Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №195/782/25 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/782/25

Провадження № 1-кп/195/23/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2026 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

прокурорів Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону — ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ із використанням власних технічних засобів),

прокурора Томаківського відділу Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області — ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого — адвоката ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ із використанням власних технічних засобів),

представника потерпілої — адвоката ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ із використанням власних технічних засобів),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Томаківка Дніпропетровської області кримінальне провадження№12025041590000068 від 25.03.2025 року відносно:

громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чумаки, Томаківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2023 року народження, військовослужбовця військової служби за контрактом, водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти понтонно-мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України,

В С Т А Н О В И В:

у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово послідовно безперервно продовжувався. Останній раз Указом Президента України № 26/2025«Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08лютого 2025 року строком на 90 діб. Даний Указ затверджено Законом України № 4220-ІХ від 15.01.2025.

Відповідно до ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, ст. 11, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженого Законом України №2105-ІХ від 10.03.2022, громадянин України ОСОБА_7 призваний до Збройних Сил України за контрактом та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , перебуває у військовому званні «солдат».

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 112-РС від 05.09.2024 обвинувачений ОСОБА_7 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти понтонно-мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 , де проходить військову службу по теперішній час.

Будучи водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти понтонно-мостового батальйону військової частини НОМЕР_1 , тобто військовою службовою особою, солдат ОСОБА_7 відповідно до вимог ст.ст. 6, 9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3,4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, віддано служити «Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі – Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.

Незважаючи на це, військовослужбовець ОСОБА_7 усупереч вимог вищенаведеного законодавства, діючи з необережності, 25 березня 2025 року приблизно о 18 год. 55 хв., в порушення вимог Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння (концентрація алкоголю в крові складає - 1,65 ‰), керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2106» реєстраційний номер НОМЕР_2 , в темний час доби здійснював рух по проїзній частині вулиці Центральна в с.Чумаки Томаківської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області від автошляху «Дніпро-Нікополь» в напрямку с.Крутеньке Томаківської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області, в порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.1 а), 2.3 б), 2.9 а), 12.2, 12.3, 12.4 та 12.9б) Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, де під час руху по прямій ділянці дороги не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, і, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не впорався з керуванням та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де в подальшому виїхав на ліве узбіччя та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що рухалася в попутному напрямку.

Своїми діями водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 2.9 а), 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, де зазначено:

п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.»;

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.»;

п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;»;

п. 2.9. «Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

п.12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

п.12.9. (б) Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил».

Саме порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п. 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху, знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішоходу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, численних забійних ран голови (тімяної та лівої скроневої ділянки), підшкірної гематоми волосистої частини голови, численних поверхневих забійних ран та саден нижньої частини передньої черевної стінки, верхніх та нижніх кінцівок, відкритих переломів правої великогомілкової та малогомілкової кісток на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків та забійно-рваною раною по передній поверхні правої гомілки в проекції переломів, закритих переломів лівої великогомілкової та малогомілкової кісток на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків. За своїм характером встановлені у неї тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння згідно з п. 2.1.3-м «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6.

Крім того, 25 березня 2025 року, приблизно о 18 годині 55 хвилин водій ОСОБА_7 , знаходячись на місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що поблизу домоволодіння буд. АДРЕСА_1 , являючись особою, який поставив потерпілу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в небезпечний для життя стан, що виразилось в тому, що він, керуючи технічно справним легковим автомобілем «ВАЗ-2106» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 від 20.04.2000, належить ОСОБА_11 , порушивши вимоги п.п. 12.2, 12.3, 12.4 та 12.9б) Правил дорожнього руху, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , якій спричинив тяжкі тілесні ушкодження, поширюючи аморальну поведінку, проявив байдужість і неповагу до права людини на життя і безпеку, нехтуючи моральними і правовими нормами, що передбачають надання допомоги людям, що знаходяться в небезпечному для життя стані, усвідомлюючи суспільну небезпеку своєї бездіяльності і те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, а також усвідомлюючи те, що він має реальну можливість надати допомогу і що він сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, та діючи умисно всупереч вимогам п. 2.10 а), г), ґ), д) Правил дорожнього руху, в якому зазначено:

п. 2.10 «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;»;

г)«вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я;

ґ)у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д)повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських».

Однак, громадянин ОСОБА_7 розуміючи, що вчиненим ним діянням поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, нехтуючи своїми правовими обов`язками та маючи реальну можливість надати потерпілій допомогу, не вжив усіх можливих заходів для надання домедичної допомоги, не викликав бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, не вжив зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілого до закладу охорони здоров`я, не відвіз потерпілу до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки, не повернувся на місце пригоди, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, з місця події зник на автомобілі, залишивши потерпілу на проїзній частині дороги вулиці Центральної в небезпечному для життя стані.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що 25 березня 2025 року біля 19-20 год вдома випив пива. Потім разом із жінкою та дитиною поїхав до хлопців забирати бензин. Та коли вже їхав назад, збив жінку. Це трапилося по вул.Центральній в с.Чумаки. Швидкість його автомобіля була приблизно 70 км/год. В той час назустріч рухався автомобіль, який його засліпив. Після чого його автомобіль вскочив в ямку та він виїхав на зустрічну смугу. Він не бачив людину, т.я. було темно, однак зіткнення він почув, т.я. потерпіла перелетіла через його автомобіль. Він не зупинився, оскільки в салоні почала кричати дружина і в неї сталася істерика. На дружину та дитину посипалося скло. Він дуже розхвилювався. Цивільний позов визнав частково, а саме в розмірі 10000 грн. моральної шкоди.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого йому органами досудового розслідування при обставинах, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, та відсутні сумніви щодо добровільності її позиції, суд, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченої особи та дослідженням доказів цивільного позову.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 просить суд задовольнити позов в повному обсязі — стягнути моральну шкоду в розмірі 1000000 грн. Відносно міри покарання просить суд призначити покарання у вигляді позбавлення волі, термін покарання — на розсуд суду.

В судовому засіданні представник потерпілої — адвокат ОСОБА_9 також підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник потерпілої вказує, що в ході проведення досудового розслідування не встановлено жодних доказів, які б підтверджували той факт, що Цивільному позивачу спричинена шкода внаслідок непереборної сили або внаслідок умислу потерпілого. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, -незалежно від наявності вини?. Отже, саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди. Оскільки, шкода була завдана водієм «ВАЗ-2106» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 , то така шкода відшкодовується ним, як володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особу винного, характеристику, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, та обтяжують покарання.

При цьому суд керується вимогами ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, суд не встановлено.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчинені кримінального правопорушення.

При обранні покарання обвинуваченому, суд враховує також наступне: вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким і тяжким злочинами, обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні малолітню дитину, військовослужбовець, на спеціалізованих обліках не перебуває, має посередню характеристику з місця проживання та задовільну характеристику з місця несення військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КонституціїУкраїни вУкраїні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікуваннявід суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до п.п.2,3,10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання» більш суворе покарання особам, скоївшим злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, за наявності рецидиву, у складі злочинних груп та менш суворе покарання може призначатися особам, які щиросердно розкаялися у скоєному, активно сприяли розкриттю злочину, при цьому враховується стадія здійснення злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер та ступень тяжкості наслідків, які настали.

На підставі викладеного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне, призначити обвинуваченому ОСОБА_7 за вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 135 КК України та ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі, в межах санкції частин вказаних статей у мінімальному розмірі.

Постановою об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 визначено, що суспільна небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.

На підставі цього, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (ст. 286 КК України) або в цьому ж порушенні, вчиненому в стані сп`яніння (ст. 286-1 КК України), незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Отже з урахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідним за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки виправлення та перевиховання останнього можливо виключно в умовах ізоляції його від суспільства і неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м`якого покарання.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому, суд переконаний, що дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд зазначає, що згідно ч.1 статті 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням не застосовується за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Верховний Суду постанові від 15.06.2023 року по справі № 170/667/21, провадження № 51-2473км22 визначив, що вчинення дорожньої транспортної пригоди водієм, який перебуває у стані алкогольного сп`яніння, унеможливлює звільнення його від призначеного покарання з випробуванням відповідно до вимогст. 75 КК, оскільки зазначеною статтею передбачена заборона у її застосуванні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі на визначений строк з випробуванням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті ДТП потерпіла ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження. Внаслідок отриманих травм вона зазнала значних фізичних і моральних страждань, які кардинально змінили її звичний спосіб життя. Вона провела 7 тижнів у лікарні, з яких 2 тижні перебувала в реанімаційному відділенні, що саме по собі спричинило значний емоційний стрес, почуття страху, тривоги та безпорадності. Під час лікування потерпіла перенесла складну хірургічну операцію, спрямовану на відновлення кісток обох ніг та лівої руки, що супроводжувалося сильними больовими відчуттями, необхідністю тривалого медикаментозного лікування та болісними діагностичними процедурами. Потерпіла пересувається виключно на кріслі колісному, що змушує її відчувати себе ув`язненою у власному тілі, значно обмежує її мобільність, унеможливлює самостійне пересування та змушує її постійно залежати від сторонньої допомоги для виконання навіть найпростіших побутових потреб, таких як відвідування туалету чи прийняття душу. Це спричиняє відчуття приниження людської гідності, психологічного дискомфорту та почуття тягаря для близьких, які надають їй допомогу.

Крім того, позовна заява містить посилання на те, що стан здоров`я потерпілої залишається критичним: функціональність її лівої руки відновлена лише приблизно на 50%, що обмежує можливість виконання повсякденних дій, таких як прийом їжі, одягання чи інші базові потреби та посилює почуття безсилля й розпачу від неможливості повернутися до нормального життя. Вона змушена дотримуватися переважно ліжкового режиму, що призводить до ізоляції від активного соціального життя, втрати звичних соціальних зв`язків та значного погіршення психоемоційного стану. Окрім того, внаслідок черепно-мозкової травми у ОСОБА_12 погіршився зір, що викликає постійний страх втрати здатності бачити світ таким, яким він був до трагедії, додатково ускладнює її повсякденне життя та спричиняє тривогу щодо майбутнього. На голові залишився великий помітний шрам, а половину волосся довелося збрити, що завдає значного психологічного дискомфорту, знижує самооцінку та викликає почуття сорому за свій зовнішній вигляд, адже кожне відображення в дзеркалі нагадує їй про трагедію. Перспективи відновлення здоров`я потерпілої залишаються невизначеними. У майбутньому їй доведеться заново вчитися ходити, що вимагатиме тривалого та болісного реабілітаційного процесу, додаткових медичних оглядів, процедур і витрат. Постійні больові відчуття, які посилюються за зміни погоди чи при незначних фізичних навантаженнях, супроводжують її і на момент подання позову, викликаючи безсоння, дратівливість, пригніченість та нервове виснаження. Ці обставини змушують потерпілу періодично приймати знеболювальні препарати та відвідувати лікарів, що додатково обтяжує її фізичний і психоемоційний стан та поглиблює її відчуття безнадії та страху, що повноцінне життя вже ніколи не повернеться.

Крім того, в позові вказано, що внаслідок ДТП у потерпілої були жорстоко зруйновані всі актуальні життєві плани, мрії та надії, втрачені можливості для реалізації нових перспектив, зокрема у професійній та особистій сферах. Травми та їх наслідки призвели до глибокого відчуття невпевненості, тривоги та панічного страху, зокрема щодо пересування транспортом чи перебування на дорозі, що перетворило кожен вихід із дому на джерело паніки та нервового виснаження. Ці переживання спричиняють депресивний стан, різкі перепади настрою, швидку втомлюваність та постійне відчуття, що життя втратило сенс і радість. Наслідки події зумовили нераціональне витрачання життєвого часу на лікування та реабілітацію, а також потребу в залученні значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, які й надалі вимагатимуть величезних зусиль для подолання внутрішнього болю та зовнішніх обмежень. Порушення правил безпеки руху з боку водія спричинили процес розслідування кримінальної справи, а також судовий процес, що вплинуло на психоемоційний стан потерпілої, оскільки протягом тривалого часу вона змушена відчувати негативні переживання, пов`язані із обставинами вказаного ДТП, а також відвідувати судові засідання, надавати пояснення, згадувати подію. Ці обставини стали додатковим джерелом емоційного тиску та вплинули на психоемоційний стан Позивача, що також підлягає врахуванню при визначенні обсягу моральної шкоди. Крім того, на момент звернення з цим позовом, обвинувачений не надав матеріальної допомоги в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілої неправомірними та суспільно небезпечними діями водія.

Таким чином, з урахуванням викладеного, глибини вже перенесених потерпілою моральних страждань та фізичного болю, що будуть супроводжувати її впродовж всього життя, перенесених нею моральних переживань, які продовжують тривати по даний час та пов`язаних з цим істотними вимушеними змінами у його життєвих стосунках а також те, що ДТП повністю змінило її життя у всіх сферах та зруйнувало нормальні життєві зв`язки, ОСОБА_10 оцінює розмір грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди лише у 1 000 000,00 гривень (один мільйон гривень 00 копійок). Такий розмір є розумним, справедливим і необхідним для часткового відновлення попереднього стану та зможе допомогти в організації життя після ДТП.

Представником цивільного відповідача ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_13 . До суду подано відзив на позов потерпілої ОСОБА_10 , в якому представник просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, т.я. позовні вимоги вважає необґрунтованими та нічим не доведеними.

На думку суду відзив представника цивільного відповідача - є реалізацією загального повноваження на захист. Однак, відповідно до вимог ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач має право визнати чи не визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. Таким чином, право визнання чи не визнання позову належить тільки відповідачу, а не його представнику.

Враховуючи вищезазначене, відзив адвоката ОСОБА_8 , поданий на позов потерпілої ОСОБА_10 , суд не приймає до уваги та не розглядає.

Відповідно до вимог ст.128 ч.5 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення 1 000 000,00 гривень моральної шкоди, суд вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, що містяться впостановах Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд вважає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має керуватися засадами розумності, виваженості, та справедливості.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує суть позовних вимог, характер, обсяг, глибину та тривалість заподіяних потерпілим моральних та фізичних страждань. Суд вважає, що під час судового розгляду було доведено наявність спричиненої шкоди, протиправність діяння громадянина ОСОБА_7 , наявність причинного зв`язку між спричиненою шкодою та протиправним діянням обвинуваченого та його вини останнього в заподіянні цієї шкоди, тобто в судовому засіданні беззаперечно доведено факт отримання потерпілим фізичного болю та фізичних і моральних страждань, оскільки тривалий час не могла вести нормальне, активне життя. З урахуванням ступеня вини обвинуваченого ОСОБА_7 , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням тяжкості отриманих тілесних ушкоджень та пережитих душевних, фізичних страждань, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги потерпілої про стягнення моральної шкоди частково - у розмірі 200 000 грн., які підлягають стягненню на користь потерпілої особи.

За приписами ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Так, представником потерпілої — адвокатом ОСОБА_9 в судових дебатах були заявлені вимоги про стягнення з обвинуваченого витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.

Однак, Постановою Верховного Суду від 03.06.2026 року у справі № 511/1762/20 (провадження № 51-2553км23) визначено, що судові дебати є самостійною частиною розгляду кримінального провадження, їх основу складають промови учасників судового розгляду, в яких вони дають оцінку діям обвинуваченого, аналізують досліджені в суді докази, висловлюють висновки щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого, кваліфікації дій, міри покарання, вирішення цивільного позову та інших питань, що повинен вирішити суд у ході постановлення вироку. Зокрема, під час судових дебатів, крім промов учасників судового провадження, будь-яких інших процесуальних дій, за винятком рішення про відновлення з`ясування обставин (ч.5 ст.364 КПК України), чинним законодавством не передбачено. Стадія судових дебатів не передбачає розгляду клопотань і заяв.

Як вбачається з матеріалів справи, на стадії з`ясування обставин та перевірки їх доказами, представник потерпілої особи — адвокат ОСОБА_9 вимоги про стягнення з обвинуваченого витрат, понесених на професійну правничу допомогу — заявлені не були, доказів витрат, понесених на професійну правничу допомогу, - надано не було. У зв`язку з чим дані вимоги суд не розглядає.

Запобіжний захід у виді застави обвинуваченому залишити без змін до набрання чинності вироку суду.

Після припинення дії запобіжного заходу відносно громадянина ОСОБА_7 розмір застави підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_7 відповідно вимог ч.11 ст.182 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 року на майно, визнане речовим доказом відповідно до постанови слідчого від 25.03.2025 року - скасувати.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.337, 368, 370, 373-374, 376, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.286-1, ч. 1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 286-1 КК України - 5 /п`яти/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 /п`ять/ років;

- за ч. 1 ст. 135 КК України — 2 /два/ роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити громадянину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 5 /п`яти / років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 /п`ять/ років.

Запобіжний захід громадянину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили, залишити у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят ) гривень, яку після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю громадянину ОСОБА_7 .

Зарахувати громадянину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 25 березня 2025 року по 31 березня 2025 року.

Цивільний позов громадянки ОСОБА_10 до громадянина ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди — задовольнити частково: стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , моральну шкоду в розмірі 200 (двісті тисяч ) грн.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-ВАЗ-2106 реєстраційний номер 86107 АН з механічними пошкодженнями передньої частини характерними при вчиненні наїзду на перешкоду, який знаходиться на зберіганні в ВП № 3 Нікопольського РУП в Дніпропетровській області на підставі квитанції (без номера) від 25.03.2025 року з порядковим номером № 608 в книзі обліку транспортних засобів поміщених, вилучених до ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області — повернути користувачу ОСОБА_7 (а.с.40-42);

-змив речовини бурого кольору (далі РБК) на 1 тампон-зонд з капоту ВАЗ-2106 реєстраційний номер 86107 АН (1 паперовий пакет опечатаний з підписами учасників), який знаходиться на зберіганні в ВП № 3 Нікопольського РУП в Дніпропетровській області на підставі квитанції за номером №154/699 від 25.03.2025 року з порядковим номером № 965 в книзі обліку речових доказів, вилучених до камери схову ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області — знищити (а.с.40-42);

-1 змив з плями РБК виявлений на узбіччі автодороги, який відібраний на тампон зонд та поміщений до паперового конверту, який знаходиться на зберіганні в ВП № 3 Нікопольського РУП в Дніпропетровській області на підставі квитанції за номером №154/698 від 25.03.2025 року з порядковим номером № 964 в книзі обліку речових доказів, вилучених до камери схову ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області — знищити (а.с.40-42);

-1 змив з плями РБК вилучений з плями на дорозі відібраний на тампон зонд та поміщено до паперового конверту Національної поліції, який знаходиться на зберіганні в ВП № 3 Нікопольського РУП в Дніпропетровській області на підставі квитанції за номером №154/698 від 25.03.2025 року з порядковим номером № 964 в книзі обліку речових доказів, вилучених до камери схову ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області — знищити (а.с.40-42);

-1 фрагмент лакофарбованого покриття виявлений на узбіччі автодороги поміщений до паперового конверту Національної поліції, який знаходиться на зберіганні в ВП № 3 Нікопольського РУП в Дніпропетровській області на підставі квитанції за номером №154/698 від 25.03.2025 року з порядковим номером № 964 в книзі обліку речових доказів, вилучених до камери схову ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області — знищити (а.с.40-42);

-4 пластикові частини чорного кольору від автомобіля поміщено до спецпакету 7117908, які знаходиться на зберіганні в ВП № 3 Нікопольського РУП в Дніпропетровській області на підставі квитанції за номером №154/698 від 25.03.2025 року з порядковим номером № 964 в книзі обліку речових доказів, вилучених до камери схову ВП № 3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області — знищити (а.с.50-52);

- поліетиленовий сліп-пакет опечатаний пояснювальною биркою до висновку експерта №4221, в якому знаходиться скляний флакон зі зразками крові ОСОБА_7 , що знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП №3 НРУП ГУНП в Дніпропетровської області, за адресою: вул. Казкова, 3-А смт. Томаківка, на підставі квитанції № 154/700 від 03.04.2025 року, з порядковим номером № 966 — знищити (а.с.138-139).

Стягнути з громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи дослідження технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/104-25/12438-ІТ від 07.04.2025 року в розмірі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три ) грн. 60 коп.

Стягнути з громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави судові витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/104-25/14880-ІТ від 17.04.2025 року в розмірі 5348 (п`ять тисяч триста сорок вісім гривень) 40 коп.

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28.03.2025 року на майно, визнане речовим доказом відповідно до постанови слідчого від 25.03.2025 року - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1

01.10.2026