Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №367/9846/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9846/25

Провадження №2/367/2276/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

02 жовтня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючої судді Білогруд О.О., за участі секретаря судового засідання Гончаренко Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») адвокатом Усенком М.І. через підсистему «Електронний суд» подано указаний позов, який обґрунтовано таким. 03.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (надалі - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №862310, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 8 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені умовами кредитного договору. Вказує, що ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» умови кредитного договору виконано у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість зі сплати кредиту та процентів, яка станом на день відступлення права вимоги 01.02.2024 становить 39 931,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 999,99 грн; заборгованість за процентами 31 932,00 грн. 01.02.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №01022024-1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №862310 від 03.07.2023. У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 39 931,99 грн, а також понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20.10.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання, задоволено клопотання про витребування доказів, витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію, що містить банківську таємницю.

У судові засідання 08.12.2025 та 03.02.2026 учасники з`явилися.

У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачу за адресою зареєстрованого місця його проживання надсилалися копія ухвали про відкриття провадження у справі, а також судові повістки у судові засідання в указані дати, однак до суду він не з`явився, відзиву на позовну заяву не подавав, тобто правом на подання суду своєї позиції щодо предмету спору не скористався. Поштові повідомлення, направлені відповідачу судом, повернуто з відмітками АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Ухвалою від 02.10.2026 постановлено проводити заочний розгляд справи.

За частиною четвертою статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

За таких умов відмінність між датою судового засідання про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання, що узгоджується з позицією Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження 61-175сво21).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

03.07.2023 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №862310, за яким останній отримав кошти в розмірі 8 000,00 грн, строком на 360 днів з 03.07.2023 зі сплатою процентів, передбачених умовами договору шляхом безготівкового зарахування на банківську картку відповідача, що підтверджується доданою позивачем копією договору.

У Додатку №1 до указаного договору сторони узгодили порядок сплати платежів за користування кредитними коштами.

Як вбачається із довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , якою укладено кредитний договір з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», позичальником здійснено підписання договору №862310 від 03.07.2023 із застосуванням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Е667, дата відправки ідентифікатора позичальнику 03.07.2023, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор +380933720049.

Як убачається із листа №20250325-462 від 25.03.2025 ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

01.02.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №01022024-1 від 01.02.2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржників в тому числі до відповідача за кредитним договором №862310 від 03.07.2023.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу №862310 від 03.07.2023, заборгованість відповідача перед позивачем становить 39 931,99 грн, яка складається із залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 999,99 грн та залишку заборгованості за відсотками на суму 31 932,00 грн.

IV. Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка і висновки суду.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

У частині першій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частинами четвертою та шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України установлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 525 та 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Установлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою та Відповідачем договору дана фінансова установа (Первісний кредитор) надала позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику в повному обсязі у визначений договором строк, сплатити проценти за користування грошима та інші платежі. Всупереч умовам договору, відповідач належно свого обов`язку за договором позики не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. Враховуючи, що первісний кредитор своє право вимоги до відповідача за договором факторингу передав позивачу, у останнього виникло право стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за користування коштами.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими у розмірі заборгованості відповідача за кредитним договором №862310 від 03.07.2023 на загальну суму в розмірі 39 931,99 грн, яка складається із залишку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 999,99 грн та залишку заборгованості по відсоткам на суму 31 932,00 грн.

Доказів, які б підтверджували належне виконання відповідачем зобов`язань за договором позики або спростовували суму заборгованості перед позивачем, ним суду не надано, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

V. Вирішення питання про розподіл судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина перша та друга статті 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

ТОВ «ФК Кредит-Капітал» за подачу позову сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.08.2025 № 17574, а оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, то указана суму підлягає стягненню з відповідача.

Частиною другою статті 137 ЦПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Як убачається із матеріалів справи на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн ТОВ «ФК Кредит-Капітал» долучено до позовної заяви: договір про надання правої допомоги № 0107 від 01.07.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер на надання правничої (правової) допомоги; копію детального опису наданих послуг правової (правничої) допомоги від 05.08.2025 №0107, а також акт наданих послуг від 05.08.2025 №167.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Відповідач не заперечував проти обсягу, складових, розміру правничої допомоги. Також ним не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (пункт 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 145 зазначеної вище постанови).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Ця справа відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України належить до справ незначної складності, спір є малозначним та розглядався на наявними у справі матеріалами, без участі представника позивача, позовна заява відповідає типовій (шаблонній) формі в однотипних справах, її складання не вимагало від представника Позивача значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства, надання усної консультації клієнту, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, тому суд дійшов висновку проте, що розмір гонорару адвоката у 8 000,00 грн, не відповідає критерію розумності та співмірності їх розміру з урахуванням складності цієї справи.

З огляду на зазначене, суд вважає, що витрати на правову допомогу підлягають зменшенню до 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», ідентифікаційний код 35234236, заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 931 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять одну) гривню 99 (дев`яносто дев`ять) копійок; витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», ідентифікаційний код 35234236, місцезнаходження за адресою: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Білогруд