Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №346/1118/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1118/26

Провадження № 2/346/1672/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю секретаря - Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

04.03.2026р. ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою в якій зазначили, що 17.07.2024р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений Договір про надання споживчого кредиту №1636401. За умовами договору, ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кредит в гривні, а ОСОБА_1 зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1.5 % в день. ТОВ «Селфі Кредит», свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту. Згодом, позичальник звернувся до ТОВ «Селфі Кредит» і ініціював внесення змін до Договору в частині збільшення суми кредиту. Товариство задовольнило даний запит і надало позичальнику додаткові грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості, розмір якої становить 24460,71 грн., з яких: 5599,91грн. – заборгованість по тілу кредиту, 7980,00 грн. - заборгованість по відсоткам та 10880,80 грн. – пеня. 22.10.2025р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» був укладений договір факторингу № 01.02-41/25 за умовами якого позивач набув право вимоги первісного кредитора до його боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 . Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану кредитну заборгованість та судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 31.03.2026р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше судове засідання з викликом сторін. Роз?яснено відповідачу її право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви представник ТОВ «Свеа Фінанс» Паладич А. просила розглянути справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання неодноразово не з`являлася, причини неявки суду не повідомила. Про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою її місця проживання. Однак, поштові відправлення були повернуті до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч.4, 10 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Абзацом 2 ч.1 ст. 131 ЦПК України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Таким чином, аналіз вищевказаних процесуальних норм свідчить про те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи по якій вона є стороною, з огляду на володіння судом інформації про зареєстровану адресу її проживання та відсутності від неї повідомлень про зміну даної адреси.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення проти чого представник позивача в своєму клопотанні не заперечував.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.07.2024р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про надання споживчого кредиту №1636401 (далі Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України – гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту складає 3100,00 грн. (п. 1.2). Строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати відсотків кожні 30 днів (п. 1.3-1.4). Стандартна процента ставка становить 1,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору. Детальні терміни повернення кредиту та сплата процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.8 загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 16740,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення складає 19840,00 грн.

В пункті 2.1 договору зазначено, що кошти надаються товариством в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 . Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору (п. 2.2 Договору).

Згідно п.2.5 Договору, датою сплати заборгованості за кредитом є дата отримання товариством грошових коштів або інформаційного повідомлення від посередника чи учасника платіжної системи, через яку було здійснено переказ коштів, про здійснення відповідного переказу.

В п.3.1 Договору зазначено, що нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Відповідно до п. 5.1 Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення здійснюватимуться згідно Графіка Платежів.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним (п. 9.2).

В розділі 10 Договору містяться реквізити та підписи сторін в тому числі і від ОСОБА_1 , який був виконаний нею 17.07.2024 р. о 18:38 год. електронним підписом одноразовим ідентифікатором А 340.

18.07.2024р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору № 1636401 в якій сторони домовились збільшити суму кредиту на 2 500,00 гривень. Таким чином, сума кредиту (загальний розмір) складає: 5600 гривень. Враховуючи збільшення загальної суми кредиту, сторони також визначають, що на момент укладення цієї Додаткової угоди: Денна процентна ставка складе:- за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1.5% в день. (Розрахунок (30165 грн. / 5600 грн. ) / 360 дн. ? 100 % = 1.5 % в день Загальні витрати зазначені в Договорі на дату його укладання, збільшаться та складуть:- за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 30165 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка зазначена в Договорі на дату його укладання, складе:- за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 8958.91 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту зазначена в Договорі на дату його укладення, збільшиться та складе:- за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 35765 грн..

Додаткова угода підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором P789 18.07.2024 11:32.

Листами ТОВ «Пейтек» від 22.10.2025р. підтверджується, що 18.07.2025р. на номер банківської карти відповідача, який вказаний у п. 2.1 договору було успішно перераховано кошти від ТОВ «Селфі Кредит» на загальну суму 5600,00 грн., що вказує на належне виконання кредитодавцем своїх зобов?язань щодо надання обумовленої суми кредиту.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Погодженим сторонами графіком платежів було передбачено, що у кожному розрахунковому періоді (30 днів) позичальниця повинна сплачувати проценти за користування кредитними коштами в сумі 2520,00 грн., а в останній платіж сплатити 8120,00 грн., з яких: 5600,00 грн. сума кредиту та 2520,00 грн. – проценти. Відтак, по закінченню строку кредитування за умови належного виконання позичальником своїх зобов`язань, загальна сума до сплати повинна становити 35765,00 грн., з яких: 5600,00 грн. – сума кредиту, 30165,00 грн. – відсотки за користування кредитом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1636401 від 17.07.2024р. встановлено, що станом на 22.10.2025р. сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Селфі Кредит» становила 24460,71 грн. з яких: 5599,91грн. – заборгованість по тілу кредиту, 7980,00 грн. - заборгованість по відсоткам та 10880,80 грн. – пеня.

Таким чином, суд вважає доведеними обставини укладення між ТОВ «Селфі Кредит» договору №1636401 про надання споживчого кредиту, отримання відповідачем кредитних коштів за цією угодою та неналежне виконання нею своїх зобов`язань по їхньому поверненню і сплаті відсотків.

22.10.2025р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» був укладений договір факторингу № 01.02-41/25, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступає (передає) ТОВ «Свеа Фінанс» Права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором.

Таким чином, відповідно до умов Договору факторингу №01.02-26/24 від 29.08.2024 року, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за первинними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-41/25 від 22.10.2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості в розмірі 24460,71 грн. яка складається з: сума заборгованості за тілом кредиту – 5599,91 грн., сума заборгованості за відсотками – 7980,00 грн., неустойка – 10880,80 грн

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень по суті позовних вимог відповідачем суду не надано.

При вказаних обставинах, суд приходить до висновку, що позивач, як новий кредитор, відповідно до положень ст.1054 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_1 , як позичальниці, повернення суми кредиту, що залишилась та сплати належних йому процентів. Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5599,91 грн. та 7980,00 грн. – процентів.

Щодо стягнення заборгованості за неустойкою, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 20252 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан, який надалі відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, взявши до уваги, що кредитний договір був укладений в період дії в Україні воєнного стану, суд доходить висновку, що нарахування відповідачу неустойки за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки в сумі 10880,80 грн. слід відмовити.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1990 грн. 94 коп., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (56%)

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 614, 627, 629, 1048-1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13 81, 89, 141, 223, 263, 265, 274, 279, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (04070, м. Київ, Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 1636401 від 17.07.2024р. в сумі 13759 (тринадцять тисяч сімсот п?ятдесят дев?ять) гривень 91 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1990 (одна тисяча дев?ятсот дев?яносто) гривень 94 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.10.2026р.

Суддя: Третьякова І. В.