Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №140/7918/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7918/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 з позовом: 1) про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач 1) щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення суду від 26 червня 2025 року у справі №140/3217/25 за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день її фактичної виплати 19 березня 2026 року; зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення суду від 26 червня 2025 року у справі №140/3217/25 за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день її фактичної виплати 19 березня 2026 року; 2) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 (далі також відповідач 2) щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми перерахованого та виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення суду від 26 червня 2025 року у справі №140/3217/25 за весь час затримки виплати з лютого 2019 року по день її фактичної виплати 17 квітня 2026 року; зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми перерахованого та виплаченого грошового забезпечення на виконання рішення суду від 26 червня 2025 року у справі №140/3217/25 за весь час затримки виплати з лютого 2019 року по день її фактичної виплати 17 квітня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що проходила військову службу, зокрема, з грудня 2015 року по грудень 2018 року - у Військовій частині НОМЕР_1 , з січня 2019 року по 03 січня 2025 року - у Військовій частині НОМЕР_2 . Поряд з тим відповідачі з порушенням встановленого порядку здійснювали нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, що встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/3217/25. На виконання зазначеного судового рішення відповідач 1 19 березня 2026 року здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення: поточної - за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та індексації-різниці у розмірі 4397,87 грн щомісячно за період з 01 березня 2018 року по грудень 2018 року; відповідач 2 17 квітня 2026 року виплатив поточну індексацію за період з 01 січня 2024 року по 03 січня 2025 року, а також індексацію-різницю у розмірі 4397,87 грн на місяць за період з січня 2019 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 03 січня 2025 року.

Позивач вважає, що відповідно до положень Закону України “Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Однак відповідачі при несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення не нарахували та не виплатили їй компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позов відповідач 1 позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.25-27). В обґрунтування цієї позиції вказав, що основною умовою для виплати компенсації втрати частини доходів є порушення строків саме виплати нарахованих доходів. Оскільки суми індексації грошового забезпечення нараховані позивачу за рішенням суду (справа №140/3217/25), то підстава для виплати компенсації виникає тільки у зв`язку із несвоєчасним виконанням рішення суду. У цьому разі рішення суду у справі набрало законної сили 18 лютого 2026 року, а виплату нарахованих сум здійснено 19 березня 2026 року, тому позовні вимоги про нарахування компенсації за весь час затримки - з січня 2016 року по 19 березня 2026 року не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Відповідач 2 у відзиві на позов теж просив відмовити у задоволенні заявлених до нього позовних вимог (а.с.34-36). Вважає, що виплачений на виконання рішення суду дохід є разовим, тоді як компенсація громадянам виплачується за несвоєчасну виплату грошового доходу, що не має разового характеру.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Не є спірною обставина перебування позивача на грошовому забезпеченні під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 01 грудня 2015 року по грудень 2018 року включно та у Військовій частині НОМЕР_2 з січня 2019 року по 03 січня 2025 року.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі №140/3217/25, яке набрало законної сили 18 лютого 2026 року, зобов`язано Окремий контрольно-пропускний пункт “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, а також індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по грудень 2018 року включно у розмірі 4397,87 грн на місяць, з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 03 січня 2025 року з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, а також індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з січня 2019 року по 31 грудня 2022 року та із 01 січня 2024 року по 03 січня 2025 року у розмірі 4397,87 грн на місяць, з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Листом від 23 березня 2026 року №09/1827-26 відповідач 1 повідомив про виконання рішення суду у справі №140/3217/25 (а.с.11 зворот). Згідно з довідкою-розрахунком нараховано індексацію у сумі 129835,49 грн, до виплати з урахуванням військового збору - 123343,72 грн (а.с.12).

На картковий рахунок ОСОБА_1 кошти у сумі 123343,72 грн надійшли 19 березня 2026 року, про що видно з виписки по рахунку (а.с.12 зворот).

Військова частина НОМЕР_2 листом від 22 квітня 2026 року №09/5802-26-Вих теж повідомила про виконання з її боку вказаного судового рішення (а.с.13 зворот). З наданої довідки вбачається, що ОСОБА_1 нараховано 289661,35 грн індексації, до виплати - 275178,28 грн (з урахуванням військового збору) (а.с.14).

Виплата коштів (донарахованої індексації) підтверджена випискою з карткового рахунку позивача за 17 квітня 2026 року (а.с.14 зворот).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Абзацом сьомим пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі – Порядок №1078), передбачено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статей 3 та 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

За змістом статті 6 Закону №2050-ІІІ, пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, індексації. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункту 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 квітня 2021 року у справі №465/322/17, від 05 липня 2022 року у справі №420/7633/20 та ряду інших (постанови від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Так у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 20 грудня 2019 року у справі №822/1731/16, від 13 березня 2020 року у справі №803/1565/17, від 29 січня 2021 року у справі №240/6583/20.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі №560/8194/20 також вказав, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Відповідачі не заперечують, що виплату належних ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, з 01 березня 2018 року по грудень 2018 року (від відповідача 1) та з січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 03 січня 2025 року (від відповідача 2) остання отримала 19 березня 2026 року та 17 квітня 2026 року відповідно. Тобто, виплата грошового доходу (індексації) проведена за відповідний період несвоєчасно - не тоді, коли індексація мала б бути фактично виплачена, якби кожен із відповідач діяв по закону (факт бездіяльності встановлено судом у справі №140/3217/25).

Посилання відповідачів на те, що нараховані позивачу на виконання рішення суду кошти були виплачені своєчасно, є безпідставним, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (зокрема, нарахованих сум індексації), а не виконання рішення суду. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №674/22/17.

Відповідачі в порушення приписів Закону №2050-ІІІ, абзацу сьомого пункту 4 Порядку №1078, Порядку №159 у зв`язку із несвоєчасною виплатою індексації виплату компенсації втрати частини доходів не здійснили.

Отже, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені вище норми права, якими урегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення взаємопов`язаних позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по грудень 2018 року за весь час затримки виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по грудень 2018 року відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати (19 березня 2026 року).

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за періоди з січня 2019 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 03 січня 2025 року за весь час затримки виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з січня 2019 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 03 січня 2025 року відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати (17 квітня 2026 року).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк