Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №197/989/26 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Широківський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 01 жовтня 2026 р.

Справа: №197/989/26

Суддя: Панчук М. В.

Справа № 197/989/26

Провадження № 2/197/911/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник ТОВ "Бізнес позика" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500471-КС-001 від 24.05.2024 в розмірі 10499,22 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 24.05.2024 між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №500471-КС-001, який підписано електронним підписом позичальника. ТОВ "Бізнес позика" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 3000 грн. Станом на 23.07.2026 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за договором в розмірі 10499,22 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 3000 грн; суми прострочених платежів по процентах – 7049,22 грн; суми прострочених платежів за комісією – 450 грн.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 17.08.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися. В позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. У разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом доставки повідомлення у додаток "Viber", також надісланим повідомленням на її електронну адресу, про причини своєї неявки не повідомила. Заяв, клопотань від неї не надходило.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 24 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 500471-КС-001. Згідно з умовами договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Сума кредиту 3000 грн;строк, на який надається кредит - 24 тижні з дати його надання, дата видачі кредиту - 24.05.2024, дата повернення кредиту - 08.11.2024 року. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15016667. Комісія за надання кредиту 450 грн. Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором UA-0602.

Також в матеріалах справи наявна пропозиція (оферта) укласти договір а також паспорт споживчого кредиту до договору у якому містяться основні умови кредитування.

Також наявний лист візуальної форми послідовності дій клієнта - ОСОБА_1 та ТОВ "Бізнес позика" щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 500471-КС-001 від 24.05.2024 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.bizpozyka.com.

Відповідно до листа ТОВ "ПрофітГід", 24.05.2024 платником ТОВ "Бізнес позика" було здійснено переказ грошових коштів в сумі 3000 грн на рахунок НОМЕР_1 , призначення платежу - видача кредитних коштів ОСОБА_1 згідно до кредитного договору №500471-КС-001, номер транзакції 41655-32709-12823.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №500471-КС-001 від 24.05.2024 станом на 24.07.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Бізнес позика" становить 10499,22 грн, з яких: 3000 грн - заборгованість за кредитом; 7049,22 грн - заборгованість по відсотках; 450 грн - заборгованість по комісії.

Як вбачається з відповіді АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-260826/37727-БТ від 31.08.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Також відповідно до виписки по рахунку за період з вбачається зарахування коштів в сумі 7000 грн від 02.03.2026 (а.с.24-25).

При вирішенні спору суд керується такими нормами права.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Так, відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, під час підписання кредитного договору, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 виникли договірні відносини внаслідок користування відповідачкою кредитними коштами. Відповідачка відзиву чи заперечень на позов не подавла, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині суми основного боргу, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідачки, приймається судом як достовірний. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, тож ОСОБА_1 не виконала обов`язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів, а відтак в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3000 грн та комісії за видачу кредиту в розмірі 450 грн суд вбачає підстави для задоволення позову.

Разом з тим, щодо суми боргу за відсотками, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України "Про споживче кредитування", якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена ч. 5 згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Суд враховує, що п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З огляду на встановлене, після набрання 24.12.2023 змінами до Закону України "Про споживче кредитування" і по 21.04.2024 застосовується денна процентна ставка не більше 2.5%, з 22.04.2024 по 19.08.2024 - не більше 1.5%, а з 20.08.2024 - не більше 1%.

Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено 24.05.2024 строк кредитування - 24 тижні, а відтак в період з 24.05.2024 по 19.08.2024 на вказану кредиту суму підлягає нарахуванню узгоджений розмір відсотків – 1,15016667 % та 1,50% відповідно, при цьому сума такого боргу становить – 3404,22 грн. Однак, з 20.08.2024 по 08.11.2024 (останній день дії кредитного договору) підлягає нарахуванню розмір відсотків - 1%, що відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування", так як узгоджений розмір 1,50 % - є нікчемним. Враховуючи встановлене, за період з 20.08.2024 і по 08.11.2024 підлягає стягненню сума відсотків у розмірі 1%*3000грн*81день=2430 грн, а разом 3404,22+2430=5834,22 грн.

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 500471-КС-001 від 24.05.2024, яка підлягає стягенню з відповідача, становить 8834,22 грн, з яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5834,22 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 8834,22 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що понесені ТОВ "Бізнес позика" витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги від 15.05.2026; рахунком-фактури № 05-500471-КС-001 від 15.05.2026 на суму 10000 грн до договору про надання правничої допомоги; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, за відсутності заперечень щодо таких витрат від відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 23276 від 30.07.2026 (а.с. 12), який підлягає відшкодуванню попорційно задоволенню позовних вимог, а саме 8834,22грн/10499,22грн*2662,40 грн =2240,19 грн.

Керуючись ст. ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Бізнес позика" (місцезнаходження м. Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" заборгованість за кредитним договором №500471-КС-001 від 24 травня 2024 року у розмірі 8834 (вісім тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 22 копійки.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2240,19 грн, а разом 12240 (дванадцять тисяч двісті сорок) гривень 19 копійок.

Заочне рішення може бути переглянутим судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення - 02.10.2026.

Суддя М.В. Панчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua