Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №766/7202/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/7202/25

Пров. №2/766/3916/26

02.10.2026 року місто Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Скрипніка Л.А.

за участю: секретаря судових засідань Бажанової В.М.

представника позивача Замковенка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Херсонського міського суду Херсонської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Замковенко Олег Миколайович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Служба у справах дітей та сімї Дніпровської районної у місті Києві Державної адміністрації, про надання дозволу на виїзд дитини за межі України –

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Замковенко О.М., звернулася до суду із даним позовом, в якому просить надати позивачу ОСОБА_1 дозвіл, на виїзд сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Домініканської Республіки на відпочинок з метою оздоровлення без дозволу (без згоди) та супроводу батька дитини на строк 6 місяців. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 15.09.2017 по теперішній час, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Мають спільну неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від народження має порушення психологічного розвитку з недорозвитком мовлення внаслідок ураження центральної нервової системи, що підтверджується консультативним висновком спеціаліста від 07.07.2020 та відповідними записами в медичній картці дитини. На початку 2022 року, після отримання дозвільних документів на роботу у Королівстві Саудівська Аравія, відповідач покинув країну та залишив позивачку одну з дитиною. Відтоді сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть. Відповідач не приїздить, не телефонує, не допомагає та дитиною не цікавиться. З 2022 року, а саме з моменту від`їзду відповідача, маючи реальну можливість приймати участь у вихованні та забезпеченні дитини, відповідач з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не спілкується з дитиною, участі у житті сина свідомо не приймає. Дитина проживає разом з позивачкою, що підтверджується витягом про місце проживання дитини. Позивачка самостійно несе усі витрати по утриманню сина, при цьому неодноразово намагалася зв`язатися з відповідачем відносно прийняття участі в утриманні їх спільного сина, однак всі намагання позивачки були марними. По всім відомим засобам зв`язку з відповідачем зв`язатися неможливо. Позивачка має намір забезпечити повноцінний відпочинок сину в країні Домініканська Республіка за для підвищення рівня світогляду дитини, покращення стану його здоров`я, фізичного, духовного та морального розвитку, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов`язків.

Оскільки відповідач самоусунувся від спілкування з позивачкою та дитиною, позивачка звернулась до відповідача офіційним листом з проханням надати дозвіл на виїзд сина за кордон, що підтверджується самим листом та доказами його направлення на адресу реєстрації відповідача. Вказаний лист повернувся на адресу позивачки з відміткою про закінчення терміну зберігання. Таким чином, враховуючи той факт, що позивачці не відомо а ні місце перебування відповідача а ні його контакти, позивачкою було вичерпано всі можливі способи звернення до відповідача з проханням про надання дозволу на виїзд за кордон його сину, ОСОБА_4 .

Крім того позивачка звернула увагу суду на те, що хоча і наразі для виїзду за кордон дитини без згоди одного із батьків довіреність другого із батьків або його нотаріальна згода не потрібні, однак виїзд позивачка із сином за кордон планується до Домініканської Республіки, де у відповідності до внутрішніх правил в`їзду з метою туризму, діти до 16 років, які подорожують без батьків або у супроводі одного з батьків або опікуна, повинні мати при собі нотаріально завірений дозвіл на поїздку від другого з батьків або опікуна. Неможливість отримати від відповідача таку згоду позбавляє позивачку можливості виїхати із сином за кордон для оздоровлення та лікування дитини, а тому позивачка змушена була звернутися до суду із даним позовом. Просила суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 21.05.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у спрощеному позовному провадженні із викликом сторін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги повним обсягом, просив суд їх задовольнити з підстав, визначених у позовній заяві та на підставі наданих суду документів.

Відповідач про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, від відповідача, в інтересах якого діє адвокат Заверюха Костянтин Олександрович, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав позовні вимоги та просив суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування невизнання позову зазначив, що у справі взагалі відсутній предмет спору, оскільки відповідач не отримував від позивачки пропозицію надати нотаріально посвідчену згоду для виїзду сина ОСОБА_3 до Домініканської Республіки на відпочинок з метою оздоровлення та відповідно не відмовляв у її задоволенні. Позивачу достеменно відомо, що відповідач з листопада 2021 року по сьогодні знаходиться поза межами України, про що неодноразово ним повідомлялось позивачу у межах справи №755/19288/23, що майже 1 рік розглядалась Дніпровським районним судом м. Києва із призначенням судових засідань, в яких приймали участь представники позивача, предмет спору – стягнення аліментів на утримання дитини. Якщо б від позивачки надійшло прохання до відповідача оформити таку згоду на виїзд неповнолітньої дитини, то він би не ухилявся від її оформлення та надав би її. Крім того, відповідач зазначає, що позивачкою не надано суду доказів того, що для в`їзду з неповнолітньою дитиною до Домініканської Республіки на відпочинок у супроводі одного із батьків необхідна нотаріально посвідчена заява-згода іншого, враховуючи зміни в законодавстві, що відбулись. А також, позивачем у позові не зазначено період на який повинна надаватись така згода, із зазначенням календарної дати його початку і календарної дати закінчення.

Відповідач стверджує, що після ознайомлення із вказаним позовом відповідач через застосунок «ДІЯ» намагався самостійно оформити таку згоду шляхом реєстрації до консульської установи для засвідчення справжності підпису на заяві-згоді на виїзд дитини за кордон. Водночас, для реєстрації необхідно заповнити відомості про паспорт громадянина України для виїзду за кордон його дружини – позивачки у справі, а саме необхідно зазначити номер паспорту, дату видачі та орган, що видав, а також необхідно зазначити період, на який надається згода, а саме, зазначити календарні дати. На пропозицію відповідача на адресу позивачки надати такі дані позивачка відмовила і повідомила, що предмет позову для неї втратив актуальність, оскільки найближчим часом вони з дитиною не збираються виїжджати до Домініканської Республіки на відпочинок. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивачки на користь відповідача судові витрати у справі у розмірі 10000,00 грн.

Представник третьої особи про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином у передбаченому чинним законодавством порядку, причин неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі – Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 21.10.2017 Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання № 62032-002321338-787-03 від 27.10.2017 та № 62032-002321224-787-03 від 27.10.2017 відповідно, згідно з якими місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаного факту не заперечував і сам відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Отже, чинним законодавством не встановлене обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише визначений певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або з дозволу суду за відсутності згоди одного з батьків. У разі відсутності згоди одного з батьків питання про виїзд неповнолітнього за кордон вирішується судом за позовом іншого з батьків зі з`ясуванням питання про державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування дитини у цій державі, строку і мети виїзду.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини.

Суд звертає увагу на те, що хоча відповідач і заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, однак його заперечення стосуються формальних обставин щодо процедури надання ним згоди на виїзд неповнолітнього сина за межі України, фактично він погодився надати дозвіл на виїзд свого малолітнього сина ОСОБА_3 за кордон, про що свідчать його пояснення, викладені у відзиві на позов.

За вказаних вище обставин та враховуючи те, що дитина проживає з матір`ю, яка забезпечує їй повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку, у позивачки є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд дитини за кордон, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд дитини за межі України для тимчасового перебування, а також те, що позивачка з сином бажають відвідати Домініканську Республіку з метою забезпечити дитині повноцінний відпочинок в цій країні для підвищення рівня світогляду неповнолітнього сина, покращення стану його здоров`я, фізичного, духовного та морального розвитку, суд дійшов обґрунтованого висновку, що надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини з матір`ю до Домініканської Республіки із зазначенням певного періоду, на який видається такий дозвіл, відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Таким з чином, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1211,20 грн., понесені останньою при зверненні до суду з позовом.

Щодо вимоги відповідача про стягнення з позивачки на користь відповідача судових витрат у справі у розмірі 10000,00 грн, то суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на повне задоволення судом позовних вимог вказані вимогисторони відповідача задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (із змінами), ст.ст. 150,153, 154 155, СК України, ст. 313 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 200, 259, 263-265, 272-273, 354, 355 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Замковенко Олег Миколайович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Служба у справах дітей та сімї Дніпровської районної у місті Києві Державної адміністрації, про надання дозволу на виїзд дитини за межі України – задовольнити.

Надати ОСОБА_1 дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без дозволу (згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2 до Домініканської Республіки, строком на 6 (шість) місяців з дати набрання цим рішенням рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

СуддяЛ. А. Скрипнік