Рішення від 11 лютого 2026 р. у справі №758/12931/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12931/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до Подільського районного суду міста Києва суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 25 471,55 грн, а також судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.05.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 2427973 про надання споживчого кредиту. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в розмірі 9 000,00 грн. 21.04.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2427973 від 23.05.2020.

Відповідач в порушення умов договору зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує. У зв`язку з тим, що позичальник належним чином свої обов`язки не виконує, станом на дату звернення відповідач має заборгованість у розмірі 25 471,55 грн, яка складається: з суми заборгованості за тілом кредиту - 7 765,64 грн, суми заборгованості за процентами - 17 705,91 грн. З огляду на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань та наявність заборгованості, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 29.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Задоволено клопотання позивача про витребування письмових доказів в АТ КБ «ПриватБанк».

18.11.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором. Крім того, в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків. Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасні виконанні зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 17 705,91 грн, є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимоги щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 9 000 грн. Крім того, відповідач зазначає, що сума коштів у розмірі 8 000 грн за надання правової допомоги є неспівмірною із складністю справи. Також відповідач зазначає, що нею було укладено Договір № 23/1 про надання адвокатських послуг від 14.10.2020 з АО «Захист» і відповідно даної угоди проводились відповідні роботи щодо врегулювання боргу з ТОВ «Авентус Україна». Просить повністю відмовити у позовних вимогах ТОВ «Кредит-Капітал», а також витрати по наданню юридичних послуг АО «Апологет» та судовий збір покласти на позивача. Крім того просить стягнути з ТОВ «Кредит-Капітал» витрати по наданню адвокатських послуг АО «Захист», якф нею фактично понесені.

12.12.2025 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків абсолютно не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору, що підтверджується повідомленням про успішне перерахування коштів 23.05.2020 року на карту НОМЕР_1 , з протоколом підписання, який засвідчений електронним підписом уповноваженої на те особи, директором ТОВ ФК «ВУЙ ФОР ПЕЙ» та електронною печаткою, що є належним та допустимим доказом у справі. З огляду на дані умову договору, кошти відповідачу було перераховано на банківську карту, без відкриття рахунку. Відтак рахунок не було відкрито, а отже виписки за даним кредитним договором відсутні, оскільки рух коштів не відображається у цьому випадку на рахунку, зважаючи на те, що останній не відкривався. Також, відповідач ОСОБА_2 відповідно до наданого розрахунку вносила платіж 21.06.2020, що становить 3 847,50 грн, щодо погашення заборгованості, однак даного платежу було не достатньо для повного погашення боргу, адже, відповідно до Графіку платежу (Додаток 1 до договору №2427973 від 23.05.2020 року) сума кредиту становить 9 000,00 грн, сума процентів 3 847,50 грн, разом 12 847,50 грн. Так, відповідачем була сплачена лише незначна частина заборгованості, що становить суму нарахованих процентів станом на 21.06.2020. У зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором з нарахуванням процентів за користування кредитними коштами поза встановленим строком, процентна ставка за що нараховувалася за стандартною ставкою, що відповідає п. 1.5.2 Договору № 2427973 від 23.05.2020 і становить 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 Договору. Так, відповідно до п. 4.2. Договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору. Відтак, представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в додаткових поясненнях просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі

Відповідач в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги заперечує з підстав, наведених у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

23.05.2020 між ТОВ «ФК «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Авентус Україна» укладено Договір № 2427973 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір).

Відповідно до Розділу 1 умов Кредитного договору, сторони погодили наступні умови кредитування: сума кредиту - 9 000,00 грн. П. 1.4. Строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. П. 1.5. тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов Договору становить: пп.1.5.1. знижена процентна ставка 1,43% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в. п.1.4. цього Договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох днів, що слідкують за датою закінчення такого строку. П. 1.5.2.Договору стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту застосовується: - у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови в пп. 1.5.1. Договору, для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1.-4.6. цього Договору; - у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: пп. 1.7.1. за зниженою ставкою 521,55% річних; пп. 1.7.2. за стандартною ставкою 695,40% річних. Відповідно до п. 1.8 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: пп.1.8. за зниженою ставкою 12 847,50 грн; пп. 1.8.2. за стандартною ставкою 14 130,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 3.1 Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Крім того, відповідно до п. 1.4 Договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 Договору. П. 4.2 Договору, споживач у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно), може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

П. 4.4 Договору визначено, що Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомленні споживачем Товариству в Особистому кабінеті/ зазначені в Договорі.

Відповідно до п. 4.5-4.6 Договору, у випадку акцентування Товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п. 4.3 Договору, та нова дата повернення кредиту відображається в Особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою. Вказаний порядок внесення змін до Договору щодо продовження строку кредиту, сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля сторін в даному випадку виражена за допомогою технічного засобу зв`язку, що відповідає вимогам, встановленим ст. 207 ЦК України до письмової форми правочину.

Договір № 2427973 про надання споживчого кредиту від 23.05.2020 року та Паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем за допомогою одноразового персонального ідентифікатора А940209, введеного 23.05.2020 о 14:51:27.

Кредитний договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Відповідно до ст. 626 ЦК кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Положення статті 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною, у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів у кредит, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

23.05.2020 Товариство ініціювало переказ коштів за кредитним договором шляхом переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків через компанію ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке діє на підставі договору № ВП-200417-1 від 20.04.17, на платіжну картку № НОМЕР_2 в сумі 9 000 грн, що свідчить про прийняття відповідачем пропозиції ТОВ «Авентус Україна».

Також, відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-251205/50050-БТ від 12.12.2025 на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 23.05.2020 року здійснено переказ коштів в сумі 9 000 грн.

Як вбачається з Картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) у період, а саме: 21.06.2020 відповідачем сплачено 3 847,50 грн - оплата процентів; 24.07.2020 сплачено заборгованість у сумі 6 500 грн, з яких: 857 грн - оплата основного боргу, 5 643 грн - оплата процентів; 19.08.2020 здійснено плату у розмірі 4 400 грн, з яких: 377,36 грн - оплата основного боргу, 4 022,64 грн - оплата процентів; 18.09.2020 сплачено 4 426,41 грн - оплата процентів. З урахуванням часткової оплати заборгованості, сума боргу на 20.04.2021 складає 25 471,55 грн, з яких 7 765,64 грн - заборгованість за основним боргом, 17 705,91 грн - заборгованість по процентам.

Відповідно до наданих розрахунків заборгованості позивачем, станом на дату звернення до суду відповідач має заборгованість у розмірі 25 471,55 грн, з яких 7 765,64 грн - заборгованість за основним боргом, 17 705,91 грн - заборгованість по процентам.

Отже, суд враховує те, що факт отримання коштів позичальником ОСОБА_1 не оспорюється, кредитний договір нею частково виконувався, недійсним кредитний договір або його окремі умови у судовому порядку не визнавались, а згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність банківських виписок по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором суд встановив наступне.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є - інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку.

Згідно з ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; коди, що використовуються банками для захисту інформації; інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності та інші.

Відповідно до умов кредитного договору № 2427973 від 23.05.2020 року (п. 2.1) первісний кредитор здійснив перерахунок грошових коштів на карту НОМЕР_1 у безготівковій формі, без відкриття такого банківського рахунку, а отже виписки за даним кредитним договором відсутні, оскільки рух коштів не відображається у цьому випадку на рахунку, зважаючи на те, що останній не відкривався.

Також Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а первісний кредитор та позивач не є банківською установою, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.

Крім цього, суд враховує позицію Касаційного цивільного суду Верховного Суду, визначену у постанові від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц (61-998св24) про те, що відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце, у зв`язку із чим позов правомірно задоволений».

Вказане узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (14-131цс19), де зазначено, що відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність банківських виписок чи інших первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про відсутність підтвердження позивачем існування заборгованості за кредитним договором, оскільки такий факт підтверджується іншими наявними у справі доказами. Суд враховує, що хоча Картка обліку Договору складена кредитором в односторонньому порядку, проте її дані в частині розміру основного боргу та здійснених відповідачем платежів узгоджуються з умовами договору та Графіком платежів і відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по кредитному договору № 2427973 від 23.05.2020 заборгованість за тілом кредиту становить 9 000,00 грн, 3 847,50 грн - заборгованість за відсотками за зниженою ставкою, 31 797, 96 грн - заборгованість за відсотками за стандартною ставкою, що разом становить 44 645,46 грн, при цьому відповідач періодично вносив платежі, що разом становить 19 173,91 грн. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача різницю між сумою нарахованої заборгованості по кредитному договору № 2427973 від 23.05.2020 та сумою платежів, сплачених відповідачем, що становить 25 471,55 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту - 7 765,64 грн, суми заборгованості за процентами - 17 705,91 грн.

Відповідач посилається на те, що заборгованість за процентами у розмірі 17 705,91 грн нарахована з порушенням вимог закону, оскільки відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів за користування кредитними коштами лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Відповідач також звертає увагу, що за умовами кредитного договору строк користування кредитними коштами становив 30 днів, а процентна ставка - 1,43 відсотка на день.

Зіставивши дати і призначення платежів з розміром нарахованих процентів, суд встановив, що кожен із платежів відповідачки повністю покривав суму процентів, нарахованих на дату платежу, а отже, був вчинений як пропозиція (оферта) про продовження строку користування кредитом у розумінні пункту 4.3 кредитного договору № 2427973 від 23.05.2020. Строк користування кредитом продовжувався чотири рази, а проценти нараховувалися в такі періоди:

з 23 травня по 22 червня 2020 року (30 днів) за зниженою ставкою - 3 847,50 грн, сплачені 21 червня 2020 року;

з 22 червня по 24 липня 2020 року за стандартною ставкою на залишок 9 000,00 грн - 5 643,00 грн, сплачені 24 липня 2020 року;

з 24 липня по 19 серпня 2020 року за стандартною ставкою на залишок 8 143,00 грн - 4 022,64 грн, сплачені 19 серпня 2020 року;

з 19 серпня по 18 вересня 2020 року за стандартною ставкою на залишок 7 765,64 грн - 4 426,41 грн, сплачені 18 вересня 2020 року;

з 19 вересня по 18 жовтня 2020 року за стандартною ставкою на залишок 7 765,64 грн - 4 426,41 грн, не сплачені.

Останній платіж 18.09.2020 року повністю покрив нараховані на цю дату проценти, а тому відповідно до пунктів 4.3, 4.5 договору строк користування кредитом було продовжено ще на 30 днів - з 19 вересня по 18 жовтня 2020 року. Таким чином, останній погоджений сторонами строк користування кредитними коштами сплив 18.10.2020 року, а прострочення виконання зобов`язання настало 19.10.2020 року.

За період прострочення з 19 жовтня 2020 року по 16 січня 2021 року (90 календарних днів) позивачем нараховано проценти за стандартною ставкою на залишок основного боргу 7 765,64 грн у сумі 13 279,24 грн. Після 16 січня 2021 року нарахування процентів припинено, що відображено у Картці обліку Договору.

За даними Картки обліку Договору всього за договором нараховано процентів 35 645,46 грн, з яких 3 847,50 грн за зниженою ставкою та 31 797,96 грн за стандартною ставкою. З урахуванням сплачених 17 939,55 грн непогашеними залишилися проценти в сумі 17 705,91 грн, які й заявлені позивачем до стягнення. Штраф та пеня за договором не нараховувалися, відповідних вимог не заявлено.

Отже, із заявлених до стягнення 17 705,91 грн процентів 4 426,41 грн нараховано за період, що припадає на погоджений сторонами строк користування кредитом (19 вересня - 18 жовтня 2020 року), а 13 279,24 грн - за період після спливу цього строку (19 жовтня 2020 року -16 січня 2021 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За своєю правовою природою проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, тобто зустрічним наданням у регулятивному зобов`язанні. Право на їх одержання існує доти, доки існує правомірне користування кредитними коштами, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування, у тому числі продовженого в порядку, встановленому договором. Після спливу строку кредитування правовідносини сторін із регулятивних перетворюються на охоронні: позичальник уже не користується коштами на підставі домовленості сторін, а прострочує виконання грошового зобов`язання. Наслідки такого прострочення визначені статтею 625 ЦК України, відповідно до частини другої якої боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що норми статті 1048 та частини другої статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною: до прострочення нараховуються проценти за статтею 1048, а після прострочення - за статтею 625 цього Кодексу.

У постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від протилежного висновку, викладеного у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, підтвердила, що проценти за користування кредитом припиняють нараховуватися зі спливом строку кредитування, а нараховані після цього суми за своєю природою є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування коштами. Сторони не позбавлені права погодити сплату певних сум за період після закінчення строку кредитування, проте такі платежі кваліфікуються за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, суд виходить із того, що останній погоджений сторонами строк користування кредитними коштами сплив 18.10.2020 року. Відтак проценти за користування кредитом у розмірі 4 426,41 грн, нараховані за період з 19 вересня по 18 жовтня 2020 року, тобто в межах погодженого строку, нараховані правомірно та підлягають стягненню. Натомість проценти в розмірі 13 279,24 грн, нараховані за період з 19 жовтня 2020 року по 16 січня 2021 року, припадають на час, коли строк користування кредитними коштами вже сплив. Плата за користування за цей період нараховуватися не могла, оскільки правомірного користування коштами на підставі договору в цей час не було.

При цьому, суд враховує, що позивач заявив вимогу саме про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, обґрунтувавши її статтями 1048, 1050 ЦК України, а на положення статті 625 ЦК України не посилався ні в позовній заяві, ні в досудовій вимозі від 12.08.2025 року, інфляційних втрат і трьох процентів річних до стягнення не заявляв. Також, пункт 1.5.2 кредитного договору № 2427973 від 23.05.2020 прямо визначає, що нарахування процентів у межах періоду прострочення здійснюється «відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України». За таких обставин заявлена позивачем правова підстава нарахування не охоплює спірний період, а іншої підстави позивачем не наведено і не доведено.

Також суд встановив, що 21.04.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021, згідно вказаного договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорам, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, новий кредитор заміняє кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за Кредитними договорами.

Відповідно до п. 13.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та діє до 21 квітня 2023 р., але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами.

П. 13.7 Договору визначено, що всі додатки та Додаткові угоди до Договору складають його невід`ємну частину.

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 21.04.2021 року за Договором відступлення прав вимоги ККАУ-21042021 від 21.04.2021 року та витягу з Реєстру боржників до Договору прав відступлення ККАУ-21042021 від 21.04.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2427973 в загальній сумі 25 471,55 грн.

Перехід прав вимоги до позивача також підтверджується платіжною інструкцією № 29846 від 21.04.2021 року в сумі 996 426,21 грн.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи викладене, суд визнає доведеним той факт, що право вимоги за Договором № 2427973 про надання споживчого кредиту від 23.05.2020 року у встановленому законом порядку перейшло до позивача.

Таким чином, суд вважає встановленою ту обставину, що відповідач отримав грошові кошти відповідно до умов договору, оскільки позивачем доведено факт надання кредитором грошових коштів відповідачу, який в свою чергу взяв на себе зобов`язання повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно цього договору.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши надані розрахунки заборгованості, встановивши, що відповідач належним чином не виконала зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з неї заборгованості за основним боргом у розмірі 7 765,64 грн та заборгованості за процентами, нарахованими в межах погодженого сторонами строку користування кредитними коштами, у розмірі 4 426,41 грн, а всього -12 192,05 грн. У частині вимог про стягнення 13 279,24 грн процентів, нарахованих за період після спливу строку кредитування, у задоволенні позову належить відмовити як недоведених за заявленою позивачем правовою підставою.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

У позовній заяві позивач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн, які він поніс у зв`язку з розглядом справи.

Сплата позивачем судового збору в сумі 2 422,40 грн при поданні позову підтверджується платіжною інструкцією № 17517 від 19.08.2025. Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 47,87 % від заявлених вимог, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 1 159,60 грн.

Згідно з приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Приймаючи до уваги наведене, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, нескладність справи та незначний обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн із позовними вимогами та вважає вірним часткове стягнення з відповідача на користь позивача таких витрат - у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.13, 19, 76, 81, 82, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 2427973 про надання споживчого кредиту від 23.05.2020 року в сумі 12 192 (дванадцять тисяч сто дев`яносто дві) грн 05 коп., з яких: 7 765 (сім тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн 64 коп. - заборгованість за основним боргом та 4 426 (чотири тисячі чотириста двадцять шість) грн 41 коп. - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 159 (одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять) грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236;

відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Я.К. Левицька