Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №344/5532/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5532/26

Провадження № 2/344/4377/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.04.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №45733538, на виконання якого відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 6000 гривень.

01.09.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» укладений Договір факторингу №01092025/1. Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 45733538 від 05.04.2021.

Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (позивачем) є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 11400,00 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6000,00 гривень, заборгованість за відсотками становить 5400,00 гривень, заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0,00 гривень.

За таких обставин прозви ач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 45733538 від 05.04.2021 у розмірі 11400,00 гривень та судові витрати (а.с. 1-6).

06 травня 2026 року відповідач ОСОБА_1 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у 2021 році дійсно мала фінансові труднощі та користувалася послугами різних макрофінансових організацій, проте усі відомі кредити були погашені. Жодних договірних відносин із позивачем відповідач не підтверджує, коштів від цієї компанії не отримувала. Відповідач зазначає, що її чоловік є діючим військовослужбовцем. Враховуючи те, що у даній справі договір був укладений у 2021 році, відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 36).

19 травня 2026 року позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» подано до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якому зазначає, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час. Отже, за загальним правилом строк позовної давності за договором про надання фінансового кредиту № 45733538 від 05.04.2021 не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану. Відповідно до Закону України № 4434-IX перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік. Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почне обчислюватися (продовжиться) з 04.09.2025, і спливе лише після спливу цього трирічного періоду, тобто 04.09.2028, якщо не буде інших підстав для його переривання чи зупинення.

Позивач зазначає, що договір про надання фінансового кредиту № 45733538 від 05.04.2021 разом із відповідними додатками укладено відповідачем із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочину в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідача в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення договору та додатків до нього було б неможливим. Договір про надання фінансового кредиту № 45733538 від 05.04.2021 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та первісним кредитором, не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом. Відтак, презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 Цивільного кодексу України, не спростована відповідачем.

Позивач наголошує, що серед матеріалів справи відсутні докази на підтвердження факту, що персональні дані відповідача (РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені. Тобто доказів, які б спростували створення відповідачем, особистого кабінету на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС», належність засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять, тобто якщо відповідач заперечує проти позову, то саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами Однак відповідачем, не надано жодних належних доказів, що засвідчували факт його звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС».

На момент подання відповідачем відзиву на позовну заяву матеріали справи не містили та не містять жодних доказів того, що рахунок, на який були перераховані кошти за договором про надання фінансового кредиту № 45733538 від 05.04.2021, був відкритий на ім`я особи, яка шахрайським способом отримала від імені відповідача кредитні кошти. Звертаємо увагу Суду, що чинним законодавством не передбачено обмежень щодо доведення обставин непідписання, неукладення договору позики та неотримання коштів за договором позики виключно вироком суду в рамках кримінального провадження. Таким чином, обставини не підписання, не укладення договору позики та неотримання коштів за договором позики, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, могли бути доведені і іншими доказами.

До того ж відповідач не звертався до суду і за захистом своїх прав із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» про визнання правочину недійсним договору про надання фінансового кредиту № 45733538 від 05.04.2021, що є черговим доказом того, що відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Таким чином, позивач стверджує до матеріалів справи долучені належні та допустимі докази укладення Договору про надання фінансового кредиту № 45733538 від 05.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 , та відповідно доведено правомірність заявлених позовних вимог.

Також посилання відповідача на належне виконання її грошових зобов`язань перед іншими фінансовими установами є юридично нікчемними у контексті даного спору. Факт погашення заборгованостей за сторонніми кредитними договорами є свідченням правовідносин відповідача з третіми особами і жодним чином не доводить (та й не може доводити) виконання її конкретного обов`язку перед позивачем. Кожне кредитне зобов`язання є автономним, а тому належна фінансова поведінка відповідача в інших кредитних історіях не звільняє її від відповідальності за невиконання зобов`язань за кредитним договором. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» виконало всі необхідні вимоги для укладення договору про надання фінансового кредиту № 45733538 від 05.04.2021, у зв`язку з чим 05.04.2021 було перераховано грошові кошти на банківський рахунок відповідача (Клієнта) у розмірі 6 000,00 гривень, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» від 03.12.2025.

Позивач зазначає, що долучені відповідачем документи не містять підтвердження звільнення ОСОБА_2 та його дружини (відповідача у справі) ОСОБА_1 від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин. Надані відповідачем посвідчення є документами, що можуть підтверджувати наявність у нього статусу учасника бойових дій та права на пільги відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Натомість, підписавши означений кредитний договір, відповідач погодився з його умовами, що включає в себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у відповідний термін. Отже, в даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки зазначених вище документів Відповідачем первісному кредитору надано не було.

Також позивач віддає належне суспільній значущості волонтерської діяльності відповідача, водночас наголошує, що вона перебуває поза межами предмета доказування у даній справі (тобто не у квітні-травні 2021 року.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити у повному обсязі позовні вимоги позивача у справі № 344/5532/26 (а.с. 61-75).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2026 року дану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 22).

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 24-25).

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про витребування доказів задоволено у повному обсязі (а.с. 80-81).

Пояснення учасників справи в судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте до у вимогах позовної заяви зазначено про розгляд справи за відсутності представника позивача, просить позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, зокрема відповідач викликалася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 29 вересня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

05.04.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС», Товариством, та ОСОБА_1 , Клієнтом, укладено договір про надання фінансового кредиту №45733538. Договір підписаний Клієнтом електронним підписом fs1iryp3 (а.с. 13-15).

Згідно довідки про ідентифікацію клієнта ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС», Товариством направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор fs1iryp3 на номер телефону НОМЕР_1 . Договір підписаний Позичальником 05.04.2021 (а.с. 16, 76).

З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Европейська платіжна система» вбачається, що 05.04.2021 було перераховано кошти на суму 6000,00 гривень на платіжну карту № НОМЕР_2 (а.с. 17).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 45733538 від 05.04.2021 заборгованість становить 11400,00 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 6000,00 гривень, заборгованість за відсотками - 5400,00 гривень (а.с.18, 54).

ОСОБА_1 включена до реєстру волонтерів з 29.03.2024, дата здійснення фізичної особи діяльності як волонтера: 27.03.2022 (а.с. 37-38).

ОСОБА_2 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.39).

30 липня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (а.с. 40).

ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , про що свідчать довідки за 2023, 2024 та 2025 роки

Відповідно до довідки форми 12, молодший сержант ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення на інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України: у період з 08.03.2022 по 21.05.2022, з 23.05.2022 по 10.11.2022, з 21.11.2022 по 18.02.2023, з 05.03.2023 по 13.03.2023, з 27.03.2023 по 20.04.2023, з 21.05.2023 по 27.05.2023, з 29.05.2023 по 30.05.2023, з 10.06.2023 по 12.09.2023, з 26.09.2023 по 06.11.2023, з 20.11.2023 по 13.03.2024, з 27.03.2024 по 02.07.2024, з 21.07.2024 по 31.10.2024, з 19.11.2024 по 26.03.2025, з 14.04.2024 по 20.09.2024, з 09.10.2025 по 12.11.2025 (а.с. 43-44).

Згідно довідок Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредити готівкою», Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Коллектор» відсутня заборгованість за кредитними договорами, укладеними зі ОСОБА_1 (а.с. 45-46).

З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та виписки по рахунку вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 05.04.2021 було перераховано кошти у розмірі 6000,00 гривень (а.с. 85-87).

01 вересня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» (ЄДРПОУ: 42427514), Клієнтом, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634), Фактором, укладений Договір факторингу №01092025/1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 45733538 від 05.04.2021 у розмірі 11400,00 гривень (а.с. 104-108, 122, 124).

Згідно платіжної інструкції № 8054383 від 02.09.2025 ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» було сплачено суму фінансування ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» згідно з Договором факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 (а.с. 110),

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої-другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі №910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 Цивільного кодексу України їх правомірність презюмується.

З матеріалів справи судом встановлено, що договір факторингу №01092025/1 від 01 вересня 2025 року, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача, укладений відповідно до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним чи його розірвання до матеріалів справи не надано.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» набуло право вимоги за договором про надання фінансового кредиту №45733538 від 05.04.2021, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що договір № 45733538 від 05.04.2021 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором fs1iryp3, надісланим на номер телефону НОМЕР_1 .

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

У кредитному договорі № 45733538 від 05.04.2021 зазначено адресу Клієнта, його паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон, електронну пошту, що є підтвердженням здійснення ним процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Докази, які б спростовували факт приналежності картки № НОМЕР_2 відповідачу та надходження на картку 05.04.2021 грошових коштів у сумі 6000,00 гривень, у матеріалах справи відсутні і відповідачем такої обставини не спростовано.

Відтак, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за кредитним договором № 45733538 від 05.04.2021, перерахувавши відповідачу на його картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 6000,00 гривень.

Докази, які б спростовували вищевказане, зокрема, доказів повернення тіла кредиту у вказаній повному розмірі, відповідачем не надано.

Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000,00 гривень підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою-третьою статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Як встановлено судом, позивачем доведено як факт укладання договору, так і отримання позичальником відповідачем грошових коштів на погоджених ним умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та не виконання останнім свого обов`язку зі своєчасного повернення кредитних коштів у повному розмірі.

За розрахунком заборгованості за кредитним договором № 45733538 від 05.04.2021 вбачається, що заборгованість за відсотками складає 5400,00 гривень. Проценти по кредиту нараховані в межах узгодженого сторонами строку кредитування (з 05.04.2021 по 05.05.2021) та узгодженої процентної ставки (3 %).

Розрахунок заборгованості за договором відповідачем не спростований.

Щодо доводів відповідача про те, що вона є волонтером та дружиною військовослужбовця, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Частиною дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

На підтвердження обставин поширення на відповідача положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 надала суду копію довідки форми 5 за 2023, 2024 та 2025 роки про те, що її чоловік перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , та довідку форми 12, відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

З матеріалів справи вбачається, що чоловік відповідача не перебував на військовій службі по мобілізації з 05.04.2021 по 05.04.2021.

Отже. у матеріалах справи відсутні докази про те, що на час укладення договору (на 05.04.2021) та протягом строку, за який нараховані проценти за користування кредитними коштами, чоловік відповідача був мобілізованим військовослужбовцем, тобто має відповідні документи як докази звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Надане відповідачем посвідчення є документом, що може підтверджувати наявність у ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій та права на пільги (з 27 жовтня 2016 року) відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Разом з цим, чинне законодавство не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у чоловіка відповідача статусу учасника бойових дій.

Наявність у відповідача статусу волонтера або здійснення нею відповідної діяльності також не звільняє її від обов`язку повернути кошти за кредитним договором № 45733538 від 05.04.2021, оскільки закон не пов`язує волонтерство із правовими підставами для припинення грошових зобов`язань, а також дата початку здійснення ОСОБА_1 діяльності як волонтера є 27.03.2022, а включення до Реєстру - 29.03.2024, тобто не відноситься жодним чином до укладеного 05.04.2021 кредитного договору №45733538.

Отже, матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено наявності у позичальника ОСОБА_1 права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо строку позовної даності, який просить застосувати відповідач, то суд зазначає наступне.

Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями статті 257 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України.

У статті 264 Цивільного кодексу України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з частинами четвертою-п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (пункти 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, прийнятій по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20 вересня 2011 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Карантин був припинений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023.

З 24 лютого 2022 року, у період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Отже, суд зазначає, що за загальним правилом строк позовної давності за договором про надання фінансового кредиту № 45733538 від 05.04.2021 не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану.

Відповідно до Закону України № 4434-IX перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік.

Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почав обчислюватися з 04.09.2025, і спливе лише після спливу цього трирічного періоду, тобто 04.09.2028, якщо не буде інших підстав для його переривання чи зупинення.

До суду представник позивача звернувся 20 березня 2026 року.

Тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності щодо звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № 45733538 від 05.04.2021.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача за укладеним договором в частині тіла кредиту та процентів за користування кредитом. або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Отже, враховуючи, що відповідач не виконала у повному обсязі зобов`язання за укладеним договором, суд вважає доведеними наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 45733538 від 05 квітня 2021 року у загальному розмірі 11400,00 гривень, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000,00 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 5400,00 гривень.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № 45733538 від 03 березня 2026 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 20).

Позовні вимоги задоволені повністю, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2662,40 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до статей 526, 527, 530, 546, 610-612, 626, 628, 633, 364, 636, 1048, 1054, 1055, 1077-1082 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, заборгованість за кредитним договором № 45733538 від 05 квітня 2021 року у розмірі 11400,00 гривень (одинадцять тисяч чотириста гривень нуль копійок).

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, судовий збір у розмірі 2662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.