Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №280/6146/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Справа № 280/6146/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними рішення та дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, оформлене листом №108-7169 від 15.06.2026, яким відмовлено у внесенні змін до облікової квартирної справи №35668.

Визнати протиправними дії Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не включення ОСОБА_2 до складу сім`ї позивача в обліковій квартирній справі №35668.

Зобов`язати Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до облікової квартирної справи №35668 та включити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до складу сім`ї ОСОБА_1 як члена сім`ї особи з інвалідністю внаслідок війни II групи та внутрішньо переміщеної особи.

Визнати, що ОСОБА_2 є членом сім`ї ОСОБА_1 для цілей ведення квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку громадян потребуючих поліпшення житлових умов з 20.02.2026 року в пільгових списках позачергового забезпечення житлом за категорією обліку «Особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники антитерористичної операції, з числа внутрішньо переміщених осіб» родиною з 3 осіб (позивач, дружина – ОСОБА_3 , 1983 року народження; син – ОСОБА_4 , 2015 року народження. Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо включення в його облікову справу сина ОСОБА_2 , 2004 року народження. Відповідач листом від 15.06.2026 № 108-7169 відмовив позивачу у включенні сина, ОСОБА_2 , в облікову справу № 35668, оскільки син позивача повнолітній. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не включення ОСОБА_2 до складу сім`ї позивача в обліковій квартирній справі №35668, позивач звернувся до суду з даним позовом. Позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01 липня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що відповідно до п.8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470 до членів сім`ї осіб з інвалідністю належать: дружина (чоловік), їх малолітні (до 14 років) та неповнолітні (до 18 років) діти; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни I групи та доглядає за ним, за умови, що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним. Оскільки син позивача повнолітній, підстави для включення його в облікову справу, відсутні. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

02 липня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що посилання відповідача на обмеження щодо віку дітей, які можуть бути включені до складу сім`ї пільговика, є безпідставними. Верховний Суд неодноразово наголошував, що норми підзаконних актів (зокрема Правил обліку громадян № 470) не можуть звужувати права громадян порівняно з нормами Житлового кодексу України. Стаття 64 ЖК України не обмежує віком право дітей вважатися членами сім`ї свого батька. Оскільки син позивача, ОСОБА_2 , є повнолітнім, але незаміжнім/неодруженим, проживає разом з позивачем, веде спільне господарство та має статус ВПО за тією ж адресою, він є членом родини позивача в розумінні житлового законодавства, а тому підлягає включенню до облікової квартирної справи № 35668. Позов просить задовольнити.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач, є особою з інвалідністю II групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_2 та посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 від 09.07.2015.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на квартирному обліку у Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації.

Позивач перебуває на обліку громадян потребуючих поліпшення житлових умов з 20.02.2026 року в пільгових списках позачергового забезпечення житлом за категорією обліку «Особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники антитерористичної операції, з числа внутрішньо переміщених осіб» родиною з 3 осіб (позивач, дружина – ОСОБА_3 , 1983 року народження; син – ОСОБА_4 , 2015 року народження. Облікова квартирна справа №35668.

17.03.2026 року позивач звернувся з заявою щодо включення в його облікову справу сина ОСОБА_2 , 2004 року народження.

Відповідач листом від 10.04.2026 № 108-4110 повідомив позивача, що рішенням громадської комісії з житлових питань при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації від 02.04.2026 року рекомендовано відмовити ОСОБА_1 у включенні його сина в облікову картку, оскільки син позивача повнолітній (2004 року народження), тому підстави для включення його в облікову справу, відсутні.

25.05.2026 року позивач повторно звернувся із заявою про включення сина ОСОБА_2 в облікову справу № 35668.

Відповідач листом від 15.06.2026 № 108-7169 відмовив позивачу у включенні сина, ОСОБА_2 , в облікову справу № 35668, оскільки син позивача повнолітній.

Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціальної) - захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 31 Житлового кодексу України (найменування кодексу згідно Закону України «Про дерадянізацію законодавства України») (далі - ЖК України) визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 34 ЖК України визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання (частина перша статті 37 ЖК України).

Відповідно до статті 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: 1) за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; 2) за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. Таке рішення затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

У статті 40 ЖК України визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;

2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Згідно із статей 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Пунктом 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 пункт 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Абзацом 1 пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Відповідно до положень статті 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік.

Згідно із статтями 48-49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів.

Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року №470 (далі - Правила №470).

Відповідно до п. 8 Правил квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР, цими Правилами та іншими актами Ради Міністрів УРСР, громадяни можуть бути взяті на облік і не за місцем їх проживання.

Внутрішньо переміщені особи, визначені у підпункті 8 пункту 13 цих Правил, беруться на квартирний облік у населеному пункті в межах території обслуговування органу соціального захисту населення, в якому вони перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб незалежно від наявності майнових прав чи прав власності на нерухоме майно, що розміщується на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, Донецької та Луганської областей, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, розташованих на лінії розмежування, або житло яких зруйноване чи стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. При цьому члени сім`ї особи з інвалідністю або учасника бойових дій, які мають довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за формою згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509, беруться на квартирний облік разом з нею (ним).

До членів сім`ї осіб з інвалідністю належать: дружина (чоловік), їх малолітні (до 14 років) та неповнолітні (до 18 років) діти; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни I групи та доглядає за ним, за умови, що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

Оскільки син позивача- ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) є повнолітнім, відповідач правомірно відмовив позивачу у включенні його в облікову справу.

Щодо посилання позивача на ст.64 ЖК України, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про основні засади житлової політики» від 13.01.2026 (який набрав законної сили 15.02.2026) Житловий кодекс України втратив чинність, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Оскільки стаття 64 ЖК України не входить до переліку положень, що зберегли свою чинність, суд приходить до висновку про безпідставність її застосування до спірних правовідносин та не приймає відповідні доводи позивача як необґрунтовані.

З урахуванням викладеного, оцінюючи правомірність дій відповідача, перевіряючи дотримання відповідачем критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі дотримані, відповідач діяв на підставі, у спосіб, що визначені законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наданих до матеріалів справи письмових доказів, суд дійшов висновку про наявність сукупності підстав для відмови в задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою в позові питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними рішення та дій, зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ),

Відповідач - Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація (просп. Повітряних Сил, 41, м.Київ, 03151; код в ЄДРПОУ 37378937).

Повне судове рішення складено 02.10.2026.

Суддя Б.В. Богатинський