Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №344/406/24 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/406/24

Провадження № 2/344/239/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Бабій О.М.,

секретарів Волощук Є.Ю., Семенюка А.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, скасування рішення приватного нотаріуса, зобов`язання повернути житловий будинок, відновлення реєстрації права власності,-

В С Т А Н О В И В:

09 січня 2024 року позивачка звернулась з позовом до суду. 11 січня 2024 року позов залишено без руху. 25 січня 2026 року недоліки позивачкою усунуто та заявлено такі позовні вимоги:

скасувати рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Дем`яник Іванни Антонівни № 64610599 від 26.08.2022 року;

визнати недійсним договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Чичилою Андрієм Ігоровичем 06.10.2022 року та зареєстрований у реєстрі за № 3989;

скасувати рішення приватного нотаріуса Чичили Андрія Ігоровича № 52650734 від 06.10.2022 року;

зобов`язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 ;

відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію прва власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 площею 94.2 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачка є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно. Будинок АДРЕСА_4 є одноповерховим та двоквартирним. Власником квартири АДРЕСА_5 площею 94.2 кв.м. тривалий час була ОСОБА_6 . 21.05.2022 року ОСОБА_6 продала свою трикімнатну квартиру загальною площею 94,2 кв.м. ОСОБА_4 .

25.08.2022p. ТОВ «Є-КОНСТРАКШН» видало довідку №К2-21-1104 від 25.08.2022р. в якій дослівно зазначено наступне: повідомляємо, що згідно з даними технічного обліку на дату останнього технічного обстеження 25 серпня 2022 року, площа житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_4 , загальна площа 346,5м. кв, житлова площа 63,4м. кв. Згідно з даними Витягу з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 257642026, від 21.05.2021 року, площа даного будинку складала загальна площа 94,2 м. кв., житлова площа 65 м.кв. Зміна загальної площі відбулася в результаті демонтування та влаштування перегородок, облаштування горищного простору, та долучення підвальних приміщень до житлового будинку. Також ТОВ «Є-КОНТРАКШН» склало технічний паспорт на будинок садибного типу від 25.08.2022 року реєстраційний номер Т101:3162-8726-9765-2333. Ні експлікації приміщень, ні плану приміщень, ні жодних інших графічних матеріалів технічний паспорт не містить. 26.08.2022 року державний реєстратор Лисецької селищної ради Дем`янек І.А. вносить інформацію про зміни об`єкта речових прав, а саме змінює: об`єкт нерухомого майна з трикімнатної квартири на житловий будинок; площу із загальна площа 94.2 кв.м., житлова 65 кв.м. на загальну площу 346,5 кв.м., житлова 63.4 кв.м., адресу з АДРЕСА_6 на АДРЕСА_4 . Тобто, трикімнатна квартира площею 94,2 кв.м. у двоквартирному будинку перетворилась у житловий будинок площею 346,5 кв.м. за рахунок приєднання спільного підвалу та горища.

06.10.2022 року ОСОБА_4 дарує уже житловий будинок своєму сину. Договір дарування посвідчує все той же приватний нотаріус Чичила А.I. В пункті 2 договору дарування значиться, що «Предмет договору належить ОСОБА_7 на праві приватної власності на підставі довідки К2-21-1104, вид. 25.08.2022 виданою ТОВ «Є-КОНСТРАКШН». Також у переліку правовстановлюючих документів згадується витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №308286557 сформований 26.08.2022, але номер запису про право власності 42064806 від 21.05.2021 це трикімнатна квартира, а не індивідуальний житловий будинок. Таким чином, внаслідок підробки документів та незаконної реєстрації державним реєстратором змін про об`єкт речових прав, Відповідачами було незаконно оформлено право власності на допоміжні приміщення двоквартирного будинку (підвал та горище), а сам двоквартирний будинок перетворено в індивідуальний житловий будинок, внаслідок чого за однією адресою АДРЕСА_4 існує два різних об`єкти нерухомого майна: індивідуальний житловий будинок та квартира АДРЕСА_7 в двоквартирному житловому будинку.

З метою подальшої легалізації своїх незаконних дій та недопущення можливості повернення до попереднього стану, відповідачі вирішили зробити з ОСОБА_5 добросовісного набувача, для чого було укладено договір дарування. Жодних робіт з перепланування, переобладнання чи реконструкції будинку проведено не було. Отже, в даному випадку грубо порушено права позивачки, як співвласника приміщень загального користування (горища та підвалу) шляхом незаконної реєстрації права власності на них за відповідачами.

Щодо способу захисту порушеного права, то позивачка зазначила, що у даній справі її права, як співвласника допоміжних приміщень, порушені: рішенням державного реєстратора Лисецької селищної ради, яким змінено об`єкт нерухомого майна (відомості внесено до реєстру 26.08.2022p.); договором дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Чичилою A.І., який посвідчено 06.10.2022 року, яким з метою легалізації незаконних дій зі зміни об`єкта речових прав було подаровано майно нібито «добросовісному набувачу». По факту, вона не втратила права володіння та користування підвалом, адже може вільно та безперешкодно до нього зайти (вхід з вулиці). Вхід на горище, здійснюється безпосередньо з квартири або з підвалу через сходову, яка проходить з підвалу через квартиру АДРЕСА_5 або за допомогою драбини з вулиці. A відтак, у неї відсутні правові підставити пред`являти вимогу про витребування на свою користь допоміжних приміщень, які є спільною власністю усіх співвласників. Метою цього позову є повернення ситуацію де-юре, в стан, який існував до порушення її права та який де-факто існує. Застосований судом у даній справі спосіб захисту має привести до відновлення становища, яке існувало до порушення її права, тобто, має бути відновлена реєстрація права власності відповідачів на квартиру АДРЕСА_5 площею 94.2 кв.м.; скасована реєстрація права власності на приміщення загального користування (підвал та горище); повернуто статус будинку як двоквартирного шляхом скасування реєстрації права власності на окремий будинок на АДРЕСА_4 . Витребувати з чужого незаконного володіння частину об`єкту неможливо, адже таке рішення не має механізму реалізації.

25 березня 2024 року представник позивачки подав заяву про уточнення позовної вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса, оскільки в позовній заяв невірно зазначено індексний (реєстраційний) номер рішення 52650734 від 06.10.2022 року замість 65054136 від 06.10.2022 року (т. 2 а.с.213-214).

Відповідачі чи їх представники в підготовчі засідання не з`являлися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відзиву на позовну заяву не подали, тому 08 квітня 2024 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

23 вересня 2024 року за клопотанням сторони відповідачів у справі було призначено будівельно-технічну експертизу, провадження у справі було зупинено.

23 січня 2026 року до суду надійшов висновок експерта та провадження у справі було поновлено 26 січня 2026 року.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові та в додаткових поясненнях, просив позов задоволити.

Представник відповідачі в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що позивачкою вибрано невірний спосіб захисту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачка є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно (т. 1 а.с.28).

Власником квартири АДРЕСА_5 площею 94.2 кв.м. до 21.05.2021 року була ОСОБА_6 .

Будинок АДРЕСА_4 є одноповерховим та двоквартирним.

Як вбачається із інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.10.2023 року ОСОБА_6 набула право власності на квартиру згідно договору купівлі-продажу квартири від 22.08.1997 року, а 19.05.2021 року вона перереєструвала своє право власності у «новому» Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно довідки Івано-Франківського ОБТІ від 18.05.2021 року та технічного паспорта від 18.05.2021 року площа квартири становить 94, 2 кв.м. (т. 1 а.с.27-45).

21.05.2022 року ОСОБА_6 продала свою трикімнатну квартиру загальною площею 94,2 кв.м. ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Чичилою А.І. (т.1 а.с.46-47).

25.08.2022p. ТОВ «Є-КОНСТРАКШН» видало довідку №К2-21-1104 від 25.08.2022р. в якій дослівно зазначено наступне: повідомляємо, що згідно з даними технічного обліку на дату останнього технічного обстеження 25 серпня 2022 року, площа житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , загальна площа 346,5м. кв, житлова площа 63,4м. кв. Згідно з даними Витягу з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 257642026, від 21.05.2021 року, площа даного будинку складала загальна площа 94,2 м. кв., житлова площа 65 м.кв. Зміна загальної площі відбулася в результаті демонтування та влаштування перегородок, облаштування горищного простору, та долучення підвальних приміщень до житлового будинку (т.1 а.с.48).

Також ТОВ «Є-КОНСТРАКШН» склало технічний паспорт на будинок садибного типу від 26.08.2022 року реєстраційний номер Т101:3162-8726-9765-2333 в якому дублюється зміст зазначеної вище довідки та міститься інформація про адресу об`єкту, інформацію про замовника та характеристику об`єкту. Ні плану приміщень, ні жодних інших графічних матеріалів технічний паспорт не містить (т.1 а.с.52-53).

26.08.2022 року державний реєстратор Лисецької селищної ради Дем`янек І.А. вносить інформацію про зміни об`єкта речових прав, а саме змінює: об`єкт нерухомого майна з трикімнатної квартири на житловий будинок; площу із загальна площа 94.2 кв.м., житлова 65 кв.м. на загальну площу 346,5 кв.м., житлова 63.4 кв.м., адресу з АДРЕСА_6 на АДРЕСА_4 . Тобто, трикімнатна квартира площею 94,2 кв.м. у двоквартирному будинку перетворилась у житловий будинок площею 346,5 кв.м. за рахунок приєднання спільного підвалу та горища (т. 1 а.с.41).

Згідно відповіді Департаменту містобудування та архітектури на адвокатський запит, будинок АДРЕСА_4 є пам`яткою архітектури місцевого значення і перебуває на обліку, вихідні дані містобудівні умови та обмеження на зазначений об`єкт нерухомого майна Департаментом не видавалися, заява про присвоєння адреси вказаному будинку до Департаменту не надходило (т. 1 а.с.60).

Отже, трикімнатна квартира площею 94,2 кв.м. у двоквартирному будинку перетворилась у житловий будинок площею 346,5 кв.м. за рахунок приєднання спільного підвалу та горища.

06.10.2022 року ОСОБА_4 укладає договір дарування будинку зі своїм сином ОСОБА_5 (т.1 а.с.144).

В пункті 2 договору дарування зазначено, що «Предмет договору належить ОСОБА_7 на праві приватної власності на підставі довідки К2-21-1104, вид. 25.08.2022 виданою ТОВ «Є-КОНСТРАКШН», Договору купівлі-продажу квартири р.№901 від 21.05.2021 посвідченого Чичилою Андрієм Ігоровичем, приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО, згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №308286557, сформованого 26.08.2022 (номер запису про право власності 42064806 від 21.05.2021). Реєстраційний помер об`єкта нерухомого майна 2362769226101.

Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №308286557 сформований 26.08.2022 (номер запису про право власності 42064806 від 21.05.2021), де номер запису про право власності 42064806 від 21.05.2021 це трикімнатна квартира, а не індивідуальний житловий будинок.

Як вбачається із матеріалів інвентаризаційної справи №605 та справ на приватизований об`єкт наданих ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» у будинку відсутній мансардний поверх, натомість наявний підвал, в будинку наявні дві квартири АДРЕСА_8 та АДРЕСА_5 , які були приватизовані. Згідно довідки від 18.05.2021 року №00857 станом на 18.05.2021 року квартира, яку в цьому ж році придбала ОСОБА_4 була трикіматною площею 92.4 кв.м.; первинні власники квартир АДРЕСА_8 та АДРЕСА_5 приватизували саме квартири визначеною площею без підвальних приміщень.

Як вбачається з копії документів реєстраційної справи, яка в електронній формі міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.08.2022 року ОСОБА_4 подала заяву про державну реєстрацію «виникнення» права «приватної» власності на «житловий будинок», зазначається, що до заяви додано: «назва документу відсутня» номер документу «7101:3162-8726-9765-23331 дата видачі: «26.08.2022» з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Тобто, реєстратор не зазначив назви доданого документи та замість документу про введення в експлуатацію вказує номер не зрозумілого технічного паспорту.

Державний реєстратор в рішенні про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 26.08.2022 року №64610599 посилається на загальні норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не посилається на норму як б давала йому право проводити зміни об`єкту нерухомого майна.

Державний реєстратор долучає у якості документів, які стали підставою вчинення реєстраційної дії` довідку ТОВ «Є-КОНСТРАКШН» від 25.08.2022 року, договір купівлі-продажу ОСОБА_4 квартири від 21.05.2022 року та технічний паспорт.

Проте, вказані документи ні в сукупності, ні кожен окремо не підтверджую права на проведені зміни в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року по справі №461/9578/15-ц: «40. Таким чином, є всі підстави вважати, що на момент прийняття та набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року житлові будинки за ознакою квартирyості поділялися на одноквартирні та багатоквартирні (такі, що складаються з двох чи більше квартир).

41. Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що в розумінні статей 377, 382, 385, 812 ЦК України багатоквартирним слід вважати житловий будинок, який складається з двох чи більше квартир. Інший підхід (запровадження поділу будинків на одноквартирні, двоквартирні та багатоквартирні) вимагає відповідного корегування норм ЦК України.

42. Так, у приміщень, розташованих у дво- та багатоквартирних будинках, однаковий правовий статус, і на приміщення у двоквартирних будинках розповсюджуються правові норми про приміщення в багатоквартирних будинках. Опосередковано це підтверджує частина друга статті 382 ЦК України, яка визначає спільним майном багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), а також різного роду конструкції та обладнання, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення. Тому вважаємо, в допоміжних приміщень. розташованих у дво- та багатоквартирних будинках, однаковий правовий статус»

Тобто. допоміжні приміщення двоквартирного будинку с спільною сумісною власністю власників квартир такого будинку

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісно власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного, будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі i споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі № 1-22/2011 власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Згідно ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Особливості здійснення права власності не культурні цінності встановлюються законом.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють i користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України)

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт i зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі- Правила).

Позивачка, я як співвласник допоміжних приміщень згоди переобладнання або перепланування допоміжних приміщень будинку (горища та підвалу) або їх реконструкції не надавала. Відповідачами чи їх представником не надано суду доказів будь-якого перепланування чи реконструкції.

Отже, в даному випадку порушено права позивачки, як співвласника приміщень загального користування (горища та підвалу) шляхом незаконної реєстрації права власності на них за відповідачами.

Крім того, у висновку експерта від 20.01.2026 року № 1202/24-28 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи зазначено:

«1. Підвальні приміщення та горище будинку АДРЕСА_4 за своїми технічними характеристиками функціональним призначенням та відповідно до нормативно-правових актів, які чинні на території України в галузі будівництва, є допоміжними приміщеннями загального користування, в яких знаходяться інженерні комунікації вказаного житлового будинку, а саме загальнобудинкові мережі холодного водопостачання, каналізації, димові канали, без доступу до яких небезпечна експлуатація квартири АДРЕСА_7 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 .

2. За умови, коли власником підвальних приміщень та горища є ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , яка є власником квартири будинку АДРЕСА_4 , не має, доступу до підвальних приміщень та горища вказаного будинку, оскільки інших входів до підвальних приміщень та горища будинку не існує.

3. Зміна статусу квартири АДРЕСА_9 виконано без дотримання діючих на території України нормативно-правових актів, а саме: ст. 381 ЦК України - відсутність оформленого права власності на земельну ділянку; ст. 382 п.2 ЦК України - відсутня згода співвласників житлового будинку, а саме: квартири АДРЕСА_8 , власник ОСОБА_3 ; ст.26, 29 3акон України «Про регулювання містобудівної діяльності» відсутня дозвільна документація на реконструкцію житлового будинку в індивідуальний житловий будинок садибного типу; ст.6 п.13 Закон України «Про охорону культурної спадщини»; відсутній дозвіл на проведення робіт на пам`ятці місцевого значення; ст.26-3 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», відсутнє рішення про присвоєння поштової адреси новоствореному об`єкту нерухомого майна.

4, Квартира АДРЕСА_10 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 та житловий будинок АДРЕСА_4 право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5 не можуть безпечно експлуатуватись та окремо існувати, як два різні об`єкти нерухомого майна оскільки квартира частина багатоквартирного будинку з спільним майном (п.3.14 ДБН В.2.2-15:2019), будинок - окрема будівля з власною ділянкою (ДБН В.2.2-15-2019, n.3.25)

Порушені Вимоги ДБН В.1.2-14.2018 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд», а саме: для квартири АДРЕСА_8 неможливість огляду технічного стану конструкцій підвалу та горища, доступу до інженерних мереж будинку, проведення своєчасного поточного та капітального ремонту». (т.3 а.с.171-182).

Також представником позивача долучено копію Акту за результатами проведення камерної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Лисецької селищної ради Івано-Франківської області Дем`янек Іванни Антонівни в якому встановлено порушення та запропоновано анулювати державному реєстратору Лисецької селищної ради Івано-Франківської області Дем`янек Іванні Антонівні доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.3 а.с.200-209).

Отже, позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Дем`яник Іванни Антонівни № 64610599 від 26.08.2022 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Чичилою Андрієм Ігоровичем 06.10.2022 року та зареєстрований у реєстрі за № 3989 та скасування рішення приватного нотаріуса Чичили Андрія Ігоровича індексний (реєстраційний) № 65054136 від 06.10.2022 року, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю

У разі недійсності правочину кожна сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами. які існують на момент відшкодування (ч. 1ст. 216 ЦК України).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч. 3 ст. 216 ЦК України).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч.5 ст. 216 ЦК України).

Згідно положень ч. 1-3, 5-6, ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним i відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено у спільній домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Також до спірних правовідносин слід застосувати загальні принципи права, зокрема nemo plus juris ad alium transferre potest quam ipse habet (ніхто не може передати іншому більше прав, аніж має сам).

Заволодіння третіми особами спільним майном співвласників квартир у будинку всупереч вимогам чинного законодавства, без відповідного дозволу зумовлює конфлікт між гарантованим статтею Першого протоколу правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на використання власності не на шкоду суспільству.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію i природні якості землі (ст. 41 Конституції України),

Відтак договір дарування слід визнати недійсним і як наслідок скасувати рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на підставі зазначеного договору.

Спірний договір дарування укладений щодо об`єкту спільної власності без згоди іншого співвласника, з порушенням принципу nemo plus juris ad alium transferre potest quam ipse habet (ніхто не може передати іншому більше прав аніж має сам), на підставі правовстановлюючого документу на квартиру, а не на окремий житловий будинок.

Щодо способу захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (висновки сформульовані постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/80/17, від 11.09.2018 y справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі N569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у cправі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 y справі № 916/1415/19).

У даній справі права позивачки, як співвласника допоміжних приміщень, порушені: рішенням державного реєстратора Лисецької селищної ради, індексний номер рішення 64610599, яким змінено об`єкт нерухомого майна (відомості внесено до реєстру 26.08.2022p.); договором дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Чичилою A.І. 06.10.2022 року.

Виходячи з приписів пункту 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права i від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою перешкод власнику в реалізації користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та (або) користування належним йому майном.

Також Верховний Суд у постанові від 27 травня 2020 року у справі №910/1310/19 дійшов висновку, що умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Крім цього Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц дійшла висновку, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи проти усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Позивачка не втратила права володіння та користування підвалом, а тому в неї відсутні правові підставити пред`являти вимогу про витребування на свою користь допоміжних приміщень, які є спільною власністю усіх співвласників.

Слід повернути сторін в стан, який існував до порушення прав позивачки.

Відповідачка ОСОБА_4 законно набула право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 площею 94.2 кв.м., тому могла подарувати ОСОБА_5 виключно квартиру АДРЕСА_5 площею 94,2 кв.м.

Натомість, внаслідок незаконної державної реєстрації змін до права власності ОСОБА_4 , належна їй квартира була замінена на будинок внаслідок приєднання спільного майна – горища та підвалу.

Тобто, де-юре є інший об`єкт власності, частина якого, а саме приміщення квартири, є приватною власністю відповідачів, а інша частина – горище та підвал спільною власністю відповідачів та позивачки.

Відповідно до пункту 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наслідком задоволення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є реєстрація права власності за особою, на користь якої воно витребуване.

Тобто якщо позивачка заявить вимогу про витребування і вона буде задоволена, за нею має бути зареєстроване право власності на приміщення спільної суміжної власності (горище та підвал) та приміщення квартири АДРЕСА_5 .

Крім того, у спірному випадку майно (горище та підвал) на момент порушення права позивачки було спільною сумісною власністю як позивачки так і ОСОБА_4 , яка є відповідачем по справі.

Також позивачка не може зареєструвати право за собою, адже право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення виникає та існує в силу закону, а саме норми ч. 2 ст. 382 ЦК України. Це право не підлягає окремій реєстрації за співвласниками

Право власності на допоміжні приміщення може бути зареєстрована за особою тільки в результаті здійснення реконструкції в порядку визначеному чинним законодавством.

Також, відновлення порушеного права позивачки не має приводити до порушення прав інших осіб, в тому числі ОСОБА_4 .

Застосований судом у даній справі спосіб захисту має привести до відновлення становища, яке існувало до порушення права позивачки.

Тобто, має бути відновлена реєстрація права власності відповідачки ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_5 площею 94.2 кв.м.; скасована реєстрація права власності на приміщення загального користування (підвал та горище); повернуто статус будинку як двоквартирного шляхом скасування реєстрації права власності на окремий будинок на АДРЕСА_4 . Витребувати з чужого незаконного володіння частину об`єкту неможливо, адже таке рішення не має механізму реалізації.

Судовий захист повинен відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб.

Щодо вимоги позивачки про відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 площею 94,2 кв.м., то така вимога є недоцільною та необґрунтованою, оскільки судом вже задоволено вимогу про скасування рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Дем`яник Іванни Антонівни, індексний (реєстраційний) номер рішення 64610599 26.08.2022 року, визнано недійсним договір дарування, скасовано рішення приватного нотаріуса, який посвідчував договір дарування і застосовано наслідки недійсності правочину, тобто до реєстру автоматично «повертається» запис про право власності ОСОБА_4 саме на квартиру АДРЕСА_2 з первісними характеристиками, такими як вона придбала її у ОСОБА_6 .

Право власності автоматично повертається у стан, що існував до моменту порушення.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга статті 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені частково, тому з відповідачів також слід стягнути на користь позивачки понесені нею судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4844.80 грн.

Судове засідання у справі було проведено 22 вересня 2026 року, після чого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та визначив дату оголошення на 02 жовтня 2026 року о 15.00 год.

30 вересня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_8 надійшло клопотання про поновлення судового розгляду та повернення до з`ясування обставин у справі.

01 жовтня 2026 року від представника позивачки ОСОБА_3 – ОСОБА_1 надійшла заява в якій він зазначив, що представником не обґрунтовано необхідності поновлення судового розгляду та повернення до з`ясування обставин справи, оскільки позивачка вже погоджувалась на розмову з ОСОБА_9 з приводу примирення, але питання не було вирішено.

Судом не встановлено підстав для поновлення судового розгляду та повернення до з`ясування обставин у справі, сторони можуть укласти мирову угоду на будь якій стадії цивільного процесу, в тому числі і під час виконання судового рішення.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 334, 376 ЦК України, ст. 2, 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, скасування рішення приватного нотаріуса, зобов`язання повернути житловий будинок, відновлення реєстрації права власності – задоволити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Лисецької селищної ради Дем`яник Іванни Антонівни, індексний (реєстраційний) номер рішення 64610599 від 26.08.2022 року.

Визнати недійсним договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Чичилою Андрієм Ігоровичем. 06.10.2022 року, зареєстрований у реєстрі за №3989.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Чичили Андрія Ігоровича індексний (реєстраційний) номер рішення 65054136 від 06.10.2022 року.

Зобов`язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_11 , повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_11 , житловий будинок АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_11 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_11 , в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_12 витрати по оплаті судового збору по 2 422 грн. 40 коп. з кожного.

В задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бабій О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2026 року.