управління Пенсійного фонду України ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи та отримує державну соціальну допомогу у розмірі 2 595 грн на місяць.

Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що саме по собі встановлення ІІІ групи інвалідності не припиняє та не скасовує обов`язку батька утримувати своїх дітей. Разом з тим зазначена обставина підлягає врахуванню судом при визначенні реальної можливості позивача виконувати аліментний обов`язок у встановленому раніше розмірі.

Водночас, суд не може погодитися з доводами позивача про наявність підстав для зменшення аліментів до 1 800 грн на кожну дитину.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 150,7 кв. м. Крім того, відповідачка посилається на працевлаштування позивача та отримання ним доходу від роботи, однак належних і допустимих доказів конкретного розміру такого доходу суду не надано. Саме тому суд не може покласти в основу рішення лише припущення щодо отримання позивачем заробітної плати у розмірі близько 1 000 євро на місяць.

Так само наявність у позивача заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 73 568,88 грн не може сама по собі бути підставою для відмови у позові про зміну розміру аліментів, оскільки предметом розгляду у цій справі є встановлення наявності передбачених законом підстав для зміни розміру поточних аліментних платежів. Водночас зазначена заборгованість свідчить про те, що встановлений попереднім судовим рішенням розмір аліментів фактично не забезпечується позивачем у повному обсязі, а тому також підлягає оцінці судом у сукупності з іншими обставинами справи.

При визначенні нового розміру аліментів суд виходить із необхідності забезпечення балансу між інтересами дітей, які мають право на належне матеріальне забезпечення, та реальними матеріальними можливостями їх батька.

Суд бере до уваги, що діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є неповнолітніми та потребують постійного матеріального забезпечення. Згідно з довідкою лікаря діти перебувають під наглядом офтальмолога та потребують періодичного лікування і заміни окулярів, що зумовлює додаткові витрати на їх утримання.

Відтак, зменшення аліментів до 1 800 грн на кожну дитину, як просить позивач, за встановлених судом обставин не відповідало б принципу забезпечення належного утримання дітей та не враховувало б їхні потреби.

Разом із тим, з урахуванням встановленого у позивача ІІІ групи інвалідності, отримання ним державної соціальної допомоги у розмірі 2 595 грн на місяць, а також відсутності належних доказів отримання ним доходу в розмірі, достатньому для сплати аліментів у попередньо визначеному розмірі 8 000 грн щомісячно, суд вважає доведеним факт зміни обставин, які мають істотне значення для визначення розміру аліментів.

З огляду на наведене суд вважає, що зменшення розміру аліментів з 4 000 грн до 3 000 грн на кожну дитину щомісячно є співмірним встановленим у справі обставинам, дозволяє належним чином врахувати як матеріальне становище та стан здоров`я позивача, так і потреби неповнолітніх дітей.

При цьому суд зазначає, що зміна розміру аліментів на майбутній період не звільняє позивача від обов`язку погашення заборгованості, яка виникла до зміни розміру аліментів, та не має наслідком автоматичного перерахунку вже нарахованої заборгованості за попереднім судовим рішенням.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково та змінити визначений заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2025 року у справі № 351/1158/25 розмір аліментів, зменшивши його з 4 000 грн до 3 000 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не заявляв вимоги про стягнення з відповідача понесених судових витрат, суд вважає за необхідне понесені позивачем судові витрати залишити за ним.

Керуючись статтями 209, 258, 280, 281, 352 ЦПК України, статтями 180, 181, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, визначений заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2025 року у справі № 351/1158/25, та стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі по 3 000 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Виконавчий лист за попереднім судовим рішенням відкликати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Суддя Василь МАРТИНЮК