Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №440/2765/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р. Справа № 440/2765/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, по справі № 440/2765/25

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України , Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років, в якій просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення, оформлене протоколом №3 від 30.04.2024 комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років, про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати комісію Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 440/2765/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі № 440/2765/25, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у переліку держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців військових формувань, затвердженому Постановою № 63, у ньому відсутня інформація про акваторію Індійського океану у тому числі Аравійського моря, Оманської та Перської затоки; у вказаному переліку міститься вказівка, що бойові дії велися також у інших країнах та територіях після грудня 1979 року, у п. 6 примітки Переліку зазначено, що після 1979 року військові фахівці направлялися до інших країн, де велися бойові дії, тому акваторія Перської затоки підпадає під визначення "інші країни після 1979 року", де тривали військові конфлікти. Апелянт наголошує, що факт військової напруженості у цей період підтверджується резолюцією Ради Безпеки ООН № 678 від 29.11.1990, якою державам-членам дозволено вживати всіх необхідних заходів для відновлення міжнародного миру та безпеки в зоні Перської затоки. Скаржник вказує, що в архівній довідці Центрального архіву МО РФ № 3093 від 16.12.2021 зазначено, що військова частина НОМЕР_1 здійснювала бойовий похід в акваторію Індійського океану та Перської затоки з бойовими завданнями, у військовому квитку серія НОМЕР_2 міститься запис про участь позивача у забезпеченні судноплавства в Перській затоці з 31.05.1990 по 06.09.1990.

Позивач звертає увагу, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає дві рівноцінні підстави для надання статусу учасника бойових дій: безпосередня участь у бойових діях або забезпечення бойової діяльності. Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не враховано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі № 440/11361/23, яке підтверджує, що держава вже визнала наявність правових підстав для розгляду заяви позивача про надання статусу учасника бойових дій.

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

17.09.2026 до Другого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких позивач повторює вимоги наданої раніше апеляційної скарги.

На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач 17.05.1989 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 та проходив дійсну військову службу з 24.05.1989 по 27.04.1992 у військових частинах № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .

Відповідно до архівної довідки архівного відділу (на Тихоокеанському флоті) Центрального архіву МО РФ від 16.12.2021 №3093 позивач проходив службу по призову (матрос) у військовій частині № НОМЕР_1 Тихоокеанського флоту в період із 08.11.1989 по 20.04.1992. Згідно з вахтовим журналом і наказом командира військової частини № НОМЕР_1 в період з 14.02.1990 по 05.10.1990 корабель (військова частина № НОМЕР_1 ) здійснював похід із затоки Стрілок (Шкотівський район Приморського краю) в зону Індійського океану і в зворотному напрямку (в період із травня по вересень 1990 року вказані Аравійське море, Оманська затока). Відповідно до вахтового журналу військової частини № НОМЕР_1 в період із травня по вересень 1990 року особовий склад корабля - військова частина № НОМЕР_1 , виконував задачі бойової служби в зоні Індійського океану.

У військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 у розділі 18 "участь у боях, бойових походах, партизанських загонах, споживчих батальйонах" зазначено про те, що позивач забезпечував радянське судноплавство у Персидській затоці з 31 травня по 06 вересня 1990 року".

У обліковій картці до військового квитка серії НОМЕР_2 зазначена посада позивача під час служби "старшина команди бойового інформаційного поста".

У позовній заяві позивач стверджує, що факт бойових дій між ІНФОРМАЦІЯ_2 (до них відноситься акваторія Перської затоки Індійського океану) є загальновідомим та підтверджується Резолюцією Ради Безпеки ООН № 678 (1990) від 29.11.1990.

При цьому, позивач, вважаючи, що має право на отримання статусу учасника бойових дій у зв`язку з виконанням у період проходження військової служби з 31 травня по 06 вересня 1990 року бойових завдань несення служби у складі особового складу корабля військової частини № НОМЕР_1 в Перській затоці Індійського океану з метою забезпечення судноплавства, що підтверджується архівною довідкою Центрального архіву (на Тихоокеанському флоті) Міністерства оборони російської федерації №3093 від 16.12.2021, звернувся 21.03.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив надати йому статус учасника бойових дій.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.03.2023 №10/196 повідомлено, що акваторія Перської затоки Індійського океану відсутня у Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Крім того, згідно вищевказаного переліку, у країнах, що географічно розташовані на узбережжі Перської затоки 1990 рік не є періодом бойових дій. Заявник не надав витяги із наказів відповідного періоду про участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів) під час проходження служби (роботи) чи перебування у відрядженні у державах, де в цей період велися бойові дії. Надана архівна довідка не підтверджує проходження служби (роботи) чи перебування у відрядженні у державах, де в цей період велися бойові дії і участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Надання таких документів передбачено пунктом 15 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років, яке затверджене наказом Міністерства оборони України від 10.11.2022 №369. Зважаючи на вищевикладене, підстави для направлення заяви з документами на розгляд Комісії Міноборони відсутні.

Вважаючи свої права порушеними ненаправленням заяви про отримання статусу учасника бойових дій з документами на розгляд Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вказані обставини встановлені в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі №440/11361/23, що набрало законної сили 26.03.2024, відтак, в силу приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню у даній справі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі №440/11361/23, що набрало законної сили 26.03.2024, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 оформлені листом №10/196 від 27.03.2023 щодо ненаправлення заяви ОСОБА_1 про отримання статусу учасника бойових дій з документами на розгляд Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років, а також зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 направити заяву ОСОБА_1 про отримання статусу учасника бойових дій з відповідними документами на розгляд Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років.

29.03.2024 громадянин ОСОБА_1 звернувся до комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та з пакетом документів, перелік яких наведено у заяві.

Враховуючи вищевказане рішення суду у справі №440/11361/23 Комісія Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років розглянула заяву позивача від 29.03.2024 про отримання статусу учасника бойових дій з відповідними документами та 30.04.2024 винесла рішення, оформлене протоколом №3 від 30.04.2024, про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.

У рішенні про відмову Комісія зазначила, що абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України від 22.10.1993 №3552-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено категорії осіб, які належать до учасників бойових дій, зокрема, це учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав і періодів бойових дій на їх території затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 №63 (зі змінами, далі - Перелік держав). Відповідно до Переліку держав акваторія Індійського океану, у тому числі Аравійське море та Оманська затока, які омивають береги Ємену, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОАЕ, Ірану, Пакистану, Індії, Джибуті та Сомалі, не входять до вищезазначеного Переліку держав, на території яких у період із травня по вересень 1990 року проводились бойові дії. До того ж виконання задач бойової служби військовою частиною (кораблем) не відноситься до участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Враховуючи викладене, підстав для надання громадянину ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій немає.

Про прийняття Комісією Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років вищевказаного рішення про відмову позивача повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04.07.2024 №9/1/9885.

Не погодившись із зазначеним рішенням, оформленим протоколом №3 від 30.04.2024 комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років, про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що поняття "виконання завдань бойової служби" не є тотожним із поняттями "участі у бойових діях" та "забезпеченні бойової діяльності".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі – Закон №3551-ХІІ в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до статті 5 Закону №3551-ХІІ, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону № 3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом із цим, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та ocіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.

Таким чином, зазначеними нормативно-правовими актами регулюються питання надання особам статусу учасника бойових дій.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач проходив службу по призову (матрос) у військовій частині № НОМЕР_1 Тихоокеанського флоту в період із 08.11.1989 по 20.04.1992, що підтверджується архівною довідкою архівного відділу (на Тихоокеанському флоті) Центрального архіву МО РФ від 16.12.2021 №3093.

Згідно з вахтовим журналом і наказом командира військової частини № НОМЕР_1 , в період з 14.02.1990 по 05.10.1990 корабель (військова частина № НОМЕР_1 ) здійснював похід із затоки Стрілок (Шкотівський район Приморського краю) в зону Індійського океану і в зворотному напрямку (в період із травня по вересень 1990 року вказані Аравійське море, Оманська затока). Відповідно до вахтового журналу військової частини № НОМЕР_1 в період із травня по вересень 1990 року особовий склад корабля - військова частина № НОМЕР_1 , виконував завдання бойової служби в зоні Індійського океану.

У військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 у розділі 18 "участь у боях, бойових походах, партизанських загонах, споживчих батальйонах" зазначено про те, що позивач забезпечував радянське судноплавство у Персидській затоці з 31 травня по 06 вересня 1990 року".

В обліковій картці до військового квитка серії НОМЕР_2 зазначена посада позивача під час служби - старшина команди бойового інформаційного поста.

Рішенням, оформленим протоколом №3 від 30.04.2024 комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років, позивачу відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій.

Так, колегія суддів вказує, що у Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», акваторія Індійського океану, у тому числі Аравійське море та Оманська затока, які омивають береги Ємену, Оману, ОАЕ, Ірану, Пакистану, Індії, Джибуті та Сомалі, не входять до вищезазначеного Переліку держав, на території яких у період із травня по вересень 1990 року проводились бойові дії.

Пунктом 6 примітки до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їхню особисту участь у бойових діях.

Однак, позивачем відповідної довідки не надано. Наявна у матеріалах справи архівна довідка архівного відділу (на Тихоокеанському флоті) Центрального архіву МО РФ від 16.12.2021 №3093 підтверджує факт виконання позивачем завдань бойової служби в зоні Індійського океану. Проте, дана довідка не підтверджує участі позивача у бойових діях.

Доказів стосовно того, що позивач був учасником бойових дій, виконував бойові (службові) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з військовими формуваннями інших держав тощо позивачем до суду не надано.

Крім цього, суд зазначає, що постановою від 24.06.2021 у справі №240/9932/20 Верховний Суд визначив, що дія Постанови №63 поширюється виключно на:

- осіб миротворчого контингенту до 31 грудня 2005 року та військовослужбовців Служби безпеки і Служби зовнішньої розвідки, направлених у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей;

- осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС, які перебували 17 березня 2008 року в складі миротворчого персоналу органів внутрішніх справ на території Автономного Краю Косово (Республіка Сербія, колишня Югославія).

При цьому, обов`язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав.

Колегія суддів звертає увагу, що виконання завдань бойової служби в зоні Індійського океану саме по собі не створює правових підстав для визнання відповідної діяльності безпосередньою участю у бойових діях.

Інше тлумачення зазначених норм призвело б до необґрунтованого розширення кола осіб, яким може бути надано статус учасника бойових дій, без урахування характеру та інтенсивності участі у збройному протистоянні, що суперечило б принципу справедливості та рівності правового статусу військовослужбовців.

Відсутність установленого факту виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій на території інших держав, а також відсутність у матеріалах справи інформації та документів, (бойових наказів, розпоряджень, доручень, рішень тощо, які підтверджують перебування позивача у складі діючих угруповань або в районах ведення бойових дій), виключає можливість визнання позивача учасником бойових дій.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №200/7237/24.

Таким чином, приписи Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є обов`язковим джерелом права для застосування судом у даній справі. Згідно з вищенаведеним нормативно-правовим актом, обов`язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав, що узгоджується з позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 22.01.2019 року у справі № 822/3413/17, від 10.04.2019 року у справі № 824/544/16-а, від 24.06.2021 у справі №240/9932/20.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що в архівній довідці Центрального архіву МО РФ № 3093 від 16.12.2021 зазначено, що військова частина НОМЕР_1 здійснювала бойовий похід в акваторію Індійського океану та Перської затоки з бойовими завданнями, оскільки така інформація у вказаній довідці відсутня.

Посилання позивача на резолюцію Ради Безпеки ООН № 678 (1990) від 29.11.1990 стосовно бойових дій між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (до них відноситься акваторія Перської затоки Індійського океану) колегія суддів відхиляє, адже зазначена резолюція не встановлює період бойових дій в Іраці, Кувейті чи в акваторії Перської затоки Індійського океану та стосується міжнародних відносин, а не питань надання статусу учасника бойових дій.

Доводи позивача про те, що судом першої інстанції не враховано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 у справі № 440/11361/23, яке підтверджує, що держава вже визнала наявність правових підстав для розгляду заяви позивача про надання статусу учасника бойових дій, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане судове рішення стосувалося виключно визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 оформлені листом №10/196 від 27.03.2023 щодо ненаправлення заяви ОСОБА_1 про отримання статусу учасника бойових дій з документами на розгляд Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років, а також зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 направити заяву ОСОБА_1 про отримання статусу учасника бойових дій з відповідними документами на розгляд Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років, а не безпосередньо надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 440/2765/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова