Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №420/4431/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4431/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Овідіопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС в Одеській області), Овідіопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - Овідіопольський відділ), в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо зазначення у довідці №5140-000041895 від 14.11.2025 про реєстрацію особи громадянином України, яка була видана на ім`я ОСОБА_1 , інформації про те, що вказана довідка є підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області видати ОСОБА_1 нову довідку про реєстрацію особи громадянином України, у якій зазначити, що вона є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України – паспорта громадянина України;

визнати протиправними дії Овідіопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, що полягають у встановленні ОСОБА_1 обов`язкової умови для оформлення та видачі паспорта громадянина України – виконання зобов`язання припинити громадянство Республіки Білорусь та надання документа про припинення такого громадянства;

зобов`язати Овідіопольський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення та видачу паспорта громадянина України без встановлення вимоги щодо припинення громадянства Республіки Білорусь та подання документа про його припинення;

у межах судового контролю зобов`язати відповідачів подати звіт про виконання судового рішення.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона була громадянкою Республіки Білорусь та має посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 , видану 28.10.2019. До Овідіопольського РВ Головного управління ДМС в Одеській області вона подала заяву про набуття громадянства України, до якої, крім інших документів, долучила заяву про зміну громадянства (Форма 12), а саме про зміну громадянства з Республіки Білорусь на громадянство України. При поданні заяви про зміну громадянства позивач керувалась пунктом 2 частини шостої статті 8 Закону України «Про громадянство України» та Угодою, укладеною 12.03.1999 між Україною та Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні.

З посиланням на статтю 1 цієї Угоди позивач вважає, що Угода передбачає автоматичне припинення громадянства Республіки Білорусь у разі набуття особою громадянства України, тому разом із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням вона подала заяву про зміну громадянства.

За наслідком поданої заяви Головне управління ДМС України в Одеській області прийняло рішення оформити ОСОБА_1 набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» та видало довідку №5140-000041895 від 14.11.2025 про реєстрацію громадянином України, у якій зазначено, що вона є підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, а не паспорта громадянина України.

На думку позивача, у такий спосіб ГУ ДМС України в Одеській області відмовилось оформити та видати паспорт громадянина України. Позивач намагалась подати окремо до Овідіопольського РВ заяву про оформлення та видачу паспорта громадянина України, однак посадові особи Овідіопольського РВ за вказівкою ГУ ДМС України в Одеській області відмовились приймати таку заяву, розуміючи, що подача такої заяви можлива лише особисто.

У січні 2026 року представник позивача подав до Овідіопольського ДМС адвокатський запит з проханням повідомити, на якій підставі відмовлено у прийнятті від ОСОБА_1 документів для оформлення і видачі паспорта громадянина України.

Листом від 21.01.2026 Овідіопольський ДМС повідомив, що 09.12.2025 ОСОБА_1 отримала довідку №5140-000041895 від 14.11.2025 про реєстрацію особи громадянином України, в якій зазначено, що ця довідка є підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України і вона не містить дозволу на документування заявниці паспортом громадянина України.

Позивач також вказує, що направила поштою до Головного управління ДМС в Одеській області та до ОСОБА_2 письмову заяву, у якій просила оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі id-картки, до якої повторно долучила заяву про зміну громадянства.

У відповідь Овідіопольський РВ листом №С-1/6/5140-26/5140/1-26 від 31.01.2026 повідомив, що паспорт громадянина України ОСОБА_1 може отримати після виконання зобов`язання припинити іноземне громадянство та надання ГУ ДМС в Одеській області документа про припинення громадянства Республіки Білорусь.

Позивач вважає протиправними дії Головного управління ДМС в Одеській області в частині зазначення у довідці, що вона є підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, а не паспорта громадянина України, а вимоги відповідачів щодо виконання зобов`язання припинити іноземне громадянство - незаконними та такими, що ґрунтуються на неправильному трактуванні норм чинного законодавства.

За твердженням позивача, доводи відповідачів про те, що вона не має права на отримання паспорта громадянина України по спрощеній процедурі, ґрунтуються на тому, що у неї відсутній паспорт громадянки Республіки Білорусь саме серії НОМЕР_2 , в якому наявна відмітка про постановку на консульський облік в Посольстві Республіки Білорусь в Україні та відмітка про виїзд на постійне проживання в Україну.

Такі доводи позивач вважає позбавленими правового підґрунтя, що, на її думку, підтверджено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №420/34060/24, у якій апеляційний суд встановив, що «позивачка відповідає вимогам законодавства щодо набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства», а вимоги відповідачів щодо обов`язкової наявності паспорта серії РР з відповідними відмітками є незаконними.

Цією ж постановою, як вказує позивач, суд визнав протиправною бездіяльність Овідіопольського відділу щодо неналежного розгляду її заяви від 09.10.2024 про набуття громадянства України за територіальним походженням та зобов`язав цей відділ повторно розглянути заяву з урахуванням наданої судом правової оцінки.

Однак відповідачі фактично проігнорували обставини, встановлені цим судовим рішенням, що призвело до того, що позивач знову змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

З посиланням на пункти 117, 118, 119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, позивач стверджує, що вона не зобов`язана вчиняти інших дій щодо припинення громадянства Республіки Білорусь, оскільки підпадає під спрощений порядок зміни громадянства, тому відповідач повинен був керуватися не пунктом 119, а пунктом 118 цього Порядку. Оскільки Законом №5492-VI від 20.11.2012 свідоцтво про належність до громадянства України виключено з переліку документів, що підтверджують громадянство України, на підставі пункту 118 Порядку ГУ ДМС в Одеській області зобов`язане видати довідку із зазначенням, що вона є підставою для видачі паспорта громадянина України, а Овідіопольський відділ зобов`язаний прийняти заяву про оформлення та видачу паспорта без встановлення вимоги щодо припинення громадянства Республіки Білорусь.

Позивач посилається також на частину другу статті 5 та частину другу статті 9 КАС України щодо захисту порушених прав в інший спосіб та виходу суду за межі позовних вимог, а також на статтю 2 КАС України щодо завдання адміністративного судочинства.

Позивач зазначає, що понесла судові витрати у розмірі 51064,96 грн, з яких 1064,96 грн - витрати зі сплати судового збору та 50000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката.

Стислий виклад заперечень відповідача

Представник Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 23.07.2025 звернулась до Овідіопольського відділу ГУ ДМС в Одеській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням та того ж дня подала зобов`язання припинити іноземне громадянство.

З посиланням на абзаци 12, 16 статті 1 та частину п`яту статті 8 Закону України «Про громадянство України» відповідач вважає, що саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття громадянства України.

Відповідач вказує, що 14.11.2025 ГУ ДМС в Одеській області прийняло рішення №399689 про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням, а 06.01.2026 до ГУ ДМС в Одеській області від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну громадянства, на яку ГУ ДМС в Одеській області надало письмову відповідь від 03.02.2026 №С-6/6/5101-26/5100.16/69-26.

За твердженням відповідача, однією з основних умов застосування положень Угоди до громадян Республіки Білорусь, які мають намір набути громадянство України, є постійне проживання їх на території України, а під час оформлення документів про набуття громадянства України громадянами Республіки Білорусь відповідно до положень Угоди необхідно враховувати такі основні критерії: постійне проживання в Україні за паспортом громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_2 , в якому наявна відмітка про виїзд на постійне проживання в Україну та відмітка про постановку на консульський облік в Посольстві Республіки Білорусь в Україні (відповідно до листа Посольства Республіки Білорусь в Україні від 9 березня 2015 року №04-23/232-К).

Відповідно до Угоди особи після набуття громадянства України не беруть участь у припиненні попереднього громадянства, оскільки ними подається заява про зміну громадянства.

Водночас статтею 3 Угоди передбачено, що питання, не врегульовані цією Угодою, регулюються національним законодавством Сторін.

Оскільки ОСОБА_1 не надала паспорт громадянина Республіки Білорусь серії РР зразка 1996 року з відміткою про взяття на консульський облік у Посольстві Республіки Білорусь в Україні, підстав для подачі заяви про зміну громадянства немає, і у термін до 14.11.2027 їй необхідно подати документ про припинення громадянства Республіки Білорусь, виданий уповноваженим органом.

У разі виконання умов Угоди громадяни Республіки Білорусь можуть порушити клопотання про набуття громадянства України відповідно до Закону та Угоди, в іншому випадку - відповідно до положень Закону.

У зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 підстав для порушення клопотання про набуття громадянства України відповідно до Угоди 14.11.2025 їй оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону.

Відповідач вважає, що позивач набула громадянства України відповідно до Закону, а не на підставі Угоди, тому з урахуванням пунктів 117, 119 Порядку та пункту 3 Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1111, у довідці про реєстрацію особи громадянином України правомірно зазначено, що вона є підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України.

Із заявою про оформлення тимчасового посвідчення громадянина України ОСОБА_1 не зверталась, хоча може подати таку заяву до територіального підрозділу ГУ ДМС в Одеській області за місцем її проживання.

Відповідач зазначає, що встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону дворічний строк подання документа про припинення іноземного громадянства має зобов`язуючий характер, особа має подати клопотання про припинення громадянства іноземної держави, проте ОСОБА_1 цих норм не дотримала та станом на дату надання відповіді на заяву не виконала взятих на себе зобов`язань.

Пункт 118 Порядку, на думку відповідача, не застосовується стосовно осіб, які взяли на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство, а ОСОБА_1 взяла таке зобов`язання 23.07.2025, тому вимога про зобов`язання видати нову довідку про реєстрацію громадянином України не ґрунтується на чинному законодавстві.

Щодо вимоги про зобов`язання Овідіопольського відділу прийняти та розглянути заяву про оформлення та видачу паспорта громадянина України відповідач зазначає, що позивач не надала доказів звернення за оформленням та видачею паспорта громадянина України, не ініціювала таку процедуру у порядку, визначеному законодавством, тому зобов`язати прийняти та розглянути заяву, яка не подавалася, неможливо.

Перелік документів для оформлення паспорта громадянина України вперше визначено пунктом 35 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, а паспорт громадянина України позивач зможе отримати після виконання зобов`язання припинити іноземне громадянство та надання документа про припинення громадянства Республіки Білорусь.

Вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідач вважає необґрунтованою, оскільки вона не підтверджена доказами, зокрема договорами, рахунками, платіжними документами, актами виконаних робіт, а справа є справою незначної складності. На обґрунтування цього відповідач посилається на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру. Вимогу про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення відповідач вважає передчасною, оскільки судове рішення щодо спору ще не ухвалене та відсутня інформація щодо ухилення відповідача від його можливого виконання.

Відповідач також посилається на частину другу статті 19 Конституції України та на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 20.02.2026 залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання доказів доплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Представник позивача 24.02.2026 подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додав копію платіжної інструкції від 23.02.2026 про сплату судового збору на суму 1064,96 грн.

Суд ухвалою від 02.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача 20.04.2026 подав заяву про встановлення судового контролю, у якій з посиланням на статті 294, 383 КАС України просив визнати протиправними дії Овідіопольського відділу, вчинені під час виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №420/34060/24, та зобов`язати цей відділ подати звіт про виконання судового рішення. Клопотанням від 21.04.2026 представник позивача просив залишити цю заяву без розгляду як помилково подану та таку, що не стосується цієї справи.

За частиною третьою статті 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

КАС України не встановлює порядку вирішення клопотання учасника справи про залишення без розгляду поданої ним заяви. Представник позивача просить залишити без розгляду заяву, яку він подав, і суд цієї заяви по суті не вирішував.

За таких обставин, суд задовольняє клопотання від 21.04.2026 та залишає заяву від 20.04.2026 про встановлення судового контролю без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 зі строком дії до 25.10.2029 орган 0503 видав 28.10.2019 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У графі «Громадянство» посвідки зазначено «БІЛ», у графі «Місце народження» - «Україна».

За перекладом паспорта громадянина Республіки Білорусь НОМЕР_3 , виданого 22.07.2022 Міністерством внутрішніх справ зі строком дії до 22.07.2032, місцем народження ОСОБА_1 є Україна, Вінницька область, Чечельницький район, Демівка.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 08.07.2025 у справі №420/34060/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Овідіопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, встановив, що ОСОБА_1 09.10.2024 звернулась до Овідіопольського відділу із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України», разом з якою подала, зокрема, заяву про зміну громадянства за встановленою формою (Форма 12). Цією постановою суд визнав протиправною бездіяльність Овідіопольського відділу щодо неналежного розгляду заяви від 09.10.2024 та зобов`язав його повторно розглянути цю заяву у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом правової оцінки.

Відповідно до заяви №5140-000083193 від 23.07.2025 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, ОСОБА_1 23.07.2025 просила оформити їй набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» з підстави народження на території України до 24 серпня 1991 року батьків.

До зави додані такі документи: паспортний документ НОМЕР_3 , виданий 22.07.2022 владою Республіки Білорусь; документ про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид, без номера, виданий 23.07.2025 МВС України; посвідка на проживання для іноземців № НОМЕР_1 , видана 28.10.2019, орган видачі - 0503; документ, що засвідчує родинні стосунки заявника з батьком чи матір`ю, які народилися на території України; документ, який підтверджує факт народження батька чи матері заявника на території України; свідоцтво про народження; рішення суду про зобов`язання прийняти рішення про оформлення набуття громадянства України від 08.07.2025 у судовій справі №420/34060/24, яке прийняв П`ятий апеляційний адміністративний суд.

Серед матеріалів, які надав відповідач, є зобов`язання припинити іноземне громадянство, датоване 23.07.2025 та підписане заявником. За його змістом, ОСОБА_1 , громадянка Республіки Білорусь, зобов`язується протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство Республіки Білорусь та подати до органу, що видав їй тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства Республіки Білорусь, виданий уповноваженим на те органом цієї держави, а у разі неотримання такого документа з незалежних від неї причин - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт до уповноваженого органу цієї держави.

Матеріали справи містять три заяви ОСОБА_1 про зміну громадянства за формою 12: від 09.10.2024, адресовану начальникові Овідіопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, та дві від 05.01.2026, одну з яких адресовано начальникові Овідіопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, а другу - начальникові Головного управління ДМС України в Одеській області. Заяви про зміну громадянства, датованої 23.07.2025, матеріали справи не містять.

Відповідно до довідки №5140-000041895 про реєстрацію особи громадянином України, яку 14.11.2025 видало ГУ ДМС в Одеській області, згідно з рішенням ГУ ДМС в Одеській області №399689 від 14.11.2025 ОСОБА_1 набула громадянства України на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» та є громадянином України з 14 листопада 2025 року. У довідці зазначено, що вона видана до посвідки на проживання для іноземців № НОМЕР_1 , виданої 28.10.2019 органом 0503, і є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України, - тимчасового посвідчення громадянина України.

В означеному рішенні від 14.11.2025, вирішено оформити набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 .

За розпискою від 09.12.2025, ОСОБА_1 отримала довідку про реєстрацію громадянином України та ознайомилась з порядком оформлення документа, що посвідчує громадянство України.

Разом х заявою від 05.01.2026, адресованою Овідіопольському районному відділу та Головному управлінню Державної міграційної служби в Одеській області, ОСОБА_1 повторно надала заяву про зміну громадянства та просила оформити і видати їй паспорт громадянина України у формі ID-картки. У цій заяві вона вказала, що 23.07.2025 до заяви про набуття громадянства України подала заяву про зміну громадянства (Форма 12).

Цю заяву разом з оригіналом заяви від 05.01.2026 про зміну громадянства та копією постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 ОСОБА_1 05.01.2026 надіслала поштою Овідіопольському відділу, що підтверджують опис вкладення до цінного листа та накладна №6504522475840.

На адвокатський запит від 14.01.2026 Овідіопольський відділ листом від 21.01.2026 №5/5140.1-26/5140/24-26 повідомив, що ОСОБА_1 09.12.2025 отримала довідку про реєстрацію особи громадянином України, в якій зазначено, що довідка є підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, що довідка не містить дозволу на документування заявниці паспортом громадянина України, що під час отримання довідки їй роз`яснено порядок оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, а її заява зареєстрована та знаходиться на розгляді.

Листом від 20.01.2026 №5100.16-645/51.1-26 на лист представника позивача від 15.01.2026 ГУ ДМС в Одеській області повідомило, що рішенням ГУ ДМС в Одеській області від 14.11.2025 ОСОБА_1 набула громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України», а подане нею 23.07.2025 зобов`язання припинити іноземне громадянство не виконано. ГУ ДМС в Одеській області зазначило, що ОСОБА_1 не зверталась із заявою про оформлення тимчасового посвідчення громадянина України. Щодо заяви про зміну громадянства ГУ ДМС в Одеській області вказало, що під час оформлення документів про набуття громадянства України громадянами Республіки Білорусь відповідно до положень Угоди необхідно враховувати такі основні критерії: постійне проживання в Україні за паспортом громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_2 , в якому наявна відмітка про виїзд на постійне проживання в Україну та відмітка про постановку на консульський облік в Посольстві Республіки Білорусь в Україні, і послалося на лист Посольства Республіки Білорусь в Україні від 09.03.2015 №04-23/232-К.

За змістом листа, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надала паспорт громадянина Республіки Білорусь серії РР зразка 1996 року з відміткою про взяття на консульський облік у Посольстві Республіки Білорусь в Україні, підстав для подачі заяви про зміну громадянства немає, і у термін до 14.11.2027 їй необхідно подати документ про припинення громадянства Республіки Білорусь, виданий уповноваженим органом. ГУ ДМС в Одеській області також повідомило, що звернення ОСОБА_1 від 06.01.2026 розгляне у термін до 03.02.2026.

Овідіопольський відділ листом від 31.01.2026 №С-1/6/5140-26/5140/1-26 на звернення щодо зміни громадянства та видачі паспорта громадянина України повідомив ОСОБА_1 , що 14.11.2025 їй оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону, що ГУ ДМС в Одеській області видало їй довідку про реєстрацію особи громадянином України для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, із заявою про оформлення якого вона може звернутись до територіального органу або підрозділу за місцем фактичного проживання, та що паспорт громадянина України вона зможе отримати після виконання зобов`язання припинити іноземне громадянство та надання до ГУ ДМС в Одеській області документа про припинення громадянства Республіки Білорусь.

ГУ ДМС в Одеській області листом від 03.02.2026 №С-6/6/5101-26/5100.16/69-26 на звернення від 05.01.2026 щодо подачі заяви про зміну громадянства та оформлення паспорта громадянина України повідомило ОСОБА_1 , що під час оформлення документів про набуття громадянства України громадянами Республіки Білорусь відповідно до положень Угоди необхідно враховувати такі основні критерії: постійне проживання в Україні за паспортом громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_2 , в якому наявна відмітка про виїзд на постійне проживання в Україну та відмітка про постановку на консульський облік в Посольстві Республіки Білорусь в Україні. У листі ГУ ДМС в Одеській області зазначило, що відповідно до Угоди особи після набуття громадянства України не беруть участі у припиненні попереднього громадянства, оскільки подають заяву про зміну громадянства, а у разі виконання умов Угоди громадяни Республіки Білорусь можуть порушити клопотання про набуття громадянства України відповідно до Закону та Угоди, в іншому випадку - відповідно до положень Закону. За змістом листа, у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 підстав для порушення клопотання про набуття громадянства України відповідно до Угоди 14.11.2025 їй оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону, їй видано довідку про реєстрацію особи громадянином України для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, із заявою про оформлення якого вона в установленому порядку не зверталась, а паспорт громадянина України вона зможе отримати після виконання зобов`язання припинити іноземне громадянство та надання до ГУ ДМС в Одеській області документа про припинення громадянства Республіки Білорусь.

На підтвердження критеріїв застосування Угоди відповідач надав лист Державної міграційної служби України від 19.03.2015, яким начальникам головних управлінь, управлінь ДМС України в областях та місті Києві надіслано для врахування в роботі лист Посольства Республіки Білорусь в Україні від 9 березня 2015 року №04-23/232-К.

За змістом листа Посольства, викладеного російською мовою, у 2008 році міністерства закордонних справ Республіки Білорусь та України обмінялись нотами №19-19/5139-к від 24.06.2008 та №71/ВГ/23-539/РБ-97/2-08 від 27.11.2008 щодо тлумачення і застосування Угоди, за якими зазначена категорія громадян Республіки Білорусь має бути документована паспортами громадянина Республіки Білорусь серії РР зразка 1996 року з відміткою про постановку на консульський облік у Посольстві Республіки Білорусь в Україні.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон №2235-III), Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (далі - Порядок №215), Угодою між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, від 12.03.1999, ратифікованою Законом України від 21.10.1999 №1186-XIV (далі - Угода), та Порядком реалізації цієї Угоди, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України від 28.04.2000 №317/95/15/5а, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.05.2000 за №293/4514 (далі - Порядок реалізації Угоди).

Норми Закону №2235-III та Порядку №215 щодо видачі довідки суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 14.11.2025, оскільки саме цього дня ГУ ДМС в Одеській області прийняло рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України та видало спірну довідку, а зміни до статті 8 Закону №2235-III, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України» від 18.06.2025 №4502-IX (далі - Закон №4502-IX), набрали чинності 16.01.2026.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону №2235-III, питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

За статтею 1 Закону №2235-III:

міжнародний договір України - це міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;

заява про зміну громадянства - документ, що подається іноземцем, який є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону №2235-III, для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2235-III встановлено, що іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

За пунктом 2 частини шостої статті 8 Закону №2235-III, для оформлення набуття громадянства України замість зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано іноземцем, який постійно проживає в Україні на законних підставах та є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, - заяву про зміну громадянства.

Статтею 5 Закону №2235-III до документів, що підтверджують громадянство України, віднесено, зокрема, паспорт громадянина України (пункт 1) та тимчасове посвідчення громадянина України (пункт 4).

Порядок №215 Президент України затвердив для організації виконання Закону №2235-III. Цей Порядок визначає перелік документів, які подаються для оформлення набуття громадянства України, та порядок виконання прийнятих рішень з питань громадянства.

Згідно з пунктом 26 Порядку №215, особа, батько чи мати якої народились до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку.

За підпунктом «в» пункту 24 Порядку №215, подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України. Іноземці, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, подають заяву про зміну громадянства.

За абзацами першим, четвертим пункту 117 Порядку №215, у разі прийняття щодо особи рішення про оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України за місцем її проживання реєструє особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Відповідно до абзацу першого пункту 118 Порядку №215, особам, які проживають на території України і набули громадянство України, за винятком осіб, які взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, територіальні підрозділи Державної міграційної служби України видають паспорти громадянина України або свідоцтва про належність до громадянства України.

За абзацом першим пункту 119 Порядку №215, особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Статтею 1 Угоди визначено, що кожна зі Сторін надасть громадянам іншої Сторони, які постійно проживають на законних підставах на її території, громадянство відповідно до її національного законодавства. Протягом десяти днів після надання особі нового громадянства компетентні органи Сторони, громадянство якої набувається, видають особі документ, який підтверджує набуте громадянство, одночасно вилучають документ, який підтверджує припинене громадянство, і пересилають його дипломатичними каналами Стороні, громадянство якої припиняється, разом з повідомленням про набуття нового громадянства із зазначенням дати набуття громадянства. Протягом двох місяців після отримання повідомлення про набуття особою нового громадянства Сторона, громадянство якої припиняється, оформляє припинення громадянства і повідомляє про це Стороні, громадянство якої набувається. Дата набуття громадянства однієї Сторони буде датою припинення громадянства іншої Сторони.

Згідно зі статтею 3 Угоди, питання, не врегульовані цією Угодою, регулюються національним законодавством Сторін. За статтею 4 Угоди, питання, пов`язані з тлумаченням і застосуванням цієї Угоди, вирішуються Сторонами шляхом проведення консультацій або обміну дипломатичними нотами.

Відповідно до підпунктів 1.1.1 - 1.1.3 Порядку реалізації Угоди, громадянство України можуть набути громадяни Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні. Належність особи, яка постійно проживає в Україні, до громадянства Республіки Білорусь підтверджується одним з таких документів: паспортом громадянина Республіки Білорусь зразків 1993 року та 1996 року; паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку в Республіці Білорусь за станом на 12 листопада 1991 року; закордонним паспортом громадянина колишнього СРСР, оформленим для виїзду за кордон на постійне проживання з відміткою «Грамадзянін Республікі Бєларусь»; довідкою або повідомленням компетентного органу Республіки Білорусь, що підтверджує належність особи до громадянства Республіки Білорусь. Постійне проживання особи в Україні підтверджується одним із таких документів, зокрема посвідкою на постійне проживання в Україні.

За абзацом першим підпункту 1.2.1 Порядку реалізації Угоди, громадяни Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні та які «самі чи хоча б один з їх батьків ... народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України»», можуть набути громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону №2235-III. Згідно з підпунктом 1.2.6 цього Порядку, разом із документами для оформлення набуття громадянства громадянин Республіки Білорусь, крім особи, яка визнана судом недієздатною, подає заяву про зміну громадянства.

Підпунктом 1.2.10 Порядку реалізації Угоди передбачено: «Головне управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі ... протягом семи днів з моменту прийняття рішення про набуття громадянином Республіки Білорусь громадянства України за територіальним походженням ... вилучає в нього документ про право постійного проживання в Україні та документ, що підтверджує громадянство Республіки Білорусь, видає паспорт громадянина України та надсилає Міністерству закордонних справ України російською мовою повідомлення (додаток 2) про набуття громадянства України громадянином Республіки Білорусь ...».

Суд враховує, що рішення про оформлення набуття громадянства та видачу документів, які підтверджують громадянство України, за пунктами 117, 118 Порядку №215 здійснюють територіальні органи та підрозділи Державної міграційної служби України.

Аналіз наведених норм свідчить, що для громадян Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, діє спеціальний порядок. Замість зобов`язання припинити іноземне громадянство вони подають заяву про зміну громадянства (підпункт 1.2.6 Порядку реалізації Угоди), громадянство Республіки Білорусь припиняється з дати набуття громадянства України, а після прийняття рішення про набуття громадянства України такій особі видається паспорт громадянина України (підпункт 1.2.10 Порядку реалізації Угоди).

Правило пункту 119 Порядку №215 про видачу тимчасового посвідчення громадянина України стосується іноземців, які за законом припиняють іноземне громадянство протягом двох років після набуття громадянства України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 13.06.2018 у справі №808/8844/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Набуття громадянства України громадянами Республіки Білорусь (у тому числі за територіальним походженням, тобто відповідно до статті 8 Закону №2235-ІІІ) з 08 квітня 2000 року здійснюється по спрощеному порядку на підставі Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства громадянами України, які постійно проживають в Республіці Білорусь, і громадянами Республіки Білорусь, які постійно проживають в Україні, підписаної 12 березня 1999 року та ратифікованої 21 жовтня 1999 року.».

Наведений висновок є застосовним і до спірних правовідносин у цій справі, оскільки він стосується застосування Угоди до громадянина Республіки Білорусь, який набуває громадянство України за територіальним походженням відповідно до статті 8 Закону №2235-III, а Угода є чинною.

Суд зауважує, що статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

За частиною другою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ДМС в Одеській області щодо зазначення у довідці інформації про те, що вона є підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, та про зобов`язання видати нову довідку, суд виходить з такого.

Позивач є громадянкою Республіки Білорусь та постійно проживає в Україні, що підтверджують посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 , у графі «Громадянство» якої зазначено «БІЛ», та паспорт громадянина Республіки Білорусь КН3114499.

Рішенням від 14.11.2025 ГУ ДМС в Одеській області оформило позивачу набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону №2235-III.

З огляду на це суд дійшов висновку, що на позивача поширюються стаття 1 Угоди, пункт 2 частини шостої статті 8 Закону №2235-III та підпункт «в» пункту 24 Порядку №215.

Як встановлено судом, П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 08.07.2025 у справі №420/34060/24 зазначив: «Також, позивачкою у якості документу, передбаченого підпунктом «в» пункту 24 Порядку № 215, подано заяву про зміну громадянства за встановленої формою (Форма 12).».

У цій постанові суд також вказав, що посилання на те, що позивачка «не подала паспорту громадянина Республіки Білорусь серії РР зразку 1996 року з відміткою про прийняття на облік в Посольстві Республіки Білорусь в України є безпідставними, оскільки надання інших документів для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, ніж тих, що визначені пунктами 24, 26, Порядком №215 не передбачено», та дійшов висновку, що «позивачка відповідає вимогам законодавства щодо набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до Угоди між Україною і Республікою Білорусь про спрощений порядок зміни громадянства».

Цією постановою суд зобов`язав Овідіопольський відділ повторно розглянути заяву позивача від 09.10.2024 з урахуванням наданої судом правової оцінки.

Постанова ухвалена у справі за участю тих самих осіб і відповідно до статті 129-1 Конституції України та частини другої статті 14 КАС України є обов`язковою для відповідачів.

З наданою апеляційним судом правовою оцінкою суд погоджується.

Підпункти 1.1.2, 1.1.3 Порядку реалізації Угоди не містять вимог щодо серії паспорта громадянина Республіки Білорусь чи відмітки в ньому про постановку на консульський облік, а постійне проживання в Україні підтверджується посвідкою на постійне проживання.

Заперечення відповідача про те, що позивач не надала паспорт громадянина Республіки Білорусь серії РР зразка 1996 року з відміткою про взяття на консульський облік, а тому підстав для подачі заяви про зміну громадянства немає, суд відхиляє.

Так, на підтвердження означеного твердження, відповідач надав лист Посольства Республіки Білорусь в Україні від 9 березня 2015 року №04-23/232-К, який посилається на ноти 2008 року.

Лист Посольства не є ні міжнародним договором України, ні актом законодавства України.

За статтею 4 Угоди, питання, пов`язані з тлумаченням і застосуванням цієї Угоди, вирішуються Сторонами шляхом проведення консультацій або обміну дипломатичними нотами.

Водночас документи, якими підтверджується належність особи до громадянства Республіки Білорусь та її постійне проживання в Україні, визначає Порядок реалізації Угоди. Цей Порядок діє в редакції наказу від 30.05.2007 №169/115/321/5, після 2008 року не змінювався і вимог щодо серії паспорта чи відмітки про консульський облік не містить. Не містять таких вимог також Угода, Закон №2235-III та Порядок №215.

Крім того, це заперечення апеляційний суд уже оцінив у справі між тими самими сторонами, тому аргумент позивача про те, що такі твердження відповідачів позбавлені правового підґрунтя, що підтверджено постановою від 08.07.2025, є обґрунтованим.

Серед матеріалів, які надав відповідач, є зобов`язання припинити іноземне громадянство, датоване 23.07.2025 та підписане заявником. Саме з цим документом відповідач пов`язує зміст довідки, стверджуючи, що позивач подала зобов`язання припинити іноземне громадянство і що пункт 118 Порядку №215 не застосовується стосовно осіб, які взяли на себе таке зобов`язання.

Оцінюючи цей документ, суд враховує такі встановлені обставини. У графі «Документи, які додаються до заяви» заяви №5140-000083193 зобов`язання припинити іноземне громадянство не зазначено.

Заяву про зміну громадянства позивач подала разом із заявою від 09.10.2024, яку Овідіопольський відділ мав розглянути повторно.

У листі від 28.08.2025, надісланому на електронні адреси обох відповідачів, представник позивача вказував, що вона правомірно подала заяву про зміну громадянства, а не зобов`язання про припинення іноземного громадянства.

У листі від 20.01.2026 ГУ ДМС в Одеській області пояснило, що підстав для подачі заяви про зміну громадянства немає у зв`язку з тим, що позивач не надала паспорт серії РР, а в листі від 03.02.2026 - що набуття громадянства оформлено відповідно до частини першої статті 8 Закону у зв`язку із відсутністю у позивача підстав для порушення клопотання відповідно до Угоди.

З наведеного суд дійшов висновку, що відповідачі до прийняття рішення від 14.11.2025 знали про волевиявлення позивача змінити громадянство відповідно до Угоди, а правило про зобов`язання припинити іноземне громадянство застосували до неї з тієї підстави, яку П`ятий апеляційний адміністративний суд визнав безпідставною.

За підпунктом «в» пункту 24 Порядку №215, подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається, якщо міжнародний договір України передбачає припинення громадянства іншої держави одночасно з набуттям громадянства України. Стаття 1 Угоди таке припинення передбачає, а частина друга статті 4 Закону №2235-III надає правилам міжнародного договору перевагу.

Тому наявність у справі про набуття громадянства зобов`язання, якого закон від позивача не вимагав, не змінює встановленого Угодою порядку та не робить позивача особою, якій замість паспорта громадянина України видається тимчасове посвідчення громадянина України.

Суд вважає, що виняток, передбачений пунктом 118 Порядку №215, і правило пункту 119 цього Порядку на позивача не поширюються.

Твердження позивача про те, що до заяви про набуття громадянства України вона долучила заяву про зміну громадянства (Форма 12), підтверджене щодо заяви від 09.10.2024. Заяви про зміну громадянства, датованої 23.07.2025, матеріали справи не містять.

Однак, це не впливає на висновок суду, оскільки заяву від 09.10.2024 разом із заявою про зміну громадянства Овідіопольський відділ був зобов`язаний розглянути повторно, а листом від 28.08.2025 представник позивача повідомив відповідачів, що вона подала заяву про зміну громадянства, а не зобов`язання про припинення іноземного громадянства.

Заперечення відповідача про те, що позивач набула громадянства України відповідно до Закону №2235-III, а не на підставі Угоди, суд вважає помилковим. Стаття 1 Угоди передбачає надання громадянства відповідно до національного законодавства Сторони, а підпункт 1.2.1 Порядку реалізації Угоди прямо називає набуття громадянами Республіки Білорусь громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону №2235-III. Оформлення набуття громадянства за цією частиною застосування Угоди не виключає, що узгоджується з наведеним вище висновком Верховного Суду.

Посилання відповідача на абзац дванадцятий статті 1 та частину п`яту статті 8 Закону №2235-III, за якими саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про його припинення, суд не застосовує. Ці норми встановлюють обов`язок іноземців, які за законом подають зобов`язання припинити іноземне громадянство, тоді як для позивача пункт 2 частини шостої статті 8 цього Закону та Угода передбачають зміну громадянства.

З цієї ж підстави суд не застосовує пункт 3 Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1111, на який посилається відповідач: він визначає строк, на який видається тимчасове посвідчення.

Твердження відповідача про те, що заява про зміну громадянства надійшла від позивача у січні 2026 року, після прийняття рішення №399689, стосується лише заяви від 05.01.2026 та не враховує заяви про зміну громадянства, поданої разом із заявою від 09.10.2024.

Аргумент відповідача про те, що позивач не зверталась із заявою про оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, на вирішення спору не впливає, оскільки позивач оспорює саме те, що довідка є підставою для оформлення такого посвідчення.

Суд враховує також, що у постанові від 17.03.2026 у справі №620/5854/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив: «Надалі, у разі одержання позитивного рішення щодо вирішення такої заяви, іноземцю видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої він має право оформити тимчасове посвідчення, що діє не більше двох років. Однак, лише у разі виконання ним обов`язку припинити іноземне громадянство та після отримання документа про припинення іноземного громадянства, така особа має право отримати паспорт України.». Суд вважає, що наведений висновок не є застосовним до спірних правовідносин, оскільки у справі №620/5854/24 спір стосувався прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства від особи, яка подала зобов`язання припинити іноземне громадянство, а застосування Угоди та подання заяви про зміну громадянства Верховний Суд у цій постанові не оцінював.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач - ГУ ДМС в Одеській області - зазначив у довідці №5140-000041895 від 14.11.2025, що вона є підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, чим порушив право позивача на отримання документа, що підтверджує громадянство України, - паспорта громадянина України, передбачене абзацом першим пункту 118 Порядку №215 та статтею 1 Угоди.

Ці дії не відповідають пунктам 1, 3 частини другої статті 2 КАС України, оскільки вчинені не на підставі закону та без урахування усіх обставин, що мають значення, зокрема поданої позивачем заяви про зміну громадянства та правової оцінки, наданої апеляційним судом.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що за пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Зміст довідки щодо документа, який на її підставі оформлюється, визначено абзацом четвертим пункту 117 та пунктом 118 Порядку №215 і від розсуду відповідача не залежить.

На день ухвалення цього рішення стаття 8 Закону №2235-III діє в редакції Закону №4502-IX.

Водночас за пунктом 2 розділу II Закону №4502-IX розгляд заяв про набуття громадянства України, поданих до набрання чинності цим Законом, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Заяву про оформлення набуття громадянства позивач подала до 16.01.2026, тому зміна редакції статті 8 Закону №2235-III видачі їй довідки як підстави для оформлення паспорта не перешкоджає.

Пункти 143, 144 Порядку №215 у редакції, чинній на день ухвалення рішення, так само передбачають видачу довідки про реєстрацію особи громадянином України для оформлення документів, що підтверджують громадянство України, та видачу паспорта громадянина України особам, які проживають на території України і набули громадянство України, крім осіб, які взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство. З мотивів, наведених вище, цей виняток на позивача не поширюється.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ДМС в Одеській області та про зобов`язання видати нову довідку про реєстрацію особи громадянином України, у якій зазначити, що вона є підставою для оформлення паспорта громадянина України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій Овідіопольського відділу, що полягають у встановленні обов`язкової умови для оформлення та видачі паспорта громадянина України, та про зобов`язання прийняти та розглянути заяву про оформлення та видачу паспорта, суд зазначає таке.

Оформлення паспорта громадянина України врегульовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) та Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302). Ці акти суд застосовує в редакції, чинній станом на січень 2026 року, коли позивач надіслала заяву від 05.01.2026, а Овідіопольський відділ надав на неї відповідь.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 21 Закону №5492-VI, оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр).

Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, якими за пунктами 4 і 4-1 частини першої статті 2 цього Закону є центри надання адміністративних послуг та державне підприємство, що належить до сфери управління розпорядника Реєстру. За пунктом 1 частини першої статті 2 Закону №5492-VI, розпорядником Реєстру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Підпункт 1 пункту 7 Порядку №302 передбачає, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

За пунктом 13 цього Порядку, для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Абзац перший пункту 20 Порядку №302 передбачає, що документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, уповноваженому суб`єкту за місцем звернення особи.

За абзацом першим пункту 24 Порядку №302, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Пунктом 25 Порядку №302 передбачено, що у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта із використанням кваліфікованого електронного підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів).

Абзац другий підпункту 2 пункту 35 Порядку №302 передбачає, що якщо особа набула громадянства України на території України, для оформлення паспорта подається довідка про реєстрацію особи громадянином України.

З наведених норм убачається, що процедура оформлення паспорта громадянина України розпочинається з особистого звернення особи до територіального підрозділу ДМС, під час якого працівник цього підрозділу перевіряє подані документи, отримує біометричні дані та формує заяву-анкету. Для особи, яка набула громадянство України на території України, обов`язковим документом є довідка про реєстрацію особи громадянином України.

Позивач 05.01.2026 надіслала поштою Овідіопольському відділу заяву, в якій просила оформити і видати їй паспорт громадянина України у формі ID-картки.

Листом від 31.01.2026 №С-1/6/5140-26/5140/1-26 Овідіопольський відділ повідомив позивачу, що їй видано довідку для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, а паспорт громадянина України вона зможе отримати після виконання зобов`язання припинити іноземне громадянство та надання документа про припинення громадянства Республіки Білорусь.

Доказів особистого звернення позивача до Овідіопольського відділу із заявою про оформлення паспорта громадянина України та відмови посадових осіб цього відділу в її прийнятті матеріали справи не містять. Тому твердження позивача про те, що ГУ ДМС в Одеській області відмовилось оформити та видати паспорт, а посадові особи Овідіопольського відділу відмовились приймати таку заяву, суд критично оцінює.

Суд дійшов висновку, що письмова заява, надіслана поштою, не є заявою-анкетою, поданою особисто, у розумінні підпункту 1 пункту 7 Порядку №302, тому процедура оформлення паспорта за нею не розпочалась.

Лист від 31.01.2026 є відповіддю на письмове звернення, а не рішенням про відмову в оформленні паспорта.

За пунктом 101 Порядку №302, рішення про відмову в оформленні або видачі паспорта формується засобами Реєстру, і в ньому зазначаються підстави відмови та порядок його оскарження.

Лист від 31.01.2026 порядку оскарження не містить, а заяву-анкету позивача Овідіопольський відділ не формував і не розглядав. У цій частині заперечення відповідача про те, що позивач не надала доказів звернення за оформленням та видачею паспорта громадянина України у порядку, визначеному законодавством, є обґрунтованим.

Викладене у листі від 31.01.2026 роз`яснення щодо умови отримання паспорта відтворює зміст довідки, яку видало ГУ ДМС в Одеській області і на підставі якої за пунктом 35 Порядку №302 оформлюється паспорт.

Довідка №5140-000041895 від 14.11.2025 за своїм змістом є підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, а не паспорта громадянина України.

Отже, перешкодою для оформлення позивачу паспорта громадянина України є зміст цієї довідки, яку видало ГУ ДМС в Одеській області, а не спосіб подання заяви чи дії Овідіопольського відділу.

Правомірність змісту цієї довідки суд оцінив вище, а порушене право позивача відновлюється зобов`язанням ГУ ДМС в Одеській області видати нову довідку.

З огляду на це заперечення відповідача про те, що паспорт громадянина України позивач зможе отримати після виконання зобов`язання припинити іноземне громадянство, суд відхиляє з мотивів, наведених щодо вимог до ГУ ДМС в Одеській області.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на оформлення паспорта громадянина України позивач зможе реалізувати після отримання нової довідки, звернувшись до територіального підрозділу ДМС у порядку, визначеному Порядком №302.

На час розгляду справи Овідіопольський відділ заяву-анкету позивача не розглядав і рішення про відмову в оформленні паспорта не приймав.

Задоволення вимоги про зобов`язання прийняти та розглянути заяву, яку в установленому порядку ще не подано, означало б вирішення судом спору, який не виник.

Тому посилання відповідача на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи, щодо вимог до Овідіопольського відділу є обґрунтованим.

Відмовляючи в задоволенні вимог до Овідіопольського відділу, суд перевірив його дії на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, і встановив, що Овідіопольський відділ надав відповідь на письмове звернення позивача у межах повноважень, а рішення про відмову в оформленні паспорта, яке могло б порушити право позивача, не приймав. Оцінку викладеному у цій відповіді роз`ясненню суд надав при вирішенні вимог до ГУ ДМС в Одеській області.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Овідіопольського відділу та про зобов`язання прийняти та розглянути заяву про оформлення та видачу паспорта громадянина України без встановлення вимоги щодо припинення громадянства Республіки Білорусь є передчасними і задоволенню не підлягають.

Позивач обґрунтовує свою позицію також посиланням на частину другу статті 5 та частину другу статті 9 КАС України. Суд не застосовує ці норми, оскільки порушене право позивача відновлюється у спосіб, про який вона просить у вимогах до ГУ ДМС в Одеській області, і потреби в іншому способі захисту чи у виході за межі позовних вимог немає.

Щодо вимоги зобов`язати відповідачів подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає, що за абзацом першим частини п`ятої статті 382 КАС України, за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

За абзацом другим частини першої статті 382 КАС України, в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Спір у цій справі стосується змісту довідки про реєстрацію особи громадянином України та оформлення паспорта громадянина України і до справ, у яких суд зобов`язує подати звіт, не належить.

Тому зобов`язання подати звіт під час ухвалення рішення є правом, а не обов`язком суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.04.2026 у справі №9901/459/21 зазначила, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт «є диспозитивним правом суду, яке суд може використовувати залежно від наявності об`єктивних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами», а «підставою для зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є обставини, які ставлять під сумнів виконання цим суб`єктом судового рішення».

Цей висновок стосується абзацу першого частини першої статті 382 КАС України. Частина п`ята цієї статті також передбачає, що суд може зобов`язати подати звіт, тому суд враховує наведений підхід і щодо вимоги, заявленої в позові.

Доказів того, що відповідачі ухилятимуться від виконання рішення у цій справі, позивач не надала, і матеріали справи таких доказів не містять. Незгода позивача зі змістом довідки, виданої за наслідками розгляду її заяви, є предметом оцінки у цій справі і не свідчить про те, що рішення суду відповідачі не виконуватимуть.

Рішення у цій справі законної сили не набрало, а після набрання ним законної сили воно, відповідно до частини другої статті 14 КАС України, є обов`язковим до виконання.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідачів подати звіт під час ухвалення рішення, а заперечення відповідача, який вважає цю вимогу передчасною, є обґрунтованим.

Позивач не позбавлена права звернутися із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в порядку частини першої статті 382 КАС України.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

За подання позовної заяви, яка містить дві вимоги немайнового характеру з похідними від них вимогами, позивач сплатила судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Оскільки суд задовольняє вимоги до ГУ ДМС в Одеській області та відмовляє у вимогах до Овідіопольського відділу, судові витрати відповідно до частини третьої статті 139 КАС України покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДМС в Одеській області підлягає стягненню 1064,96 грн.

Позивач також зазначила про витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 50000,00 грн.

За пунктом 1 частини третьої та частиною четвертою статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а для визначення розміру цих витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та доказів оплати матеріали справи не містять. Заперечення відповідача про те, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підтверджена доказами, зокрема договорами, рахунками, платіжними документами, актами виконаних робіт, є обґрунтованим, тому підстав для стягнення цих витрат разом з ухваленням рішення суду - немає.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 14, 72, 73, 77, 78, 90, 134, 139, 242, 245, 246, 255, 295, 382 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Овідіопольського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо зазначення у довідці № 5140-000041895 від 14.11.2025 про реєстрацію особи громадянином України, яка була видана на ім`я ОСОБА_1 , інформації про те, що вказана довідка є підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області видати ОСОБА_1 нову довідку про реєстрацію особи громадянином України, у якій зазначити, що вона є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України – паспорта громадянина України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, місцезнаходження: вул.Преображенська, буд.44, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384.

Відповідач: Овідіопольський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, місцезнаходження: вул.Берегова, буд.9, селище Овідіополь, Одеський р-н, Одеська обл., 67801.

Суддя Дмитро БАБЕНКО