Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №420/18397/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18397/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 18 Регіональної військово-лікарської комісії (вул. Пироговська, буд. 2, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 07825318) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 18 Регіональної військово-лікарської комісії, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо неналежного розгляду скарги в інтересах ОСОБА_1 від 03.04.2026 р. на постанову Військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою від 05.03.2026 р.;

зобов`язати Відповідача повторно розглянути скаргу в інтересах ОСОБА_1 від 03.04.2026 р. на постанову Військово-лікарської комісії яка оформлена довідкою від 05.03.2026 р.

Адміністративний позов поданий за допомогою системи «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, який є діючим військовослужбовцем та призваний по мобілізації, пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією. Довідка та постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.03.2026 року. На підставі ст. 52в, 61в ІІІ розкладу хвороб – придатний до військової служби. Проте, не погодившись з таким висновком, 03.04.2026 року представник позивача подав скаргу до відповідача, в якій просив винести Постанову, якою визнати ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах, медичних підрозділах або підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, або непридатним до проходження військової служби у Збройних Силах України. До зазначеної скарги додано всі медичні документи, які підтверджували факти, викладені в скарзі та ордер на представництво інтересів ОСОБА_1 . Проте, 10.04.2026 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати (фактично відповідач вважає, що скарга повинна була бути підписана особисто Косіциним А.О., і що адвокат не мав право подавати скаргу в інтересах ОСОБА_1 ). 20.04.2026 року представник позивача повторно направив лист відповідачу, в якому детально розписав право, як адвоката підписувати скарги та заяви в інтересах ОСОБА_1 . Проте, 29.04.2025 відповідач знову надіслав лист, у якому зазначив, що письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду скарги, поданої представником в інтересах ОСОБА_1 від 03.04.2026 р., на постанову Військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою від 05.03.2026 р., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Доводи позову мотивовані наступним. Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються обов`язки, зокрема, щодо розгляду скарг з питань військово-лікарської експертизи, а також переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Отже, відповідач уповноважений розглядати скарги на постанови ВЛК. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат має право самостійно в інтересах Клієнта подавати заяви, скарги, клопотання та інші документи. До скарги адвокатом було долучено документи, якими посвідчено право адвоката представляти інтереси ОСОБА_1 , а саме ордер та завірена копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, тому відмову відповідача адвокату у розгляді скарги позивача на постанову ВЛК з підстав того, що позивач мав звертатись до відповідача особисто, сторона позивача вважає неправомірною.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.

06.07.2026 року відповідачем за допомогою системи “Електронний суд” подано відзив на позовну заяву

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідач вказує, що згідно з пунктом 3.1 Положення 402, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735. Зокрема, пунктом 4 розд. ІІ Інструкції та ст. 5 ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати. Відповідно, звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику.

З викладених відповідачем аргументів слідує, що скаргу на постанову ВЛК, подану адвокатом в інтересах ОСОБА_1 , повернуто з тих підстав, що звернення оформлене без дотримання зазначених вище вимог, а саме не підписано заявником.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

З огляду на заявлені позовні вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову службу з запасу за мобілізацією.

05.03.2026 року медичною комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач визнаний придатним до військової служби.

Згідно Довідки військово-лікарської комісії від 05.03.2026 № 2026-0305-1310-5043-3, молодший лейтенант ОСОБА_2 , діагноз (включаючи код, згідно з чинним НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): H52.1, K51, M17. Опис діагнозу: Виразковий коліт при незначному порушені функції Деформуючий артроз колінних суглобів при незначному порушені функції. OU-міопія слабкого ступеня. На підставі статті 52в, 61в графи ІІІ Розкладу хвороб – Придатний до військової служби.

Не погоджуючись з висновком ВЛК, 03.04.2026 року адвокатом Віктором Ярошем було подано в інтересах ОСОБА_1 скаргу на довідку ВЛК від 05.03.2026 № 2026-0305-1310-5043-3 до 18 Регіональної військово-лікарської комісії.

У поданій скарзі зазначено, що проведені огляди та прийняте рішення ВЛК не відповідають реальному стану здоров`я ОСОБА_1 . Під час проведення огляду не було застосовано метод індивідуальної оцінки відповідно до вимог пункту 6.9 глави 6 Розділу ІІ Положення ВЛК, не проводилось опитування про наявні скарги на здоров`я. ВЛК не врахувало медичні документи про стан здоров`я ОСОБА_1 та виписки із картки амбулаторного (стаціонарного) хворого щодо попереднього лікування.

У зв`язку з викладеним, адвокат просив:

1. Скасувати довідку військово-лікарської комісії від 05.03.2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

2. Винести Постанову, якою визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони або непридатним до проходження військової служби у Збройних Силах України.

Скаргу зареєстровано 09.04.2026 року за вхід. №1976.

Листом 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 10.04.2026 року вих. №2512 надано відповідь на скаргу адвоката Яроша В.В. від 03.04.2026 (вх. №1976 від 09.04.2026), який діє в інтересах ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо незгоди з довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.03.2026 за № 2026-0305-1310-5043- 3 про ступінь придатності до військової служби за станом здоров`я. Відповідач зазначив, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 5 закону України «Про звернення громадян» письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати, а відповідно до ч. 8 ст. 5 закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями.

20.04.2026 року адвокатом Віктором Ярошем було подано до 18 Регіональної військово-лікарської комісії повторне звернення, де зазначено, що адвокату було відмовлено у прийнятті звернення особисто, після чого його було скеровано рекомендованим листом з описом вкладення. У зв`язку з викладеним, адвокат просив:

1. Повернутись до розгляду скарги адвоката військовослужбовця Косіцина А.О. на довідку ВЛК від 05.03.2026 року в інтересах №2026-0305-1310-5043-3.

2. Скасувати довідку військово-лікарської комісії від 05.03.2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2

3. Винести Постанову, якою визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони або непридатним до проходження військової служби у Збройних Силах України.

Листом 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 29.04.2026 року вих. №2971 надано відповідь на скаргу адвоката Яроша В.В. від 20.04.2026, зареєстровану за вх. № 2204 від 21.04.2026, якою повторно роз`яснено, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 5 закону України «Про звернення громадян» письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати, а відповідно до ч. 8 ст. 5 закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду скарги, поданої представником в інтересах ОСОБА_1 від 03.04.2026 року, на постанову Військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою від 05.03.2026 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України регулює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі також Закон № 2232-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Згідно з ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-XII, виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Статтею 70 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII) визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі – Положення №402 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу I Положення №402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням.

Згідно пункту 2.1 глави 2 розділу I Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Згідно пункту 2.2 глави 2 розділу I Положення №402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Згідно підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402, ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Згідно підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402, ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).

Згідно підпункту 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402, на ВЛК регіону покладаються, зокрема:

організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності;

контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку;

розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402, ВЛК регіону має право, зокрема:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи;

перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах;

приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК;

направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно підпункту 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Відповідно до підпункту 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення №402, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

За приписами підпункту 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу I Положення №402, ВЛК ТЦК та СП належать до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК).

Відповідно до підпунктів 2.8.1, 2.8.2 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402, ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

Пунктом 3.3 глави 3 розділу I Положення №402 передбачено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_5 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

З аналізу наведених норм слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Згідно обставин справи, позивач пройшов медичний огляд ВЛК при РТЦК.

Згідно Довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.03.2026 № 2026-0305-1310-5043-3, позивач визнаний придатним до військової служби.

Не погоджуючись із Довідкою ВЛК та зафіксованими у ній висновками, позивач через представника – адвоката Віктора Яроша подав скаргу до штатної ВЛК - 18 Регіональної військово-лікарської комісії. Скаргу зареєстровано 09.04.2026 року за вхід. №1976.

Листом 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 10.04.2026 року вих. №2512 надано відповідь на скаргу адвоката Яроша В.В. від 03.04.2026 (вх. №1976 від 09.04.2026), а саме повідомлено, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 5 закону України «Про звернення громадян» письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати, а відповідно до ч. 8 ст. 5 закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями.

Аналогічного змісту відповідь надано листом 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 29.04.2026 року вих. №2971.

Тобто, відповідач виходив з того, що скарга повинна була бути підписана особисто ОСОБА_1 , а не його представником.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Пунктом 3.1 глави 3 розділу I Положення №402 визначено, що вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

За визначеннями ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про звернення громадян», до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Стаття 5 Закону України «Про звернення громадян» визначає вимоги до звернення, зокрема, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (ч. 1). Звернення може бути усним чи письмовим (ч. 4).

Згідно з ч.ч. 6-8 ст. Закону України «Про звернення громадян», письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення) (ч. 6).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається (ч. 7).

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону (ч. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що відповідач повернув скаргу від 03.04.2026 року (зареєстрована 09.04.2026 року за вхід. №1976), подану в інтересах позивача його представником, з підстав, що звернення оформлене без дотримання вимог, а саме не підписано заявником, тобто позивачем.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян», громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу (ч. 4).

Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність (ч. 5).

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину (ч. 6).

З аналізу наведених норм слідує, що письмове звернення, у т.ч. скарга, може бути подане через уповноважену особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 59 Конституції України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правничої допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

У позові стверджується, що до скарги адвокатом було долучено документи, якими посвідчено право адвоката представляти інтереси ОСОБА_1 , а саме ордер та завірена копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю.

Суд зауважує, що відповідачем у наданих відповідях не зазначено зауважень до підтвердження повноважень представника позивача.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 5, ч.ч. 4-5 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян», суд вважає, що позивача звернувся до відповідача через уповноважену ним особу, тому повернення скарги від 03.04.2026 року (зареєстрована 09.04.2026 року за вхід. №1976), поданої в інтересах позивача його представником, з тих підстав, що звернення оформлене без дотримання вимог, а саме не підписано заявником, тобто позивачем, було неправомірним.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо розгляду скарги в інтересах ОСОБА_1 від 03.04.2026 року (зареєстрована 09.04.2026 року за вхід. №1976) на постанову Військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою від 05.03.2026 № 2026-0305-1310-5043-3, є протиправною.

Отже, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає доцільним зобов`язати 18 Регіональну військово-лікарську комісію розглянути по суті скаргу, подану в інтересах ОСОБА_1 від 03.04.2026 року (зареєстрована 09.04.2026 року за вхід. №1976) на постанову Військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою від 05.03.2026 № 2026-0305-1310-5043-3.

Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вимогами ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн. за ставкою для адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.), та з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, оскільки позов поданий в електронній формі.

Таким чином, враховуючи задоволення позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн. суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297, 382 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 18 Регіональної військово-лікарської комісії (вул. Пироговська, буд. 2, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 07825318) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність 18 Регіональної військово-лікарської комісії щодо розгляду скарги, поданої в інтересах ОСОБА_1 від 03.04.2026 року (зареєстрована 09.04.2026 року за вхід. №1976) на постанову Військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою від 05.03.2026 № 2026-0305-1310-5043-3.

Зобов`язати 18 Регіональну військово-лікарську комісію розглянути по суті скаргу, подану в інтересах ОСОБА_1 від 03.04.2026 року (зареєстрована 09.04.2026 року за вхід. №1976) на постанову Військово-лікарської комісії, яка оформлена довідкою від 05.03.2026 № 2026-0305-1310-5043-3.

Стягнути з 18 Регіональної військово-лікарської комісії (вул. Пироговська, буд. 2, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 07825318) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук