Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №537/1998/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/1998/26

Провадження №2/524/5201/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23.09.2026 року м.Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді - Алексашиної Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання – Григор Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовує позов тим, що 14.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5383192 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору позичальнику надано кредит в сумі 15000 грн., строком на 360 днів з 14.03.2025 року по 09.03.2026 року. Встановлено періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 15000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 .

30.10.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №30/10/2025, на підставі якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за укладеним кредитним договором. Заборгованість за кредитним договором відповідачки склала 55417,50 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн., заборгованість за процентами – 32917,50 грн., штрафні санкції 7500 грн.

В межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАС КАПІТАЛ» у період з 31.10.2025 року по 09.03.2026 року (130 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на суму 18525 грн.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 73942,50 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 15000 грн., суми заборгованості за процентами – 32917,50 грн., нарахованих процентів за 130 календарних днів – 18525 грн., та судові витрати в сумі 2662 грн. 40 коп., витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві заявив розгляд справи проводити без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про місце та час судового розгляду повідомлена належним чином за зареєстрованим місцем проживання. Судова кореспонденція повернулася без вручення з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки. (Пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, Постанови ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17)

Отже, відповідачка вважається такою, що про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Відповідачка своїм правом на подачу відзиву не скористалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі матеріалів наявних у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 14.03.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором 43569, уклали електронний договір №5383192 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у сумі 15000 гривень, строком 360 дні, з періодичністю платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів, із встановленим у таблиці обчислення вартості кредиту терміном повернення – 08.03.2026 року. Стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 0,95 % в день та застосовується у межах строку кредиту, знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом. /а.с.92-105/

Згідно п.1.6 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 66300 грн.

Відповідачем також підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту, де визначені перелічені умови кредитування. /а.с.108-109/

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 14.03.2025 року зараховані кошти у сумі 15000 грн. /а.с.128/

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.

Відповідачка порушила умови кредитного договору, покладені на неї обов`язки щодо своєчасного погашення кредиту та процентів належним чином не виконувала.

В період з 14.03.2025 року до 29.10.2025 року утворилася заборгованість в сумі 55417,50 грн., з яких 15000 грн. – заборгованість за тілом кредитом, 32917,50 грн. – заборгованість за процентами, 7500 грн. - штрафні санкції, що підтверджується розрахунком заборгованості. /а.с.76-79/

Суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Враховуючи, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, такий правочин слід вважати укладеним.

Про допустимість такої форми укладення правочинів також зазначено у численних правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20,у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20.

Судом також встановлено, що 30.10.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №30/10/25, згідно якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників. /а.с.58-62/

Відповідно до витягу з реєстру боржників, який є додатком № 1 до договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 р., ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 55417,50 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за основним боргом, 32917,50 грн. - сума заборгованості за процентами, 7500 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями /а.с.84 на звороті-85/

Подібне відступлення права вимоги відповідає положенням чинного цивільного законодавства, зокрема, статті 1077 ЦК України, згідно якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» на законних підставах набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

При цьому, за період з 31.10.2025 року до 09.03.2026 року, тобто в межах строку кредитування – 360 днів, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нараховано ОСОБА_1 проценти за користування кредитом в сумі 18525 грн. /а.с.80-81/

Таке нарахування здійснено в межах загального строку користування кредитом (360 днів), передбаченого кредитним договором. Крім того, таке нарахування узгоджується з п.1.1 укладеного договору факторингу, згідно якого предметом договору є в тому числі право грошової вимоги строк виконання за якою виникне у майбутньому, включаючи плату за кредитом (плату за процентною ставкою).

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 73942,50 грн. (з урахуванням 15000 грн. основного боргу, 32917,50 грн. - процентів нарахованих первісним кредитором та 18525 грн. процентів нарахованих фактором).

Заборгованість залишається непогашеною.

Водночас, суд звертає увагу на відсутність законних підстав щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 7500 грн. за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-ІХ, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, позовні вимоги позивача в частині стягнення з позичальника штрафу в сумі 7500 грн., нарахованої кредитором за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявленого позову, шляхом стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою боргу - 15000 грн., заборгованості за процентами – 32917,50 грн., нараховані фактором проценти в межах строку кредитування - 18525 грн., а всього 66442,50 грн. В частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в розмірі 7500 грн. слід відмовити.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідачки пропорційно до задоволених вимог ст.141 ЦПК України.

Зважаючи на те, що розмір задоволених позовних вимог становить 89,87% від заявленої ціни позову, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачки, становить 2392,16 грн. (з розрахунку: 2662,40 грн. х 89,87/100=2392,16 грн.)

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано до позову договір про надання правничої допомоги від 10 грудня 2024 року, укладений з адвокатом Столітнім М.М., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордера на надання правничої допомоги, копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), заявку на виконання доручення, а також рахунок на оплату по замовленню. (а.с.72-73 82, 83, 88-89, 107)

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Суд звертає увагу, що наданий договір про надання правничої допомоги стосується широкого виду та невизначеного обсягу послуг, а не конкретно стягнення кредитної заборгованості з відповідача. Водночас, поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не є унікальним за своєю суттю, не торкається виключних правових проблем, і зважаючи на вузькоспеціалізований вид діяльності позивача, ймовірно не є поодиноким. Зважаючи на типовий характер спірних правовідносин, що виникли, викликає сумнів те, що аналіз практики та правових позиці Верховного Суду не охоплювався процесом складання позовної заяви і потребував окремого часу та окремої оплати. Крім того, до акту прийому-передачі виконаних робіт включено представництво адвокатом та участь у судових засіданнях, хоча у цій справі адвокат не з`явився в жодне судове засідання, обмежившись клопотанням про розгляд справи без його участі.

Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності, пропорційності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необґрунтованість та нерозумність заявленої вартості витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», з 10000 грн. до 3000 грн.

Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» 66442 гривні 50 копійок заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5383192 від 14.03.2025 року.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю ФК «Фінтраст Капітал» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 7500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» 2392грн. 16 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правничу допомогу в сумі 3000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 44559822;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Алексашина Н.С.