Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №160/25343/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокуСправа №160/25343/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом адвоката Комаси Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Комаси Олександра Володимировича (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1000000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1000000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , був прийнятий на військову службу у віці до 25 років та за час проходження військової служби брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

Відповідно до довідки згідно Додатку 28 від 24.10.2025 № 8218 позивач дійсно в період з 24.02.2022 по 17.08.2022, з 28.08.2022 по 18.05.2023, з 29.05.2023 по 25.02.2024, з 08.03.2024 по 04.06.2024, з 21.06.2024 по 16.11.2024, з 24.11.2024 по 21.02.2025, з 11.03.2025 по 31.07.2025, з 13.08.2025 по 30.09.2025, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Таким чином, позивач, громадянин України, був прийнятий на військову службу у віці до 25 років, проходить військову службу, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

У зв`язку з чим у липні 2026 року представником позивача було направлено адвокатський запит до відповідача з проханням надати інформацію чи було здійснено заходи внутрішнього контролю щодо наявності підстав для виплати винагороди позивачу в розмірі 1 млн (один мільйон) гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження військового окремим категоріям громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та інформацію, чи планується відповідачем вчинення дій щодо включення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в проект наказу щодо виплати одноразової грошової винагороди у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження військового окремим категоріям громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Листом від 03.07.2026 відповідач повідомив представника позивача, що позивач був прийнятий на військову службу до початку дії воєнного стану в Україні, введеного вищезазначеним Указом Президента України від 24.02.2022 №64, тому правових підстав для застосування положень пункту 4 Постанови КМУ № 153 не вбачається.

У своїй відповіді відповідач фактично відмовив у здійсненні виплати позивачу одноразової грошової винагороди, чим порушив його право на її отримання. Така поведінка відповідача є протиправною, оскільки ґрунтується на довільному та вибірковому тлумаченні норм Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду:

- відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів;

- довідку про проходження служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 ;

- рапорт позивача щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень;

- копію контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153;

- інформацію щодо періодів участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, які враховуються для визначення підстав призначення винагороди, передбаченою пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- інформацію про відсутність (наявність) випадків притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився станом на 13.02.2025.

Відповідач надав відзив на позовну заяву та витребувані документи. У відзиві зазначає, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом до введення в Україні воєнного стану. Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу укладено з ОСОБА_1 строком на три роки. Відповідно до пункту 11 цього контракту він набрав чинності 27 серпня 2021 року.

Витяг із послужного списку підтверджує безперервне проходження ОСОБА_1 військової служби починаючи з 27.08.2021: з 27.08.2021 по 22.02.2022 він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , надалі продовжив проходження військової служби, а з квітня 2022 року проходив її у Військовій частині НОМЕР_1 на відповідних військових посадах.

Таким чином, юридичний факт прийняття ОСОБА_1 на військову службу виник 27.08.2021, тобто до введення воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

Надалі, після закінчення визначеного первинним контрактом трирічного строку, нового юридичного факту прийняття ОСОБА_1 на військову службу не відбулося.

Витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 01.08.2024 № 224 відповідно до підпункту 2 пункту 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України постановлено саме продовжити строк контракту про проходження військової служби ОСОБА_1 з 28.08.2024 до оголошення демобілізації, а також на строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладення нового контракту.

Отже, кадровий акт, який безпосередньо визначає правовий статус ОСОБА_1 після 27.08.2024, не містить рішення про його прийняття на військову службу. Ним оформлено продовження строку вже існуючого контракту особи, яка безперервно перебувала на військовій службі з 27.08.2021.

Наступний контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського складу набрав чинності 25 червня 2026 року, тобто після набрання чинності Постановою № 153 13.02.2025, а тому, на думку відповідача, за будь-якого його юридичного тлумачення він не може підтверджувати наявність обставини, яка відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови № 153 повинна була існувати до набрання нею чинності.

Таким чином, у період з 24.02.2022 по 13.02.2025 ОСОБА_1 не був повторно прийнятий або призваний на військову службу. Він безперервно проходив військову службу, на яку був прийнятий 27.08.2021.

На підставі викладеного відповідач вважає свої дії правомірними, тому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Одночасно просив поновити строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 11.09.2026 відповідачеві продовжено строк для подання відзиву та прийнято відзив по справі.

15.09.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де сторона позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

15.09.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де той просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані докази, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки, який згідно п. 11 Контракту набирає чинності з 27.08.2021.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2024 № 224 відповідно до підпункту 2 пункту 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 33 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України нижчепойменованим особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу Збройних Сил України продовжено строк контракту про проходження військової служби до оголошення демобілізації, а також на строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладення нового контракту старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , навідника 1 відділення взводу охорони роти управління батальйону управління, 3658803717, 28 серпня 2024 року. Підстава: Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року.

До контракту від 27.08.2021 внесено запис у п. 11-2 від 01.08.2024: Строк контракту продовжено до оголошення демобілізації, а також на строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладення нового контракту. Наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 224 від 01.08.2024.

У подальшому між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_4 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України полковника ОСОБА_3 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу, з терміном дії 3 роки, який набрав чинності 25.06.2026.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2026 № 2301 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, молодший сержант ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період з 24.02.2022 по 17.08.2022, з 28.08.2022 по 18.05.2023, з 29.05.2023 по 25.02.2024, з 08.03.2024 по 04.06.2024, з 21.06.2024 по 16.11.2024, з 24.11.2024 по 21.02.2025, з 11.03.2025 по 31.07.2025, з 13.08.2025 по 07.12.2025, з 25.12.2025 по 27.05.2026, з 13.06.2026 по 30.06.2026.

Позивач звернувся в установленому порядку до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом вх. № 690/15283-в від 01.06.2026 про виплату йому одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Листом від 02.06.2026 № 690/16943 позивачеві повідомлено, що оскільки його було прийнято на військову службу до початку дії воєнного стану в Україні, введеного вищезазначеним Указом Президента України від 24.02.2022 № 64, правових підстав для застосування положень пункту 4 Постанови КМУ №153 не вбачається.

Згідно зі службовою карткою позивач стягнень не має.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

За приписами статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин першої, третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)).

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова КМУ № 153).

Ця постанова КМУ набрала чинності з 13.02.2025.

Пунктом 3 Постанови КМУ № 153, чинної станом на час виникнення спірних відносин установлено, що учасникам експериментального проекту є, зокрема, громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили.

Відповідно до пункту 4 Постанови КМУ № 153:

- особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн можлива виключно за умови дотримання встановлених Постановою № 153 вимог:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;

- проходить військову службу, тобто є діючим військовослужбовцем на дату набрання чинності Постанови № 153 (13.02.2025);

- брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк участі в бойових діях в сукупності становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою (13.02.2025).

При цього, у разі притягнення такого військовослужбовця до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Як вже зазначено судом, між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу строком на три роки, який згідно п. 11 Контракту набирає чинності з 27.08.2021.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2024 № 224 строк контракту було продовжено до оголошення демобілізації, а також на строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладення нового контракту.

25.06.2026 між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_4 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України полковника ОСОБА_3 було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу, з терміном дії 3 роки.

На час набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, тобто, був діючим військовослужбовцем, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Строк участі в бойових діях в сукупності становить не менше шести місяців станом на день набрання чинності Постановою № 153.

Матеріали справи не містять відомостей про притягнення позивача до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Разом з тим, згідно з листом відповідача від 02.06.2026 № 690/16943 позивачеві відмовлено у виплаті зазначеної одноразової грошової винагороди за пунктом 4 Постанови № 153, оскільки його було прийнято на військову службу до початку дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64.

Суд вважає такий висновок відповідача хибним, а дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу зазначеної одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 153, з наведених підстав – протиправними.

Позивачем підписувався контракт до початку воєнного стану – 27.08.2021, який в силу частини восьмої статті 23 Закону № 2232-ХІІ у період дії воєнного стану автоматично підлягав продовженню і був продовжений згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2024 № 224.

Укладення контракту відбулося до досягнення позивачем 25-річного віку, що відповідає вимогам постанови КМУ № 153.

Окрім того, на момент звернення позивача до відповідача із рапортом про виплату вказаної винагороди позивач проходив військову службу, тобто, мав статус військовослужбовця.

В контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне зазначити таке.

Суд зауважує, що Постанова КМУ № 153 не містить жодних застережень чи обмежень щодо необхідності укладення контракту саме вперше або щодо кількості укладених контрактів, за умови дотримання інших, передбачених Постановою умов.

Більше того, доповнивши пункт 4 Постанови КМУ № 153 абзацами шостим - дев`ятим, Кабінет Міністрів України підтвердив, що право на винагороду не обмежується особами, які вперше вступили на військову службу після 24.02.2022, та поширюється, зокрема, на осіб, які до цього проходили строкову військову службу, а також на військовослужбовців, які вже проходили військову службу та були атестовані (переатестовані) до присвоєння офіцерського звання. Тобто сам по собі факт проходження особою військової служби до введення воєнного стану не є підставою для позбавлення її права на винагороду.

Норми вказаної Постанови не містять положень, які б встановлювали обмеження щодо:

1. продовження контракту (військової служби) у період воєнного стану;

2. врахування чи впливу попереднього проходження військової служби за контрактом на право особи на отримання одноразової грошової винагороди.

Право на отримання зазначеної виплати виникає у військовослужбовця з моменту виконання встановлених Постановою КМУ № 153 сукупності умов (зокрема, прийняття на військову службу під час дії воєнного стану/продовження контракту, проходження військової служби у визначений період, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях протягом встановленого строку, відсутність дисциплінарних та інших правопорушень).

Більше того, тлумачення пункту 4 Постанови КМУ № 153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які вперше були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, було б дискримінаційним відносно осіб, котрі станом на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі та в подальшому уклали контракт на проходження військової служби.

Довільне трактування норм Постанови КМУ № 153 суперечить принципу верховенства права, закріпленому в статті 8 Конституції України, та загальновизнаному правилу, що правові норми мають застосовуватися виключно у межах, передбачених їх змістом, без довільного розширення чи звуження їхньої дії. Будь-яке інше тлумачення, яке фактично позбавляє особу права, гарантованого державою, є неправомірним і порушує баланс між інтересами держави та правами громадянина.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що у разі неоднозначності правової норми перевага надається тлумаченню, яке забезпечує більш повну реалізацію прав особи. Це узгоджується з положеннями статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Статтями 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Постановою Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23 Верховний Суд сформував правовий висновок, де наголосив, що принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи «у вагомих сумнівах - на користь людини».

З огляду на викладене, беручи до уваги, що позивач у віці до 25 років проходив військову службу за контрактом на момент введення воєнного стану, продовжив проходження військової служби у період дії воєнного стану та проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153, у суду відсутні відомості щодо притягнення позивача до кримінальної чи адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що позивач в частині умов щодо віку, прийняття на військову службу та проходження військової служби у період дії воєнного стану підпадає під дію пункту 4 Постанови КМУ № 153, а відповідні доводи відповідача є необґрунтованими.

Відтак, дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 153, саме через укладення позивачем контракту до моменту оголошення мобілізації та введення воєнного стану в України, підлягають визнанню судом протиправними.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену Постановою КМУ № 153, то вказана позовна вимога є похідною від попередньої.

В ході судового розгляду справи підтверджено право позивача на отримання вищезазначеної одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн гривень, позивачем дотримано всі умови, передбачені Постановою КМУ № 153. Відтак, зазначена позовна вимога також належить до задоволення повністю.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення повністю.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат не понесено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Комаси Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 (один мільйон) гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 (один мільйон) гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.О. Свергун